Ухвала суду № 58017636, 31.05.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/9946/15-ц Провадження №22-ц/773/992/16 Головуючий у 1 інстанції: Подзіров А.О. Категорія:2 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

31 травня 2016 року місто ОСОБА_1

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області ОСОБА_1, ознайомившись з апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Житлово-комунальне підприємство № 7 Луцької міської ради, про визнання незаконним та скасування розпорядження відділу реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради та свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору дарування,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Постановлено визнати незаконним та скасувати розпорядження відділу реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради № 955-р від 11 серпня 2011 року в частині передання ОСОБА_3 житлової квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування спірної квартири відмовлено.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 травня 2016 року постановлено визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 11 серпня 2011 року, а саме: на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом частини 7 статті 297 ЦПК України при надходженні неналежно оформленої справи, з нерозглянутими зауваженнями на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами або з нерозглянутими письмовими зауваженнями щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач заявляла дві позовні вимоги немайнового характеру, а саме: про визнання незаконним та скасування розпорядження відділу реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради та визнання недійсним договору дарування.

В уточненій позовній заяві від 17 листопада 2015 року (а.с. 87-90) позивач заявила ще одну позовну вимогу майнового характеру про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.

З квитанції, долученої до позовної заяви (а.с. 1), убачається, що при зверненні з даним позовом до суду (01 липня 2015 року) позивачкою було сплачено судовий збір в розмірі 486,2 грн. 30 коп., тобто судовий збір сплачено за дві позовні вимоги немайнового характеру.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 80 ЦПК України у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, ціна позову визначається загальною сумою всіх вимог.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 3 статті 6 вказаного Закону визначено, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення (додаткового рішення) зазначене вище враховано не було, і відповідно не вирішено питання про судові витрати, зокрема судом не вирішено питання про стягнення судового збору за позовну вимогу майнового характеру про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.

За таких обставин вважаю, що справу слід повернути до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. 297 ч. 7 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Житлово-комунальне підприємство № 7 Луцької міської ради, про визнання незаконним та скасування розпорядження відділу реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради та свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору дарування повернути до Луцького міськрайонного суду для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, для чого встановити строк, протягом якого мають бути усунуті недоліки 15 днів з моменту надходження справи до місцевого суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: