Рішення № 58014315, 26.05.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р.Справа № 922/961/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", м. Харків про стягнення 45428,08 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_3 за довіреністю № 23-12/15-1 від 23.12.2015 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором фінансового лізингу № LC3442-05/10 від 06.05.2010 р. в сумі 45428,08 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором фінансового лізингу № LC3442-05/10 від 06.05.2010 р. щодо своєчасної оплати лізингового платежу за виставленим рахунком - фактурою № LC3442-05/10/60-122 від 01.09.2015 р., у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість в сумі 45428,08 грн.

17.05.2016 р. судом розгляд справи було відкладено на 26.05.2016 р. о 10:20.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу (вх. № 17512 від 26.05.2016 р.), яка судом була задоволена.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав, його представник в призначене судове засідання не з'явився.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 25.05.2016 р. за вх. № 17412, надав довідку про номер рахунку та копію витягу з ЄДР, які судом долучені до матеріалів справи.

Також, за вх. № 17412 відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку неможливістю забезпечення участі свого представника у призначеному судовому засіданні через одночасну зайнятість персоналу юридичного відділу відповідача у багатьох судових процесах.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вказував про не обґрунтованість даного клопотання.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів, інше.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надані роз'яснення, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обовязку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Як вбачається з наданого клопотання доводи відповідача про неможливість забезпечення участі свого представника у призначеному судовому засіданні не доведені суду будь-якими доказами.

За таких обставин клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим у зв'язку з чим воно не підлягає задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

06.05.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (позивач), як лізингодавцем, та відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Харківський підшипниковий завод", як лізингоодержувачем, був укладений договір фінансового лізингу № LC3442-05/10 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору лізингодавець на підставі договору купівлі - продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (додаток №2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно п. 1.6. договору строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 60 (шістдесят) місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами цього договору та додатків до нього.

Пунктом 1.7. договору сторони визначили, що додатково до визначення зобов'язання у гривні, визначити зобов'язання в грошовому еквіваленті іноземній валюті - долар США (надалі - "грошовий еквівалент іноземної валюти"). Зобов'язання за цим договором попередньо визначаються в грошовому еквіваленті іноземної валюти та перераховуються у гривню в порядку, визначеному окремими положеннями цього договору.

Згідно п. 2.1. договору вартість предмета лізингу на момент підписання цього договору становить 1303948,05 грн. (в тому числі 20% ПДВ) і підлягає остаточному визначенню після передачі предмета лізингу лізингоодержувачу та здійснення всіх розрахунків за договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 4.1. договору лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання предмету лізингу та поточні лізингові платежі.

Лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу у період з моменту підписання цього договору до повної виплати лізингоодержувачем заборгованості лізингодавцю, визначеної за правилами цього договору за ставкою LIBOR 3М плюс 10% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п. 3.1 цього договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за курсом продажу (розділ 1 "Визначення" загальних умов додатку 4 до цього договору), крім того ПДВ у випадках, передбачених чинним законодавством України (п.4.2. договору).

У відповідності до пункту 4.3. договору лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п. 4.2 цього договору, від заборгованості лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно графіку (додаток 1 до договору). Розрахована таким чином сума комісії перераховується у гривні за курсом продажу з дотриманням умов частини другої цього пункту.

Комісія лізингодавця розрахована у гривнях, не може бути менше різниці між поточним лізинговим платежем у гривні та граничною сумою, яка ставиться в погашення заборгованості лізингоодержувача згідно даних колонки D в графіку (додаток 1 до договору).

Перерахунок лізингових платежів, розрахованих у грошовому еквіваленті іноземної валюти, здійснюється лізингодавцем за курсом продажу плюс ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діє на момент виставлення рахунку та комісія АТ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" з купівлі валюти, згідно офіційного сайту лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rla.com.ua (пункт 4.5. договору).

Пунктом 4.6. договору встановлено, що оплата всіх платежів здійснюється в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

За пунктом 4.8. договору всі додаткові послуги, визначені в загальних умовах (додаток 4 до цього договору), а також ті, які не визначені цим договором та необхідність в яких може виникнути у лізингоодержувача, оплачуються лізингоодержувачем окремо за тарифами лізингодавця, розміщеними на офіційному сайті лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rla.com.ua.

У відповідності до п. 5.1. договору за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, починаючи з п'ятого дня прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з загальними умовами фінансового лізингу - додаток №4 до Договору, лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (пункти 5.3, 5.4 Загальних умов фінансового лізингу).

Відповідно до п. 6.1. договору лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та/або вилучити у лізінгоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку у таких випадках, коли лізингоодержувач:

6.1.1. використовує предмет лізингу з порушенням умов цього договору, в тому числі п.п. 8.1.1., 8.1.2., 8.1.7 Загальних умов;

6.1.2. не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів;

6.1.6. порушує умови будь - яких інших договорів, укладених між лізингодавцем та лізингоодержувачем.

Відповідно до пункту 6.3. Загальних умов фінансового лізингу змінений за правилами пунктів 6.1. та 6.2. загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Позивач свої зобовязання за договором виконав та передав у тимчасове володіння відповідачу предмет лізингу згідно специфікації (вертикальний токарний верстат OKUMA моделі LVT400-M з ЧПУ OSP P200L 2008 р.в.), що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 01.09.2010 р.

01.10.2013 р. між сторонами укладено угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу відповідно до якої додаток №1 до договору "Графік розрахунку заборгованості" викладено в новій редакції.

Згідно умов договору позивач виставив відповідачу для сплати рахунок-фактуру № LC3442-05/10/60-122 від 01.09.2015 р. на суму 45428,08 грн., з яких 15419,51 грн. відшкодування частини вартості предмета лізингу, 30008,57 грн. - комісія лізингодавця.

У звязку із несплатою відповідачем лізингових платежів за договором позивач направив йому вимогу про оплату заборгованості за вих. №253-03/16 від 09.03.2016р. з додатками.

Відповідач заборгованість у розмірі 45428,08 грн. за договором не погасив.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобовязань, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 45428,08 грн.

При цьому суд зазначає, що відповідно до рішень господарського суду Харківської області від 03.11.2014 р. по справі № 922/3992/14, від 11.06.2015 р. по справі № 922/2432/15 та від 17.11.2015 р. по справі № 922/5210/15 була стягнута заборгованість з лізингоодержувача за договором, що виникла до серпня 2015 року, тобто за інший період.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частина 2 статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 цього ж Закону передбачено, що лізингоодержувач зобовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Крім того, цією статтею також передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися: а) сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсація відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Стаття 193 Господарського кодексу України та стаття 526 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість за договором фінансового лізингу в сумі 45428,08 грн. відповідачем не сплачена.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що відповідач не надав доказів погашення суми заборгованості, доводів позивача не спростував, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 179, 193, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 16, 526, 530, 612, 626, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Фрунзе, буд. 3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (04073, м. Київ, пр. Московський, буд. 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) заборгованість за договором фінансового лізингу № LC3442-05/10 від 06.05.2010 р. в сумі 45428,08 грн. та 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 31.05.2016 р.

Суддя ОСОБА_4