Постанова № 58015697, 25.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5162/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1,судді ОСОБА_2,судді ОСОБА_3

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства «Балканіка-Трейд» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року по справі за позовом приватного підприємства «Балканіка-Трейд» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року ПП «Балканіка-Трейд» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (надалі відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення ДПІ від 18.08.2015 року:

- №0002272206, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 543438,00 грн., у тому числі за основним платежем - 434750,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 108688,00 грн.;

- №0002282206, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1264881,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1011905,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 252976,00 грн..

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту від 04.08.2015 року №000055/15-32-22-06/35767700 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року (надалі акт перевірки).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивачем повністю дотримано вимоги податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та валових витрат по операціям із вказаними контрагентами, а висновки акту перевірки щодо відсутності реального надання позивачу послуг та товарів від цих контрагентів позивач вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, є упередженими, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по цим операціям.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За висновками акту перевірки позивач в порушення п.44.1 ст.44 п.135.1, 135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України занизив податок на прибуток на суму 434750,00 грн. та в порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України занизив ПДВ до сплати в бюджет на суму 1011905,00 грн..

Відповідно до п.3.1.2 та 3.2.2 підставами для нарахування відповідачем спірними повідомленнями-рішеннями рішенням податкових зобовязань стали висновки податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат 2401603,00 грн. та до складу податкового кредиту з ПДВ 1011905,00 грн., сплачених в адрес таких постачальників, як ТОВ «Протекшн ЛТД», ТОВ «Блек Стар Інвест», СК ім. Шевченка, ТОВ «Техінтерпостач», ТОВ «Крокус Прайм», ТОВ «ТД Продінвестпостач», ТОВ «Околан».

ДПІ вважає, що між позивачем та вказаними контрагентами не було проведено реальних господарських операцій, а тому наявні у позивача первинні документи по таким операціям не можуть вважатися належним підтвердженням задекларованих позивачем сум витрат та податкового кредиту за цими операціями.

Такий висновок обґрунтовується відповідачем з посиланням на інформацію від інших податкових органів щодо результатів проведеної перевірочної роботи по цим контрагентам, а також по субєктам господарювання, які значаться як постачальники цих контрагентів.

Так, вказуючи на завищення позивачем витрат на суму 646703,00 грн. та податкового кредиту на суму 419903,62 грн. по операціям з придбання у ТОВ «Протекшн ЛТД» послуг з перевезення та експедування вантажів, ДПІ в акті перевірки посилається виключн6о на інформацію від оперативного управління ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про надання директором ТОВ «Протекшн ЛТД» ОСОБА_4 пояснень про його непричетність до реєстрації та діяльності цього ТОВ, а також на лист цієї ДПІ від 25.09.2014 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Протекшн ЛТД» та наявність ознак можливих порушень податкового законодавства цим товариством.

ДПІ стверджує про завищення позивачем витрат на суму 1672873,00 грн. та податкового кредиту на суму 334574,60 грн. по операціям із придбання у ТОВ «Блек Стар Інвест» позивачу послуг з перевезення та експедування вантажів, а також з придбання піддонів, посилаючись виключно на лист Красноармійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 20.03.2015 року №1458/05-16-22-02/31023892 «щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Мегапром»», яке не є прямим контрагентом позивача або ТОВ «Блек Стар Інвест», а є контрагентом ПАТ «ЯКХЗ», яке в свою чергу є контрагентом ТОВ «Блек Стар Інвест». Безпосередньо до діяльності ТОВ «Блек Стар Інвест» акт перевірки зауважень не містить, а лише зазначає, що його контрагент - ПАТ «ЯКХЗ» не задекларував свої зобовязання з ПДВ по операціям із ТОВ «Блек Стар Інвест».

ДПІ вказує на завищення позивачем витрат на суму 82027,00 грн. за 2012 рік та податкового кредиту за серпень 2012 року на суму 16405,33 грн. по операціям із придбання у СК ім. Шевченка пшениці, посилаючись виключено на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 07.08.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки СК ім. Шевченка за змістом якого проведеним експертним дослідженням встановлено факт підписання у 2013 році ряду документів від імені директора СК ім. Шевченка ОСОБА_5 іншою особою, що на думку ДПІ свідчить про нездійснення цим підприємством реальної господарської діяльності.

Висновок акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2014 року на суму 56940,00 грн. по операціям з придбання піддонів у ТОВ «Техінтерпостач», ДПІ обґрунтовує виключно з посиланням на лист Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 15.10.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техінтерпостач», в якому вказується про відсутність цього підприємства за податковою адресою, відсутність виробничого обладнання, складських приміщень, транспорту та торгівельного обладнання для здійснення діяльності, що на думку ДПІ вказує про нездійснення цим підприємством реальної господарської діяльності.

При цьому на стор. 26 акту перевірки ДПІ вказує, що згідно податкових накладних ТОВ «Техінтерпостач» №330 від 01.09.2014 року, №331 від 02.09.2014 року та №332 від 03.09.2014 року сума ПДВ по операціям з придбання позивачем піддонів у цього контрагента складає всього 28470,00 грн., що рівно у два рази менше, ніж вказало ДПІ в якості завищення податкового кредиту по цим операціям 56940,00 грн. = 28470,00 грн. х 2.

Жодного обґрунтування такої невідповідності акт перевірки не містить.

Висновок акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2014 року на суму 128312,32 грн. по операціям з придбання у ТОВ «Крокус Прайм» послуг з перевезення та експедування вантажів обґрунтовується виключно з посиланням на лист ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 03.07.2015 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Крокус Прайм», в якому вказується про незнаходження цього підприємства за адресою, про відсутність достатньої кількості персоналу, про відсутність основних фондів та транспортних засобів. Також в акті перевірки є посилання на лист Маріупольської ОДПІ від 29.12.2014 року щодо обставин діяльності ТОВ «Донторгтранс» та його контрагента ПАТ «Екоенергія».

При цьому ТОВ «Донторгтранс» не є прямим контрагентом позивача, а є контрагентом ТОВ «Крокус Прайм».

Висновок акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 30030,00 грн. по операціям з придбання у ТОВ «ТД Продінвестпостач» піддонів обґрунтовується виключно з посиланням на акт ДПІ у Ворошоловському районі м.Донецька від 12.03.2015 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «СВ-Комплект», в якому вказується про не підтвердження здійснення цим підприємством господарських операцій.

При цьому ПП «СВ-Комплект» не мало господарських відносин із позивачем, а було контрагентом ТОВ «ТД Продінвестпостач».

Висновок акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2014 року на суму 25740,00 грн. по операціям з придбання піддонів у ТОВ «Околан» обґрунтовується виключно з посиланням на лист ДПІ у Будьоннівському р-ні м.Донецька від 20.01.2015 року щодо обставин діяльності ТОВ «Десті», в якому вказується про відсутність декларування цим підприємством операцій з придбання піддонів у своїх постачальників, а також основних засобів, транспорту.

В той же час ТОВ «Десті» не мало відносин із позивачем, а було контрагентом ТОВ «Околан».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився із наведеними в акті перевірки доводами про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «Протекшн ЛТД», ТОВ «Блек Стар Інвест», СК ім. Шевченка, ТОВ «Техінтерпостач», ТОВ «Крокус Прайм», ТОВ «ТД Продінвестпостач», ТОВ «Околан», та додатково зазначив про ненадання позивачем під час розгляду справи належних та допустимих доказів реальності виконання операцій з цими контрагентами, що на думку суду першої інстанції вказує на наявність ознак фіктивності таких операцій.

Приведені податковим органом та судом першої інстанції доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям із вказаним контрагентом колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства, яке діяло на час проведення таких операцій, та відповідності фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

За змістом ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до складу витрат та податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності позивача у перевіреному періоді було здійснення операцій з оптової торгівлі зерновими та борошном.

В акті перевірки ДПІ описує договори між позивачем та вказаними контрагентами, а також перелічує усі акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні, які складені за результатом таких операцій.

Копії цих документів також долучені позивачем і до матеріалів даної справи.

Акт перевірки не містить зауважень щодо оформлення конкретних первинних документів, які надані позивачем, або про не недостатність таких документів.

Більш того, ДПІ в акті підтверджує належне відображення вказаних господарських операцій у бухгалтерському обліку за відповідними рахунками.

Дослідженням наданих позивачем документів по операціям із ТОВ «Протекшн ЛТД», ТОВ «Блек Стар Інвест», СК ім. Шевченка, ТОВ «Техінтерпостач», ТОВ «Крокус Прайм», ТОВ «ТД Продінвестпостач», ТОВ «Околан» колегією суддів встановлено, що ці документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, які оформлені з дотриманням вимог законодавства та відображають суть господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Сам факт того, що вказані контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Не вказуючи про недоліки конкретних первинних документів, податковий орган в акті перевірки та суд першої інстанції в оскарженій постанові надали загальну оцінку наданим позивачем документам, як таким, що не є належним підтвердженням операцій з вказаними контрагентами в силу тих причин, які зазначені вище.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень покладається на такого субєкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання транспортних послуг та піддонів у ТОВ «Блек Стар Інвест», СК ім. Шевченка, ТОВ «Техінтерпостач», ТОВ «Крокус Прайм», ТОВ «ТД Продінвестпостач», ТОВ «Околан» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів та послуг.

