Рішення № 58014695, 26.05.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 р. Справа № 923/266/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка ОСОБА_4", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1", м.Каховка Херсонської області

про стягнення 885 562грн. 07коп.

Описова частина рішення.

Про обставини справи зазначено в ухвалах суду від 05.04.2016р., 26.04.2016р., якими розгляд справи відкладався, останньою з них також продовжувався строк розгляду справи.

Провадження у справі порушено за позовною заявою про стягнення 48562,07грн. пені та 837тис.грн. штрафу за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 16 КП/15 від 12.11.2015р.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав обов'язок з передачі 42498 кг сої з 300000 кг обумовлених до продажу.

Відповідач позов не визнав, навів заперечення проти позовних вимог, що полягають у наступному.

За законодавством не специфікація, а накладна визначає партію товару, тому таке визначення позивачем з даних специфікації не узгоджується із законодавством. Зобов'язання з передачі товару відповідачем виконано за накладними.

Стверджувана кількість товару не відповідає зазначеній у товарно-транспортних накладних.

Штрафні санкції передусім мають гарантувати відшкодування збитків, а за позовом їх не вказано.

Позивач не направив автотранспорту для довантаження товару, що було його обов'язком, тому має місце прострочення кредитора. Доказів недопоставки з вини боржника позов не містить.

У судовому засіданні 05.04.2016р. представник позивача стверджувала, що позивач направляв відповідачу 10 автомобілів для отримання сої, на 8 з них було доставлено 257502 кг сої, два повернулись порожніми, при цьому один з них боржник спочатку завантажив соєю, а потім розвантажив у себе ж, не направивши решту сої кредитору, про що до суду надійшли письмові пояснення до судового засідання 26.05.2016р.

Сторони повідомили суду, що протягом провадження у справі не досягли взаємоприйнятного компромісу.

С у д в с т а н о в и в:

12.11.2015р. ТОВ "Геліос-1" (продавець, відповідач) та ТОВ "Каховка ОСОБА_4" (покупець, позивач) уклали договір № 16 КП/15 купівлі-продажу сої врожаю 2015р., копія якого на а.с.11-18. У п.2.1 та 4.1, 4.2 договору зазначено, що кількість ціни та вартість товару визначається за специфікацією - додатком до договору.

У специфікації № 2 - додатку до договору (копія на а.с.18) зазначено, що сторони домовились про купівлю-продаж 300тн. ± 5% сої терміном поставки до 14.11.2015р., договірною ціною за 1тн. в 9300грн. з податком на додану вартість та, відповідно, загальною вартістю 2790000грн. ± 5%.

За актом приймання олійного насіння (сої врожаю 2015р.) № 2803 від 12.11.2015р., копія якого на а.с.19, видатковою накладною № РН-305 від 12.11.2015р., копія якої на а.с.49, вісьмома товарно-транспортними накладними від 12.11.2015р., копії яких на а.с. 20-27, покупець отримав від продавця за купівлею продажем у відносинах за договором № 16 КП/16 від 12.11.2015р. та специфікацією № 2, сою в кількості 257502грн.

Викладені наведені встановлені судом обставини не є спірними між сторонами у справі.

Позовні вимоги про стягнення 48562,07грн. пені за порушення строків передачі товару та 837000грн. штрафу за ненадання товару підлягають задоволенню частково у зв'язку з наступним.

За ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору та вимог законодавства. А згідно зі ст.655 "Договір купівлі-продажу" ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Мінімальна договірна кількість товару, яку мав передати відповідач позивачу у спірних відносинах, як слідує з названої специфікації, становить 300тн - 5%, тобто 285тн. Непередача відповідачем позивачу решти з цих 300 тн (300-285 =15тн.) за умовами договору про кількість товару не кваліфікується порушенням зобов'язань відповідачем.

