Постанова № 58014887, 16.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2016 р. Справа№ 911/3818/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Суліма В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2015р. (повний текст підписано - 07.10.2015р.) у справі №911/3818/15 (суддя - Кошик А.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк» в особі Уповноваженої

особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

АТ «Златобанк» В.І.Славінського

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Національний Банк України

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

за участю третьої особи

Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Кирилюка Д.В.

про визнання нікчемним правочину та застосування наслідків

недійсності правочину

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Златобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» В.І.Славінського звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюка Д.В, в якому просив:

Визнати нікчемним правочин - Договір про розірвання (припинення) договору іпотеки, посвідченого 31.07.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за р. 2685 від 08.08.2014 року, нікчемність якого встановлена законом та обґрунтована в Повідомленні позивача № 100 від 20.02.2015 року;

Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину (Договору про розірвання Договору іпотеки від 08.08.2014 року) через застосування реституції та повернення сторін у стан, який існував до укладення нікчемного правочину - Договору про розірвання Договору іпотеки від 08.08.2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим номером 2450, шляхом прийняття рішення суду про скасування:

- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 15027137 від 08.08.2014 року 15:34:12), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення іпотеки за записом №4122753 від 28.12.2013 року (об'єкт нерухомого майна - торгівельно-розважальний центр, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240649132224);

- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 15026589 від 08.08.2014 року 15:24:20, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення іпотеки за записом №1969720 від 312.07.2013 року (щодо земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9178332000);

- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 15026872 від 08.08.2014 року 15:29:32), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення обтяження забороною на нерухоме майно за записом №4122358 від 28.12.2013 року (об'єкт нерухомого майна - торгівельно-розважальний центр, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240649132224);

- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 15026189 від 08.08.2014 року 15:17:42), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення обтяження забороною на нерухоме майно за записом №1968983 від 31.07.2013 року (щодо земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9178332000).

Зобов'язання (в день подання відповідних заяв уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб):

- Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюка Д.В. вчинити дії щодо відновлення прав ПАТ "Златобанк" як Іпотекодержателя шляхом державної реєстрації обтяження щодо іншого речового права, яке виникло на підставі Договору про внесення змін від 28.12.2013 року до Договору іпотеки від 31.07.2013 року (об'єкт нерухомого майна - торгівельно-розважальний центр, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240649132224);

- Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюка Д.В. вчинити дії щодо відновлення прав ПАТ "Златобанк" як Іпотекодержателя шляхом державної реєстрації обтяження щодо іншого речового права, яке виникло на підставі Договору іпотеки від 31.07.2013 року та Договору про внесення змін від 28.12.2013 року (об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9178332000);

- Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюка Д.В. вчинити дії щодо відновлення прав ПАТ "Златобанк" як Іпотекодержателя шляхом державної реєстрації щодо обтяження забороною (обтяження речового права), яке виникло на підставі Договору про внесення змін від 28.12.2013 року до Договору іпотеки від 31.07.2013 року (об'єкт нерухомого майна - торгівельно-розважальний центр, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240649132224);

- Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюка Д.В. вчинити дії щодо відновлення прав ПАТ "Златобанк" як Іпотекодержателя шляхом державної реєстрації щодо обтяження забороною (обтяження речового права), яке виникло на підставі Договору про внесення змін від 28.12.2013 року до Договору іпотеки від 31.07.2013 року (об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9178332000).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 у справі №911/3818/15 у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Златобанк» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2015р. у справі №911/3818/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу про передачу судової справи раніше визначеному складу суду від 25.02.16р. справу №911/3818/15 передано колегії суддів у складі головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни колегії суддів від 01.03.16р. у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. на лікарняному, а також перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя Тищенко О.В. судді Гончаров С.А., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2015 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сулім В.В., розгляд справи призначено на 20.04.2016.

14.04.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшла заява про залишення позову (апеляційної скарги) без розгляду.

20.04.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи, клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національного Банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, у судовому засіданні 20.04.2016 представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Златобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» В.І.Славінського про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено. Залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний Банк України. Продовжено строк розгляду спору у справі №911/3818/15 на п'ятнадцять календарних днів. Розгляд справи відкладено на 16.05.2016.

16.05.2016 від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про вступ у справу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залучення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача задоволено.

16.05.2016 від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, в якому позивач заперечував щодо клопотання відповідача про залишення апеляційної скарги без розгляду, мотивуючи свої пояснення тим, що клопотання є необґрунтованим, а особа, яка підписала апеляційну скаргу, діяла в межах передбачених чинним законодавством.

