Постанова № 58015684, 25.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 876/963/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів:Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання:Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року в адміністративній справі за позовом Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави Міністерства оборони України в особі його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, третя особа Львівська міська рада, про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити дії,

встановив:

У липні 2015 року Перший заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до суду в інтересах держави Міністерства оборони України в особі його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах ДП Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо неподання висновку (подання) про повернення ДП МО України «Львівський завод збірних конструкцій» з місцевого бюджету помилково сплачених коштів в сумі 137948,94 грн. для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів щодо їх перерахування підприємству; 2) зобовязати відповідача подати висновок (подання) про повернення ДП МО України «Львівський завод збірних конструкцій» з місцевого бюджету помилково сплачених коштів в сумі 137948,94 грн. для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів щодо їх перерахування підприємству.

Відповідач позову не визнав, подав у суді першої інстанції заперечення, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області щодо неподання висновку (подання) про повернення ДП МО України «Львівський завод збірних конструкцій» з місцевого бюджету помилково сплачених коштів в сумі 137948,94 грн. для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Зобовязано ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області подати висновок (подання) про повернення ДП МО України «Львівський завод збірних конструкцій» з місцевого бюджету помилково сплачених коштів в сумі 137948,94 грн. для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З цією постановою суду від 16 вересня 2015 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції не базується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до апеляційної скарги зазначає, що згідно з п.14.1.182 ст.182 ПК України обовязковою умовою визначення помилково сплачених грошових зобовязань є їх сплата юридичними або фізичними особами, що не є платниками таких грошових зобовязань. Однак, під час сплати податкового зобовязання з плати за землю, позивач був платником таких грошових зобовязань. У звязку з цим, вказує апелянт на помилковість твердження позивача про те, що сплачені позивачем кошти, згідно поданої річної податкової декларації за 2012 рік, є помилково сплаченими коштами. Крім цього, судом першої інстанції також безпідставно не взято до уваги те, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації за 2012 рік позивач скерував в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова з порушенням строків встановлених п.50.1 ст.50 ПК України, а тому уточнюючий розрахунок не був прийнятий контролюючим органом. Отже, спірна сума коштів 137948,94 грн. не відображена в картці платника податків в переплаті. Оскільки сума 137948,94 грн. не є помилково чи надміру сплаченою сумою грошового зобовязання, а тому правомірними є дії відповідача щодо неподання висновку (подання) про повернення позивачу коштів.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 16.09.2015 року та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» та Міністерство оборони України подали заперечення на апеляційну скаргу, у яких просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Судом апеляційної інстанції до розгляду справи залучено третьою особою Львівську міську раду.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і які з'явились на апеляційний розгляд справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід задоволити.

Так, судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що між ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» (як Орендарем) та Львівською міською радою (як Орендодавцем) було укладено договір оренди землі від 22.02.2005 року, відповідно до якого Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,74 га., розташовану за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 134 для будівництва житлового кварталу, строком на 10 років до 16.12.2014 року (а.с. 15-18, 19-35).

У подальшому на цій земельній ділянці було збудовано комплексний житловий мікрорайон (квартал) та 21.12.2007 року і 18.12.2008 року прийнято в експлуатацію обєкти першої та другої черги, згідно актів державної приймальної комісії. Власниками квартир та нежитлових приміщень зазначеного житлового комплексу було створено ОСББ «Золоті Ворота».

09.12.2011 року ТзОВ «Будімекс», згідно з актом приймання-передачі на підставі договору на пайову участь у будівництві житла від 27.12.2004 р. передало, а ОСББ «Золоті ворота» прийняло на баланс активи першої та другої черги житлового комплексу по вул. Шевченка,134 у м. Львові.

При цьому, у період з січня 2012 р. по червень 2013 р. позивачем ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» було сплачено орендну плату за вказану земельну ділянку площею 1,74 га. на суму 137948,94 грн. згідно зазначеного вище договору оренди землі від 22.02.2005 року (а.с. 59-67).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.10.2013 року, яке набрало законної сили 04.11.2013 року, у справі № 914/3431/13, визнано припиненим право оренди ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» земельної ділянки за договором оренди землі, укладеного 22.02.2005 року між ДП МОУ України «Львівський завод збірних конструкцій» та Львівською міською радою (а.с. 9-14).

