Постанова № 58014945, 25.05.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 924/167/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н, від 30.12.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 142-1, від 20.05.2016р.

розглянувши апеляційні скарги позивача та відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.04.16 р. у справі № 924/167/16

за позовом Приватного підприємства "Адоніс-Стар", м. Старокостянтинів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 АГРО" с.Бражинці Полонського району

про стягнення 447708,83 грн., у т.ч. 9132, 12 дол. США курсової різниці, що становить 236 315,49 грн.; 7577,42 дол. США процентів за користування товарним кредитом, що становить 196 083,90 грн. та 15309,44 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Адоніс-Стар" (надалі - позивач), звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (а.с.4-6) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_2" (надалі - Відповідач), в якій з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить стягнути з відповідача 573774,26 грн., у т.ч. 9132, 12 дол. США курсової різниці, що становить 236 315,49 грн.; 7577,42 дол. США процентів за користування товарним кредитом, що становить 196 083,90 грн. та 141 374,87 грн. пені за договором купівлі-продажу від 22.05.14 №032/14.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 13.04.2016 прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, а саме про стягнення з відповідача 15 309,44 грн. пені за період з 28.10.2014 по 05.02.2015 (а.с.72).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.04.2016 (а.с.74-77) позовні вимоги позивача задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 АГРО" на користь Приватного підприємства "Адоніс-Стар" 73449,85грн. відсотків за користування товарним кредитом; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.86-88), в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 13.04.2016 в частині стягнення з нього на користь Позивача 73 449,85 грн. відсотків за користування товарним кредитом, скасувати та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач, відповідно до умов Договору, мав право на нарахування процентів у відповідності до п.6.2 договору як правової відповідальності покупця за порушення договірних зобов»язань щодо строків оплати товару, за період з 01.08.2014 по 31.12.2014 в розмірі 0,01. Оскільки, на думку відповідача, з 31.12.2014, відповідно до п.9.1 укладеного договору, закінчився строк його дії, стягнення судом процентів за користування товарним кредитом у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення оплати, як правової відповідальності за порушення грошового зобов»язання, за період часу з 31.12.2014 по 09.02.2016 на підставі п.6.2 розділу 6 «Відповідальність сторін» носить необгрунтований характер. Відповідач вважає що суд першої інстанції невірно застосував до правовідносин положення ст.694 та ст. 536 ЦК України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.05.2016 (а.с.83) апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 25 травня 2016 року на 10 годину 00 хвилин.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач також звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 95-97) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 13.04.2016 у даній справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 236 315,49 грн. курсової різниці та 122 634,05 грн. процентів за користування товарним кредитом, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що відповідно до п.4.4 договору сторони домовились вказувати в специфікаціях вартість товару в гривнях і в доларах США. Оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях за курсом НБУ на день проведення оплати. Тому, вважає що сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо можливості коригування розміру платежів залежно від курсу гривні до долара США без будь-якого додаткового погодження сторонами договору. У зв»язку з тим, що розрахунок за товар Відповідач провів 09.07.15 у сумі 288038,63 грн., що є еквівалентом 13109,49 доларів США на день сплати, то різниця між вартістю отриманого товару на суму 22241,61 доларів США та сплаченою сумою становить 9132,12 доларів СІІІА, яку Відповідач повинен сплатити згідно п.4.4 договору. В підтвердження викладеного посилається, зокрема, на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.12.2014 по справі №924/1648/14, яким встановлено наявність боргу 22 241,61 дол.США, а також зазначає, що після винесення рішення договір продовжував діяти в частині проведення розрахунків, в тому числі і пункт 4.4.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 (а.с.92) апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та об»єднано її для спільного розгляду із апеляційною скаргою відповідача. Розгляд апеляційних скарг призначено на 25 травня 2016 року на 10 годину 00 хвилин.

В судове засідання 25.05.2016 з»явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 25.05.2016 представник Позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 236 315,49 грн. курсової різниці та 122 634,05 грн. процентів за користування товарним кредитом, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Крім того, позивач заперечив доводи апеляційної скарги Відповідача, заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копій специфікацій до договору купівлі- продажу від 22.05.2014 (а.с.113-122).