16.05.2016 від представника Національного банку України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представники Національного банку не ознайомлені з матеріалами справи.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Положеннями ст. 69 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Апеляційну скаргу було прийнято до провадження 01.03.2016 ухвалою Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 продовжено строк розгляду спору у справі №911/3818/15 на п'ятнадцять календарних днів.

З наведених норм права вбачається, що останнім днем строку розгляду спору, є 16.05.2016, тобто засідання відбувається в останній день строку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що представник Національного банку України не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи до судового засідання.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Національного банку України про відкладення розгляду справи.

Розглянувши заяву про залишення апеляційної скарги без розгляду з посиланням на підписання апеляційної скарги не уповноваженою особою, колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційна скарга підписана Представником за довіреністю ОСОБА_5, повноваження представника ОСОБА_5 підтверджено довіреністю № 66/1 від 20.07.2015, підписаної Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» В.І.Славінським, строк дії довіреності до 31.12.2015, оригінал якої наявний в матеріалах справи (т. 1 а.с. 97).

Статтею 246 Цивільного кодексу України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. Уповноважена особа Фонду має право: 1) призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю; 2) здійснювати інші повноваження, встановлені цим Законом, та делеговані їй Фондом.

Пунктом 17 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що уповноваженою особою Фонду є - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Тобто, законодавством не передбачено обмеження повноважень уповноваженої особи Фонду на видачу та/або скасування довіреностей під час здійснення в неплатоспроможному банку тимчасової адміністрації та/або його ліквідації (аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду від 27.04.2016 у справі № 910/23066/15).

З наведеного вбачається, що посилання відповідача на відсутність повноважень ОСОБА_5 на підписання апеляційної скарги є необґрунтованим, а заява про залишення позову (апеляційної скарги без розгляду) вх. № 09-11/7951/16 від 14.04.2016 задоволенню не підлягає.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 13.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (Позикодавець, Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд» (Позичальник, Іпотекодавець) укладено Кредитний договір №34/1/13-КL (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Позичальнику надано кредит у формі відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом 32 000 000,00 грн. під 22% річних, з кінцевим терміном погашення кредиту 12.02.2014 року.

У подальшому, до Кредитного договору було укладено ряд додаткових договорів. 27.12.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено Додатковий договір № 6, яким збільшено ліміт заборгованості за кредитною лінією до 160 000 000,00 грн.

Крім того, Додатковим договором №7 від 26.12.2014 року було змінено кінцеву дату повернення кредиту, а саме: не пізніше 28.01.2015 року включно.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань 31.07.2013 року між Банком та Позичальником укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. (надалі - Договір іпотеки).

За умовами Договору іпотеки, предметом іпотеки виступає нерухоме майно: земельна ділянка площею 1,3921 га розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, цільове призначення - для будівництва та обслуговування торгівельно-розважального центру з офісно-готельним комплексом (кадастровий номер 3222482004:02:001:0269).

28.12.2013 року сторонами укладено Договір про внесення змін до Договору іпотеки, за умовами якого предметом іпотеки визначено: торгівельно-розважальний центр загальною площею 5 404,7 кв.м., розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Стоянка, вул. Київська 10, реєстраційний номер 240649132224, а також, земельна ділянка площею 1,3921 га розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Стоянка, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування торгово-розважального центру з офісно-готельним комплексом (кадастровий номер 3222482004:02:001:0269).

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

05.03.2014 між Національним банком України та ПАТ «Златобанк» укладено договір застави майнових прав № 12 ЗМИ відповідно до якого позивач передав у заставу майнові права за кредитними договорами, укладеними між заставодавцем і юридичними та фізичними особами, що зазначені у додатку № 1 до договору.

08.08.2014 року між Банком та Позичальником укладено Договір про розірвання (припинення дії) Договору іпотеки (надалі - Договір про розірвання), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим номером 2450.

Положеннями п. 4 Договору про розірвання сторони погодили, що зазначений договір є підставою для зняття заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яке визначено предметом Договору іпотеки, та, підставою для вилучення відповідних записів щодо заборони відчуження і записів про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі Договору про розірвання 08.08.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. було припинено обтяження земельної ділянки за записом №1968983 від 31.07.2013 року (кадастровий номер 3222482004:02:001:0269, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9178332000) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження забороною на нерухоме майно на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 15026189 від 08.08.2014 року 15:17:42; обтяження торгівельно-розважального центру за записом №4122358 від 28.12.2013 року (кадастровий номер 3222482004:02:001:0269, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240649132224) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження забороною на нерухоме майно на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 15026872 від 08.08.2014 року 15:29:32; Іпотеку земельної ділянки за записом №1969720 від 31.07.2013 року (кадастровий номер 3222482004:02:001:0269, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9178332000) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення іпотеки на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 15026589 від 08.08.2014 року 15:24:20; Іпотеку торгівельно-розважального центру за записом №4122753 від 28.12.2013 року (кадастровий номер 3222482004:02:001:0269, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240649132224) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення іпотеки на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 15027137 від 08.08.2014 року 15:34:12.

