Рішення № 58014698, 25.05.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2016 р.Справа № 922/978/16

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Светлічний Ю.В.

судді: Бринцев О.В. , Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Ліпчанській В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2.", м. Дніпропетровськ 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: - Фінансова компанія "ПОЛІС", м. Київ; до 1) Публічного акціонерного товариства "Фінбанк", м. Одеса , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Групп", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОРГ 2013", м. Харків про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

1-го відповідача - ОСОБА_3 довіреність № 01-28/22 від 13.01.16р.;

2-го відповідача - не з'явився;

третьої особи (ФК "Поліс") - не з'явився;

третьої особи (ТОВ "Велторг 2013") - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2." (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів: 1) Публічного акціонерного товариства "Фінбанк", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Групп", в якій позивач просить визнати недійсним іпотечний договір від 23.01.2014р., який укладений між ПАТ "Фінбанк" та ТОВ "Ортія", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за номером 2. Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.03.2016р. було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "18" квітня 2016 р. о (об) 10:45. Залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача: Фінансову компанію "ПОЛІС", м. Київ; на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОРГ 2013", м. Харків.

18 квітня 2016 року до господарського суду Харківської області надійшло клопотання позивача за вх.№53 про призначення колегіального розгляду даної справи у зв'язку із ії складністю.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.04.2016р. клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи задоволено. Призначено колегіальний розгляд справи №922/978/16.

Відповідно протоколу повторного автоматичного визначення складу колегії суддів від 18.04.2016р. для розгляду справи №922/978/16 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Светлічний Ю.В.; судді : Бринцев О.В. та Жельне С.Ч.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив. У судовому засіданні, яке відбулося 27.04.2016р. позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити. Надав через канцелярію суду 20.05.2016р. заперечення на відзив ПАТ "Фінбанк", які долучені судом до матеріалів справи.

Присутній представник 1-го відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених ним у відзиві на позов.

Представник 2-го відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про відкладення розгляду даної справи від 27.04.2016р. представнику 2-го відповідача - 06.05.2016р.

Представник третьої особи (ФК "Поліс") у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про відкладення розгляду даної справи від 27.04.2016р. представнику третьої особи - 05.05.2016р.

Представник третьої особи (ТОВ "Велторг 2013") у судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області 10 травня 2016 р. повернулась ухвала від 29.03.2016р. про порушення провадження у справі, яка була направлена на адресу відповідача: м.Харків, вул. Карла Маркса, 32, з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що сторони був повідомлені належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення присутнього представника 1-го відповідача господарським судом встановлено наступне.

23.01.2014 р. між 1-им відповідачем та ТОВ "Ортія" був укладений іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за номером 2 (далі по тексту - оспорюваний договір іпотеки).

Відповідно до умов оспорюваного договору іпотеки ТОВ "Ортія" передало в іпотеку ПАТ "Фінбанк" нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літера "Д-2" загальною площею 3435,7 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 167/1 (далі по тексту - предмет іпотеки) в якості забезпечення належного виконання ТОВ "Велторг 2013" взятих на себе зобов'язань за договором овердрафту №03/01/14 від 23 січня 2014 року.

З пункті 1.1. оспорюваного договору іпотеки зазначено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю, тобто ТОВ "Ортія", на підставі рішення господарського суду Харківської області від 29 січня 2013 року у справі № 922/296/13-г.

