Постанова № 58014894, 24.05.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2016 р. Справа № 917/122/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1278 П/1-7) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.04.16 у справі

за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", м. Київ,

до ПАТ "АвтоКрАЗ", м. Кременчук,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Херсонський завод карданних валів", м. Херсон

про стягнення 2 548 459,52 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", звернувся до господарського суду Полтавської області із позовом до відповідача, ПАТ "АвтоКрАЗ", про стягнення з останнього 2 548 459,52 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 03.11.2010 року між позивачем та третьої особою, ПАТ "ХЗКВ" було укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 1338-10.

У забезпечення виконання зобов'язань третьої особи за вказаним кредитним договором, між позивачем та відповідачем укладено Договір поруки № 117 від 03.11.2010 р. за умовами якого, у разі невиконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, боржник (третя особа) та поручитель (відповідач) відповідають перед кредитором (позивачем) як солідарні боржники. Поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник у т. ч. по основному зобов'язанню, оплаті щомісячних відсотків та підвищених відсотків, оплаті комісійної винагороди, оплаті неустойки за основним боргом і відсотками, та ін.

Позичальник скористався кредитними коштами, однак свої зобов'язання за Кредитними договорами в частині своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 25.01.2016 р. виникла заборгованість в сумі 2 548 459,52 грн., стягнення якої і вимагає Банк від ПАТ «АвтоКраз» шляхом пред'явлення відповідного позову.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.04.2016 року (суддя Іваницький О.Т) зупинено провадження у справі № 917/122/16 до набрання рішенням у справі № 923/398/14 законної сили.

В обґрунтування вищезгаданої ухвали місцевий господарський суд зазначив про обґрунтованість доводів відповідача та про те, що результати розгляду справи № 923/398/14 матимуть значення для вирішення справи № 917/122/16.

Позивач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведену ухвалу скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Полтавської області.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд не визначив в чому саме полягає неможливість розгляду справи № 917/122/16 до вирішення справи №923/398/14.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Від відповідача засобами електронної пошти надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказує, що позивачем не направлено на його адресу, як того вимагає стаття 95 Господарського процесуального кодексу України, копії апеляційної скарги, а тому відповідач просить відкласти розгляд справи та зобов'язати позивача виконати вимоги названої норми процесуального Закону.

Розглянувши зазначене клопотання, зазначає наступне.

До матеріалів скарги позивачем додані фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист, якими підтверджується направлення позивачем 22.04.2015 року на адресу відповідача апеляційної скарги - тобто обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування заявленого клопотання спростовуються матеріалами справи.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Апеляційна скарга у даній справі прийнята до провадження Харківським апеляційним господарським судом 10.05.2016 року, таким чином, строк розгляду апеляційної скарги закінчується 25.05.2016 року, тобто наступного для після даного судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів залишає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи без задоволення.

Представник в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу. Ухвала господарського суду має містити, зокрема, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Згідно з положеннями статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Відповідно до положень пункту 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається мотивів її винесення. При винесенні ухвали місцевий господарський суд обмежився лише посиланням на згоду з доводами відповідача, а також на наявність підстав для зупинення провадження, оскільки результати розгляду справи № 923/398/14 матимуть значення для вирішення даної справи.

Дослідивши заявлене відповідачем суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження, колегія суддів встановила, що у цьому клопотанні відповідачем також не наведено доводів на зупинення провадження у справі, а лише заявлено про суті клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №923/398/14

Таким чином, місцевий господарський суд не вказав мотиви винесення ухвали, а також не зазначив жодної з підстав зупинення провадження у справі, вичерпний перелік яких наведено у статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Вивченням матеріалів справи встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.05.2014 р. по справі № 923/398/14 порушено справу про банкрутство боржника ОСОБА_2 акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів».

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 19.05.2014 р. по справі № 923/398/14 було визнано вимоги кредиторів до ПАТ «ХЗКВ» та затверджено реєстр кредиторів, відповідно до якого до четвертої черги реєстру включено вимоги АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на суму 396 649 478,20 грн., з яких 25 000 000,00 грн. - строкової заборгованості кредитом та 259 760,22 грн. - строкової заборгованості за відсотками станом на 05.04.2014 р. по Договору про відновлювальну кредитну лінію № 1338-10 від 03.11.2010 р. (надалі Кредитний договір).

Як зазначає позивач, з початку процедури банкрутства заборгованість по Кредитному договору була частково погашена, проте, наявна заборгованість по відсотках в сумі 1 660 426,05 грн. та пеня за прострочення заборгованості по відсотках в сумі 888 033,47 грн., розраховані станом на 25.01.2016 р. не погашені до теперішнього часу.

Предметом спору у справі № 917/122/16 є стягнення заборгованості по Кредитному договору з Поручителя.

Відповідно до вищезгаданих положень частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, необхідною передумовою для зупинення провадження у справі мають бути обставини, що унеможливлюють її розгляд по суті заявлених позовних вимог до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Крім того, висновок про наявність підстав для зупинення провадження у справі має ґрунтуватися на встановлених судом обставинах, що підтверджують не тільки пов'язаність справ, але й неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої.

Таким чином, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості вирішення спору без встановлення відповідних обставин справи і фактів, що мають суттєве значення для вирішення спору.

Виходячи із змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обовязків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції» 2), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, субєктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Не думку колегії суддів, зупинення провадження у справі, поза межами, передбаченими статтею 79 Господарського процесуального кодексу України негативно впливає на розумність строку розгляду справи.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання їм свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

За змістом ст. 554 ЦК України, при порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлена додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тім же обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, що спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто, при розгляді позовних вимог про стягнення заборгованості з Поручителя суд має встановити, чи порушував кредитор, свої зобов'язання, забезпечені порукою, та обставини невиконання Позичальником умов Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків та пені.

Такі обставини можуть буду встановлені місцевим господарським судом при розгляді справи № 917/122/16 самостійно.

Відповідно до ст.ст. 543, 553, 554 ЦК України поручитель несе солідарну відповідальність, настанням якої не пов'язується із заявленням кредитором вимоги до основного боржника у справі про банкрутство в порядку Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», навіть тоді, коли ці вимоги конкурсних кредиторів були заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі.

У зв'язку з цим, порушення справи про банкрутство боржника не позбавляє кредитора права вимоги до поручителя боржника як солідарного боржника, а останнього не звільняє від виконання взятих на себе зобов'язань перед кредитором.

Аналогічна позиція викладена в пункті 8 розділу "Спори щодо забезпечення виконання зобов'язань" Висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за 2010 2011 рр. та у п.14 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 24.11.2011 N 01-06/1642/2011, де зазначено, що порушення справи про банкрутство боржника та пропущення кредитором строку заявлення вимог до нього у цій справі не позбавляє кредитора права вимоги до майнового поручителя боржника як солідарного боржника, а останнього не звільняє від виконання взятих на себе зобов'язань перед кредитором (постанова Вищого господарського суду України від 24.10.2011 N 10/1946, постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі №3-107гс 11).

За таких обставин, колегія суддів зазначає про відсутність обставин неможливості розгляду даної справи до завершення розгляду Господарським судом Херсонської області справи № 923/398/14 про банкрутство ОСОБА_2 акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів».

За викладеного, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального права, і це порушення призвело до прийняття неправильного рішення у справі.

За таких обставин, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача - задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.04.2016 року скасувати та справу передати для подальшого розгляду до господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 30.05.2016 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Россолов В.В.