Постанова № 58014847, 30.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016 року Справа № 904/2876/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Крицькій Я.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, про час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи;

від відповідача-1: ОСОБА_1 представник, довіреність №30/10389 від 05.01.2016 року;

від відповідача-2: не з'явився, про час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2016 року у справі №904/2876/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Юніон ОСОБА_2", м. Одеса

до відповідача-1: Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до відповідача-2: Державної казначейської служби України, м. Київ

про стягнення 20 800 доларів США та 14 915,38грн.

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Юніон ОСОБА_2" звернулося до господарського суду із позовом, яким, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. № 19470/14 від 16.12.2014, а.с. 162 том. 1), просить стягнути з Головного управління МВС України в Дніпропетровській області Дніпропетровського міського управління грошові кошти у розмірі 20 800,00 доларів США, що еквівалентно 239 467,28 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 5 911,82 грн. та 3 % річних у розмірі 9 003,56 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2016 року у справі №904/2876/14 (головуючий колегії, суддя Євстигнеєва Н.М., судді: Золотарьова Я.С., Ліпинський О.В.) стягнуто з Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного "Юніон ОСОБА_2" грошові кошти у сумі 20 800, 00 доларів США, втрати від інфляції у сумі 5 911,82грн., три відсотки річних у сумі 9 003,56грн., витрати, повязані зі сплатою судового збору у сумі 5 087,65грн.; в позові до Державної казначейської служби України відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що листи Головного управління МВС України в Дніпропетровській області (від 12.10.2010 року за вих. №32/2202, від 05.11.2010 року за вих. №32/2337, від 11.01.2011 року за вих. №32/51, від 20.01.2011 року за вих. №32/54), в яких зазначені суми грошових коштів та строк користування грошовими коштами, та лист позивача від 27.05.2013 року за вих. №05/704 про продовження терміну повернення отриманих грошових коштів, видаткові касові ордери №90_19 від 12 жовтня 2010 року на суму 12 000,00 доларів США, №90_35 від 05 листопада 2010 року на суму 29 000,00грн., №90_29 від 11 січня 2011 року на суму 8 800,00 доларів США, №90_90 від 21 січня 2011 року на суму 144 000,00грн., свідчать про досягнення сторонами згоди щодо укладення договору позики, дотримання сторонами письмової форми правочину при його укладенні. Під час розгляду справи місцевий господарський суд дійшов до висновку про неналежне виконання відповідачем договору позики в частині своєчасного повернення грошових коштів у сумі 20 800,00 доларів США та 173 000,00 грн., у звязку з чим задовольнив позовні вимоги про стягнення коштів у сумі у сумі 20 800,00 доларів США та втрат від інфляції у сумі 5 911,82 грн., трьох відсотків річних у сумі 9 003,56 грн., нарахованих за прострочення суми 173 000,00 грн.

За відсутності позовних вимог до відповідача-2 місцевим господарським судом відмовлено в позові до відповідача-2.

Враховуючи, що при передачі грошових коштів у спірній сумі у позику відповідачу-1 грошові кошти не були індивідуалізовані (в листах та видаткових касових ордерах відсутні позначення або фіксація номерних знаків), місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача-1 про те, що отримані кошти у сумі 20 800,00 доларів США є речовими доказами, та не можуть бути повернуті до розгляду кримінальних справ та винесення вироку суду.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Дніпропетровське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2016 року у справі №904/2876/14 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неповно зясовані всі обставини справи, висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт зазначає, що у звязку з прийняттям Закону України "Про національну поліцію" та виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №730 Дніпропетровське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з 06.11.2015 року перебуває у стані припинення. Відповідач-1 як розпорядник бюджетних коштів повинен здійснювати платежі в межах асигнувань, встановлених кошторисами. Оскільки Кошторисом на 2016 рік не передбачено повернення отриманих від позивача коштів, сплату 3% річних та втрат від інфляції, відповідач-1 позбавлений можливості сплати вказані кошти.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 року апеляційну скаргу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2016 року у справі №904/2876/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 30.05.2016 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 30.05.2016 року, представник апелянта підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

У судове засідання, яке відбулося 30.05.2016 року представники позивача та відповідача-2 не з'явилися, про день, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (ухвали) судової повістки №4900042257490, яке отримано позивачем 16.05.2016 року та №4900042257740, яке отримане відповідачем-2 04.05.2016 року.

