Рішення № 58017778, 31.05.2016, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/506/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

31 травня 2016 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Руденка В.О.

при секретарі Довгаленко О.І.,

за участю преставника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Брусилів Житомирської області цивільну справу за позовом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначив, що 14.02.2008 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір, який складався з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, Тарифами банку. Згідно цьому договору відповідачу було видано кредит в сумі 15000 гривень у вигляді встановленого на картці кредитного ліміту зі сплатою 36% відсотків річних на суму заборгованості з кінцевим строком повернення коштів, що відповідає строку дії картки. Зазначає, що внаслідок невиконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором, утворилась заборгованість в загальній сумі 24659,43 гривні, яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 14600,76 грн., заборгованості по процентах 7896,32 гривень, заборгованості за пенею та комісією 750 гривень, штрафу фіксованої частини 250 гривень, штрафу процентної складової 1162,35 гривень. Просить стягнути заборгованість та понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 246,59 грн.

У судове засідання представник позивача не зявився. До позовної заяви додано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, оскільки всі необхідні, на думку представника позивача, докази є в матеріалах справи, заяви та клопотання з боку позивача відсутні.

Відповідач в судове засідання не зявився, його інтереси представляв уповноважений представник, який позовні вимоги не визнав, просив позов відхилити повністю. Зазначив, що відповідач не визнає суму позову, оскільки кредит в такому розмірі, як зазначено в позовній заяві 15000 гривень він не отримував, а отримав лише 1300 гривень. Періодично користувався грошовими коштами у вказаній сумі, повертаючи їх на карту. В які періоди та які платежі робив конкретно не памятає, документи не збереглись. Заборгованість з цих коштів виникла ще з серпня 2008 року і тягнеться дотепер. Отже просить суд застосувати до спірних правовідносин загальну позовну давність та відмовити позивачу у позові.

Суд дослідивши обставини справи та подані сторонами докази приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно ст.526, ч.2 ст.530, ст.1054-1056-1 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

До позовної заяви додано копію заяви від імені позивача про видачу кредитної картки, датованої 11 лютого 2008 року. Представник відповідача визнав, що ця заява підписана відповідачем 11 лютого 2008 року.

Згідно заяви, відповідач ОСОБА_2, звертаючись до банку, просив видати йому та отримав кредитну картку з кредитним лімітом у 1300 гривень під 3 відсотки на місяць. Зміст іншої частини заяви неможливо дослідити через погану якість фотокопії заяви.

До заяви позивачем додано документ з назвою «Условия и правила предоставления банковских услуг», без дати складання та підписаний лише від імені голови правління банку. Згідно даному документу, ще однією невідємною частиною кредитного договору з використанням кредитної карти має бути Памятка клієнта.

Згідно доданого до позовної заяви «Розрахунку» заборгованості за договором від 14.02.2008 р., позивачем наведено низку позицій з числовими значеннями у певній математичній залежності, з зазначенням назв стовпчиків: «дата», «кількість днів», «сальдо поточної заборгованості за кредитом», «сальдо, на яке в цьому періоді проценти не нараховуються (пільговий період)», «сальдо простроченої заборгованості за кредитом», «%ставка поточна заборгованість», «ставка прострочена заборгованість», тощо. На останньому аркуші окремо винесені числові значення, підписані відповідно позовним вимогам, зокрема: заборгованість за кредитом 14600,76 гривень, заборгованість за процентами 7896,32 грн., нарахована комісія 750 грн., судові штрафи 1412,35 грн., разом 24659,43 грн.

Інших документів щодо факту отримання кредитних коштів, їх розміру, обставин та умов повернення, позивачем не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав факт отримання грошових коштів у сумі, вказаній у позовній заяві, заперечив підписання відповідачем та дію Умов та правил надання банківських послуг, зазначивши, що він не впевнений в тому, що ці умови діяли а копію їх він не отримував і не підписував.

Позивач своїм правом подання доказів фактичного отримання грошових коштів відповідачем не скористався, з чого суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог в частині отримання ОСОБА_2 грошових коштів в кредит в сумі 15000 гривень, як зазначено у позові.

З огляду на це суд вимушений визнати доведеним розмір кредиту, отриманого відповідачем в межах визнаної в судовому засіданні стороною відповідача сумі 1300 гривень з умовою сплати відсотків в розмірі 3% на місяць, як це вказано у заяві позичальника, факт підписання якої саме ОСОБА_2, сторонами не оспорюється.

Крім того, Верховним Судом України у постанові від 11 лютого 2015 року по справі №6-240цс14, при перегляді судових рішень з підстав, визначених ст.355 ЦПК України, сформульовано правову позицію, згідно якої, відповідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному, або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Суди апеляційної й касаційної інстанцій, погоджуючись з доводами позивача щодо застосування пятирічного строку позовної давності, не звернули увагу на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, що свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності, ці Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачкою вони не підписувались.

Згідно ч.2 ст.214 ЦПК України, суд має враховувати при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин, висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Суду не надано всіх складових кредитного договору, що, з огляду на доводи позовної заяви, складається з пяти документів: «заяви позичальника», «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою», «Тарифів банку», «Памятки клієнта».

Отже, з огляду на вищевикладений висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, суд визнає, що по даній цивільній справі положення Умов та правил надання банківських послуг, які не містять дати складання, не були вручені відповідачу і не підписані ним, не є належним доказом умов кредитного договору, на які посилається позивач.

Суд не може визнати доказом фактичного отримання відповідачем грошових коштів, як підстави виникнення зобовязань з їх повернення наданий позивачем розрахунок заборгованості, оскільки, по-перше, цей документ не відповідає ознакам розрахункового документа чи документа на переказ коштів, визначеним Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. По-друге, вказаний розрахунок містить спеціальні фахові терміни, не зазначені у заяві позичальника, що позбавляє суд можливості зясувати та перевірити зміст викладених у ньому даних на відповідність цих даних умовам укладеного договору.

Крім того сторонами не доведено строк виконання зобовязань. Згідно позовної заяви, цей строк збігається зі строком дії кредитної картки. Проте ані позивач, ані відповідач не подали суду відомостей щодо строку, на який була видана кредитна картка.

Отже, з огляду на це, визначаючи строк виконання зобовязання, суд виходить з загальних положень законодавства, встановлених частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, згідно яким якщо строк виконання боржником обовязку не встановлений, або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Тому суд не може погодитись з заявою представника відповідача про застосування до правовідносин сторін позовної давності.

З цих мотивів суд визначає загальний розмір зобовязання відповідача в межах позовних вимог та ґрунтуючись на поданих сторонами і визнаних допустимими та належними доказах, в розмірі зобовязання з повернення кредиту в сумі 1300 гривень та зобовязання зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 3% на місяць.

Від дня оформлення заяви та отримання кредитної картки відповідачем, а саме, від 14.02.2008 року до дня подання позову в суд, пройшло 90 місяців.

Відповідно сума зобовязання за кредитним договором відповідача складає 1300 гривень + (1300 х 3% х 90) = 4810 гривень.

Представником відповідача не надано доказів повернення отриманих кредитних коштів повністю, або частково, отже визначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до ст.88 ЦПК України, пропорційно сумі задоволених вимог.

З огляду на вищевикладене, на підставі ст. 526, 530, 1054-1056-1 ЦК України, керуючись ст. 3, 10, 11, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» грошові кошти в сумі 4810 (чотири тисячі вісімсот десять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» судові витрати в сумі 47,97 гривень (сорок сім гривень 97 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Житомирської області через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя В.О. Руденко

В. О.