Невиконання ж зобов'язань з передачі з передачі 27,498 тн сої (285 тн. - 257,502 тн. = 27,498 тн) в обумовлений термін (це зобов'язання не виконане і пізніше - на час позову та вирішення спору) є порушенням зобов'язань покупцем (відповідачем) за договором (у ст.610 ЦК України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вартість невиконаного продавцем зобов'язання при ціні сої в 9300грн./тн. становить 9300грн. х 27,498 тн. = 255731,40грн. Вартість всього зобов'язання з передачі 285 тн. сої становить 9300грн. х 285 тн. = 2650500грн.

У п.8.3, 8.4 договору сторони обумовили норми про відповідальність продавця за порушення строків передачі товару, за непередачу товару чи його частини: за порушення строків поставки товару, визначених у специфікаціях, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочки, за не поставку/недопоставку товару з вини продавця у визначені строки продавець зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 30% від вартості всього об'єму товару, зазначеного у відповідній специфікації до договору протягом 7 днів, рахуючи від дати, коли товар мав бути поставлений покупцю.

Згідно зі ст.230, ст.231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, в т.ч. пеня, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання; у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторонами пеню визначено у відсотковому відношенні до невиконаної частини зобов'язання, а штраф - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.

Позивач рахував пеню в сумі 48562,07грн. за період прострочки з 15.11.2015р. по 15.02.2016р. з розрахунку вартості порушеного зобов'язання в 395231,40грн. З цього розрахунку обґрунтованою обставинами справи, змістом законодавства та норм договору є пеня в сумі 28038,22грн. за період прострочки виконання зобов'язання вартістю 255731,40грн. з 17.11.2015р. по 15.02.2016р. Виготовлений судом розрахунок цієї пені за допомогою комп'ютерної програми "Ліга:Закон" при перевірці наведеного позивачем розрахунку залучено до справи. Суд врахував, що вартість простроченого зобов'язання становить 255731,40грн., а не 395231,40грн., як вважав позивач, а період прострочки виконання зобов'язання відповідачем розпочав перебіг з 17.11.2015р., а не з 15.11.2015р.

У визначенні дати початку перебігу періоду прострочки виконання зобов'язання суд поряд з умовами договору врахував ст.254 "Закінчення строку" ЦК України та ст.52 КЗпП України. Якщо останній день строку випадає на вихідній, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є першим за ним робочий день. Згідно з ч.1 ст.52 КЗпП України для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними. Норма про п'ятиденний робочий день є загальним правилом.

За п.1.3 специфікації - додатку до договору передача товару здійснюється зі складу продавця (тобто відповідача - ТОВ "Геліос-1". У справі нема даних, що відповідно до закону у продавця був визначений інший робочий тиждень, ніж п'ятиденний з двома вихідними. Ні позивач, ні відповідач за час провадження у справі не надавали таких даних (про інший робочий тиждень у відповідача, ніж 5-денний з двома вихідними).

14.11.2015р. - останній нормативно обумовлений день для виконання зобов'язань продавцем випав на суботу, відтак, згідно зі ст.254 ЦК України, днем закінчення строку виконання такого зобов'язання має вважатися наступний понеділок 16.11.2015р., а, не виконавши частини зобов'язання до цієї дати включно, відповідач вважається таким, що прострочив виконання цієї частини зобов'язання з 17.11.2015р.

Недопоставка товару, як обумовили сторони у п.8.4 договору, є підставою для штрафу в розмірі 30% від вартості об'єму товару за специфікацією.

Вартість мінімального об'єму товару, який зобов'язаний був передати позивачу відповідач, складає 2650500грн., про що зазначено у цьому рішенні.

Розмір 30% штрафу від цієї суми складає 795150грн.

Таким чином, заявлені вимоги про стягнення штрафу у сумі 837000грн. є частково обґрунтованими у сумі 795150грн. Нарахування позивачем штрафу на вартість 300тн. сої не відповідає зобов'язанням сторін у відносинах за договором, оскільки такий штраф підлягав нарахуванню лише на вартість 285тн. сої.

Викладені встановлені судом обставини, наведені норми поряд зі стягненням 28038,22грн. пені є підставами для задоволення позовних вимог про стягнення 795150грн. штрафу.

