Рішення № 58016393, 25.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Поливач Л.Д.

ШаховоїО.В.

при секретарі Литвиненку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Київенерго» про визнання необґрунтовано завищеними нараховані платежі та заборгованість за спожиту електроенергію, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 3 лютого 2016 року, -

у с т а н о в и в :

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Київенерго» про визнання необґрунтовано завищеними нараховані платежі та заборгованість за спожиту електроенергію.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 3 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Позивач, зокрема, посилається на ті обставини, що судом не було з'ясовано природу і зміст заборгованості за спожиту електроенергію. Також вказує, що висновок суду про обрання позивачем не передбаченого чинним законодавством способу захисту свого права не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки він в ході судового засідання зазначав, що зміст позовних вимог полягає у припиненні незаконних дій відповідача, зобов'язанні провести відповідний перерахунок згідно фактичних показників лічильника та скасуванні необґрунтовано нарахованої заборгованості.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник ПАТ «Київенерго» - Жовгун О.В. у задоволенні апеляційної скарги просила відмовити, рішення Подільського районного суду м. Києва від 3 лютого 2016 року залишити без змін.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її часткового задоволення виходячи з таких підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1, яку постачає

_____________

Справа № 758/7143/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/6293/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Шаховніна М.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

відповідач ПАТ «Київенерго» на підставі договору про користування електричною енергією № 05032714413, укладеного 30 грудня 2005 року, між сторонами (а. с. 44).

Заборгованість за спожиту електричну енергію за зазначеною адресою виникла впродовж 2013-2014 років внаслідок оплати фіксованими сумами без урахування фактично спожитої електричної енергії.

Починаючи з 2014 року ПАТ «Київенерго» формує та направляє рахунки на оплату за спожиту електричну енергію. Сума до сплати визначається програмою на день сплати рахунку автоматично (2-4 числа місяця наступного за розрахунковим).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не надав доказів відсутності заборгованості перед відповідачем та відсутності його вини у виникненні заборгованості, а також виходив з того, що позивач обрав не передбачений чинним законодавством спосіб захисту прав, заявивши вимоги про визнання необґрунтовано завищеними нараховані платежі та заборгованість за спожиту електроенергію.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Правовідносини з постачання електричної енергії регулюються також Правилами користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ від 26 липня 1999 року № 1357 із змінами.

Так, між АЕК «Київенерго» та ОСОБА_2 укладено договір про постачання електричної енергії від 30 грудня 2005 року № 05032714413 (а. с. 44).

Відповідно до п. 10 договору, споживач електричної енергії зобов'язується оплачувати спожиту електричну енергію відповідно до умов договору.

Відповідно до п. п. 19, 21 Правил користування електричною енергією для населення, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.Знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем.

Пунктом 20 Правил визначено, що розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Як вбачається з пояснень представника ПАТ «Київенерго», вірно встановлено судом першої інстанції та підтвердилося під час апеляційного розгляду справи, заборгованість за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1, виникла впродовж 2013-2014 років внаслідок оплати фіксованими сумами без урахування фактично спожитої електричної енергії. Починаючи з 2014 року ПАТ «Київенерго» формує та направляє рахунки на оплату за спожиту електричну енергію. Сума до сплати визначається програмою на день сплати рахунку автоматично (2-4 числа місяця наступного за розрахунковим). Якщо клієнтом не вказуються фактичні показання лічильника на 1 число поточного місяця, то (відповідно до п. 30 Правил користування електричною енергією для населення) розрахунковою системою визначається планове (прогнозоване) споживання, починаючи з дати останнього дня календарного місяця, що минув, на основі фактичної середньодобової витрати електроенергії за останні 12 місяців. Після появи будь-якого наступного показання лічильника (наприклад, зазначено в оплаченому рахунку, внесено в «Особистий кабінет»), розрахунковою системою автоматично перераховуються витрати електроенергії та розраховується фактична заборгованість або сума переплати.

Як вбачається з квитанцій, наданих позивачем про оплату рахунків за електроенергію, показники лічильника зазначені в квитанціях та у розрахунку заборгованості, наданими сторонами, майже збігаються, що не заперечується представником відповідача.

Доступ до лічильника не обмежений, вільний.

Разом з тим, позивачу виставлена заборгованість.

На викладені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого його висновки в цій частині є необґрунтованими.

У зв'язку з викладеним, на підставі п. 10 договору про постачання електричної енергії, апеляційний суд вважає, що слід зобов'язати ПАТ «Київенерго» зробити перерахунок нарахованих платежів за користування електричною енергією ОСОБА_2 за період з 1 грудня 2014 року по 1 червня 2015 року у відповідності до фактичних показників лічильника електроенергії за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині вимог суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, рішення суду назвати законним та обґрунтованим не можна, а тому воно підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Інші доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, з приводу невідповідності рішення нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 3 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство «Київенерго» зробити перерахунок нарахованих платежів за користування електричною енергією ОСОБА_2 за період з 1 грудня 2014 року по 1 червня 2015 року у відповідності до фактичних показників лічильника електроенергії за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Л.Д. Поливач

О.В. Шахова