Ухвала суду № 58016019, 18.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2016 р. м.Київ К/800/53750/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Швед Е.Ю.,

секретар судового засідання - Ярош Д.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2,

третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Калинівської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, про визнання незаконним розпорядження та його скасування, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до Калинівської районної державної адміністрації, третя особа ОСОБА_4, в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження від 14 квітня 2006 року №132 «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_4 пропущеній в списку додатку до державного акту на право колективної власності членів реформованого колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» с.Лемешівка».

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_5; постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано розпорядження Калинівської районної державної адміністрації від 14 квітня 2006 року № 132 «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_4 пропущеній в списку додатку до державного акту на право колективної власності членів реформованого колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» с.Лемешівка».

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року, залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року.

Представник ОСОБА_5 у поданих запереченнях просить касаційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом позовних вимог у справі є оскарження розпорядження Калинівської районної державної адміністрації від 14 квітня 2006 року №132 «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_4 пропущеній в списку додатку до державного акту на право колективної власності членів реформованого колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» с.Лемешівка».

Вказаним розпорядженням Калинівська районна державна адміністрація, відповідно до ст.ст.17, 25, 81, 116 та п.12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст.ст.50, 56 Закону України «Про землеустрій», розглянувши заяву громадянки ОСОБА_4, жительки с.Лемешівка, про надання земельної частки (паю), враховуючи рішення Калинівського районного суду від 26 грудня 2005 року, рішення 19 сесії Лемешівської сільської ради 4 скликання від 26 січня 2006 року «Про включення до додаткових списків про право на земельну частку (пай) ОСОБА_4», надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) загальною площею 3,17 умовних кадастрових гектарів за рахунок орних земель резервного фонду на території Лемешівської сільської ради; надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку громадянці ОСОБА_4.

В обґрунтування своїх вимог про визнання вказаного розпорядження незаконним позивач зазначав про відсутність у Калинівської РДА повноважень щодо передачі у власність земельної частки (паю) третій особі, оскільки вона уповноважена приймати рішення про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) на підставі правовстановлюючого документу на земельну частку (пай); вказував при цьому про оскарження третьою особою розпоряджень Калинівської райдержадміністрації від 01 червня 2011 року № 200 та від 29 травня 2012 року № 235 щодо відведення йому в оренду земельних ділянок та договору оренди землі з посиланням на порушенням її права власності на земельну ділянку.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначив, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження Калинівська РДА діяла в межах, у спосіб передбачений чинним законодавством України; право ОСОБА_4 (ОСОБА_4) на земельну частку (пай) підтверджено рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2005 року.

Апеляційний суд, скасовуючи оскаржуване розпорядження, зазначив про неправомірність його прийняття відповідачем у зв'язку з тим, що райдержадміністрація мала лише право на видачу громадянину сертифікату на право на земельну частку (пай), а не надання у власність земельної ділянки на території населеного пункту.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.п.1, 7 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні відносини виникли щодо прав на землю, позов у даній справі заявлений з підстав порушення (оспорення) права позивача на оренду земельної ділянки, тобто спір фактично стосується не оскарження рішення органу виконавчої влади, пов'язаного з реалізацією його компетенції у сфері управління, а права користування земельною ділянкою, тобто цивільного права.

Як визначив Верховний Суд України у постанові від 16 грудня 2014 року у справі №21-544а14, спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів. Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив також у постановах від 09 грудня 2014 року у справі №21-308а14, від 13 жовтня 2015 року у справі № 21-2229а15, від 10 листопада 2015 року у справі № 21-2319а15 та від 25 листопада 2015 року у справі №21-553515.

За вказаними обставинами слід дійти висновку, що даний спір не носить характеру публічно-правового та не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як встановлено ч.2 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.

За суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду судом загальної юрисдикції у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді