Постанова № 58015026, 20.05.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"20" травня 2016 р. Справа № 924/205/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Мельник О.В.

при секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

позивача- не зявився;

відповідача 1- ОСОБА_1 (довіреність від 16.01.2016р.);

відповідача 2- ОСОБА_2 (довіреність №1763 від 11.11.2015р.);

прокурора- Меленчук І.В. (посвідчення №010593 від 20.10.2012р.);

ОСОБА_3 (посвідчення №031297 від 12.01.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції з господарським судом Хмельницької області апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області на рішен-ня господарського суду Хмельницької області від 29.02.2016р. у справі №924/205/15

за позовом Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу,

уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

ОСОБА_4 академії аграрних наук України

до 1. Державного підприємства «Дослідне господарство «Зоря»

Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_4

Академії аграрних наук України с.Пирогівці Хмельницького р-ну Хмельницької обл.

2. Дочірнього підприємства Агрофірма «Луга-Нова»

Приватного підприємства «Універсам» с.Мишів Іваничівського р-ну Волинської обл.

про визнання недійсним і припинення на майбутнє договору виробництва

сільськогосподарської продукції № 3/12 від 15.08.2012р.,-

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Украї-ни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

У лютому 2015 року виконуючий обовязки прокурора Хмельницького району (надалі в тексті Прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати від-повідні функції у спірних правовідносинах ОСОБА_4 академії аграрних наук України (надалі в тексті ОСОБА_4 академія) звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом, в якому просив визнати недійсним і припинити на майбутнє договір виробництва сільськогоспо-дарської продукції №3/12 від 15.08.2012р., укладений Державним підприємством «Дослідне госпо-дарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_4 аграр-них наук України (надалі в тексті Дослідне господарство) та Дочірнім підприємством Агрофірма «Луга-Нова» Приватного підприємства «Універсам» (надалі в тексті Підприємство).(т.1, арк.спра-ви 2-8).

Справа №924/205/15 вже розглядалась господарськими судами.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 02.04.2015р. у справі №924/205/15, яким у задоволенні позову Прокурора відмовлено було скасоване постановою Рівненського апе-ляційного господарського суду від 03.08.2015р. та прийнято у даній справі нове, яким задоволено позовні вимоги, визнано недійсним і припинено на майбутнє договір виробництва сільськогоспо-дарської продукції №3/12 від 15.08.2012р., який по суті є договором оренди.(т.1, арк.справи 136-140, 235-240).

Проте Вищий господарський суд України постановою від 25.11.2015р. скасував рішення мі-сцевого і постанову апеляційного суду у справі №924/205/15, направив справу на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.(т.2, арк.справи 45-53).

Суди попередніх інстанцій на переконання Вищого господарського суду України, дійшли суперечливих висновків у звязку з недостатнім дослідженням дійсних обставин справи, які ма-ють суттєве значення для вирішення спору і потребують наданню цим обставинам належної пра-вової оцінки. Проте, досліджуючи укладений сторонами договір, ні місцевий суд, вказавши, що спірний договір є фактично договором про спільну діяльність, ні суд апеляційної інстанції заз-начаючи, що спірний договір є прихованим договором оренди, взагалі, не надали повної юридич-ну оцінки домовленостям сторін за договором, а також правовій природі самого договору. Крім того, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою і те, що в силу укладення договору певно-го виду сторони підпорядковують свої відносини як загальним положенням про зобовязання, виз-наченим Господарським кодексом України або Цивільним кодексом України, так і відповідним законодавчим актам, що регулюють такий вид господарських відносин. Тому, судам попередніх інстанцій слід було повно зясувати правову природу укладеного договору та застосувати до нього відповідні законодавчі приписи, адже, не визначивши правову природу спірного договору, судами не застосовано законодавство, що регулює відносини такого виду договору, що унеможливлює ви-сновок про обґрунтованість судових рішень. Після встановлення правової природи спірного дого-вору, суди попередніх інстанцій повинні встановити чи повинен договір виробництва сільськогос-подарської продукції бути погоджений постановою ОСОБА_5 НААН України від 26.08.2011р. А також, дослідити чим саме спірний договір виробництва сільськогосподарської продукції порушує права та законні інтереси Позивача.(т.2, арк.справи 49-52).

За наслідками нового розгляду справи №924/205/15 господарський суд Хмельницької об-ласті (суддя Музика М.В.) рішенням від 29.02.2016р. в задоволенні позову Прокурора відмовив за безпідставністю.(т.2, арк.справи 147-157).

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що предметом оскаржуваного до-говору є організація виробничого процесу та взаємне виконання робіт і надання послуг у сфері об-робітку земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Отже, за своєю правовою приро-дою спірний Договір містить елементи різних договорів, у т.ч. договору на надання послуг, відпо-відно спірний договір є змішаним договором. Воля сторін була спрямована саме на організацію ви-робництва сільськогосподарської продукції. На переконання місцевого суду, сторони погодили, що даний Договір не є договором про спільну діяльність чи підряд, а також не є передачею прав користування управління земельними ділянками, при цьому, сторонами погоджено предмет, ціну та строк дії договору, тому твердження Прокурора про фактичне укладення договору оренди землі є безпідставним. Судом відхилено посилання Прокурора, як на підставу недійсності оспорюваного договору положення Закону України «Про управління обєктами державної власності», оскільки та-кими передбачено погодження, зокрема, договорів про спільну діяльність. Натомість, оспорюва-ний договір не слід вважати договором простого товариства, оскільки доказів обєднання вкладів відповідачами в матеріали справи не надано, окрім цього відносин, передбачених ст.ст.1132-1139 ЦК України вказаний договір не регулює. Також, оскільки оскаржуваний договір не є договором оренди землі, то відповідно, він і не потребував погодження із ОСОБА_5 НААН України.(т.2, арк. справи 150).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Прокуратура Хмельницької області подала скар-гу до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого суду у даній справі та прийняти нове, яким позов задоволити.(т.2, арк.справи 160-165).

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуван-ням норм матеріального права та неповним зясуванням усіх істотних обставин справи. Зазначає, що суд безпідставно не врахував, що все майно Дослідного господарства є державною власністю та належить останньому на праві оперативного управління. Здійснення володіння, користування та розпорядження таким майном можливе лише у відповідності до норм чинного законодавства та ОСОБА_6. Позаяк, оспорюваний договір фактично передбачає використання Підприємством земель-ної ділянки державної власності наявні всі ознаки договору оренди, що не було взято судом пер-шої інстанції до уваги. Крім того, зазначивши про змішаний договір місцевий суд не навів жод-них ознак інших договорів, крім договору підряду. Також зазначає, що укладення спірного догово-ру без погодження, участі, відома та дозволу НААН України і профільних міністерств, з порушен-ням вимог законів, свідчить про відступлення від визначених статутом напрямів діяльності та по-рушення права ОСОБА_4 академії щодо управління державним майном.(т.2, арк.справи 1162-164).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.04.2015р. прийнято до про-вадження апеляційну скаргу Прокурора, справу призначено до слухання на 11.05.2016р.(т.2, арк. справи 190).

06.05.2016р. на адресу апеляційного суду від Підприємства надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє зазначає про надуманість вимог Прокурора та просить відмовити у задо-воленні апеляційної скарги.(т.2, арк.справи 206-208).

Крім того, 11.05.2016р. на електронну адресу суду від Дослідного господарства надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє підтримує апеляційну скаргу Прокурора та просить її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати.(т.2, арк.справи 213-217).

Ухвалою від 11.05.2016р. задоволено клопотання ДП «Дослідне господарство «Зоря» Інсти-туту сільського господарства Західного Полісся НААН України про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з господарським судом Хмельницької області та відкладено розгляд справи на 20.05.2016р.(т.2, арк.справи 219-220).

У судових засіданнях апеляційної інстанції 11.05.2016р. та 20.05.2016р. представник Дос-лідного господарства та Прокурори підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, надавши по-яснення в обґрунтування своєї позиції. Прокурор також зуважив, що оспорюваний договір за всі-ма ознаками є саме прихованим договором оренди земельної ділянки і не може бути жодним ін-шим договором за своєю суттю.