У судовому засіданні 30.05.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, Головне управління МВС України в Дніпропетровській області Дніпропетровського міського управління звернулося до Публічного акціонерного товариства "Катеринославський комерційний банк" (правонаступником Публічного акціонерного товариства "Катеринославський комерційний банк" з усіх прав та зобовязань, коштів та майна відповідно до пункту 1.1. статуту є Публічне акціонерне товариство "Юніон ОСОБА_2" (а.с.32-35, том 1) з проханням надати грошові кошти для проведення оперативних заходів співробітниками ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області:

- листом від 12.10.2010 року за вих. №32/2202 Головне управління МВС України в Дніпропетровській області просило надати співробітнику оперуповноваженому ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області старшому лейтенанту міліції ОСОБА_3 по службовому посвідченню грошові кошти у сумі 12 000 доларів США строком з 12.10.2010 року до 25.10.2010 року (а.с. 12, том 1);

- листом від 05.11.2010 року за вих. №32/2337 Головне управління МВС України в Дніпропетровській області просило надати співробітнику оперуповноваженому ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області старшому лейтенанту міліції ОСОБА_3 по службовому посвідченню грошові кошти у сумі 29 000,00 грн. строком з 05.11.2010 року до 25.11.2010 року (а.с. 13, том 1);

- листом від 11.01.2011 року за вих. №32/51 Головне управління МВС України в Дніпропетровській області просило надати співробітнику оперуповноваженому ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області старшому лейтенанту міліції ОСОБА_3 по службовому посвідченню грошові кошти у сумі 8 800,00 доларів США строком з 11.01.2011 року до 21.01.2011 року (а.с. 14, том 1);

- листом від 20.01.2011 року за вих. №32/54 Головне управління МВС України в Дніпропетровській області просило надати співробітнику оперуповноваженому ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області старшому лейтенанту міліції ОСОБА_3 по службовому посвідченню грошові кошти у сумі 144 000,00 грн. строком з 20.01.2011 року до 30.01.2011 року (а.с. 15, том 1).

Своєчасність повернення грошових коштів, у сумах, зазначених в наведених вище листах, було гарантовано.

Для сприяння в проведенні оперативних заходів на підставі листів ГУМВС України в Дніпропетровській області за підписами начальника Дніпропетровського міського управління ГУ ВС України в Дніпропетровській області (ОСОБА_4О.) та т.в.о. начальника Дніпропетровського міського управління ГУ ВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_5 Публічним акціонерним товариством "Катеринославський комерційний банк" були надані грошові кошти у загальній сумі 20 800,00 доларів США та 173 000,00 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами:

№90_19 від 12 жовтня 2010 року на суму 12 000,00 доларів США (а.с.16, том 1),

№90_35 від 05 листопада 2010 року на суму 29 000,00 грн. (а.с.17, том 1),

№90_29 від 11 січня 2011 року на суму 8 800,00 доларів США (а.с.18, том 1),

№90_90 від 21 січня 2011 року на суму 144 000,00 грн. (а.с.19, том 1).

В строки, які зазначені Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області в листах про надання грошових коштів, зобовязання щодо повернення грошових коштів не виконане.

Публічне акціонерне товариство "Юніон ОСОБА_2" неодноразово зверталося до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області з проханням повернути отримані грошові кошти.

22.03.2013 року на імя начальника Дніпропетровського міського управління ГУ ВС України в Дніпропетровській області направлена заява за вих. №01/420 від 21.03.2013 року (а.с.26, т.1) та заява від 24.04.2013 року за вих. №01/608 (а.с.28, т.1) про повернення отриманих грошових коштів у найкоротший термін.

У відповідь на звернення позивача, Головне управління МВС України в Дніпропетровській області повідомило, що зазначені грошові кошти використовуються як речові докази по кримінальним справам, по цим справам не винесено остаточного обвинувального вироку та просив продовжити термін повернення грошових коштів на період до винесення обвинувальних вироків судами. Також було гарантовано повернення грошових коштів після винесення таких вироків у найкоротший термін (лист від 14.05.2013 року №32/861, лист від 14.05.2013 року №32/862, а.с. 29-30, том 1).

Листом від 27.05.2013 року за вих. №05/704 позивач повідомив про продовження терміну повернення отриманих грошових коштів на строк 31 липня 2013 року (а.с. 31, том 1).

Головне управління МВС України в Дніпропетровській області Дніпропетровського міського управління свої зобовязання по поверненню отриманих грошових коштів в строки встановлені листом від 27.05.2013 року за вих. №05/704 не виконав.

Неналежне виконання зобовязань з повернення отриманих на підставі листів грошових коштів і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.ч. 1-3 стаття 207 Цивільного кодексу України).

