Рішення № 58014066, 26.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2016Справа №910/4527/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ побуту"

про стягнення 1 405 846,41 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Кучкова Ю.В. (довіреність № 91/2015/11/11-6 від 11.11.2015)

від відповідача: Птуха Є.В. (довіреність б/н від 15.01.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ побуту" (відповідач) про стягнення 1 405 846,41 грн., з яких 1 082 795,84 грн. основного боргу, 27 760,99 грн. 3% річних, 295 289,57 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2004 № 240356 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену позивачем теплову енергію у період з 01.05.2014 по 01.01.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/4527/16, розгляд справи призначено на 07.04.2016.

04.04.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

04.04.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

07.04.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі, серед яких розгорнуті розрахунки по справі.

В судове засідання 07.04.2016 представники сторін не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2016 відкладено розгляд справи № 910/4527/16 на 21.04.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

11.04.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

13.04.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

21.04.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами з наступних підстав:

- позивачем не надано доказів на підтвердження факту постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до п. 2.2.2 договору № 240356;

- позивачем нараховано плату за тарифами, які не узгоджувались з відповідачем та без внесення відповідних змін у договір № 240356;

В судове засідання 21.04.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги з підстав викладених в позові, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача надали суду пояснення по справі, підтримали викладені у відзиві обставини, заперечили позовні вимоги в повному обсязі та заявили клопотання про витребування доказів, щодо якого надали пояснення, просили суд його задовольнити.

Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. (частини 1,2 статті 38 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, в судовому засіданні 21.04.2016, дослідивши матеріали справи та клопотання відповідача про витребування доказів, відмовляє в його задоволенні, так як відповідачем не зазначено обставини, які б могли підтвердити докази, які відповідач просить витребувати у позивача на підставі клопотання про витребування доказів та обставини, що перешкоджають їх наданню.

Також, представником позивача в судовому засіданні 21.04.2016 заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору, яке просив суд задовольнити.

Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Суд, заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, враховуючи обставини справи, предмет спору, визнав клопотання про продовження строку вирішення спору обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/4527/16 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 17.05.2016.

27.04.2016 та 28.04.2016 через відділ діловодства від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

10.05.2016 від представник позивача надійшли письмові пояснення по справі, у яких останній зазначає, що позивачем було додано до позову облікові картки (табуляграми) та відомості приладів обліку споживання теплової енергії за спірний період, що підтверджують належне виконання позивачем зобов'язань по договору. Крім того, позивач на виконання умов Договору сповіщав листами відповідача про зміну тарифів на теплову енергію. Також позивач зазначив, що грошові кошти, сплачені відповідачем у лютому 2016 позивачем зараховані в рахунок погашення заборгованості за період з 01.04.2012 по 01.05.2014 по справі 910/4780/16, оскільки відповідач перерахував зазначені кошти без чіткого призначення платежу.

12.05.2016 через відділ діловодства від позивача надійшла довідка про надходження коштів від відповідача.

У судовому засіданні 17.05.2016 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 26.05.2016.

26.05.2016 через канцелярію суду до початку судового засідання від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 26.05.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 26.05.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2004 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (назву якої було змінено на Публічним акціонерним товариством "Київенерго") (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ побуту" (далі - споживач) укладено договір № 240356 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з п. 2.1. Договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до п.п. 2.2.1., 2.2.2. Договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем, для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1; щомісячно оформляти для споживача: величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць); платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою.

Згідно з п.п. 2.3.1., 2.3.5. Договору, споживач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами зазначеними у додатку 2; забезпечувати: своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями; прийняття всіх заходів (вт.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004.

Відповідно до п. 4.3. Договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний період якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Тарифи та порядок розрахунків сторони погодили у Додатку № 2 до Договору, відповідно до умов п.1 якого, розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України.

Відповідно до п. 4 додатку № 2 до договору, дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця.

Пунктом 5 встановлено, що споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-3, вул.. Щекавиць ка, 37/48 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 9 додатку № 2 до договору, споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ-3 за адресою: вул. Щекавицька, буд № 37/48 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком (п. 10 додатку № 2).

Відповідно до п. 11 додатку № 2, можливі змінення тарифів в період дії договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором № 240356 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.20014, тоді як відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.05.2014 по 01.01.2016 у відповідача утворилась заборгованість за надані позивачем послуги, яка відповідно до розрахунку позивача становить 1 082 795,84 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) за спірний період. Крім того, позивачем також нараховані 3% річних в розмірі 27 760,99 грн. та інфляційні втрати у розмірі 295 289,57 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір № 240356 за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов Договору за період з 01.05.2014 по 01.01.2016 р. позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 409 330,80 грн. Факт здійснення позивачем поставки теплової енергії, її обсяги та вартість підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками (табуляграмами), відомостями обліку споживання теплової енергії.