Позовні вимоги підлягають задоволенню на 92,957% ((795150грн. + 28038,22грн.) : 885562,07грн. х 100%) = 92,957%.

Відповідно до ст.49 ГПК України (пропорційно задоволенню позовних вимог) 92,957% судових витрат у справі покладаються судом на відповідача, решта - на позивача. До судових витрат у справі відноситься судовий збір, його сплачено до бюджету позивачем при заявленні позовних вимог за платіжним дорученням № 7890 від 14.03.2016р.

Відповідач має відшкодувати позивачу 92,957% судового збору, що дорівнює 1,5% від сум, щодо яких позовні вимоги підлягають задоволенню (1,5% х (795150 + 28038,22) = 12347,82грн.).

Решта вимог у відповідності з викладеним задоволенню не підлягає. Суд врахував, що у господарських відносинах не суперечить законодавству застосування і пені за порушення строків передачі товару, і штрафу за непередачу цього товару. Зокрема, за ч.2 ст.231 ГК України у відносинах за участю державного сектора економіки за порушення строків виконання зобов'язань передбачена пеня у розмірі 0,1% від вартості товарів (робот, послуг), з яких допущено прострочення, а з 31-го дня прострочки - додатково стягується ще й штраф у розмірі 7% такої вартості.

Ст. 61 Конституції України, за якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення, не може бути застосованою до відповідальності юридичної особи у господарських відносинах, оскільки стосується лише прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, а не юридичних осіб, розміщена у розділі ІІ Конституції України, який має назву "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина".

Заперечення відповідача проти позовних вимог не спростовують обґрунтованості позовних вимог у частині, що підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Дійсно відповідно до ч.2 ст.216 ГК України застосування господарських санкцій повинно передусім гарантувати захист прав осіб, у т.ч. відшкодування збитків учасникам відносин, що зовсім не спростовує за змістом підстав для застосування таких санкцій за договором і у випадку, коли збитки не заявлені до стягнення, і про них серед підстав вимог не заявлено. Згідно з ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин. Щодо цієї частини заперечень відповідач не наводив даних про отримання збитків позивачем та обґрунтувань, норм, доказів можливої тези про те, що санкції стосовно спірних відносин можуть застосовуватись лише у частині, не покритій збитками, чи іншої тези, за якою б санкції стягувались не у повному обсязі, передбаченому договором відповідно до законодавства. Власне договором, зміст якого вивчено судом з його копії у справі, не передбачено таких або подібних обмежень санкцій.

Відповідач помилково протлумачив п.2 ст.266 ГК України, зазначивши, що в тому пункті наведено принцип, відповідно до якого специфікація в договорі застосовується у разі, якщо не передбачено законодавством. Мова йде про зміст не пункту 2 ст.266 ГК України, а про зміст частини другої ст.266 ГК України. За ч.2 ст.266 ГК України "загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом" (текст ч.2 ст.266 ГК України судом процитовано).

Наведений зміст ч.2 ст.266 ГК України, у відмінності від точки зору відповідача на його зміст у відзиві на позовну заяву, свідчить якраз про те, що товари визначаються сторонами за їх згодою у специфікації (так і зазначено у договорі), якщо інше не передбачено законом. Ніяке інше, ніяким законом у контексті ч.2 ст.266 ГК України щодо спірних правовідносин не передбачено, відповідно такого неіснуючого закону відповідач не вказував.

Відповідач не довів твердження про прострочку кредитора, напроти це твердження відповідача спростовано позивачем наведенням обґрунтувань, належних та допустимих доказів.

Дійсно відповідно до ч.1 ст.221 ГК України, ч.1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають зі змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором. У п.1.3 сторони узгодили норму про те, що покупець власними силами та за власний рахунок поставляє товар з пункту: Херсонська обл., м.Каховка на склад за адресою: Херсонська обл., м.Нова Каховка, вул. Індустріальна, 19. Точніше, ніж вказівка на м.Каховка, місце, де покупець мав отримати у продавця сою, у специфікації не вказано. ОСОБА_4 цей недолік не заважав позивачеві отримати у відповідача 12.11.2016р. частину узгодженого товару у кількості 257502кг.

