Ухвала суду № 58016023, 24.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2016 р. м. Київ К/800/67261/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Жуковський В.П., Сидоренко В.А.,

від відповідача - Хітько В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014

у справі № 826/8542/14

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, у задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Відповідачем було заявлене клопотання про заміну Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на його правонаступника - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» платіжним дорученням № 1225 від 19.05.2014 сплачено авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у сумі 1 238 559,00 грн. по коду бюджетної класифікації 11020200 «Податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності».

Позивач 19.05.2014, подавши заяву до відповідача, повідомив його про сплату авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів у сумі 1 238 559,00 грн. та просив зарахувати сплачений 19.05.2014 авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, а саме: за червень 2014 року у розмірі 179 326,00 грн., за липень 2014 року у розмірі 449 956,00 грн., за серпень 2014 року у розмірі 449 956,00 грн., за вересень 2014 року у розмірі 159 321,00 грн.

Рішенням від 02.06.2014 відповідач повідомив про неможливість задоволення звернення позивача у зв'язку з наявністю податкового боргу по особовій картці - авансові внески з податку на прибуток у розмірі 1 349 868 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сума переплати з податку на прибуток може бути використана позивачем у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, в той же час дана сума не може бути використана для погашення авансових внесків з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності за червень, липень, серпень та вересень 2014 року у зв'язку з наявністю податкового боргу за попередній період.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з абз. 5 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Відповідно до абз. 6 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Порядок оподаткування операцій особливого виду, в тому числі оподаткування дивідендів, визначається статтею 153 Податкового Кодексу України.

Як встановлено пп.153.3.2 п.153.3 ст.153 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Відповідно до пп.153.3.4 п.153.3 ст.153 Податкового кодексу України, у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Згідно з абз. 2 п. 87.1 ст. 87 ПК України сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

З урахуванням вищевикладеного, сума визначеного платником податку на прибуток до сплати звітного податкового періоду зменшується на суму нарахованого таким платником податку авансового внеску з податку на прибуток у зв'язку із прийняттям рішення про виплату дивідендів.

В матеріалах справи міститься Податкова декларація з податку на прибуток підприємства №26199714 від 26.02.2014 за 2013 рік, в графі 20 зазначено «Сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді за місцезнаходженням юридичної особи - платника консолідованого податку» складає 2 307 266 грн. та в графі 23 зазначено «Авансовий внесок (рядок 10 + рядок 11 + рядок 12 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства - рядок 13.1 - рядок 13.2 - 13.6 додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства)/12), що підлягатиме сплаті щомісячно» складає 449 956 грн.

Таким чином, позивачем податковою декларацією річною за 2013 р. самостійно було сформовано суму авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів, що має бути сплачено у звітному податковому періоді (рядок 20) та визначено суму авансових внесків, що підлягає сплаті щомісячно (рядок 23).

Відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви про зарахування сплаченого ним авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів у сумі 1 238 559, 00 грн. в рахунок авансових внесків з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, а саме: за червень 2014 року у розмірі 179 326,00 грн., за липень 2014 року у розмірі 449 956,00 грн., за серпень 2014 року у розмірі 449 956,00 грн., за вересень 2014 року у розмірі 159 321,00 грн. у зв'язку з тим, що позивачем не було сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток за березень 2014 р. у сумі 449 956,00 грн.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідач наявність податкового боргу позивача визначив у зв'язку з відмовою податкового органу здійснити зарахування авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1 620 498,00 грн. в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, за попередній період, а саме: за березень 2014 року у розмірі 449 956,00 грн.; за квітень 2014 р. у розмірі 449 956,00 грн.; за травень 2014 року у розмірі 449 956,00 грн.; за червень 2014 року у розмірі 270 630,00 грн., правомірність якої є, зокрема предметом розгляду в адміністративній справі № 826/4492/14.

Отже, розглядаючи спір про зобов'язання здійснити зарахування авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів в рахунок авансового внеску з податку на прибуток, судам необхідно дослідити чи підтверджуються належними та допустимими доказами обставини щодо наявності у позивача податкового боргу та чи дотримано відповідачем вимог чинного податкового законодавства щодо порядку відмови у здійсненні відповідного зарахування.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, судам слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на його правонаступника - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль