Рішення № 58013993, 16.05.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2016 р. Справа № 911/530/16

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/530/16

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Обухів

про стягнення 1 160 388,56 грн.

представники:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 4472-К-О від 06.11.2015;

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність б/н від 01.03.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 1 160 388,56 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Кредитного договору № SM-OB041 від 19.06.2007 в частині несвоєчасного повернення кредиту, сплати процентів за його користування та комісії за його супроводження, у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за кредитом 12 073,34 доларів США, заборгованість по процентах 16 250,21 доларів США, 149,67 доларів США заборгованості по сплаті комісії. Крім того, з огляду на наявність зазначених заборгованостей, позивачем нараховано 17 665,49 доларів США пені. А всього 46 138,71 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ станом на 29.01.2016 становить 1 160 388,56 грн.

Ухвалою суду від 22.02.2016 порушено провадження у справі № 911/530/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 02.03.2016 розгляд справи було відкладено.

В судове засідання 21.03.2016 представник позивача не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Присутнім в судовому засіданні 21.03.2016 представником відповідача наданий суду відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17.10.2012, яким задоволено частково позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» та стягнуто з ОСОБА_1 197 960,50 грн., що еквівалентно 24 807,08 доларів США заборгованості, яка виникла у звязку з неналежним виконанням умов Кредитного договору № SM-OB041 від 19.06.2007, проте позивач повторно звертається до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов Кредитного договору № SM-OB041 від 19.06.2007, що суперечить вимогам ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на сплив строку позовної давності щодо стягнення з останнього пені, відсотків, комісії.

Ухвалою суду від 21.03.2016 розгляд справи було відкладено.

В подальшому, в судових засіданнях 11.04.2016 та 18.04.2016, судом оголошувались перерви в розгляді справи, а в судовому засіданні 27.04.2016, на підставі клопотання позивача, розгляд справи було відкладено.

13.05.2016 через канцелярію суду позивачем надані письмові пояснення, підтримані представником в судовому засіданні 16.05.2016, в яких останнім зазначено, що на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 17.10.2012 стягнуто на користь позивача 15 201,08 доларів США заборгованості за кредитом, 6 544,86 доларів США - заборгованості за відсотками, 337,00 доларів США - комісії, 2 724,14 доларів США - пені, проте зазначене рішення суду виконано не було, оскільки не розшукано майно боржника, у звязку з чим повернуто виконавчий документ стягувачу.

Крім того, позивач стверджує, що при зверненні останнього до господарського суду із позовною заявою, ним не пропущений строк позовної давності, оскільки 09.10.2013 були внесені кошти, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, які отримані позивачем від реалізації майна на яке було звернуто стягнення.

Також позивачем зазначено, що звертаючись до господарського суду з позовом, позивач, просив стягнути з відповідача 12 073,34 доларів США, що еквівалентно 303 644,50 грн. заборгованості за кредитом, 16 250,21 доларів США, що еквівалентно 408 692,78 грн. - заборгованості за відсотками, 149,67 доларів США, що еквівалентно 3 764,20 грн. - комісії та 17 665,49 доларів США, що еквівалентно 444 287,07 грн. пені., проте враховуючи рішення Обухівського районного суду від 17.10.2012, на даний час за відповідачем наявна заборгованість за відсотками в розмірі 9 705,35 доларів США, що еквівалентно 244 089,55 грн. та нарахована за неналежне виконання зобовязань пеня у розмірі 14 941,35 доларів США, що еквівалентно 375 774,95 грн.

Представником відповідача надані суду пояснення у справі, в яких останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Надаючи пояснення, відповідач посилається на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17.10.2012, яким з відповідача вже було стягнуто частину заборгованості.

Крім того, відповідач посилається на сплив строку позовної давності щодо нарахування пені, оскільки розмір заборгованості визначений судом загальної юрисдикції станом на 14.11.2011, а отже штрафні санкції можуть бути нараховані на суму заборгованості, вже після винесення рішення, з врахуванням часткового погашення заборгованості.

Дослідивши наявні у справі докази та надані додаткові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

19.06.2007 між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) укладений Кредитний договір № SM-OB041, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2, 1.3 якого в рамках програми мікрокредитування, за наявності вільних коштів, банк надає позичальнику кредит, що не перевищує 25 000,00 доларів США, з кінцевим строком його повернення, згідно з графіком, проте не пізніше 15.06.2012.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.9, 4.10 договору визначено, що за користування кредитом, в період з дати списання коштів з позичкового рахунку по дату погашення кредиту, за умовами договору, а також графіку погашення кредиту, відсотків та винагороди, визначеними в додатку до договору, позичальник сплачує відсотки у розмірі 15% річних. Сплата відсотків за користування кредитом, передбачених умовами договору, здійснюється на день сплати відсотків (кожного поточного місяця), згідно з графіком погашення кредиту, відсотків та винагороди, наведені у додатку до договору. При несплаті відсотків у встановлений строк, вони вважаються простроченими. При порушенні позичальником зобовязань по сплаті кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 32 % річних від суми залишку несплаченої заборгованості. Сплата відсотків за користування кредитом, здійснюється 25-го числа кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору. Крім того, позичальник сплачує банку винагороду за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 3,00 % від суми кредиту. Винагорода сплачується кожного місяця по дату сплати відсотків по кредиту, вказану у графіку погашення кредиту. Нарахування винагороди виконується на дату оплати. Погашення кредиту та сплата відсотків за договором здійснюється у валюті кредиту. Сплата винагороди та пені здійснюється в гривні (для кредитів в валюті - по курсу НБУ на день здійснення платежу). При несвоєчасному погашенні кредиту в строк, визначений графіком погашення кредиту, відсотків та винагороди, заборгованість в часті своєчасно непогашеної суми кредиту, вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту розрахунок відсотків здійснюється на підставі п. 4.3 договору, з дня виникнення такої заборгованості. Нарахування відсотків по кредиту здійснюється на дату уплати відсотків, згідно з графіком погашення кредиту, відсотків та винагороди. При цьому відсотки розраховуються на несплачену суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з кількості днів у році - 360 днів.

Умовами п. 7.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє, в обсязі перерахованих коштів, до повного виконання сторонами обовязків.

19.06.2007 між позивачем та відповідачем підписаний додаток № 1 до кредитного договору «Графік погашення кредиту, відсотків та винагороди», згідно з яким сторони дійшли згоди щодо дати та сум погашення кредиту, відсотків та винагороди.

Позивач належним чином та в повному обсязі виконував взяті на себе зобовязання згідно з умовами кредитного договору перерахувавши відповідачу кредитні кошти в сумі 25 000,00 доларів США.

Проте, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобовязання згідно з умовами кредитного договору, у встановлений графіком строк не здійснив повернення кредиту, не сплатив відсотки за його користування та комісію.

16.12.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією № 76JKILES03NM0 від 08.12.2015, надіслання якої підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист та списком згрупованих поштових відправлень від 16.12.2015, з вимогою сплатити суму заборгованості в повному обсязі.

Проте, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 10561 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17.10.2012, яким задоволено частково позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» та стягнуто з ОСОБА_1 197 960,50 грн., що еквівалентно 24 807,08 доларів США заборгованості, яка виникла у звязку з неналежним виконанням умов Кредитного договору № SM-OB041 від 19.06.2007, звернуто стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль Renault, модель S 180.08, 2000 р.в., шляхом його продажу.

Таким чином, відповідач стверджує, що згідно із зазначеним рішенням, з нього вже було стягнуто частину заборгованості, а отже звернення позивача повторно з тими ж вимогами суперечить нормам чинного законодавства, зокрема, вимогам ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а отже інші обставини, на які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином щодо доводів наведених у відзиві на позовну заяву та необхідності припинення провадження у справі, судом встановлено.

Відповідно до статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа, в якій відповідачем є фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в свою чергу Обухівським районним судом Київської області розглянуто справу, у якій відповідачем була фізична особа - ОСОБА_1, що за своєю правовою природою є різними учасниками правових відносин, які мають різний обсяг прав та обовязків. Однак, справи містять ті ж обставини і частково той же предмет спору.

Зважаючи на вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для припинення провадження у справі.

Крім того, зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Кредитний договір, який був предметом дослідження у Обухівському районному суді Київської області та який досліджується у цій справі господарським судом Київської області, є ідентичним Кредитний договір № SM-OB041 від 19.06.2007, укладений між ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» та СПД ОСОБА_1.

Таким чином, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17.10.2012, залишеним в цій частині в силі рішенням Апеляційного суду Київської області від 17.01.2013, було частково задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в сумі 15 201,08 доларів США, заборгованості за відсотками 6 544,86 доларів США, комісії - 337,00 доларів США, пені - 2 724,14 доларів США, а всього 24 807,08 доларів США, що еквівалентно 197 960,50 грн.

Вказане рішення суду повністю виконано не було, в рахунок погашення зазначеної заборгованості було перераховано 49 999,97 грн., отриманих від звернення стягнення на предмет застави - автомобіль Renault, модель S 180.08, 2000 р.в., що підтверджується меморіальними валютними ордерами від 09.10.2013

Оскільки заборгованість за Кредитним договором № SM-OB041 від 19.06.2007 частково вже була стягнута рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17.10.2012, то вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 12 073,34 доларів США, заборгованості за відсотками 6 544,86 доларів США, комісії - 149,67 доларів США задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 6.7 Кредитного договору строк позовної давності до вимог про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, нагороди, неустойки пені, штрафу, за цим Договором встановлюється сторонами у 5 років.

Тобто, сторони скористалися своїм правом, наданим їм ст. 259 ЦК України та збільшили позовну давність до 5 років. Зазначене знайшло відображення у письмовому Кредитному договорі, укладеному між сторонами, тобто вимоги абзацу другого ч. 1 ст. 259 ЦК України, щодо укладення договору про збільшення позовної давності у письмовій формі, виконані.

Відсотки за користуванням кредитом підлягають стягненню у сумі 9 705,35 доларів США (еквівалент 244 089,55 грн.) за період з 15.11.2011 (рішенням Обухівського районного суду Київської області стягувалась заборгованість по відсотках за користування кредитом по 14.11.2011) по 22.12.2015 (дата зазначена в розрахунку позивача, доданому до позовної заяви).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом позивач, на підставі п. 6.1 Кредитного договору, просить суд стягнути з відповідача 17 665,49 доларів США пені, що еквівалентно 444 287,07 грн.

Умовами п. 6.1 договору визначено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобовязань по сплаті відсотків за користування кредитом, визначених графіком погашення, а також умовами договору, строків повернення кредиту, визначених графіком погашення, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню, у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату щоденного нарахування.

Згідно п. 6.4 Договору нарахування неустойки по кожному випадку порушення зобов`язання, передбаченого п.п. 6.1, 6.2, 6.3 здійснюється протягом трьох років із дня, коли відповідне зобов`язання повинно було бути виконано відповідачем

Крім того, між сторонами визначено, що строки позовної давності щодо вимог про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, за умовами договору, встановлюються сторонами протягом 5 років (п. 6.7 договору).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на сплив строку позовної давності щодо нарахування пені, оскільки розмір заборгованості визначений судом загальної юрисдикції на 14.11.2011, а отже на думку відповідача, штрафні санкції можуть бути нараховані на суму заборгованості, вже після винесення рішення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17.10.2012 звернуто стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль Renault, модель S 180.08, 2000 р.в., шляхом його продажу.

Згідно з актом прийому в заставу від 10.10.2012, позичальником, в рахунок погашення заборгованості, передано майно, а саме: автомобіль Renault, державний номер НОМЕР_1, модель S 180.08, 2000 р.в.

03.06.2013 відділом державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, на підставі виконавчого листа від 18.03.2013 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 197960,50 грн., в рахунок погашення заборгованості, звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль Renault, державний номер НОМЕР_1, модель S 180.08, 2000 р.в.

Згідно з наданим суду меморіальним ордером № 1 від 09.10.2013, в рахунок погашення заборгованості внесено кошти в розмірі 49 999,97 грн., отримані від реалізації заставного майна.

Як зазначалось вище, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 17 665,49 грн. (що еквівалентно 444 287,07 грн.). Однак, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17.10.2012 вже стягнуто частину пені в сумі 2 724,14 доларів США (що еквівалентно 21 738,64 грн.), тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами передбачено у п. 6.4 Договору, що нарахування неустойки по кожному випадку порушення зобов`язання, передбаченого п.п. 6.1, 6.2, 6.3 здійснюється протягом трьох років із дня, коли відповідне зобов`язання повинно було бути виконано відповідачем.

Відповідно до п. 1.3 Договору строк повернення кредиту, відсотків та винагороди відповідно Графіку, але не пізніше 15.06.2012.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 909/660/14|3-29гс15 (судова палата у господарських справах).

Таким чином, на підставі вказаних норм права, судом здійснено розрахунок заявленої позивачем вимоги щодо стягнення пені, враховуючи рішення Обухівського районного суду від 17.10.2012, проте яке не виконано відповідачем в повному обсязі, господарський суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 175 738,74 грн. за період з 16.06.2012 по 15.06.2015 року, яка розрахована з врахуванням часткового погашення кредиту.

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08700, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 9 705 (девять тисяч сімсот пять) доларів США 35 центів (що за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ станом на 29.01.2016 становить 244 089 (двісті сорок чотири тисячі вісімдесят девять) грн. 55 коп.) заборгованості за відсотками, 175 738 (сто сімдесят п`ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 74 коп. пені та 6 297 (шість тисяч двісті девяносто сім) грн. 42 коп. судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.О. Христенко

Повне рішення складено - 30.05.2016.