Позивач навів суду такі письмові пояснення про причини неотримання решти товару, зокрема вже названих 27498кг сої.

Задля отримання сої у продавця у спірних відносинах "до договору про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 1-Т/13 від 22.01.2013р., позивачем та ТОВ "Агроконтинент" укладено додаткову угоду № 25 від 12.11.2015р. про здійснення перевезення сої за маршрутом ТОВ "Геліос-1" - ТОВ "Каховка ОСОБА_4". Ввечері 12.11.2015р. ТОВ "Агроконтинент" за адресою завантаження було надано 9 (дев'ять] технічно справних транспортних засобів державні номери ВТ 6585 АТ, АІ 6996 А1, ВТ 7386 АЕ, ВТ 8503 АК, ВТ 1142 ВВ, 03851 ХО, ВТ 0945 АЕ, ВТ 2136 АР та ВТ 2254 АА. На територію складу відповідача на завантаження зайшли всі 9 автотранспортних засобів. Однак, тільки 8 (вісім) транспортних засобів державні номери ВТ 6585 АТ, АІ 6996 АІ, ВТ 7386 АЕ, ВТ 8503 АК, ВТ 1142 ВВ, 03851 ХО, ВТ 0945 АЕ та ВТ 2136 АР виїхали зі складу відповідача завантаженими і здійснили перевезення. Транспортний засіб державний номер НОМЕР_1 було спочатку завантажено, а потім развантажено, нібито для підробітки сої для доведення її до базисних показників якості, вказаних в договорі № 16 КП/15 від 12.11.2015р. Відповідач запевнив, що зранку 13.11.2015р. здійснить завантаження решти сої в транспортні засоби позивача.

Таким чином, вранці 13.11.2015р. під складом відповідача знаходились 2 транспортні засоби під завантаження державний номер НОМЕР_1, який чекав на завантаження з 12.11.2015р., а також транспортний засіб державний номер НОМЕР_2, який після здійснення перевезення сої, повернувся для здійснення ще одного завантаження.

Однак, простоявши до вечора 13.11.2015р. без пропуску на територію складу відповідача для здійснення завантаження, щоб запобігти виникненню витрат за простій транспортних засобів, та відсутності відповіді від відповідача щодо часу та можливості здійснення завантаження решти товару, позивачем було прийнято рішення відкликати транспортні засоби державні номери ВТ 2254 АА та ВТ 0945 АЕ.

Для виконання свого обов'язку щодо поставки транспортних засобів під завантаження, позивач звернувся до відповідача у листі вих. № 1144 від 19.11.2015р. Позивач звернувся з проханням здійснити допоставку товару та попередньо узгодити час подачі транспортних засобів для уникнення холостого пробігу та простою транспортних засобів позивача. Даний лист позивача відповідач залишив без уваги.

Лист вих. № 1144 від 19.11.2015р. свідчить про те, що позивач не ухилявся від обов'язку поставити транспортні засоби під завантаження недопоставленого товару і намагався владнати це питання. Копія листа вих. № 1144 від 19.11.2015р. є в матеріалах справи.

Про факт направлення автомобільних транспортних засобів свідчать надані ТОВ "Агроконтинент" копії подорожніх листів у кількості 9 шт. від 12.11.215р. та одного від 13.11.2015р. А також лист з поясненнями від ТОВ "Агроконтинент" про умови конкретного перевезення.

Час надходження і розвантаження 8 автомобільних транспортів за адресою позивача зазначений у облікових картках серії С № 005631, 005632, 005633, 005634, 005635, 005636, 005637 та 005638".