В судовому засіданні 25.05.2016 представник Відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» 73 449,85 грн. відсотків за користування товарним кредитом скасувати, відмовивши в задоволенні позову в цій частині.

Крім того, Відповідач подав до Рівненського апеляційного господарського суду додаткові пояснення у справі (а.с.108-109), якими зазначає, що присуджені судом першої інстанції до стягнення грошові суми є мірою правової відповідальності за порушення грошового зобов»язання, тобто пенею (неустойкою) в розумінні Закону, а не відсотками (процентами) за користування чужими грошовими коштами, а тому відносно їх нарахування (стягнення) діють скорочені строки, встановлені Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, додаткові письмові пояснення, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, дійшов до висновку, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 22.05.2014р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 032/14 (а.с.11-12), за умовами п.1.1 якого Продавець зобовязався передати, а Покупець прийняти і сплатити вартість засобів захисту рослин, іменованих в подальшому товар, відповідно до умов даного договору. Конкретний асортимент, кількість, ціна товару наведені в Специфікаціях до даного договору. Специфікації є невідємною частиною даного договору (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору загальна сума договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього договору, які є його невідємною частиною.

Згідно п.4.1 договору товар надається на умовах товарного кредиту і оплата за товар здійснюється Покупцем наступним чином: 30% від вартості товару - завдаток, сплата протягом 1-го дня з дня підписання специфікації; 70% - до 1 серпня 2014р.

Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по Специфікації до договору.

Сторони домовились, що в Специфікаціях вказується вартість товару в гривнях і доларах США. Оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях за курсом НБУ на день проведення оплати (п.4.4 договору).

Відповідно до п.6.1 договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, він сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення оплати та штраф у розмірі 15% від суми боргу.

У разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожен день прострочення оплати (п.6.2).

Відповідно до п.9.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобовязань за цим договором.

На виконання даного договору на підставі накладних №0091 від 03.06.2014р., №0094 від 03.06.2014р., №0107 від 02.06.2014р., №0112 від 04.06.2014р., №0114 від 04.06.2014р., №0116 від 06.06.2014р., №0127 від 11.06.2014р., №0130 від 16.06.2014р., №0138 від 25.06.2014р., №0143 від 30.06.2014р., по довіреності№48 від 11.06.2014р., №50 від 02.06.2014р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 255778грн. 76коп. або 22241,61 доларів США. До договору від 22.05.14 наявні специфікації №2-№9, в яких визначено асортимент, кількість та ціна товару. Ціна товару визначена у специфікаціях до договору №2-№9 у гривні на загальну суму 255778грн. 76коп. з грошовим еквівалентом в іноземній валюті долар США в розмірі 22241,61.

Зазначені обставини встановлені рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.12.14 №924/1648/14 за позовом позивача до відповідача про стягнення 393734 грн. 27 коп., тому не потребують повторного доказування під час розгляду справи згідно з ст.35 ГПК України.

Крім того, судом приймається до уваги, що зазначеним судовим рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 288038грн. 63коп. боргу, 8637грн. 51коп. пені, 24938грн. 41коп. штрафу, 28975грн. 57коп. процентів за користування товарним кредитом. При цьому рішенням суду встановлено, що за умовами п.4.4 укладеного між сторонами договору в Специфікаціях вказується вартість товару в гривнях і доларах США, оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях за курсом НБУ на день проведення оплати. Зазначена умова договору узгоджується з приписами ст.627 Цивільного кодексу України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно, позивачем проведено перерахунок вартості поставленого, але не оплаченого товару, у гривневому еквіваленті станом на 27.10.2014р. (день звернення до суду з позовом) по курсу НБУ долара США 12,95 та заявлено до стягнення 288038грн. 63коп. вартості поставленого товару. Зазначені обставини згідно ст.35 ГПК України також не потребують повторного доказування.