Представник Підприємства заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаю-чи її необґрунтованою та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що до-говір є змішаним: в основному договором надання послуг, а також договором оренди і частково договором спільної діяльності, проте, ознаки договорів оренди та спільної діяльності не є основни-ми та визначальними, а тому договір був укладений відповідно до норм чинного законодавства і погоджений ОСОБА_4 академією, про що свідчить №68 про реєстрацію в НААН від 16.08. 2012р. на примірнику договору (т.1, арк.справи 21-зворот). Разом з тим, 22.07.2014р. сторони укла-ли додаткову угоду про розірвання договору і Підприємство фактично не користується землями Дослідного господарства з осені 2013 року і не здійснює на них товарного виробництва.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матері-ального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільсько-го господарства Західного Полісся НААН України згідно п.1.6 ОСОБА_6 є правонаступником ДП «Дослідне господарство «Зоря» Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля ОСОБА_4 академії аграрних наук Украї-ни.(т.1, арк.справи 24).

Матеріалами справи стверджується, що на праві постійного користування для ведення дос-лідних та навчальних цілей у ДП «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарс-тва Західного Полісся НААН України перебувають земельні ділянки сільськогосподарських зе-мель на території Пироговецької сільської ради Хмельницького району хмельницької області за-гальною площею 1 931,2253 га, про що свідчать державні акти серії: ЯЯ №330439, ЯЯ №330438, ЯЯ №330440, ЯЯ №330441, ЯЯ №330442, ЯЯ №330443, ЯЯ №330444, ЯЯ №330445, ЯЯ №330446, ЯЯ №330447, ЯЯ №330448, ЯЯ №330449, ЯЯ №330450, ЯЯ №330451, ЯЯ №330452, ЯЯ №330453, ЯЯ №330454, ЯЯ №330455, ЯЯ №330456, ЯЯ №330457, ЯЯ №330458, ЯЯ №330460, ЯЯ №330462, ЯЯ №330463, ЯЯ №330464, ЯЯ №330465, ЯЯ №330467, ЯЯ №330468, ЯЯ №330469.(т.1, арк.спра-ви 70-98).

Як вбачається з матеріалів справи, Дослідне господарство та ДчП «Агрофірма Луга-Нова»-сільськогосподарський товаровиробник підписали договір виробництва сільськогосподарської продукції від 15.08.2012р. №3/12 (надалі в тексті Договір), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого Дос-лідне господарство надає згоду на виробництво, а сільськогосподарський товаровиробник на свій ризик зобовязується виробити сільськогосподарську продукцію (далі виробництво) та провести розрахунки із господарством за надання згоди на виробництво. Згода на виробництво надається, а виробництво здійснюється на виробничих потужностях (ресурсах) господарства.(т.1, арк.справи 19-20).

Пункт 1.4 Договору характеризує виробництво: підготовка ґрунту (оранка, дискування то-що), посів насіння сільгоспкультур, підживлення добривами, внесення засобів захисту рослин, зби-рання вирощеного урожаю сільгоспкультур, переробка, перевезення, зберігання урожаю (сільгосп-продукції) та інше. Персонал, матеріально-технічні ресурси (засоби захисту рослин, добрива, на-сіння, паливно-мастильні матеріали тощо) та техніка сільськогосподарського товаровиробника.

Місцем та площами виробництва (виробничих потужностей, що використовуються Підп-риємством є вся земельна ділянка (рілля і сільськогосподарські угіддя) загальною площею 1 931,2 га, яка розташована на землях Пироговецької сільської ради Хмельницької області і перебуває у користуванні Дослідного господарства на підставі державних актів на право постійного користу-вання земельною ділянкою ЯЯ №330439, ЯЯ №330438, ЯЯ №330440, ЯЯ №330441, ЯЯ №330442, ЯЯ №330443, ЯЯ №330444, ЯЯ №330445, ЯЯ №330446, ЯЯ №330447, ЯЯ №330448, ЯЯ №330449, ЯЯ №330450, ЯЯ №330451, ЯЯ №330452, ЯЯ №330453, ЯЯ №330454, ЯЯ №330455, ЯЯ №330456, ЯЯ №330457, ЯЯ №330458, ЯЯ №330460, ЯЯ №330462, ЯЯ №330463, ЯЯ №330464, ЯЯ №330465, ЯЯ №330467, ЯЯ №330468, ЯЯ №330469 (п.1.5 Договору), при цьому, згідно п.1.7 Договору Підп-риємству належить вся вироблена сільськогосподарська продукція (в тому числі незавершене ви-робництво посіви).

