Постанова № 58015288, 26.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/26948/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Ткачук М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Агропрофіт» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Агропрофіт» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в якому просило суд:

визнати протиправною бездіяльність Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що виразилось у відмові відновлення внесення змін до системи депозитного обліку цінних паперів, емітованих ПрАТ «Агропрофіт»;

зобов'язати Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку прийняти рішення щодо відновлення внесення змін до системи депозитного обліку цінних паперів, емітованих ПрАТ «Агропрофіт».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано не вірну правову оцінку діям Позивача щодо правомірності виконання Рішення від 19.11.2013 року №2620 «Щодо усунення порушень та зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів», оскільки належним виконанням вказаного рішення є подання звітності за 2004-2013 роки.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що Рішення від 19.11.2013 року №2620 «Щодо усунення порушень та зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів» є видом санкції, застосованої до Позивача, тому послався на ч. 6 ст. 12 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів зазначає, що не погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Агропрофіт» зареєстроване 27.03.1996 року, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі відомостей про юридичну особу - 14.04.2005 року, №10741200000006612, види діяльності: код КВЕД 10.11 Виробництво м'яса; код КВЕД 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; Код КВЕД 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; код КВЕД 68.20 Надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний).

Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) №2620 від 19.11.2013 року «Щодо усунення порушень та зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів» (далі - Рішення №2620) було винесено у зв'язку із виявленням Комісією порушення ПрАТ «Агропрофіт» вимог статті 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» в частині неподання акціонерним товариством до Комісії регулярної річної інформації.

Колегія суддів зазначає, що згідно листа Центрального територіального департаменту №05/01/7298 від 07.10.2014 року, ПрАТ «Агропрофіт» подало регулярну річну інформацію до Комісії за 2011, 2012 та 2013 року.

Проте, за наявною у Комісії інформацією, ПрАТ «Агропрофіт» не подано до Комісії регулярну інформацію за 2004-2008 року.

Однак, за даними Державного реєстру випусків цінних паперів, ведення якого здійснює Комісія, ПрАТ «Агропрофіт» зареєстровано випуск цінних паперів 07.09.2004 року.

Порядок подання закритими акціонерними товариствами регулярної річної інформації до Комісії за 2004-2008 року був визначений наступними нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних папері та фондового ринку (далі -ДКЦПФР):

Рішення ДКЦПФР від 03 червня 2003 року №227 «Про затвердження Положення про подання річного звіту закритими акціонерними товариствами до ДКЦПФР»;

Рішення ДКЦПФР від 19 грудня 2006 року №1591 «Про затвердження Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів».

Звітність за 2004-2008 роки ПрАТ «Агропрофіт» до Комісії та до Центрального територіального департаменту не подавалася, що підтверджується листом Центрального територіального департаменту Комісії №05/01/7298 від 07.10.2014 року.

Будь-які письмові пояснення про причини, що призвели до неподання регулярної інформації ПрАТ «Агропрофіт» до Комісії не надходили.

З даного приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає слідуюче.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини є ЗакониУкраїни: «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 № 448/96-ВР (далі - Закон №448-96-ВР)та «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV (далі - Закон №3480-ІV).

Так, правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Відповідно до статті 5 Закон №448-96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Пунктом 4 частини першої статті 7 Закону №448-96-ВР визначено, що одним з основних завдань Комісії є захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

Можливість прийняття Комісією рішення про зупинення внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів передбачена статтею 8 Закону №448-96-ВР, а саме відповідно до п. 30 ч.1 ст.8 Закону, для захисту інтересів держави та інвесторів у цінні папери, Комісія має право зупиняти на підставі рішення Комісії внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника на строк до усунення порушень, що стали підставою для прийняття такого рішення.

Згідно з ст. 40 Закону №3480-ІV регулярна інформація про емітента - річна та квартальна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, яка розкривається на фондовому ринку, в тому числі шляхом подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Частиною 2 ст.40 Закону України Закону №3480-ІV визначено, що звітним періодом для складання річної інформації про емітента є календарний рік. Перший звітний період емітента може бути меншим, ніж 12 місяців, та обчислюється: для акціонерних товариств - з дня державної реєстрації товариства до 31 грудня звітного року включно, для емітентів цінних паперів (крім акцій) - з дня реєстрації випуску цінних паперів до 31 грудня звітного року включно.

Випуск власних цінних паперів позивач здійснив у 2004 році, зокрема, про це свідчить свідоцтво, видане Управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Києві та Київській області №260/10/1/2004 від 07 вересня 2004 року.

Отже, колегія суддів звертає увагу, що з 2004 року на позивача поширюються вимоги Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», в тому числі і вимоги та положення щодо подання річної звітності, норми яких є імперативними, тобто обов'язковими.