Місцевий господарський суд правомірно дійшов до висновку, що листи Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 12.10.2010 року за вих. №32/2202, від 05.11.2010 року за вих. №32/2337, від 11.01.2011 року за вих. №32/51, від 20.01.2011 року за вих. №32/54, в яких зазначено суми грошових коштів та які містять строк користування грошовими коштами, підпис керівника управління на цих листах та печатку, лист позивача від 27.05.2013 року за вих. №05/704 про продовження терміну повернення отриманих грошових коштів на строк 31 липня 2013 року, видаткові касові ордери №90_19 від 12 жовтня 2010 року на суму 12 000,00 доларів США, №90_35 від 05 листопада 2010 року на суму 29 000,00грн., №90_29 від 11 січня 2011 року на суму 8 800,00 доларів США, №90_90 від 21 січня 2011 року на суму 144 000,00 грн., свідчать про досягнення сторонами згоди щодо укладення договору позики, дотримання сторонами письмової форми правочину при його укладенні.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного Кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Позивачем заявлено до стягнення грошових коштів у розмірі 20 800,00 доларів США, що еквівалентно 239 467,28 грн., які надані відповідачу-1 згідно листів від 12.10.2010 року за вих. №32/2202 та від 11.01.2011 року за вих. №32/51 на підставі видаткових касових ордерів №90_19 від 12 жовтня 2010 року на суму 12 000,00 доларів США та №90_29 від 11 січня 2011 року на суму 8 800,00 доларів США.

З урахуванням листів від 12.10.2010 року за вих. №32/2202, від 11.01.2011 року за вих. №32/51 та від 27.05.2013 року за вих. №05/704 строк повернення коштів настав 31.07.2013 року.

Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області доказів повернення грошових коштів у сумі 20 800,00 доларів США до суду не надано, доводи позивача у встановленому порядку не спростовані.

За викладеного є правомірним висновок місцевого господарського суду про стягнення з Головного управління МВС України в Дніпропетровській області Дніпропетровського міського управління заборгованості у сумі 20 800,00 доларів США.

Порушенням зобовязання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% за період з 01.08.2013 року по 23.04.2014 року за прострочення виконання грошового зобовязання та втрати від інфляції в сумі 5 911,82 грн. за період з серпня 2013 року по березень 2014 року, які нараховані на заборгованість у сумі 173 000,00 грн. (кошти видавались згідно листів від 05.11.2010 року за вих. №32/2337 та від 20.01.2011 року за вих. №32/54 на підставі видаткових касових ордерів №90_35 від 05 листопада 2010 року на суму 29 000,00 грн. та №90_90 від 21 січня 2011 року на суму 144 000,00 грн.)

Враховуючи, що прострочення виконання грошового зобовязання має місце, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про правомірність позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у сумі 9 003,56 грн. за період з 01.08.2013 року по 23.04.2014 року та втрат від інфляції в сумі 5 911,82 грн. за період з серпня 2013 року по березень 2014 року.

Доказів повної оплати заборгованості, трьох відсотків річних та втрат від інфляції Головне управлінням МВС України в Дніпропетровській області не надало, доводи позивача щодо наявності боргу у спірній сумі у встановленому порядку не спростувало.

За викладеного є правомірним висновок місцевого господарського суду про стягнення на користь позивача 254 382,66 грн. (239 467,28 грн. (еквівалент 20 800,00 доларів США) + 5 911,82 грн. + 9 003,56 грн.).

Враховуючи відсутність позовних вимог до відповідача-2, Державної казначейської служби України, також зважаючи на те, що Державна казначейська служба України утворена для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є правильним висновок місцевого господарського суду про відмову в позові до Державної казначейської служби України.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відхилення заперечень відповідача-1 про те, що кошти у сумі 12 000 доларів США, які були отримані в ПАТ "Єкатеринославський комерційний банк" для документування тяжкого злочину, на теперішній час визнані речовим доказом у кримінальній справі №64109066, по обвинуваченню ОСОБА_6, а грошові кошти у сумі 8 800 доларів США є речовим доказом у кримінальній справі №64119004 по обвинуваченню ОСОБА_7, остаточне рішення по даним справам не винесено, а тому ці кошти не підлягають поверненню до остаточного вирішення зазначених кримінальних справ, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України обєктами цивільних прав є гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).

Таким чином, гроші виступають засобом обігу, платежу та мірою вартості на території держави і розглядаються як речі, наділені родовими ознаками. Враховуючи, що при передачі грошових коштів у спірній сумі у позику відповідачу-1 грошові кошти не були індивідуалізовані (в листах та видаткових касових ордерах відсутні позначення або фіксація номерних знаків), місцевий господарський суд правомірно відхилив доводи відповідача-1 про те, що отримані ним кошти у сумі 20 800,00 доларів США є речовими доказами, тобто коштами, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних та не можуть бути повернуті до розгляду кримінальних справ та винесення вироку суду.

Стосовно доводів апелянта про відсутність кошторисних призначень на погашення заборгованості та на оплату втрат від інфляції, трьох відсотків річних, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Обов'язок відповідача сплатити суму боргу, додатково обґрунтовується тим, що відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність позичальника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 15.05.2012 року у справі №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року.

З огляду на положення статті 79 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення клопотання відпвоідача-1 про зупинення провадження у справі на період до постановлення судових рішень в порядку Кримінально-процесуального кодексу України.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача-1, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта (відповідача-1).

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2016 року у справі №904/2876/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2016 року у справі №904/2876/14 залишити без змін.

Повна постанова складена 31.05.2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко