Рішення № 58014443, 25.05.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2016 р.Справа № 922/1018/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом КП "Декоративні культури" Полтавської міської ради, м. Полтава до ФОП ОСОБА_2, м. Харків про повернення товарно-матеріальних цінностей за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 за дов. №2 від 04.01.2016 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Декоративні культури" Полтавської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_4 особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення матеріальних цінностей, які були передані останньому за договором зберігання №5/42 від 24.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду від 04.04.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20.04.2016р. об 11:30 год.

У призначене судове засідання 20.04.2016р. позивач з'явився.Через канцелярію суду 18.04.2016р. надав витребувані ухвалою про порушення провадження документи для долучення їх до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.04.2016р. розгляд справи було відкладено на 25.05.2016р. об 11:30 год.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить ухвала про порушення провадження у справі від 04.04.2016р., яка була повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Як розяснив Вищий господарський суд України у Постанові Пленуму № 18 від 26 грудня 2011 року (з подальшими змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи, у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цих норм, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обовязку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Присутній у судовому засіданні 25.05.2016р. представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

20.07.2015 року між КП "Декоративні культури" Полтавської міської ради (Покупець) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Продавець) був укладений Договір купівлі-продажу № 30 на придбання обладнання для деревообробки.

Згідно п.1.1. вказаного Договору Покупець зобов'язується прийняти і оплатити обладнання для деревообробки (пилораму ПЛП-950) в кількості 1 (одного комплекту), а Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у термін передбачений даним договором.

На виконання умов вказаних договорів Продавець поставив, а Покупець прийняв та повністю оплатив Товар за рахунок бюджетних коштів у розмірі 70 000,00 грн., що підтверджується витратною накладною №002 від 24.07.2015р.

Після поставки, Товар (пилорама ПЛП-950) був переданий позивачем на зберігання відповідачу - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 відповідно до договору відповідального зберігання, укладеного сторонами 24.07.2015 року за №5/42 (далі-Договір зберігання), про що був складений відповідний акт приймання-передачі від 24.07.2015 року.

Узгоджений сторонами строк дії договору відповідального зберігання встановлений до 31.12.2015р. (п.7.2)

Після цього, як зазначає позивач у позовній заяві, він неодноразово на протязі листопада-грудня 2015, 2016 років звертався до відповідача з вимогою повернути матеріальні цінності до закінченння строку дії договору, але зазначені вимоги були проігноровані відповідачем та залишені без виконання.

05.02.2016р. Позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою про повернення переданого на зберігання майна (а.с.13), однак майно відповідачем так і не було повернуто.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрані цю річ в розумний строк.

Відповідно до ч. 1 сі. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно зі ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст. 955 ЦК України положення параграфу 1 цієї глави застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки вони є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та не спростованими відповідачем.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 173, 174, 179 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 936, 938, 953, 955 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати ОСОБА_4 особу-підприємця ОСОБА_2 (61157, м.Харків, вул.Службова, 78, р/р 26000482228 АТ "ОСОБА_5 Аваль", м.Київ, МФО 380805, код.ЄДРПОУ НОМЕР_1) повернути Комунальному підприємству "Декоративні культури" Полтавської міської ради (36009, м.Полтава, вул. 9 Січня, буд.2, р/р 35447174046923 в ГУ ДКСУ м.Полтава, Полтавської області, МФО 831019, ІПН 033519716014, код. ЄДРПОУ 03351823) майно, передане за договором відповідального зберігання від 24.07.2015 року за № 5/42, а саме: пилораму ПЛП - 950 (комплект) 1 шт.

Стягнути з ОСОБА_4 особи-підприємця ОСОБА_2 (61157, м.Харків, вул.Службова, 78, р/р 26000482228 АТ "ОСОБА_5 Аваль", м.Київ, МФО 380805, код.ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Декоративні культури" Полтавської міської ради (36009, м.Полтава, вул. 9 Січня, буд.2, р/р 35447174046923 в ГУ ДКСУ м.Полтава, Полтавської області, МФО 831019, ІПН 033519716014, код. ЄДРПОУ 03351823) - 1378,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.05.2016 р.

Суддя ОСОБА_1