Згідно з п. 1 Глави 7 Розділу V Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року №1591 (далі Положення №1591), розкриття річної інформації має здійснюватися шляхом розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії, опублікування у офіційному друкованому виданні, розміщення на сторінці в мережі Інтернет та подання до Комісії.

Відповідно до ч. 2 Розділу 2 вищезазначеного Положення обов'язок здійснювати розкриття особливої інформації, передбаченої цим Положенням, припиняється з дати опублікування інформації про скасування реєстрації випуску цінних паперів та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів в порядку, встановленому Комісією.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що оскаржуване рішення Комісії №2620 від 19.11.2013 року не є притягненням до відповідальності, оскільки за неподання звітності, у тому числі річної звітності, на фондовому ринку встановлена відповідальність, зокрема у формі штрафів. У даному випадку штрафна санкція не застосовувалась, Позивача даним рішенням до відповідальності не притягувалось, а оскаржуване рішення приймалось з метою примусу Позивача до вчинення дій, а саме - усунення порушень ст.40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» зі сторони Позивача та подання Позивачем річної звітності за період, у який Позивач не виконував вимоги Закону і не подавав річну звітність, тобто з 2004 року по 2013 рік.

Отже, прийняте рішення «Щодо усунення порушень та зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів» не є санкцією зі сторони Відповідача щодо Позивача, оскільки, вичерпний перелік санкцій , які застосовує Комісія, визначені у ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Тому, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо того, що дане рішення є санкцією і, як наслідок, посилково застосував у даному випадку положення ч. 6 ст. 12 Закону №448-96-ВР, відповідно до якого юридична особа може бути притягнута до відповідальності за вчинення правопорушення на ринку цінних паперів не пізніше трьох років з дня його вчинення незалежно від санкції.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання Позивача на видачу у 2010 році Комісією свідоцтва №676/10/1/10 про реєстрацію випуску акцій як на засвідчення факту відсутності зі сторони позивача будь-яких порушень законодавства, у тому числі неподання позивачем річної інформації за 2004-2008 роки, розцінюються судом апеляційної інстанції критично, оскільки факт видачі свідоцтва не має жодного відношення до даних обставин справи, оскільки, у 2010 році свідоцтво №676/10/1/10 видавалося у зв'язку зі зміною форми випуску цінних паперів, тобто позивач змінив форму випуску цінних паперів з документарної форми випуску цінних паперів на бездокументарну форму випуску.

Тобто, дане свідоцтво не є реєстрацією випуску цінних паперів, а лише зміною даних у попередньому свідоцтві, у зв'язку з цим, при видачі свідоцтва у зв'язку зі зміною форми випуску цінних паперів емітента інформація про подання річної звітності не перевіряється, а факт неподання річної звітності не є підставою у відмові видачі свідоцтва.

Отже, видача свідоцтва №676/10/1/10 про реєстрацію випуску акцій у 2010 році не вказує на правомірність дій Позивача, не звільняє Позивача від подання річної звітності та виконання вимог ст. 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Окремо суд апеляційної інстанції зазначає, що Рішення №2620 від 19.11.2013 року прийняте у зв'язку з порушенням Позивачем вимог ст. 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», тобто неподання звітності з моменту коли обов'язок подання звітності виник, а саме з 2004 року. Дане рішення у судовому порядку не скасоване і не оскаржувалось, а тому є обов'язковим для виконання у повному обсязі. При цьому, належним виконанням Рішення №2620 у даному випадку є подання звітності з 2004 року.

Рішення №2620 та ст.40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачають обов'язок подання звітності для акціонерних товариств - з дня державної реєстрації товариства до 31 грудня звітного року включно.

Отже, Рішення від 19.11.2013 № 2620 «Щодо усунення порушень та зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів», є чинним та прийнятим виключно в межах повноважень, які визначені чинним законодавством, а також є обов'язковим до виконання.

Належним виконанням Рішення №2620 від 19.11.2013 року є подання регулярної річної інформації за період 2004 2013 року. Часткове виконання Рішення шляхом подання звітності за 2011-2013 роки не є належним виконанням Рішення і не може служити підставою для відновлення обігу цінних паперів ПрАТ «Агропрофіт».

Отже, колегія суддів не вбачає протиправної бездіяльності Комісії, що виразилась у відмові відновлення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів, емітованих ПрАТ «Агропрофіт».

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що вимога Позивача щодо зобов'язання Національної комісію з цінних паперів та фондового ринку прийняти рішення щодо відновлення внесення змін до системи депозитного обліку цінних паперів, емітованих ПрАТ «Агропрофіт» не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням колегія розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Колегія суддів зауважує, що суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, « Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява № 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не з'ясовано обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Агропрофіт» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Постанови виготовлений 31 травня 2016 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.