Ухвала суду № 58015132, 30.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 360/627/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Міланіч А.М. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

30 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Бородянського районного суду Київської області від 13 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області включити до заробітку для обчислення пенсії суми матеріальної допомоги на оздоровлення та суми індексації; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області провести перерахунок та виплату пенсії з 13.01.2011р., включивши до заробітку для обчислення пенсії суми матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 15120,70 грн. та суми індексації у розмірі 2906,81 грн.

Постановою Бородянського районного суду Київської області від 13 квітня 2016 року позовні вимоги за період з 13 січня 2011 року по 04 жовтня 2015 року - залишено без розгляду, вимоги адміністративного позову задоволено частково.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить змінити вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Бородянському районі та з 13 січня 2011 року йому призначена пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу».

01 квітня 2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області із заявою про перерахунок призначеної йому пенсії та включення до розрахунку заробітної плати матеріальної допомоги та індексації.

Згідно довідки Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 01 квітня 2016 року за період роботи ОСОБА_2 з квітня 2005 року по березень 2010 року (включно) йому була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення та індексація заробітної плати в загальному розмірі 18 027,51 грн.

Відповідно листа Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області №367 від 04.04.2016, звернення позивача розглянуте, та відмовлено провести перерахунок пенсії, із зазначенням того, що матеріальна допомога та індексація заробітної плати не входить до складу заробітної плати державного службовця, а тому відсутні підстави для включення зазначених виплат в заробіток для обчислення пенсії.

Згідно ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Відповідно до ч. 2 ст. 37-1 цього Закону, перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Отже, призначення державному службовцю пенсії та її перерахунок здійснюється з сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно положень ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 вищезгаданого Закону, державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань.

Відповідно до абз. 4 п. 2 постанови КМУ від 17.07.2003 року «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» індексації підлягає оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер. Індексація заробітної плати являє собою дохід, з якого відповідно до ст. 66 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» справляються страхові внески (зори) до соціальних фондів відповідно до діючого законодавства на день одержання заробітку (виплати, доходу).

Згідно ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11 та у постанові від 28 травня 2013 року у справі №21-97а13.

Відповідно до положень ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо строків звернення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 99 КАС України - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи, що виплати, які просив перерахувати та виплатити позивач на свою користь виплачуються щомісячно, колегія суддів дійшла висновку, що позивач знав про порушення своїх прав під час отримання щомісячної державної пенсії в меншому розмірі, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Бородянського районного суду Київської області від 13 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.