Відповідно до п.1.6 Договору строк виробництва 10 (десять) років.

Розрахунки за сприяння вирощування сільгосппродукції та надання згоди на виробництво за цим Договором проводяться після завершення сільськогосподарським товаровиробником ви-робництва продукції. За сприяння вирощуванню сільгосппродукції та надання згоди на вироб-ництво за цим договором сільськогосподарський товаровиробник щорічно сплачує господарству грошові кошти або передає на цю суму узгоджену сільгосппродукцію по кількості та видах (сор-тах) в порядку визначеному сторонами додатково. Вказана плата складається із компенсації плати за землю, відшкодування витрат господарству і винагороди останнього та встановлюється сто-ронами додатковим договором. Вищевказана грошова сума чи сільгосппродукція на відповідну суму (з ініціативи сільськогосподарського товаровиробника) може бути самостійно обрахована сільськогосподарським товаровиробником в односторонньому порядку (виключно в бік збільшен-ня плати) в наступному за поточним роком або роком виробництва з надання господарству пись-мового документу (нового розрахунку плати по даному договору виробництва сільгосппродукції) (п.п.3.1, 3.2 Договору).

Згідно п.п.4.1.1, 4.1.3, 4.1.4 Договору Підприємство зобовязане здійснювати виробництво (виробничий процес), забезпечивши його необхідними машинно-тракторними агрегатами, техніч-ним обладнанням, інвентарем, паливно-мастильними матеріалами, насіннєвим матеріалом, міне-ральними добривами, засобами захисту рослин та відповідними спеціалісттами і працівниками; забезпечити ефективне та раціональне використання земельних ділянок, задіяних у виробництві сільськогосподарської продукції, збереження та відтворення родючості; здійснити розрахунки із господарством.

В свою чергу, Дослідне господарство зобовязане забезпечити виробництво Підприємства на земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 1 931,2 га (рілля та сільськогосподарські угіддя); всіляко сприяти Підприємству у виробництві, забезпечити Підпри-ємству в будь-який час вільний доступ до вищевказаних земельних ділянок. Дотримуватися обов-язків землекористувача, які передбачені законодавством, у т.ч. зі сплати за землю.(п.п.4.2.1, 4.2.5, 4.2.7 Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Датою початку фактичного використання Підприємством зе-мель для виробництва сільськогосподарської продукції є наступний день після завершення збиран-ня врожаю Дослідним господарством, але не пізніше 15 листопада 2012р. При цьому, господарс-тво зобовязане в день завершення збирання врожаю на окремо визначеній земельній площі, по-відомити про це сільськогосподарського товаровиробника.(п.7.1 Договору).

Cторони узгодили (п.7.7), що Договір вважається розірваним з моменту належного оформ-лення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у са-мій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному законодавстві.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2012р. сторони уклали Додаток №1 до Договору, яким встановили обовязок Підприємства щорічно сплачувати Дослідному господарству кошти в сумі 450 грн. за 1 га земельної ділянки (виробничих потужностей господарства) фактично вико-ристаної Підприємством для відновлення ґрунту, проведення природоохоронних заходів тощо. Розрахунок між сторонами по вищевказаному здійснюється до 01 грудня поточного року, після письмового узгодження сторонами розміру фактично використаних посівних площ в рамках Дого-вору за відповідний рік. Додаток №1 є невідємною частиною Договору. Претензій з обох сторін немає.(т.1, арк.справи 22).

Договір і Додаток №1 підписано в.о.директора Дослідного господарства та директором ДчП «Агрофірма «Луга-Нова», погоджено виконавчим директором Інституту кормів та сільського гос-подарства Поділля НААН України, скріплено відтисками печаток сторін та Інституту кормів та за-реєстрований в НААН України 16.08.2012р. за №68.(т.1, арк.справи 20-зворот,21-зворот, 22).