Ці пояснення позивача щодо обставин дійсно підтверджуються змістом наявних у справі копій перелічених позивачем подорожніх листів, що на а.с.84-93, облікових карт ТОВ "Каховка ОСОБА_4" стосовно обліку руху транспортних засобів (а.с.76-83), змістом умов відносин ТОВ "Каховка ОСОБА_4" з перевізником - ТОВ ВКФ"Агроконтинент" за договором № 1-Т/13 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом з додатковою угодою № 25 від 12.11.2015р. (копія договору з додатковою угодою на а.с.69-73), письмовою відповіддю цього перевізника під час провадження у справі (а.с.75) за запит позивача № 292 від 08.04.2016р. (а.с.74) щодо опису обставин завантаження, перевезення, кількості автомобілів, що направлялись до продавця т.і. Ці письмові пояснення названого перевізника ТОВ ВКФ"Агроконтинент" викладено так: "На підставі додаткової угоди № 25 від 12.11.2015р. до договору про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 1-Т/13 від 22.01.2013р. та усної заявки ТОВ "Каховка ОСОБА_4" підприємством ТОВ ВКФ "Агроконтинент" було надано в технічно справному стані 9 автотранспортних засобів, державні номери АІ 6996 АІ, 03851 ХО, ВТ 8503 АК, ВТ 1142 ВВ, ВТ 2136 АР, ВТ 6585 АТ, ВТ 0945 АЕ, ВТ 7386 АЕ та ВТ 2254 АА, під завантаження вантажу, а саме, сої за адресою Херсонська обл., м.Каховка.

Автотранспортні засоби під завантаження були надані у другій половині дня 12.11.2015р. Всі вони були завантажені в цей же день, тобто 12.11.2015р. Однак, 12.11.2015р. тільки 8 машин, державні номери АІ 6996 АІ, 03851 ХО, ВТ 8503 АК, ВТ 1142 ВВ, ВТ 2136 АР, ВТ 6585 АТ, ВТ 0945 АЕ, В'Г 7386 АЕ, фактично здійснили перевезення. Дев'ятий завантажений автотранспортний засіб, державний номер В'Т 2254 АА, було розвантажено на складі за адресою вантажовідправника з невідомих нам причин.

Після розвантаження за адресою Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 19, автотранспортний засіб державний номер ВТ 0945АЕ повернувся за адресою завантаження вже вранці 13.11.2015р. З "Каховка ОСОБА_4" було обумовлено, що завантаження двох останніх автотранспортних засобів державний номер НОМЕР_1 та ВТ 0945 АЕ відбудеться протягом дня 13.11.2015р. Але автотранспортні засоби державний номер НОМЕР_1 та ВТ 0945 АЕ 13.11.2015р. на територію складу вантажовідправника для завантаження не пропустили. Машини простояли чекаючи на завантаження до вечора 13.11.2015р. Щоб уникнути наднормативного простою, після невдалих спроб дізнатися причину відмови допуску машин під завантаження, спільно з ТОВ "Каховка ОСОБА_4" було прийнято рішення відкликати автотранспортні засоби".

Ці пояснення позивача, інші надані ним докази відсутності прострочки кредитора, є переконливими, напроти пояснення відповідача з цього приводу є непереконливими (пояснення полягають у тому, що зазначені два автомобілі не надходили), суб'єктивними, ґрунтуються на поясненнях ваговика та охоронника, що не можуть бути засобом встановлення обставин у господарському судочинстві, оскільки в якості таких не передбачені ст.32 ГПК України. За цією статтею дані у справі встановлюються лише поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а п.Кремень О.І. та п.Гомон Л.В. такими представниками у справі не були.

Ті пояснювальні записки охоронника ОСОБА_5 та ваговика ОСОБА_6 викладені так (далі - мовою оригіналів): "...согласно журнала учета вывоза материальних ценностей мной 12.11.2015г. зафиксировано восемь автомобилей сои от ООО "Каховка ОСОБА_7". Девятого автомобиля на территории предприятия 12.11.2015г. и в дальнейшем не было. Погрузка сои производалась на восемь автомобилей";

" ...12.11.2015г. были отгружены в адрес ООО "Каховка ОСОБА_7" 8 машин сои - массой 257,360кг. В дальнейшем автомобилей для отгрузки сои на "Каховка ОСОБА_7" не приходило".