Однак у даній справі ДПІ не надало належних доказів на підтвердження факту вчинення представниками позивача незаконних дій щодо проведення фіктивних операцій з вказаним контрагентом.

Не зазначив таких доказів і суд першої інстанції.

Крім посилань на вищезазначені листи та акті про неможливість проведення перевірок інших податкових органів, відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товарів та послуг у вказаних контрагентів.

В той же час, зазначені листи та акти інших податкових органів не можуть бути належними доказами порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів вважає, що викладені в акті перевірки доводи про відсутність реальних операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами та про завищення позивачем витрат та податкового кредиту по операціям із цими контрагентами ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, які не підтверджуються належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості зясувати їх.

Наведені в акті перевірки обставини діяльності контрагентів позивача, з якими ДПІ повязує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ними операцій.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності своїх постачальників, в матеріалах справи відсутні. ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості зясувати всі обставини діяльності його постачальників на момент проведення з ними операцій, а також .

Більш того, наведені в акті перевірки обґрунтування висновку про відсутність реальних операцій між позивачем та ТОВ «Блек Стар Інвест», ТОВ «Крокус Прайм» ТОВ «ТД Продінвестпостач», ТОВ «Околан» взагалі стосуються обставин діяльності підприємств у 2 та 3 ланцюгу, з якими у позивача не було господарських стосунків.

Слід також зазначити, що під час проведення господарської операції із субєктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосубєктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

Однак, як вже зазначено вище, належні доказі вчинення представниками позивача незаконних дій щодо проведення фіктивних операцій з вказаним контрагентом, в матеріалах справи відсутні.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що такий механізм законодавством України не визначений, а Податковий кодекс України визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та валових витрат, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем по операціям із ТОВ «Блек Стар Інвест», СК ім. Шевченка, ТОВ «Техінтерпостач», ТОВ «Крокус Прайм», ТОВ «ТД Продінвестпостач», ТОВ «Околан».

Колегія суддів зазначає, що платник податків не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Колегія суддів також зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобовязували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобовязань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій та при наявності належним чином оформлених первинних документів по таким операціям, висновок контролюючого органу про завищення податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Окремо слід зазначити про неприйнятність посилань в акті перевірки на інформацію з акту ДПІ у Печерському районі м.Києва від 07.08.2013 року щодо встановленого факт підписання у 2013 році ряду документів від імені директора СК ім. Шевченка ОСОБА_5 іншою особою, оскільки операції позивача з СК ім. Шевченка мали місце у серпні 2012 року, а тому сам факт підробки документів цього підприємства у 2013 році не може мати відношення до операцій з позивачем.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що висновок акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2014 року на суму 56940 грн. по операціям з придбання піддонів у ТОВ «Техінтерпостач» суперечить фактичним обставинам справи, оскільки як зазначено в самому акті перевірки (стор.26 акту) та підтверджено позивачем видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.141-153) загальна сума ПДВ по операціям з цим контрагентом складає всього 28470,00 грн..

Дана невідповідність збільшила розмір донарахованої позивачу суми ПДВ на 28470,00 грн. без будь-яких підстав, однак суд першої інстанції на цей факт уваги не звернув та не дав йому належної правової оцінки.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає безпідставними висновки акту перевірки та суду першої інстанції про не підтвердження первинними документами операцій позивача із ТОВ «Блек Стар Інвест», СК ім. Шевченка, ТОВ «Техінтерпостач», ТОВ «Крокус Прайм», ТОВ «ТД Продінвестпостач», ТОВ «Околан» та про завищення позивачем валових витрат, податкового кредиту по операціям з цими контрагентами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ від 18.08.2015 року №0002272206 та №0002282206 підлягають скасуванню, а постанова суду першої інстанції від 28 січня 2016 підлягає скасуванню з винесенням по справі нової постанови про задоволення позовних вимог.

Загальний розмір судових витрат по справі у вигляду сплати судового збору за подачу позовної заяви (т.1 а.с.4) та апеляційної скарги (т.5 а.с.225) дорівнює 30324,46 грн., які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Балканіка-Трейд» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов приватного підприємства «Балканіка-Трейд» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 18 серпня 2015 року №0002272206 та №0002282206.

Стягнути на користь приватного підприємства «Балканіка-Трейд» (код ЄДРПОУ 35767700) понесені судові витрати в сумі 30324 (тридцять тисяч триста двадцять чотири) гривні 46 копійок з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:ОСОБА_1 Суддя: Суддя: ОСОБА_2 ОСОБА_3