Крім того, матеріали справи містять:

- вимогу Дослідного господарства від 23.06.2014р. про розірвання Договору.(т.2, арк. спра-ви 97);

- копію угоди про дострокове розірвання Договору сільськогосподарської продукції від 15.08.2012р., підписану в.о.директора Дослідного господарства та директором Підприємства 22.07. 2014р. та скріплену відтисками печаток сторін. (т.2, арк.справи 96);

- копії квитанцій до прибуткових касових ордерів про сплату коштів за відновлення родю-чості земель за період травень-липень, листопад 2013 року на загальну суму 226 398 грн. 10 коп. (т.2, арк.справи 23-28);

- копію постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р. у справі №924/740/14, якою залишено без змін рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2014р. про відмову у позові ДчП «Агрофірма «Луга-Нова» до ДП «Дослідне господарство «Зоря» про стягнення 231 934,00 грн. збитків, зобовязання виконати умови п.п. 4.2.1, 4.2.5 догово-ру від 15.08.2012р.(т.1, арк.справи 116-120). У постанові РАГС зазначено, що договір виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від 15.08.2012р.(реєстр.№68 від 16.08.2012р.) за змістом його умов має окремі ознаки договору про спільну діяльність відповідно до положень ст.ст.1130-1131 ЦК України, проте самими сторонами так не кваліфікується, що вбачається з п.п.2.1, 2.2 цього договору. Позивач вважає, що сторони, уклавши такий договір, скористались правом, передбаче-ним ст.627 ЦК України. Проте, основні умови договору стосуються використання позивачем земе-льних ділянок позивача з метою вирощування врожаю сільськогосподарської продукції. Таким чи-ном, чіткої юридичної кваліфікації відносин сторін спору за указаним договором не вбачається можливим встановити, а можливо лише констатувати зобовязальний характер таких відносин.

- копію постанови Вищого господарського суду України від 04.04.2014р. у справі №903/1047/ 14, якою відмовлено у задоволенні позову ДП «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України до ДчП «Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача ОСОБА_4 академії аграрних наук України про визнання недійсними додатків №4/1 від 03.06. 2013р. та №5 від 04.09.2013р. до Договору виробництва сільськогосподарської продукції від 15.08. 2012р. №3/12.(т.1, арк.справи 164-167). У постанові зазначено, що договір виробництва сільсько-господарської продукції від 15.08.2012р. №3/12 укладений відповідно до Порядку погодження та обліку деяких господарських договорів, затвердженого постановою ОСОБА_5 НААН України від 26.08.2011р. А також, що за правовою природою спірний договір є змішаним і в межах якого сто-р-ни погодили, що Дослідне господарство надає, зокрема, послуги з відновлення ґрунту та приро-доохоронних заходів і одержує за ці послуги оплату від сільськогосподарського товаровиробника у визначеному розмірі.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга обґрунтована і підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є визнання недійсним договору.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) гос-подарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобовязань і є обовязковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов-язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України).

Зобовязанням, відповідно до ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК Ук-раїни.

Обовязок доказування і подання доказів встановлено статтею 33 ГПК України. Докази по-даються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Звертаючись із позовом та апеляційною скаргою Прокурор зазначає про недійсність оспо-рюваного Договору з огляду на його вдаваність, оскільки під договором виробництва сільськогос-подарської продукції від 15.08.2012р. №3/12 сторони фактично приховали договір оренди земель-ної ділянки державної форми власності.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що незалежно від того, як його називають сторони оспорюваний правочин не містить ознак ні договору про спільну дія-льність, ні договору послуг, ні договору підряду і не є жодним з них. Не містить оспорюваний правочин і ознак змішаного.

Попри те, що в преамбулі зазначено, що сторони уклали договір інвестиційно-іноваційної діяльності у п.2.2 Договору натомість застережено, що цей договір не є спільною діяльністю чи підрядом, а також не є передачею прав користування чи управління земельними ділянками.

Дослідне господарство відповідно до п.п. 1.3, 2.2 ОСОБА_6 є державним сільськогоподарсь-ким статутним субєктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і ко-мерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання при-бутку і підпорядковується Інституту кормів та сільського господарства Поділля ОСОБА_4 академії аграрних наук України та ОСОБА_4 академії аграрних наук України.(т.1, арк.справи 24-25).