29.08.2014 між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Біпродукт» укладено договір застави майнових прав № 34/1/13-КL/S-1, за умовами якого грошові кошті, які розміщені на депозитному рахунку ТОВ «Біпродукт» у Банку надаються в заставу для забезпечення виконання боргових зобов'язань ТОВ «Бакалія Трейд» за кредитним договором № 34/1/13-КL від 13.02.2013р.

Постановою Правління НБУ №105 від 13.02.2015 року АТ та Рішенням №30 від 13.02.2015 року Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато з 14.02.2015 року процедуру виведення АТ «ЗЛАТОБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 14.02.2015 року по 13.05.2015 року включно. Наказом № 48 від 13.02.2015 року Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призначено Славінського В.І. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «ЗЛАТОБАНК» на три місяці з 14.02.2015 року по 13.05.2015 року включно (надалі - Уповноважена особа).

Постановою Правління НБУ № 310 від 12.05.2015 року відкликано банківську ліцензію АТ «ЗЛАТОБАНК». Рішенням № 99 від 13.05.2015 року Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру ліквідації АТ «ЗЛАТОБАНК». Наказом № 156 від 13.05.2015 року Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призначено Славінського В.І. уповноважено особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК».

Позивач вважає, що Договір про розірвання є нікчемним правочином (недійсність якого встановлена законом, а саме, п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та, відповідно, записи, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки земельної ділянки та торгівельно-розважального центру, а також, записи про припинення обтяження забороною на нерухоме майно земельної ділянки та торгівельно-розважального центру, вчинені на підставі Договору про розірвання і сам Договір про розірвання - є незаконними, порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Згідно з п.п. 1, 9 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує повноваження органів управління банку; виконує повноваження, визначені ч. 2 ст. 37 даного закону.

За змістом п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено підставу нікчемності правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку, зокрема: відмова від власних майнових вимог.

Уповноваженою особою Фонду згідно приписів ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на адресу відповідача було направлено повідомлення №100 від 20.02.2015 року про нікчемність Договору від 08.08.2014 року про розірвання Договору іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим номером 2450, з підстав, визначених у п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону про систему гарантування, а саме у зв'язку з відмовою Банку від власних майнових прав, що передбачені цим іпотечним договором.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню з огляду на наступне.

Колегія суддів відхиляє заперечення відповідача, що 29.08.2014 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «БІПРОДУКТ» було укладено Договір застави майнових прав № 34/1/13-КL/S-1 від 29.08.2014 року, який виступає забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ «БАКАЛІЯ-ТРЙЕД» по Кредитному договору від 13.02.2013 року № 34/1/13-КL, оскільки наявність інших договорів, укладених з метою забезпечення Кредитного договору не впливає на законність спірного Договору про розірвання та не входить до предмету доказування по даній справі.

Крім того, відповідно до ст. 572 зазначеного Кодексу в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Аналогічні положення містять ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" та ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку".

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що застава (іпотека) і порука є різними видами забезпечення зобов'язань, тому норми, які регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо-/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 38 вказаного Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Як визначено ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Однак, колегія суддів не вбачає підстав для визнання договору про розірвання договору іпотеки нікчемним на підставі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з огляду на те, що власником майна є іпотекодатель/боржник, розірвання договору іпотеки не є відмовою від власних майнових вимог, оскільки кредитор не позбавлений права за основним договором, формувати відповідні вимоги, у тому числі й майнового характеру.

Разом з тим, в пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9 та пункті 2.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11 роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак, це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Відповідно до Договору про заставу майнових прав № 12/ЗМИ від 05.03.2014 року, в заставу Національному банку України передано майнові права за кредитними договорами, що укладені з фізичними та юридичними особами та ПАТ «Златобанк», зобов'язання, що випливають з укладених кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки тощо, в тому числі додаткових угод до договорів.

08.08.2014 року між Банком та Позичальником укладено Договір про розірвання (припинення дії) Договору іпотеки.