Доводи відповідача про відсутність у матеріалах справи доказів виконання позивачем зобов'язань за Договором № 240356 на постачання теплової енергії у гарячій воді, а саме документів, передбачених п. 2.2.2. Договору, не приймаються судом до уваги, оскільки до матеріалів справи долучені відомості обліку споживання теплової енергії, які відповідач самостійно надавав позивачу, а також наявні облікові картки за Договором.

За розрахунком позивача, розмір заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію за період з 01.05.2014 по 01.01.2016 становить 1 082 795,84 грн.

Відповідач, заперечуючи проти зазначеного розміру заборгованості, зазначає, що позивачем нараховано плату за тарифами, які не узгоджувались з відповідачем та без внесення відповідних змін у договір № 240356.

Суд вважає вказані твердження відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

Пунктами 4.4., 4.5. Договору встановлено, що пропозиції про зміну договірних величин теплопостачання та послуг подаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу. Умови даного договору можуть бути змінено за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документа.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до п. 12 додатку № 2 до Договору, можливі змінення тарифів в період дії договору.

На виконання вимог п. 2.2.3. Договору (постачальник зобов'язується сповіщати споживача про зміну тарифів на теплову енергію та мережну воду), позивач направляв відповідачу листи від 07.04.2014 № 029/53/3319/240356, від 21.05.2014 № 029/53/4858/240356, від 27.05.2014 № 029/53/5023/240356/05/32593540, від 09.12.2014 № 029/53/1/12615/240356, від 10.03.2015 №029/53/3026/240356, від 09.04.2015 № 029/53/4458/240356, від 22.05.2015 № 029/53/6335/240356 про затвердження тарифів на теплову енергію.

Так, матеріалами справи не підтверджуються доводи відповідача про ігнорування позивачем тарифів та порядку розрахунків, оскільки нарахування за теплову енергію здійснюється за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, а позивач повідомляв про такі зміни відповідача, що підтверджується наявними в матеріалами справи листами.

Так, за розрахунком позивача, розмір заборгованості позивача становить 1 082 795,84 грн.

Однак, суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, не погоджується з таким розрахунком позивача, з огляду на наступне.

Так, відповідно до довідки про надходження коштів від відповідача, наданої позивачем, 01.02.2016 відповідач сплатив заборгованість у розмірі 10 000,00 грн., 29.02.2016 - 2 000,00 грн. з призначенням платежу: «теплоенергія згідно дог. № 240356».

Однак відповідач не врахував зазначені суми в рахунок погашення заборгованості за період з 01.05.2014 по 01.01.2016, зазначивши, що оскільки вищевказані платежі не містили чіткого призначення платежу, то вказані кошти були зараховані в погашення заборгованості за період з 01.04.2012 по 01.05.2014 у справі № 910/4780/16.

Суд не погоджується з таким твердженням позивача з огляду на те, що позивачем не надано доказів зарахування зазначених коштів в рахунок погашення заборгованості у справі № 910/4780/16.

При цьому, предметом спору у справі № 910/4780/16 є стягнення заборгованості по Угоді № 785/КТМ-51-14 про реструктуризацію заборгованості за Договором № 240356.

З виписок по рахунку позивача вбачається, що відповідач, оплачуючи заборгованість позивачу, у призначенні платежу окремо зазначає, коли оплата здійснюється в рахунок погашення заборгованості по угоді про реструктуризацію, і окремо, коли оплата здійснюється по договору № 240356.

Таким чином, враховуючи призначення платежу у платежах, здійснених 01.02.2016 та 29.02.2016, суд дійшов висновку, що оплати здійснені в рахунок погашення заборгованості відповідача за Договором № 240356, яка виникла в період з 01.05.2014 по 01.01.2016.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням умов Договору та виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 1 070 795,84 грн.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.05.2014 по 01.01.2016 визнаються судом обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 070 795,84 грн., у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 12 000,00 грн. суд відмовляє.

Крім того, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 240356, позивачем нараховано 27 760,99 грн. 3% річних та 295 289,57 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

В розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. (п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, встановив, що він є арифметично невірним, оскільки при здійснені розрахунку позивачем не враховувалися дати здійснення відповідачем часткових оплат.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

За перерахунком суду, здійсненим відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, розмір 3% річних становить 27 404,16 грн., розмір інфляційних втрат - 294 135,98 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене суд задовольняє позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" частково.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ побуту" (04213, м. Київ, вул. Північна, 46, оф. 1, код 32593540) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 1 070 795,84 грн. основного боргу, 27 404,16 грн. 3% річних, 294 135,98 грн. інфляційних втрат на 20 885,04 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2016.

Суддя С.О. Турчин