Постанова № 58014631, 16.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2016 р. Справа№ 910/21260/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Дідурик Л.І. - дов. № 44 від 17.08.2015р.

Піонтковська В.С. - дов. № 38 від 01.08.2015р.

Рижий М.М. - дов. № 45 від 17.08.2015р.

від відповідача: Шипов К.Ю. - дов. № 1-39 від 04.03.2016р.

Олєйніков Є.В. - дов. № 269 від 27.04.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2015р.

у справі № 910/21260/15 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП

«Побутрембудматеріали»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой»

про стягнення 1 014 041, 65 грн.

В судовому засіданні 16.05.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Побутрембудматеріали» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» про стягнення 1 014 041, 65 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 12/09-06 від 12.09.2012р., а саме щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт згідно акту виконаних робіт №12 за вересень 2013р. в сумі 209 951, 29 грн., та перерахування згідно п.4.2.4 договору коштів гарантійного фонду у розмірі 321 558, 67 грн.

Одночасно просив стягнути крім заборгованості, 314 514, 47грн. інфляційних втрат, 18 350, 35 грн. 3% річних, 149 666, 87 грн. пені, а всього 1 014 041, 65 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2015р. у справі №910/21260/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Побутрембудматеріали» 209 951, 29 грн. основного боргу, 321 558, 67 грн. заборгованості з виплати гарантійного фонду, 18 350, 35 грн. 3% річних, 306 382, 13 грн. збитків від інфляції, 45 617, 28 грн. пені, 18 037, 18 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, роботи по акту №12 за вересень 2013р. в сумі 209 951, 29 грн., не входять в обсяг робіт, визначених договором, а відтак є додатковими роботами, що були погоджені в додаткових угодах.

Апелянт вважає, що положення пункту 4.2.2. основного договору щодо порядку та строку оплати не поширюються на порядок оплати вказаних робіт. Крім того, суд дійшов невірного висновку про настання обов'язку відповідача щодо сплати гарантійного фонду позивачу, оскільки неправильно трактував та застосував п. п. «Б)» п. 4.2.4. договору щодо перерахування другої частини гарантійного фонду.

Оскільки, на думку апелянта, строк оплати виконаних робіт по акту №12 за вересень 2013р. та коштів гарантійного фонду не настав, неправомірним є стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Крім того, відповідач посилався на безпідставне відхилення судом першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №911/1827/14.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2015р. у даній справі передано для розгляду головуючому судді (судді-доповідачу) Скрипці І.М.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2015р. сформовано для розгляду справи №910/21260/15 судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 17.02.2016р.

Під час розгляду справи склад колегії суддів змінювався, у відповідності до ст. 77 ГПК оголошувалась перерва, останній раз на 16.05.2016р.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2016р. підтримали вимоги апеляційної скарги та пояснень до неї, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2016р. заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі та поясненнях до неї, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення підлягає зміні виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП «Побутрембудматеріали» (позивач, підрядник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солстрой» (відповідач, генпідрядник за договором) укладено договір підряду № 12/09-06, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором, субпідрядник зобов'язується організувати та виконати повний комплекс проектних та монтажних робіт з використанням власних матеріалів та обладнання, необхідних для введення в експлуатацію об'єкту «Торговельно-складський комплекс з офісними приміщеннями та парковкою на перетині вулиці Академіка Заболотного та Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва» - (в подальшому «Об'єкт») в експлуатацію, у відповідності до цього Договору (та додатків до нього), ДБН України та вимог державних та муніципальних установ м. Києва, Замовника будівництва, а саме: влаштування гіпсокартонних перегородок, оздоблювальні роботи стін, стель та підлоги на відмітці + 7,200 в осях 3-13, відповідно до Договірної ціни на роботи без вартості матеріалів (Додаток №1).

Додатковою угодою № 1 від 30.10.2012р. до Договору сторони погодили, що підрядник приймає на себе зобов'язання власними силами організувати, якісно виконати і здати Генпідряднику шляхом підписання акту про прийняття виконаних робіт, повний комплекс додаткових робіт у відповідності з вимогами проектно-кошторисної документації, ДБН України на об'єкті: «Торговельно-складський комплекс з офісними приміщеннями та парковкою на перетині вулиці Академіка Заболотного та Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва», а саме: влаштувати гіпсокартонні перегородки, оздоблювальні роботи стін, стель та підлоги на відмітці + 7,200 в осях 14-24.

Відповідно до п. 3.1 Договору договірна ціна робіт без вартості матеріалів постачання Генпідрядника - Додаток № 1, погоджена сторонами і становить 1433923,08 грн. з ПДВ.

Згідно п. 3.3 Договору договірна ціна, визначена у пункті 3.1 цього Договору, може бути переглянутою Сторонами лише у випадку: зміни обсягу робіт; виконання робіт, не передбачених даним Договором; внесення змін до проектної документації; шляхом підписання сторонами Додаткової угоди до даного Договору.

Додатковою угодою № 1 від 30.10.2012р. до Договору сторони погодили, що договірна ціна будівельних робіт, передбачених до виконання додатковою угодою становить 832 682,28 грн. з ПДВ. З дати підписання додаткової угоди №1 договірна ціна, вказана в п. 3.1 Договору збільшується на розмір вартості додаткових робіт передбачених до виконання цією додатковою угодою та разом становить 2 266 605,36 грн. з ПДВ.

Пунктом 4 додаткової угоди №1 до договору погоджена дата завершення робіт за договором до 10.12.2012р. та визначена у додатку №2 «Графік виконання робіт», який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору генпідрядник приймає якісно виконані роботи шляхом підписання Актів виконаних робіт згідно п. 4 Договору, та зобов'язується оплатити якісно виконані роботи на умовах даного Договору.

Пунктом 2.3. Договору сторони погодили, що датою завершення робіт вважається дата підписання акта приймання-передачі виконаних за цим Договором робіт представником замовника будівництва.

На виконання умов договору підряду №12/09-06 від 12.09.2012р. та додаткових угод до нього, позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на суму 259 468, 31 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №12 за вересень 2013 року на суму 259 468, 31 грн. та довідкою про вартість виконаних робіт та витрати за вересень 2013р. на суму 259 468, 31 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 50-53).

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором підряду № 12/09-06 від 12.09.2012р. та додаткових угод до нього.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення умов договору підряду.

Пунктом 4.2.3. договору передбачено, що при розрахунках за фактично виконані роботи замовник утримує:

- 12.73 % вартості фактично виконаних робіт для формування гарантійного фонду;

- вартість матеріалів постачання генпідрядника наданих підряднику для виконання робіт за цим Договором.

Відповідно до п. 4.4 Договору підрядник відшкодовує генпідряднику кошти за надання послуг генерального підряду у розмірі 2,5% від вартості фактично виконаних робіт у звітному періоді.

Оскільки вартість робіт за актом виконаних робіт № 12 за вересень 2013 року та Довідкою про вартість виконаних робіт за вересень 2013 року склала 259 468,31 грн., то за вирахуванням передбачених п. 4.4 Договору послуг генерального підряду в розмірі 2,5% та утримання гарантійного фонду в розмірі 12,73% (п. 4.2.3 Договору), відповідачем до сплати позивачу за Договором за виконані роботи по акту № 12 за вересень 2013 року підлягає 219 951,29 грн.

Однак, всупереч умовам договору та додаткових угод до нього, відповідач за виконані роботи розрахунок належним чином не провів, сплативши лише 10 000, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку позивача, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 209 951, 29 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частинами 1, 2 ст. 854 Цивільного кодексу України унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що генпідрядник приймає та оплачує роботи, у наступному порядку:

4.2.1 Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних генпідрядником актів приймання-передачі виконаних робіт (надалі - «Акт»), які подає підрядник не пізніше 25 числа звітного місяця, а генпідрядник розглядає і підписує протягом 5 днів з дати отримання або надає мотивовану відмову від приймання робіт, де обґрунтовано повідомляє причини відмови від підписання поданих документів. В разі надходження від генпідрядника мотивованої відмови від прийняття виконаних робіт, генпідрядник і підрядник складають двосторонній акт, з переліком необхідних доробок і строків та умов їх виконання.

Право підпису з боку генпідрядника актів приймання-передачі виконаних робіт, актів про прийняття/передачу під охорону Генпідрядника ТМЦ Підрядника, а також іншої документації стосовно виконання цього Договору має начальник виробництва ОСОБА_7. Право підпису первинних бухгалтерських документів на будмайданчику на об'єкті має ОСОБА_8, який є відповідальним за штамп із надписом «Солстрой 2».

4.2.2 Генпідрядник розраховується з підрядником за виконані роботи з пропорційним утриманням розміру авансового платежу отриманого згідно п. 4.1 в 15-денний термін після підписання Акту про прийняття виконаних робіт та надходження від замовника будівництва коштів шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок підрядника, за умови отримання коштів від замовника будівництва.

З матеріалів справи вбачається, що акт №12 за вересень 2013р. (форми КБ-2в) (а.с.50-52) не містить посилань на договір, однак довідка про вартість виконаних робіт та витрати за вересень 2013р.(форми КБ-3) (а.с.53) містить посилання на договір генерального підряду та найменування будівництва та його адреси: «Торгово-складський комплекс з офісними приміщеннями та парковкою на перетині вулиць Академіка Заболотного та Столичного шосе у Голосіївському районі м.Києва», що повністю узгоджується з п.1.1 Договору підряду №12/09-06 від 12.09.2012р.

Опечатки в довідці форми КБ-3 за вересень 2013р. щодо номеру договора не змінюють предмет самого договору, а підписання відповідачем актів КБ-2в та КБ-3 за вересень 2013р. на суму 259 468, 31 грн. свідчить про виконання позивачем вказаних робіт по спірному договору підряду та прийняття їх відповідачем без будь-яких зауважень.

Довідка ф.КБ-3 за вересень 2013р. (а.с.53) містить дані про розмір гарантійного фонду 12.73%, який розраховується від вартості будівельних робіт в розмірі 259 468, 31 грн. та складає 33030, 32 грн.

Відповідач під час розгляду справи не заперечував розміру коштів гарантійного фонду в сумі 321 558, 67 грн., одночасно посилався на те, що обов'язок з їх оплати не настав.

Однак колегія суддів звертає увагу на те, що в розмір гарантійного фонду 321 558, 67 грн. включена також і сума 33 030, 31 грн. по акту №12 за вересень 2013р. за виконані роботи по додатковим угодам №2 та №3 до спірного договору підряду.

Не підписання відповідачем додаткової угоди №2 та 3 до договору №12/09-06 від 12.09.2012р. при наявності акта №12 здачі-приймання виконаних робіт за вересень 2013р. на суму 259 468, 31 грн. (а.с.50-52) та довідки ф. КБ-3 за вересень 2013р. (а.с.53) на суму 259 468, 31 грн., роботи по яких були передбачені зазначеними додатковими угодами, не свідчить про виконання позивачем робіт поза межами спірного договору підряду та не звільняє відповідача від обов'язку їх оплати.

При цьому, роботи за спірним договором по акту №12 здачі-приймання виконаних робіт за вересень 2013р. на суму 259 468, 31 грн. та довідці ф. КБ-3 за вересень 2013р. (а.с.53) на суму 259 468, 31 грн., (за вирахуванням оплати відповідачем 10 000, 00 грн. в вересні 2013р., при введенні будинку в експлуатацію 24.10.2013р., за вирахуванням послуг генпідряду в розмірі 2,5% та утримання гарантійного фонду в розмірі 12,73%), підлягають оплаті відповідачем в розмірі 209 951, 29 грн. у відповідності до п.4.2.2 договору.

Порушення строків виконання позивачем робіт не є предметом розгляду даної справи та не звільняє відповідача від обов'язку оплати фактично виконаних та прийнятих робіт.

Відповідно до п. 4.3. Договору розрахунок за виконані роботи, передбачені даним Договором, генпідрядник здійснює тільки після надання Підрядником виконавчої документації у повному обсязі.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів не передання позивачем відповідачеві виконавчої документації в повному обсязі, у зв'язку з чим посилання відповідача на п.4.3 договору та відсутність обов'язку оплати, не підтверджуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 209 951, 29 грн. заборгованості за виконані та прийняті роботи по спірному договору.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 321 558,67 грн. коштів гарантійного фонду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 4.2.4 Договору кошти Гарантійного фонду перераховуються Підряднику у наступному порядку:

А) 50% гарантійного фонду Генпідрядник перераховує на користь Підрядника після 60 (шестидесяти) календарних днів із дати підписання Акту про прийняття об'єкту в експлуатацію, протягом 15 днів, при умові отримання коштів від Замовника будівництва.

Б) Генпідрядник утримує 50% Гарантійного фонду після дати введення об'єкту в експлуатацію протягом 1-го року із дати введення Об'єкту в експлуатацію або до часу перерахування 50% коштів Гарантійного фонду Замовником будівництва (з події, яка настане раніше) і перераховує його Підряднику у наявному залишку на розрахунковий рахунок протягом 15 днів, після перерахування коштів Гарантійного фонду Замовником будівництва.

24.10.2013р. видано Сертифікат серії IV № 165132970850, яким Державна архітектурно-будівельна інспекція України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкту: «Торговельно-складський комплекс з офісними приміщеннями та парковкою на перетині вулиці Академіка Заболотного та Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва», проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації з 23.10.2013р.

Виходячи з умов п.4.2.4 договору, 50% гарантійного фонду відповідач повинен перерахувати позивачеві після 60 календарних днів з дати підписання Акту про прийняття об'єкта в експлуатацію, протягом 15 днів, тобто 23.10.2013р.+60 днів+15 днів = 07.01.2014р., решту 50% гарантійного фонду відповідач повинен перерахувати позивачеві через 1 рік із дати введення об'єкта в експлуатацію +15 днів (23.10.2013р. +1 рік+15 днів = 07.11.2014р.), або до часу перерахування 50% коштів гарантійного фонду замовником будівництва +15 днів (з події, яка настане раніше).

При цьому строк настання сплати відповідачем позивачу решти 50% гарантійного фонду містить альтернативну прив'язку до тієї з двох подій, визначених п. 4.2.4 (Б) Договору, яка настане раніше.

Заперечуючи проти позову в цій частині, відповідач (апелянт) не заперечує розмір коштів гарантійного фонду, що підлягають перерахуванню Генпідрядником позивачу, проте вказує на те, що відповідно до п. 4.2.4 Договору, вказані кошти підлягають сплаті позивачу виключно після їх надходження від замовника будівництва - ТОВ «Алакор Сіті».

Оскільки замовник будівництва (ТОВ «Алакор Сіті») не є стороною спірного договору, умовами п.4.2.4 договору передбачено перерахування гарантійних коштів позивачу саме відповідачем, а не замовником будівництва, не надходження коштів гарантійного фонду відповідачеві від замовника будівництва не можуть бути відкладальною умовою в розумінні ст.212 ЦК України, для відсутності (ненастання) обов'язку відповідача сплатити позивачеві 321 558, 67 грн. коштів гарантійного фонду.

Отже, враховуючи положення п. 4.2.4 Договору та з огляду на введення Об'єкту в експлуатацію 24.10.2013р, обов'язок відповідача перерахувати позивачу 321 558, 67 грн. коштів гарантійного фонду є таким, що настав.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та перерахування коштів гарантійного фонду, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 149 666, 87 грн. пені, нарахованої за період з 03.02.2015р. по 03.08.2015р. на суму заборгованості в розмірі 209 951, 29 грн. та суму гарантійного фонду в розмірі 321 558, 67 грн., стягнення 18 350, 35 грн. 3% річних та 314 514, 47 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 16.10.2013р. по 03.08.2015р. на суму заборгованості в розмірі 209 951, 29 грн. та за період з 10.11.2014р. по 03.08.2015р. на суму гарантійного фонду в розмірі 321 558, 67 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 16.10.2013р. по 03.08.2015р. на суму заборгованості в розмірі 209 951, 29 грн. та за період з 10.11.2014р. по 03.08.2015р. на суму гарантійного фонду в розмірі 321 558, 67 грн., за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 11 320, 11 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 209 951, 29 грн. та 7 030, 24 грн. 3% річних, нарахованих на суму гарантійного фонду в розмірі 321 558, 67 грн., а всього 18 350, 35 грн. 3% річних.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, нарахованих за вищевказані періоди на зазначені суми, в розмірі 306 382, 13 грн., з яких 157 805, 26 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 209 951, 29 грн. та 148 576, 87 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму гарантійного фонду в розмірі 321 558, 67 грн., відповідно в іншій частині вимог щодо стягнення 8 132,34 грн. інфляційних втрат (314 514, 47 грн. - 306 382, 13 грн.) слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення 149 666, 87 грн. пені, нарахованої за період з 03.02.2015р. по 03.08.2015р. на суму заборгованості в розмірі 209 951, 29 грн. та на суму гарантійного фонду в розмірі 321 558, 67 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.6 Договору у випадку прострочення Генпідрядником термінів розрахунків, передбачених Договором, Генпідрядник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний прострочений день.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач нараховує пеню окремо на суму основного боргу та окремо на заборгованість з виплати гарантійного платежу, а саме за період з 03.02.2015р. по 03.08.2015р. на суму заборгованості в розмірі 209 951, 29 грн. та за період з 03.02.2015р. по 03.08.2015р. на суму гарантійного фонду в розмірі 321 558, 67 грн.