Постановою Правління Національного банку України від 12.05.2015 року відкликано банківську ліцензію АТ "Златобанк". Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Златобанк" від 13.02.2015 р. № 30, яким з 14.02.2015 р. розпочато процедуру виведення ПАТ "Златобанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 14.02.2015р. по 13.05.2015р. Також 13.02.2015 року винесено постанову, якою віднесено банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідач не спростував, що з позивачем інших кредитних договорів та договорів в їх забезпечення ніж зазначені у додатку № 1 до договору застави, укладеного між НБУ та ПАТ «Златобанк», не укладалось, тому висновки місцевого суду про відсутність посилань у додатку на дату та номер договору не можливо ідентифікувати такі договори є безпідставними.

Так, за змістом ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна.

За змістом статті 1 цього Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права й обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права.

Стаття 579 ЦК України розрахована на регулювання відносин, коли заміна предмета застави здійснюється за ініціативою заставодавця. Водночас можливі випадки, коли заміна відбувається з ініціативи заставодержателя.

Відповідно до п.2.3 іпотечного договору, укладеного між позивачем та відповідачем передбачає, що заміна предмета іпотеки здійснюється виключно за письмовою згодою іпотекодержателя.

Укладання договору про розірвання договору іпотеки позбавило Банк одержати за рахунок іпотеки задоволення вимог у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, що ставить сторону-позивача у вкрай невигідне становище та порушує співвідношення майнових інтересів сторін за договором.

Посилання суду на договір застави, укладений між Банком та ТОВ «Біпродукт» як заміну предмету іпотеки що забезпечує виконання відповідачем кредитних зобов'язань не приймається до уваги, оскільки як зазначалось вище наявність інших договорів, укладених з метою забезпечення Кредитного договору не впливає на законність спірного Договору про розірвання та не входить до предмету доказування по даній справі.

Крім того, слід зазначити, що договір застави з ТОВ «Біпродукт» укладено зі спливом більш ніж двадцять днів після укладання оспорюваного договору.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

До розірвання договору іпотеки, відповідно до якого з нерухомого майна знято обтяження, було передане в заставу Національному банку України за Договором № 12/ЗМИ від 05.03.2014 року.

Укладання договору про розірвання договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення кредитного договору, майнові права за яким передані в заставу НБУ, призвела до зміни предмета договору застави, оскільки зменшила обсяг переданих майнових прав, в той час як ПАТ "Златобанк" мав право внести зміни до договору іпотеки лише за попередньої письмової згоди НБУ.

З таких підстав, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання, недійсним договору про розірвання договору іпотеки, оскільки укладений сторонами у справі без попереднього отримання письмової згоди Національного банку України, чим порушено вимоги ст.ст. 579, 586 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 17 Закону України "Про заставу" та пунктів 2.1.2, 3.4.2, 3.4.5 договору застави.

Щодо позовних вимог про визнання рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про припинення іпотеки; зобов'язань приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюка Д.В. вчинити дії щодо відновлення прав ПАТ «Златобанк» як іпотекодержателя шляхом державної реєстрації обтяження щодо інших речових прав, то провадження в цій частині підлягає припиненню з огляду на наступне.

У постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року N 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначається, що господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України; господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов, як участь у спорі відповідних суб'єктів, наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Приватний нотаріус не є суб'єктом підприємницької діяльності.

Судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою доводи приватного нотаріуса, який є третьою особою без самостійних вимог у справі, щодо наявності позовних вимог до нього, як особи, що здійснювала функції державного реєстратора.

Розглянувши вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов'язання нотаріуса до вчинення дій, колегія суддів зазначає, що відповідачем за даними позовними вимогами, позивач визначив Товариство з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд», натомість з їх змісту вбачається, що вони заявлені до нотаріуса, що здійснював посвідчення оспорюваного договору та виконував функції державного реєстратора.

У пункті 8 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» зазначено наступне: відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи, що вимоги, які по суті заявлені до приватного нотаріуса, що здійснює функції державного реєстратора не підвідомчі господарським судам, колегія суддів дійшла висновку про припинення, на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів також дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому в силу п. 4 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду міста підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача ТОВ «Бакалія Трейд» пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись п. 1 ст. 80, ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Златобанк» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2015р. у справі №911/3818/15 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким: позов задовольнити частково.

Визнати недійсним (нікчемним) Договір про розірвання (припинення) договору іпотеки, посвідченого 31.07.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за р. 2685 від 08.08.2014 року з моменту його укладання.

В інший частині позовних вимог провадження у справі припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд» ( 08114 Київська області с. Стоянка вул. Київська, 10, ЄДРПОУ 38379292) на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (01030 м. Київ вул.. Багдана Хмельницького, 17/52 ЄДПРОУ 35894495) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1218грн. (тисяча двісті вісімнадцять грн.. 00 коп.)

Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

Матеріали справи №911/3818/15 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

В.В. Сулім