Також судом встановлено, що ДП МОУ України «Львівський завод збірних конструкцій» звертався до відповідача ДПІ у Шевченківському районі м. Львова з вимогою № 49 від 21.01.2015р. та заявами № 191 від 05.03.2015 р. та № 450 від 26.05.2015 р. щодо повернення отриманих від ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» коштів за орендну плату земельної ділянки площею 1,74 га. в розмірі 137948,94 грн. за період січня 2012 р. червня 2013 р. (а.с. 35, 39, 40).

Відповідач залишив вказані заяви без виконання, оскільки за даними ІС «Податковий блок» в ІКПП по орендній платі за землю з юридичних осіб станом на 26.06.2015 року рахується переплата в сумі 4484,55 грн. (а.с. 38, 45).

Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Відповідно до п.14.1.182 ст.14 ПК України, помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Таким чином, обовязковою умовою визначення помилково сплачених грошових зобовязань є їх сплата юридичними чи фізичними особами, які не є платниками таких зобовязань.

Згідно пунктів 286.2, 286.3 ст.286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Згідно п.287.3 ст.287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 51 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Так, судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що 16.02.2012 року позивачем ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» до контролюючого органу було подано звітну річну податкову декларацію за 2012 рік № НОМЕР_1, якою задекларовано суму 91965,96 грн. (по 7663,83 грн. щомісячно). Вказані суми були самостійно сплачені декларантом. Також було самостійно сплачено позивачем задекларовані суми орендної плати 7663,83 грн. щомісячно за період січня червня 2013 року у розмірі 45982,98 грн..

Здійснення вказаних платежів підтверджується відповідними платіжними дорученнями за лютий 2012 р. липень 2013 р. (а.с. 59-67).

Крім цього, позивач подав відповідачу уточнюючий розрахунок до декларацій з плати за землю за 2012 рік, в якому зменшив належну до сплати суму податкового зобов'язання. Однак, вказана уточнююча декларація не проведена в обліковій картці позивача, у звязку з її скеруванням на адресу відповідача з порушенням строків.

Згідно копії інтегрованої картки платника орендної плати, у позивача не обліковувалася переплата в розмірі 137948,94 грн., оскільки вона була сплачена.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що згідно п.10 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затв. наказом Міністерства доходів і зборів України №765 від 05.12.2013 р., лише ті кошти, що обліковуються на рахунках територіальних органів Міндоходів як передоплата, підлягають поверненню платникам у порядку, встановленому законодавством.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у резолютивній частині рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2013 року в справі № 914/3431/13, не визначено конкретної дати припинення права оренди ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» земельної ділянки за договором оренди землі від 22.02.2005 року.

Тому, є обґрунтованими доводи апелянта про те, що право оренди ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» розглядуваної земельної ділянки за цим договором оренди припинено з 04.11.2013 року, тобто з дати набрання цим рішенням суду законної сили.

Таким чином, адміністративний суд першої інстанції в постанові від 16.09.2015 року дійшов помилкового висновку про те, що сплачена позивачем орендна плата за земельну ділянку в сумі 137948,94 грн. за період січня 2012 року червня 2013 року за договором оренди від 22.02.2005 р. являється помилково сплаченою сумою грошового зобовязання.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази того, що із грудня 2011 року відбулась заміна сторони (орендаря) за договором оренди землі від 22.02.2005 року, чи про те, що до ОСББ «Західні ворота» перейшов обовязок по сплаті в місцевий бюджет орендної плати за договором оренди землі від 22.02.2005 року, у звязку із завершенням будівництва житлового комплексу по вул. Шевченка, 134 в м. Львові та прийняттям активів першої і другої черги згідно акту приймання-передачі від 09.12.2011 року.

В такій ситуації являються безпідставними позовні вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у Шевченківському районі м. Львова щодо неподання висновку (подання) про повернення ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» з місцевого бюджету помилково сплачених коштів в сумі 137948,94 грн. по орендній платі за період січня 2012 року червня 2013 року, та про зобовязання відповідача подати такий висновок (подання) для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржена постанова суду першої інстанції від 16.09.2015 року винесена з неповним зясуванням всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального права, а тому така постанова суду підлягає скасуванню, із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року в адміністративній справі за позовом Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави Міністерства оборони України в особі його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити дії скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави Міністерства оборони України в особі його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

ОСОБА_1

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.05.2016 року.