Статтею 3 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності ОСОБА_4 академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» передбачено, що ОСОБА_4 академія наук України, здійснюючи повноваження з управління обєктами май-нового комплексу ОСОБА_4 академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих обєктів, повязаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, виз-начених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ч.1 ст.4 вказаного Закону галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління обєктами майнового комплексу галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих обєктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими обєктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

Постановою ОСОБА_5 ОСОБА_4 аграрних наук України від 26.08.2011р. «Про затвердження Порядку погодження та обліку деяких господарських договорів» передбачено, що договори предметом яких є надання послуг з обробітку ґрунту, догляду за посівами та збирання сільськогосподарських культур погоджуються НААН України.(т.2, арк.справи 63).

Відносини, повязані з орендою земельних ділянок державної власності регулюються, зок-рема, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» і Законом України «Про управління обєктами державної власності».

Статтею 4 Закону України «Про управління обєктами державної власності» передбачено, що субєктами управління обєктами державної власності є ОСОБА_4 академія наук України, галузеві академії наук, а згідно із п.30 ч.1 ст.6 Закону уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям обєктів державної власності згоду на орен-ду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефектив-не використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної по-літики в контексті завдань галузі.

Відповідно до частини 1 статті 78 Земельного кодексу України (надалі в тексті ЗК Украї-ни) право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ді-лянками. Право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користуван-ня земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.(ч.1 ст.92 ЗК України).

Відповідно до п.4.2 Статуту ДП «Дослідне господарство «Зоря», використання земельних ділянок, переданих державою у постійне користування та майна у безстрокове безоплатне кори-стування ОСОБА_4, здійснюється відповідно до законодавства України, ОСОБА_6 та науко-вої установи, якій підпорядковане Дослідне господарство, а також цього ОСОБА_6. Порядок воло-діння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання, повязані з вилу-ченням землі і відчуження майна, погоджуються виключно з ОСОБА_5.(т.1, арк.справи 23-37).

Господарство здійснює користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.(п.4.6 ОСОБА_6). Передача в оренду земельних ді-лянок, які перебувають у постійному користуванні господарства, не допускається.(4.8 ОСОБА_6).

Переглядаючи рішення у даній справі і досліджуючи правову природу оспорюваного право-чину колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ді-лянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Істотними умовами договору оренди землі є: обєкт оренди (кадастровий номер, місце роз-ташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану обєкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орен-дарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення обєкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобовязань сторін, порядок страхування обєкта оренди, порядок відшкодування вит-рат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення обєкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.(ст.15 Закону в редакції від 05.07.2012р.).

Колегія суддів звертає увагу, що оспорюваний Договір містить всі основні умови договору оренди, де вказано як обєкт оренди, його загальну площу (з посиланням на державні акти), строк договору, плату за користування (плата за відновлення ґрунту) та мету укладення правочину ви-користання земельної ділянки для вирощування сільгоспкультур. При цьому, за умовами п.1.7 уся вироблена продукція та посіви є власністю товаровиробника, а не господарства-користувача земе-льної ділянки.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що оспорюваний Договір не погоджений Національ-ною академією аграрних наук України. При цьому, його реєстрація 16.08.2012р. за №68 у відділі економічного аналізу та прогнозування розвитку не може свідчити про погодження, оскільки ОСОБА_7 не приймала жодних рішень (висновку, погодження, тощо) стосовно передачі Від-повідачу-2 земельної ділянки у користування для вирощування сільськогосподарської продукції.

Ні земельне законодавство України, ні інші нормативні акти не передбачають права корис-тувача земельної ділянки розпоряджатись нею шляхом передачі її іншим особам у платне або без-оплатне користування.

Вбачається, що Державні акти видані Дослідному господарству виключно на підтверджен-ня права постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення за-гальною площею 1 931,2 га.(т.1, арк.справи 70-98).

Проте, матеріалами справи стверджується, що володіючи на підставі державних актів про право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1 931,2 га Дослідне госпо-дарство без укладення у встановленому порядку договору оренди передало за оспорюваним пра-вочином на 10 років у користування і володіння Підприємству всю земельну ділянку разом з ріл-лям, сільськогосподарськими угіддями, лісами, шляхами, господарськими будівлями, водними об-єктами і болотами, фактично розпорядившись земельною ділянкою.(т.1, арк. справи 69, 70-98).

Статтею 627 ЦК України передбачено, сторони є вільними в укладенні договору, виборі кон-трагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному законодавством. Правове регулювання визнання правочинів не-дійсними здійснюється на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин мо-же бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків не-дійсності, передбачених законом.

Так, підставою недійсності правочину, відповідно до ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст.203 ЦК України. Правочин має бути спрямований на реальне нас-тання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлю-на законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підста-вах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укла-дено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компе-тенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного ор-гану державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який во-ни насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для прихо-вання іншого правочину, який вони насправді вчинили відносини сторін регулюються правила-ми щодо правочину, який сторони насправді вчинили.(ст.235 ЦК України).

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду щодо безпідставності позовних вимог. На переконання суду апеляційної інстанції, передача Дос-лідним господарством в користування Підприємству земельної ділянки державної форми власності і укладення оспорюваного Договору суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки вчинені за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності і за своєю суттю є прихованим правочи-ном, що не було враховано судом першої інстанції.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інс-танції щодо змішаної природи оспорюваного договору. Місцевий суд зазначив, що його предме-том є організація виробничого процесу та взаємне виконання робіт і надання послуг у сфері обро-бітку земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а за своєю правовою природою Дого-вір містить елементи різних договорів, у т.ч. договору на надання послуг, відповідно оспорюваний правочин є змішаним Договором. Проте, зазначене твердження є голослівним, а висновок невмоти-вованим, місцевий суд лише перерахував норми цивільного кодексу.(т.2, арк.справи 150).

Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобовязуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.(ст.1130 ЦК України). Основними елементами договору про спільну діяльність є обєднання вкладів учасни-ків (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності і такі частки мають бути визна-ченими, обовязки сторін у таких правовідносинах не мають зустрічного характеру, а кожен учас-ник діє не для досягнення власних цілей, а у загальному інтересі. Сторони отримують блага в ре-зультаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором, спільна діяльність учасників чіт-ко скоординована.

Особливістю є те, що сторони договору про спільну діяльність визначають орган управлін-ня спільними справами, а частки, які передають учасники можуть мати лише приватноправовий характер, тобто для передачі якоїсь частки у спільну діяльність особа повинна мати право розпо-ряджатися такою часткою. Специфіка договору про спільну діяльність полягає і в тому, що сторо-ни отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором. Проте, утворення органу управління спільними справами Договором не передбачено, Дослідне господар-ство за своїм ОСОБА_6 не вправі розпоряджатись землею, а згідно Договору права на зібраний урожай не набувало, а отримувало від Підприємства компенсацію за використання землі.

За договором надання послуг, одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням дру-гої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійс-нення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, як-що інше не встановлено договором.(ст.901 ЦК України). Проте, висновок місцевого суду, що оспо-рюваний Договір має ознаки договору про надання послуг в сфері обробітку земель сільськогоспо-дарського призначення колегія суддів вважає невмотивованим, позаяк всупереч вказівкам Вищого господарського суду в рішенні не вказано, яка саме сторона є замовником, а яка виконавцем, в чому полягали їх права і обовязки, чи виконані вони сторонами.

Проте, матеріалами справи стверджено, що згідно оспорюваного Договору Дослідне госпо-дарство фактично передало земельну ділянку, права розпоряджатися якою не має, жодної спільної господарської мети сторони не мали, позаяк лише Підприємство здійснювало господарську діяль-ність на землях державної форми власності і лише воно отримувало вигоду у вигляді виробленої сільгосппродукції, яку самостійно реалізовувало (п.1.7 Договору). Крім того, зі змісту оспорювано-го Договору вбачається, що Підприємство і надає послуги (п.4.2 Договору), і при цьому здійснює їх оплату (п.3.2 Договору, Додаток №1), що суперечить вимогам статті 901 ЦК України, яка перед-бачає, що кошти за надані послуги сплачує замовник (Дослідне господарство).

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (зміша-ний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах по-ложення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному дого-ворі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.(ч.2 ст.628 ЦК України).

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що Договір виробницт-ва сільськогосподарської продукції №3/12, який було укладено 15.08.2012р. Державним підприє-мством «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся На-ціональної академії аграрних наук України та Дочірнім підприємством Агрофірма «Луга-Нова» Приватного підприємства «Універсам» не містить ознак ні договору про спільну діяльність ні до-говору про надання послуг, ні є змішаним договором, а за своєю правовою природою, як вже заз-началося, є договором оренди земельної ділянки.

З мотивів, викладених вище, колегія суддів дійшла висновку, що під договором виробниц-тва сільськогосподарської продукції сторони фактично приховали договір оренди земельної ділян-ки, який уклали із грубим порушенням законодавства щодо порядку укладання таких договорів без достатньої правоздатності орендодавця, що не було враховано судом першої інстанції, а тому апе-ляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання ДчП Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам» на судові рішення у справах №924/740/14 і 903/1047/14, враховуючи презумпцію пра-вомірності правочину, коли правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України), оскільки на момент при-йняття остаточних судових рішень у вказаних справах Договір не оспорювався і не міг вважатися недійсним в силу закону.

Частиною 3 статті 207 ГК України передбачено, що виконання господарського зобовязан-ня, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виник-нення. У разі якщо за змістом зобовязання може бути припинено лише на майбутнє, таке зобовя-зання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Вирішуючи спір в частині похідної вимоги про визнання Договору недійсним на майбутнє, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять угоду про дострокове розірвання Дого-вору, скріплену відтисками печаток сторін і підписану в.о.директора Дослідного господарства ОСОБА_8 та директором Підприємства ОСОБА_9 22.07.2014р.(т.2, арк.справи 96). Апеля-ційний суд приймає до уваги, що на момент підписання угоди керівником Підприємства дирек-тором Дослідного господарства згідно наказу ОСОБА_4 академії аграрних наук України від 04.04.2014р. №17-К був призначений ОСОБА_10Б.(т.2, арк.справи 128). Позаяк матеріали справи не містять доказів здійснення господарської діяльності Підприємства на полях Дослідного госпо-дарства після підписання Угоди про дострокове розірвання Договору, а у судових засіданнях апе-ляційної інстанції сторони підтвердили відсутність правовідносин між ними з осені 2013 року ко-легія суддів дійшла висновку, що на момент звернення Прокурора з позовом оспорюваний Договір був нечинним, оскільки угода про дострокове розірвання Договору директором Дослідного госпо-дарства фактично схвалена, тому відсутня потреба у припиненні Договору на майбутнє.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукуп-ності, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом такими, що зумовлюють скасування оскаржуваного рішення з підстав п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України через визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними, неправильного застосування норм матеріального права та невідповідності обста-винам справи висновків, викладених у рішенні, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Як наслідок, у звязку із задоволенням позову та апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати у даній справі покладаються на Відповідачів порівну.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 11112 Господарського процесу-ального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області на рішення господар-ського суду Хмельницької області від 29.02.2016р. у справі №924/205/15 задоволити.

2. Рішення суду першої інстанції скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задово-лити.

Визнати недійсним договір виробництва сільськогосподарської продукції №3/12, укладе-ний 15.08.2012р. Державним підприємством «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_4 академії аграрних наук України та Дочірнім підп-риємством Агрофірма «Луга-Нова» Приватного підприємства «Універсам».

3. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільсько-го господарства Західного Полісся НААН України в доход Державного бюджету України 609 грн. судового збору.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам» в доход Державного бюджету України 609 грн. судового збору.

5. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільсько-го господарства Західного Полісся НААН України на користь прокуратури Хмельницької області 669 грн. 80 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Стягнути з Дочірнього підприємства Агрофірма «Луга-Нова» ПП «Універсам» на користь прокуратури Хмельницької області 669 грн. 80 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

9. Справу №924/205/15 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.