Рішення № 58014247, 26.05.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р. Справа № 911/806/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблунецьке ХПП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська»

про стягнення 325 673,87 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №15/05 від 12.04.2016);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 20.04.2016).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблунецьке ХПП» (далі позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (далі відповідач) про стягнення 325 673,87 грн заборгованості, з яких: 295 000,00 грн основного боргу, 25 701,95 грн пені, 3 219,99 грн інфляційних втрат та 1 751,93 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з оплати отриманого згідно договору постачання товару №ОС/71/14 від 28.11.2014 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.03.2016 порушено провадження у справі № 911/806/16, розгляд справи призначено на 14.04.2016.

14.04.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх. №8096/16 від 14.04.2016).

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2016 продовжено строк вирішення спору у справі №911/806/16 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 26.05.2016.

25.05.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів (вх. №11108/16 від 25.05.2016), зокрема, відзиву на позовну заяву, згідно якого відповідач не погоджується з позовними вимогами в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що відповідач правомірно затримав оплату, оскільки позивачем не було надано повний пакет документів, зазначених в п. 2.6, 3.1 договору.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

У судовому засіданні 26.05.2016 представник позивача підтримав позов повністю, представник відповідача заперечив проти задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності за заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблунецьке ХПП» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (покупець) було укладено договір постачання товару №ОС/71/14, згідно якого постачальник зобовязався протягом дії договору передавати у власність покупця сировину для виробництва комбікормів (товар), у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами специфікацій або видаткових накладних, які є невідємною частиною договору, а покупець зобовязався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2 договору загальна вартість договору визначається відповідно до вартості товару, поставленого згідно з підписаними сторонами специфікаціями або видаткових накладних.

Згідно п. 2.6 договору для здійснення приймання товару постачальник надає покупцю на кожну партію товару наступні документи: рахунок на оплату, податкову накладну, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, ветеринарне свідоцтво Ф-2, якщо воно необхідно. У випадку відсутності свідоцтва покупець має право відмовитись від даної партії товару; інші документи за домовленістю сторін.

Пунктами 4.1, 4.2 договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 3 (трьох) календарних днів з моменту постачання, якщо інше не визначено у підписаних сторонами специфікаціях. Ціна товару, що постачається визначається сторонами у видаткових накладних або у підписаних специфікаціях.

Відповідно до п. 9.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним договором. У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить іншу про своє бажання припинити чинний договір за місяць до закінчення строку його дії, чинний договір вважається пролонгованим на один рік.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на суму 357 776,60 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000173 від 26.12.2015 на суму 357 776,60 грн, товарно-транспортною накладною №231215/3 від 23.12.2015, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Всупереч вимогам договору, відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар, сплативши при цьому всього 62 776,60 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №13981 від 08.02.2016 на суму 12 776,60 грн, №14089 від 18.02.2016 на суму 10 000,00 грн, №14169 від 23.02.2016 на суму 20 000,00 грн, №14212 від 23.02.2016 на суму 10 000,00 грн, №14243 від 25.02.2016 на суму 10 000,00 грн та актом звіряння взаєморозрахунків, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 295 000,00 грн, що не заперечується відповідачем.

21.01.2016 позивач на адресу відповідача направив претензію №1 від 21.01.2016, згідно якої просив сплатити заборгованість у розмірі 357 776,60 грн за поставлений згідно видаткової накладної №РН-0000173 від 26.12.2015 товар.

01.03.2016 відповідач на адресу позивача направив лист №130 від 01.03.2016, згідно якого відповідач надав відповідь на претензію №1 від 21.01.2016 та повідомив, що у звязку з тимчасовими фінансовими труднощами не можуть провести розрахунки у встановлені строки.

Предметом позову є вимоги позивача про стягнення 295 000,00 грн основного боргу, 25 701,95 грн пені, 3 219,99 грн інфляційних втрат та 1 751,93 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір встановленого боргу відповідає фактичним обставинам справи та не заперечується відповідачем, вимога позивача про стягнення 295 000,00 грн основного боргу за поставлений згідно договору постачання товару №ОС/71/14 від 28.11.2014, товар є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання згідно договору постачання товару №ОС/71/14 від 28.11.2014, позивач просить суд за період з 30.12.2015 по 03.03.2016 стягнути з відповідача 25 701,95 грн пені, зокрема 16 743,95 грн пені за період з 30.12.2015 по 07.02.2016 на суму боргу 357 776,60 грн, 4 140,00 грн пені за період з 08.02.2016 по 17.02.2016 на суму боргу 345 000,00 грн, 1 608,00 грн пені за період з 18.02.2016 по 22.02.2016 на суму боргу 335 000,00 грн. 732,00 грн пені за період з 23.02.2016 по 24.02.2016 на суму боргу 305 000,00 грн та 2 478,00 грн пені за період з 25.02.2016 по 03.03.2016 на суму боргу 295 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 30.12.2015 по 03.03.2016 становить загалом 26 971,60 грн. Отже, вимога про стягнення 25 701,95 грн пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за постачання товару №ОС/71/14 від 28.11.2014, позивачем за період з 01.01.2016 по 30.01.2016 нараховано 3 219,99 грн інфляційних втрат та за період з 30.12.2015 по 07.02.2016 нараховано 1 751,93 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат за період з 01.01.2016 по 30.01.2016 та 3 % річних за період з 30.12.2015 по 03.03.2016, складає 3 219,99 грн інфляційних втрат та 1 897,03 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 3 219,99 грн інфляційних втрат та 1 751,93 грн 3 % річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.

Щодо доводів відповідача про те, що він не отримував рахунку-фактури та ветеринарне свідоцтво Ф-2, тому його обов'язок оплати ще не настав, то вони не заслуговують на увагу. Так, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 24 травня 2016 року у справі № 910/26157/15 та Постанові Верховного суду України від 29.09.09 № 37/405(3-3902к09).

Ветеринарне свідоцтво Ф-2 відповідно до п. 2.6 договору надається в разі необхідності, а у випадку його відсутності покупець мав право відмовитись від прийняття даної партії товару.

Однак, відповідач прийняв товар, ніяких зауважень до кількості та якості поставленої продукції не мав, не звертався до позивача з вимогою надати будь-які документи.

Лише 18.03.2016, а саме після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі №911/806/16, направив на адресу позивача лист №152 від 18.03.2016, згідно якого просив надати рахунок на оплату та ветеринарне свідоцтво Ф-2.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 295 000,00 грн основного боргу, 25 701,95 грн пені, 3 219,99 грн інфляційних втрат та 1 751,93 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (07413, Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна; ідентифікаційний код 05513187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблунецьке Хлібоприймальне Підприємство» (11250, Житомирська обл., Ємільчинський район, смт Яблунець, вул. Леніна, буд. 81; ідентифікаційний код 00954030) 295 000 (двісті девяносто пять тисяч гривень) 00 коп. основного боргу, 25 701 (двадцять пять тисяч сімсот одну гривню) 95 коп. пені, 3 219 (три тисячі двісті девятнадцять гривень) 99 коп. інфляційних втрат, 1 751 (одну тисячу сімсот пятдесят одну гривню) 93 коп. 3 % річних та 4 885 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят пять гривень) 11 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 31.05.2016

Суддя В.М. Антонова