Непереконливість тепер заперечень відповідача проти надходження під завантаження двох названих автомобілів, понад 8 завантажених, існує поряд з неконструктивною позицією відповідача у минулому щодо пропозиції позивача стосовно допоставки товару за листом № 1144 від 19.11.2015р. (копія листа, доказів його отримання - на а.с.28-31). Відповідач навіть не відповів на цей лист, який мав, зокрема, такі фрази: "Враховуючи давність наших взаємовідносин, поважне ставлення до Вас, а також фактори экономічної ситуації у державі, вважаючи факт недопоставки товару за договором № 16 КП/15 від 12.11.2015р. непорозумінням, просимо Вас здійснити поставку недопоставленого товару на адресу ТОВ "Каховка ОСОБА_4" до 01.12.2015р. (включно) у заздалегідь визначений між нами час.

Сподіваємося на порозуміння та подальшу плідну співпрацю.

Будемо Вам щиро вдячні".

Неконструктивною була і відповідь продавця від 26.02.2016р. на претензію позивача. У цій відповіді відповідач послався на тезу про те, що застосування господарських санкцій повинне передусім гарантувати відшкодування збитків, яка сама по собі відносно спірних відносин на увагу не заслуговувала, про її необґрунтованість вже зазначено судом.

Поряд з викладеним, суд у справі має підстави за власною ініціативою застосувати п.3 ч.1 ст.83 ГПК України щодо зменшення у виняткових випадках розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця стаття названа "Права господарського суду щодо прийняття рішення" однак слід пам'ятати, що право суду зменшити розмір неустойки за наявності підстав для такого зменшення є повноваженням суду, яке суд має застосувати.

Підстави для зменшення санкцій передбачені ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У правових позиціях Верховного Суду України, висловлених за постановами № 6-100цс14 від 03.09.2014р., № 6-1120цс15 від 04.11.2015р., які підлягають врахуванню господарським судом при застосуванні правової норми при прийнятті рішення відповідно до ст.82 ГПК України, зазначено, що частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства (зокрема, справедливості, добросовісності та розумності) дає підстави суду зменшити розмір неустойки у випадку, якщо її розмір значно перевищує розмір збитків. У випадку якщо суд встановить, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання, підлягає застосуванню ч.3 ст.551 ЦК України.

У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для нього і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для іншої сторони. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013.

У відносинах, що оцінюються судом, зобов'язання відповідачем виконано на 90,35% (257502кг : 285000кг х 100% = 90,35%), а розмір невиконаного зобов'язання у грошовому еквіваленті становить 255731,40грн. Порівняно з цим, розмір власне пені (у сумі 28038,22грн.) не потребує зменшення, а розмір штрафу оцінюється як значно більший від розміру невиконаного боргового зобов'язання, більший у 3,11 рази (795150грн. : 255731,40грн. = 3,11).

Враховуючи наведені норми, правові позиції, роз'яснення, обставини справи, вчинене застосування пені у сумі 28038,22грн., тезу про те, що штраф значно більший розміру невиконаного боргового зобов'язання, відсутність у справі даних про те, що порушене зобов'язання завдало певних збитків іншим учасникам господарських відносин, а також тезу про те, що обидві сторони вчиняють господарську діяльність в одній державі з однаковими, непростими умовами щодо такої діяльності, та пам'ятаючи про справедливість, добросовісність і розумність як основні засади цивільного законодавства, суд застосував повноваження щодо зменшення значного розміру штрафу, який підлягає стягненню, з 795150грн. до 79515грн.

Керуючись ст.82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1" (код ЄДР 30380358) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка ОСОБА_4" (код ЄДР 37535022) 28038грн. 22коп. пені, 795150грн. штрафу, 12347грн. 82коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити в решті вимог.

4. Зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за цим рішенням суду, з 795150грн. до 79515грн.

Відтак на виконання рішення суду (п.2 його резолютивної частини), з врахуванням цього зменшення розміру штрафу, позивачу підлягає видачі наказ про стягнення 28038грн. 22коп. пені, 79515грн. штрафу та 12347грн. 82коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Повне рішення

складено 31.05.2016р.

Суддя В.В. Чернявський