Рішенням господарського суду Харківської області у справі №922/296/13-г за позовом ТОВ "Ортія" до ТОВ "Ольга", було задоволено позов та визнано за позивачем право власності на нежитлову будівлю літ."А-2", загальною площею 3 435,7 кв.м., розташованої за адресою: м.Харків, пр. Гагаріна, буд.167/1, що придбана на цільовому аукціоні, проведеного Товарною біржею "Європейська" (ЄДРПОУ 35281862), згідно Протоколу №1 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012р. та Акту №1 про проведений цільовий аукціон від 28.12.2012р. Також вказаним рішенням визнано за ТОВ "Ортія" право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 3 698,1 кв.м., нежитлової будівлі літ."Е-9", розташованої за адресою: м.Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120, що придбані на цільовому аукціоні, проведеного Товарною біржею "Європейська", згідно Протоколу №1 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012р. та Акту №1 про проведений цільовий аукціон від 28.12.2012р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2015р. у справі №922/296/13-г, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 15.03.2016 р., рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2013 року у справі №922/296/13-г скасовано. Провадження у справі припинено, згідно п. 6 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із ліквідацією ТОВ "Ортія".

На думку позивача внаслідок скасування вищевказаного рішення господарського суду від 29.01.2013р., воно не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, тобто ТОВ "Ортія" не набуло статусу власника нерухомого майна, що було предметом іпотеки, тоді як власником нерухомого Майна, що було передано в іпотеку, станом на момент укладення оспорюваного договору іпотеки було ТОВ "ОЛЬГА", що дає підстави для визнання недійсним оспорюваного правочину.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 3 ЦК України (ч. 2 та 3), закріплює, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У якості підстав для визнання іпотечного договору недійсним позивач зазначає про скасування рішення господарського суду у по справі № 922/296/13-г, згідно якого за ТОВ "ОРТІЯ" було визнано право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. "А-2", загальною площею 3435,7 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 167/1. Також позивач зазначає, що у зв'язку із с скасуванням зазначеного рішення, позивач є власником нерухомого майна: нежитлової будівлі літ. "А-2", загальною площею 3435,7 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1.

П.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Сулу України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" визначає, що за змістом частини третьої статті 61 ЦПК обставини, встановлені під час розгляду справи за позовом про право на майно, не мають обов'язкової сили для осіб, які не брали участі у справі.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину. До таких вимог зокрема відносяться наступні: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановлений законом; правочин має бути спрямовані на реальне настання правових наслідків, ию обумовлені ним;правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно абз. 3 п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року №11, зазначено, отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Також, як зазначав Верховний суд України, про що вказав у постанові пленуму від 06.11.2009р. №9, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Таким чином, виходячи з наведених положень діючого законодавства України, для прийняття рішення щодо визнання правочину недійсним, необхідно довести факт того, що в момент його вчинення сторонами не дотримано положення ст. 203 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №55897098 від 24.03.2016р., власником нерухомого майна є ТОВ "Оріон Груп", номер запису 193549.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", відповідно до статті 115 ЦК України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, а також іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Суди повинні мати на увазі, що коли рухоме майно передано як вклад до статутного (складеного) капіталу до моменту державної реєстрації юридичної особи (частина четверта статті 87 ЦК України), то право власності цієї юридичної особи на майно виникає не раніше дати такої реєстрації. Якщо рухоме майно передано як вклад до статутного (складеного) капіталу після державної реєстрації юридичної особи, то право власності юридичної особи виникає з моменту передання їй майна, якщо інше не передбачено законом або учасниками юридичної особи (стаття 102 ЦК України). Підтвердженням цього може бути, наприклад, акт приймання-передання майна, вручення коносамента та або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

У разі передання нерухомого майна, як вкладу до статутного (складеного) капіталу юридичної особи право власності на таке майно виникає з моменту державної реєстрації права за такою юридичною особою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна, тому власником нерухомого майна-нежитлової будівлі літ. "А-2", загальною площею 3435,7 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 167/1, є ТОВ "Оріон груп", а не позивач.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивач не надав доказів для підтвердження не дотримання сторонами спірного іпотечного договору - ПАТ "Фінбанк" та ТОВ "Ортія" ст. 203 ЦК України, які є підставою недійсності правочину, власником нерухомого майна переданого в іпотеку згідно спірного іпотечного договору є ТОВ "Оріон Груп", відповідно до цього позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відповідно до цього суд вважає в задоволенні позову відмовити

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача у справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 30.05.2016 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_1