Позивачем зазначено, що на момент вирішення зазначеного спору офіційний курс долара США становив 12,95044грн. за 1 дол., а при зверненні до суду з позовом по справі №924/167/16 станом на 09.02.16 курс долара США склав 25,877397грн. за 1 дол., у зв"язку з чим позивачем нараховано до стягнення 573774,26 грн., з яких 9132,12 дол. США курсової різниці, що становить 236 315,49 грн.; 7577,42 дол. США процентів за користування товарним кредитом, що становить 196 083,90 грн.; 141374,87 грн. пені за період з 28.10.14 по 09.02.16. При цьому позивачем здійснено розрахунок, виходячи з того, що відповідач провів оплату 09.07.15, сплативши за нього 288038,63 грн. (на день оплати офіційний курс долара 21,971761 грн.). Тобто за товар відповідач сплатив 13109,49 дол. США, тоді як за отримано товару за договором на суму 22 241,61 доларів США. Різниця - 9 132,12 дол. США. При поданні позову по справі № 924/1648/14 розрахунок процентів проводився до 27.10.2014 р. З 28.10.2014 р. до 09.07.2015 р. (день часткової оплати), тобто 252 дні. 22 241,61 дол. США (вартість отриманого товару) * 0,1%*252 дні = 5 604,88 дол.США. З 09.07.2015 р. до 09.02.2016 р. - 216 днів (9 132,12 дол. США (залишок боргу) *0,1%*216 днів = 1 972, 54 дол. США. Загальна сума процентів становить 7 577,42 дол. США. Станом на 09.02.2016р. офіційний курс гривні до долара США склав 25,877397грн. за 1 дол. США.

У зв»язку з цим, позивач звернувся в суд з позовом до Відповідачів (з врахуванням заяви про зміну предмету позову а.с.23, та заяви про зменшення позовних вимог а.с.54) про стягнення 447708,83 грн., у тому числі 9132,12 дол. США курсової різниці, що становить 236 315,49 грн.; 7577,42 дол. США процентів за користування товарним кредитом, що становить 196 083,90 грн.; 15309,44 грн. пені за період з 28.10.14р. по 05.02.15 р.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Позивач, звертаючись до суду про стягнення курсової різниці в сумі 9132,12 дол. США, що становить 236 315,49 грн., покликається на п.4.4 договору, вважаючи, що між сторонами досягнута згода щодо коригування розміру платежів залежно від курсу гривні до долара США.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, вирішені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.12.2014 у справі №924/1648/14 з Відповідача на користь позивача стягнуто 288038,63 грн. боргу, 8637,51 грн. пені, 24938,41 грн. штрафу та 28975,57 грн. процентів за користування товарним кредитом, при цьому позивачем при розгляді справи здійснено визначення вартості неоплаченого товару відповідно до п.4.4. умов договору в гривневому еквіваленті за курсом долара НБУ на день проведення оплати, тобто на день звернення з позовом до суду, і становило 288 038,63 грн. Дане рішення вступило в законну силу.

Тобто, вказаним судовим рішенням встановлена обставина проведення перерахунку позивачем вартості товару та закріплення її у гривневому еквіваленті відповідно до умов договору (п. 4.4) на час звернення з позовом до суду 27.10.14р.

Рішенням у справі № 924/1648/14 стягнута заборгованість за договором купівлі-продажу від 22.05.14р., визначена по курсу долара США станом на час звернення 12,95044 грн., а тому подальший перерахунок вартості товару із прив"язкою до курсу валюти суд вважає необгрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 8.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р. (із змінами і доповненнями), згідно якого, якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.

При цьому суд погоджується з твердженням місцевого суду, що нормами законодавства та умовами договору не передбачено стягнення курсової різниці.

Колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до абз. 5 п. 9 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду су дами цивільних справ за позовами про від шкодування шкоди» кредитор може вимагати відшкодування збитків, завданих прострочен ням сплати боргу, зокрема й у вигляді збитків від знецінення валюти платежу в період про строчення, за яке відповідальним є боржник.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи позивача, викладені як у позовній заяві, так і апеляційній скарзі, щодо підставності стягнення курсової різниці і вважає їх необгрунтованими.

Щодо позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача за період з 28.10.2014 по 09.02.2016 процентів за користування товарним кредитом в сумі 7577,42 дол. США, що становить 196083,92 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 627 ЦК України унормовано, що відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.5 статті 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов»язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару покупцем.

