Ухвала суду № 58015927, 26.05.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/79/16

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

26 травня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Апеляційного суду Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Апеляційного суду Хмельницької області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Апеляційного суду Хмельницької області, Державної судової адміністрації України (ДСА України), Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (ГУ ДКС України у Хмельницькій області), про визнання протиправними дії Апеляційного суду Хмельницької області в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_3 заробітної плати за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 включно відповідно до ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 по день вирішення справи, відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"); зобов'язання Апеляційний суд Хмельницької області здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплату заробітної плати в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 включно відповідно до ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 по день вирішення справи, відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"); зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області та Державної судової адміністрації України здійснити розрахунково-касове обслуговування розпорядника коштів для виплати помічнику судді Апеляційного суду Хмельницької області Варвусу Р.С. заробітної плати за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 включно відповідно до ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 по день вирішення справи, відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд").

03 березня 2016 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову частково.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Апеляційний суд Хмельницької області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача Державної судової адміністрації України підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач та відповідачі в судове засідання не зявились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 працює на посаді помічника судді Апеляційного суду Хмельницької області. Заробітна плата у період з 26.10.2014 року по 01.09.2015 року виплачувалась позивачу, виходячи з розміру посадового окладу в 1218 грн.

Вважаючи неправомірними дії відповідачів щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 заробітної плати за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 включно відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014) та за період з 29.03.2015 по день винесення рішення, відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, що є підставою для задоволення позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, правовідносини щодо охоплення державою діяльності з приводу створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, визначення загальних засад діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті регулюються Законом України Про державну службу від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (Закон №3723).

Відповідно до ст. 1 Закону №3723 державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

При цьому, Законом України Про судоустрій та статус суддів від 07 липня 2010 року №2453-VI (Закон №2453) визначені правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначено систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлено систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів.

Відповідно до ст. 33 Закону №3723 (в редакції чинній до 29.03.2015 року) оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом гарантій, пільг і компенсацій.

Так, Законом України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697 VII внесено зміни до ч. 1 ст. 144 Закону України Про судоустрій та статус суддів шляхом її доповнення абзацом другим щодо встановлення розмірів посадових окладів працівників апаратів судів.

Відповідно до пп. 59 п. 5 Розділу XII Закону України "Про прокуратуру" ч. 1 ст. 144 Закону України Про судоустрій і статус суддів доповнено абзацом другим, в якому зазначено: "при цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців".

Так, Закон України "Про прокуратуру" було опубліковано в газеті "Голос України" №206 (5959) від 25 жовтня 2014 року, отже зміни до ст. 144 Закону України Про судоустрій та статус суддів набрали законної сили 26 жовтня 2014 року.

Таким чином, починаючи з 26 жовтня 2014 року законодавчо визначено розмір посадового окладу працівника апарату суду, який становить не менше 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду для працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, з коефіцієнтом 1,3 для працівників посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців.

На даний час заробітна плата працівників апарату судів визначена постановою Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів №268 від 09 березня 2006 року (Постанова №268).

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що він не повинен враховувати положення Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, яким внесено зміни до ч. 1 ст. 144 Закону України Про судоустрій та статус суддів, через те, що Кабінетом Міністрів України відповідні зміни до вищезазначеного Порядку не внесені та не існує механізму реалізації зазначених норм, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Так, ст. 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

При цьому, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки 26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" в частині внесення змін до ст. 144 Закону України Про судоустрій і статус суддів, то саме з цього часу у позивача виникло право на заробітну плату, не нижчу від визначеної Законом, а саме не менше 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду для працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, з коефіцієнтом 1,3 для працівників посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців.

Проте, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року №80-VIII, пунктом 9 Прикінцевих положень якого установлено наступне:

- Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік;

- норми і положення ч. 3 ст. 69, ст. 129, ч. 1 ст. 144 Закону України Про судоустрій і статус суддів застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Так, 02 березня 2015 року внесено зміни до п. 9 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік", якими визначено, що норми і положення Закону України Про судоустрій і статус суддів застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що починаючи з 01 січня 2015 року державою законодавчо визначено можливість застосування положень Закону України Про судоустрій і статус суддів, у тому числі в частині посадового окладу працівників апарату суду, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Крім того, Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд", який набрав чинності 29 березня 2015 року, затверджено нову редакцію Закону України Про судоустрій і статус суддів відповідно до якого матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи визначаються ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Так, ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") встановлено матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи, зокрема ч. 1 визначено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються Законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.

При цьому, розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Згідно із пп. 2 п. 13 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" набрав чинності 29 березня 2015 року, тобто після набрання сили Законом України "Про державний бюджет України на 2015 рік".

Таким чином, Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" чітко визначено право працівника апарату суду на заробітну плату, не нижчу від визначеної Законом, а саме не менше 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду для працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, з коефіцієнтом 1,3 для працівників посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що обидва закони - Закон України "Про державний бюджет України на 2015 рік" та Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" є спеціальними нормативно-правовими актами, якими визначено механізм фінансування оплати праці працівників апарату суду та розміри заробітної плати відповідно. Проте, колегія суддів вважає правильним з часу набрання законної сили Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" застосовувати саме його норми, оскільки при рівнозначних нормативно-правових актах він є актом, який прийнятий Верховною Радою України та набрав законної сили по даті пізніше ніж Закон України "Про державний бюджет України на 2015 рік". Будь-яких посилань в Законі України "Про забезпечення права на справедливий суд" щодо застосування його норм з урахуванням обмежень, які містить Закон України "Про державний бюджет України на 2015 рік", не міститься.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що законодавчого механізму реалізації права працівника апарату суду заробітної плати в розмірі, передбаченому Законом України "Про прокуратуру" немає, так як не внесені відповідні зміни до Постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів №268 від 09 березня 2006 року, у зв'язку з тим, що, закони України мають вищу юридичну силу аніж постанови Кабінету Міністрів України, а також, у зв'язку з тим, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду , як джерело права.

Статтею 8 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у рішенні від 24 липня 2014 року №38677/06 "Будченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що є втручанням у право заявника за ст.1 Першого протоколу до Конвенції та порушенням цієї статті у зв'язку з відмовою заявнику через не існування механізму реалізації відповідного законодавчого положення.

У п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України (заява №63134/00) вказано про те, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чине правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Крім того, у рішенні від 08 листопада 2006 року №63134/00 "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не приймає до уваги аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що Постанова Кабінету Міністрів Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів №268 від 09 березня 2006 року, якою визначено розмір посадового окладу посади позивача, є підзаконними нормативно - правовим актом.

Оскільки Законом України Про судоустрій і статус суддів, який має вищу юридичну силу у порівнянні із Постановою Кабінету Міністрів України №268, закріплено інший розрахунок розміру посадового окладу посади позивача, ніж у Постанові Кабінету Міністрів України №268, то колегія суддів дійшла висновку про те, що до спірних правовідносин мають застосовуватись саме норми Закону України Про судоустрій і статус суддів з урахуванням змін, які внесені на підставі Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що жодних обмежень, які закріплені на рівні закону, щодо нарахування розміру посадового окладу працівника апарату суду у відповідності до Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, яким внесено зміни до ч. 1 ст. 144 Закону України Про судоустрій ті статус суддів за період з за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року, не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічна позиція закріплена в постанові ВАСУ від 25 лютого 2016 року у справі №К/800/34717/15.

Таким чином, враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Апеляційним судом Хмельницької області неправомірно не нараховано та не виплачено ОСОБА_3 заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014 року ) та за період з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд").

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладеного і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Апеляційного суду Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 травня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5