При цьому, під час розгляду справи місцевим господарським судом, відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог щодо стягнення пені (а. с. 129-131).

Згідно приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У застосуванні вказаної норми потрібно також зважати на те, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням - простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день.

Оскільки позивач з даним позовом звернувся до суду 17.08.2015р. (штамп канцелярії Господарського суду міста Києва на першій сторінці позовної заяви), а строк прострочення зобов'язання з оплати виконаних робіт по акту №12 розпочався з 16.10.2013р., то строк позовної давності в один рік для звернення з вимогою про стягнення пені, нарахованої на заборгованість в розмірі 209 951, 29 грн., - сплив.

Щодо вимог про стягнення пені, нарахованої на суму гарантійного фонду в розмірі 321 558, 67 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи положення п. 4.2.4. спірного договору щодо порядку перерахування коштів гарантійного фонду, колегія суддів встановила, що строк прострочення зобов'язання з перерахування першої частини 50% гарантійного фонду в розмірі 160 779, 34 грн. згідно п. п. А) п. 4.2.4. договору настав з 08.01.2014р., а по п. п. Б) п. 4.2.4. щодо перерахування решти 50% гарантійного фонду в розмірі 160 779, 34 грн. - з 08.11.2014р., відповідно строк позовної давності в один рік для звернення з вимогою про стягнення пені, нарахованої на першу частину 50% гарантійного фонду в розмірі 160 779, 34 грн. згідно п. п. А) п. 4.2.4. договору та частину вимог про стягнення пені на решту 50% гарантійного фонду в розмірі 160 779, 34 грн. згідно п. п. Б) п. 4.2.4. договору, нарахованої після 08.04.2015р.), на момент звернення позивача з даним позовом до суду сплив.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення пені, нарахованої на заборгованість в розмірі 209 951, 29 грн., на першу частину 50% гарантійного фонду в розмірі 160 779, 34 грн. згідно п. п. А) п. 4.2.4. договору та частину вимог про стягнення пені, нарахованої після 08.04.2015р. на решту 50% гарантійного фонду в розмірі 160 779, 34 грн. згідно п. п. Б) п. 4.2.4. договору, у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності в один рік на звернення з даними вимогами до суду, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Враховуючи умови спірного договору, норми чинного законодавства, колегія суддів, здійснивши власний розрахунок пені, нарахованої за період з 03.02.2015р. по 08.04.2015р. на решту 50% гарантійного фонду в розмірі 160 779, 34 грн. згідно п. п. Б) п. 4.2.4. договору, дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 14 351, 21 грн. пені.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 45 617, 28 грн. пені, нарахованої на суму гарантійного фонду в розмірі 321 558, 67 грн.

Посилання апелянта на відхилення судом його клопотань про зупинення провадження у справі до розгляду справи №911/1827/14 не свідчить про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, що є безумовною підставою для скасування рішення суду у даній справі.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой», з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає, але рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2015р. у справі № 910/21260/15 підлягає зміні з підстав, викладених вище, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у зв'язку з залишенням апеляційної скарги відповідача без задоволення, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2015р. у справі №910/21260/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2015р. у справі №910/21260/15 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» (02140, м. Київ, вул. Гмирі, 1-А, код ЄДРПОУ 30210582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Побутрембудматеріали» (02121, м. Київ, вул. Ялинкова, 60/1, код ЄДРПОУ 16468589) 209 951, 29 грн. основного боргу, 321 558, 67 грн. заборгованості з виплати гарантійного фонду, 18 350, 35 грн. 3% річних, 306 382, 13 грн. збитків від інфляції, 14 351, 21 грн. пені та 17 411, 09 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.»

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 910/21260/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

М.А. Руденко