Згідно з ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Тому, суд першої інстанції, посилаючись на умови договору (п.6.2) правильно визначив, що позивач до моменту виконання відповідачем грошового зобов»язання набув права нараховувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Дана правова позиція також викладена у Постанові Верховного Суду України від 30.05.2011, згідно якої право передбачити в договорі обов»язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем до дня фактичної оплати, надано сторонам ч.5 ст. 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов»язані з продажем товару у кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України.

Колегія суддів, зважаючи на вищеперелічені правові приписи, не бере до уваги доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для стягнення процентів у зв»язку з тим, що договір припинив свою дію та останні є по суті формою відповідальності, передбаченою ст. 625 ЦК України та вважає їх необґрунтованими.

При цьому , на думку суду, віднесення п. 6.2 до розділу договору "відповідальність" не змінює правової природи цих коштів, оскільки вони визначені сторонами як "проценти за користування товарним кредитом" та нараховуються на вартість товару, яка залишилися неоплаченою у строки, визначені умовами договору та специфікаціями. Також сплата 0,1 % за кожен день прострочення не може вважатися пенею, оскільки вид забезпечення виконання зобов"язання у формі пені сторони визначили п. 6.1 договору.

Крім того, п. 6.2 договору, як і договір купівлі-продажу, не визнавався недійсним, а тому його слід вважати чинним. А також судовим рішенням у справі № 924/1648/14 встановлено, що нараховані Позивачем відсотки згідно п. 6.2 договору є процентами за користування в розумінні ст.ст. 694, 536 ЦК України.

Разом з тим, дослідивши позовні вимоги щодо періоду нарахування процентів з 28.10.2014 по 09.02.2016, апеляційний суд зауважує наступне.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.12.14 у справі №924/1648/14 встановлено суму боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, визначену з урахуванням курсу долара США станом на дату звернення з позовом до суду у розмірі 288038,63 грн., у гривневому еквіваленті. Відповідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, дана обставина не підлягає доказуванню.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, і це не оспорюється сторонами, дана заборгованість перерахована відповідачем 09.07.15р.

Тому, судом першої інстанції правильно визначено період з 28.10.14 по 08.07.15 (оскільки день фактичної сплати заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення відсотків), за який мають бути нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами, а також вартість неоплачено товару, на яку нараховуються проценти за користування кредитом.

Щодо позовної вимоги щодо стягнення з відповідача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 54), 15309,44 грн. пені за період з 28.10.14 по 05.02.15, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відмови у стягненні, зважаючи на наступне.

Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею) (ст.546 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.1 договору визначено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом першої інстанції правомірно враховано, що по справі №924/1648/14 позивачем нараховано та стягнуто пеню за період часу з моменту прострочення зобов'язання на суму боргу, визначену по курсу долара США на момент звернення з позовом до суду, а тому нарахування пені на збільшену суму боргу, визначену з урахуванням курсу долара США станом на 09.07.15, визнано безпідставним. Крім того, суд вважає неправомірним нарахування пені за період понад шестимісячний строк прострочення виконання зобов"язань (з 02.02.2015р. по 05.02.15), оскільки це суперечить вимогам ст.232 ГК України.

Колегія суддів зазначає, що дана позиція узгоджується із п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань», яким зазначається, що статтею 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов»язання мало бути виконане, якщо інше не передбачено договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зауважує, що Позивачем не подано суду належних та допустимих доказів для стягнення з Відповідача 236 315,49 грн. курсової різниці, 122634,05 грн. процентів за користування товарним кредитом та пені в сумі 15309,44 грн., а Відповідачем не обґрунтовано підстави для відмови у стягненні відсотків за користування кредитом у сумі 73 449, 85 грн.

Згідно положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, скаржники, всупереч вимог статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України, не довели належним чином своїх вимог, а тому колегія суду прийшла до висновку про відмову в задоволенні вимог апеляційних скарг, у зв"язку з чим рішення господарського суду Хмельницької області слід залишити без змін, а апеляційні скарги Позивача та Відповідача без задоволення.

Розподіл судових витрат за розгляд апеляційних скарг здійснюється відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного підприємства «Адоніс-Стар» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ОСОБА_2» на рішення господарського суду Хмельницької області від 13 квітня 2016 року у справі № 924/167/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 13 квітня 2016 року у справі № 924/167/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 924/167/16 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.