Рішення № 58013945, 24.05.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2016р. Справа№ 914/826/16

Суддя О.Запотічняк при секретарі М.Зубрицькій розглянула справу

за позовом: Приватного підприємства фірми «Грин», м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західінфо», м.Львів,

про: стягнення 252667,75грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник;

Від відповідача: ОСОБА_2 представник;

Здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: Приватне підприємство фірма «Грин» звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західінфо» про: стягнення 252667,75грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за умовами договору купівлі-продажу від 26.06.2013р. №18 відповідач регулярно отримував від нього металопродукцію обумовлено договором, проте розрахунки за неї здійснював несвоєчасно. Станом на 01.12.2014р. за відповідачем числилась заборгованість в сумі 191 299,02 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом звірки. Протягом грудня 2014 року серпня 2015р. відповідач додатково отримав металопродукцію на суму 199 767,00 грн. та провів оплату на суму 290 984,00 грн. Станом на дату подання позову до суду, заборгованість відповідача становить 100 082,04 грн.

За неналежне виконання договірних зобовязань, відповідачу нараховано 24 625,81 грн. пені, 74776,10 грн. інфляційних втрат та 53183,80 грн. 27% річних.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 28.03.2016 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 12.04.2016року.

В судове засідання 12.04.2016р. зявився представник позивача, в усних поясненнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач не забезпечив явки представника, подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із участю уповноваженого представника в іншому судовому засідання. Також відповідач подав клопотання про технічну фіксацію судового процесу.

У звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 19.04.2016р.

В судове засідання 19.04.2016р. зявилися представники сторін, надали пояснення по суті спору.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задоволити з підстав наведених в позовні заяві та матеріалах справи.

Зокрема представник пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу від 26.06.2013р. №18 предметом якого є металопрокат. За умовами даного договору, відповідач регулярно отримував від позивача металопродукцію, та повинен був здійснювати за неї розрахунок протягом 5 днів з моменту передачі товару. Однак відповідач неналежно виконував взяті на себе зобовязання і станом на 01.12.2014р. в нього виникла заборгованість в сумі 191 299,02 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом звірки. Протягом грудня 2014 року серпня 2015р. відповідач додатково отримав від позивача металопродукцію на суму 199 767,00 грн.. З врахуванням здійснених відповідачем проплат, станом на дату подання позову до суду, заборгованість відповідача становить 100 082,04 грн.

За неналежне виконання договірних зобовязань, відповідачу нараховано 24 625,81 грн. пені, 74776,10 грн. інфляційних втрат та 53183,80 грн. 27% річних.

Також представник позивача просив суд покласти на відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 15 000,00 грн. та витрати позивача по сплаті судового збору.

Представник відповідача подав письмовий відзив на позов в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Свої заперечення представник мотивує тим, що укладений між сторонами договір від 26.06.2013р. №18 є фактично договором поставки а відтак в силу положень ст. 267 ЦК України, він є укладеним на один рік, оскільки в самому договорі не визначено строку його дії. За таких умов, на думку представника відповідача, строк дії договору №18 закінчився 26.06.2014р., а тому господарські зобовязання, що виникли між сторонами внаслідок отримання відповідачем від позивача металопродукції в період з 01.09.2014р. по 15.12.2015р., не можуть вважатися такими, що врегульовані вказаним договором.

Представник вважає, що відповідачем не було прострочено терміни оплати отриманого від позивача товару, оскільки в нього не виник обовязок такої оплати, так як 5-ти денний термін передбачений договором не може застосовуватись до даних правовідносин.

Також представник відповідача звертає увагу на те, що договором від 26.06.2013р. №18 не передбачено надання позивачем для відповідача послуг з порубки листа та відповідно обовязку відповідача оплатити дані послуги.

В судовому засіданні 19.04.2016р. було оголошено перерву до 10.05.2016р. для надання сторонам можливості подати додаткові докази по справі.

В судове засідання 10.05.2016р. зявилися представники сторін.

Представник позивача подав письмові спростування тверджень відповідача викладених у відзиві на позов, згідно яких вважає, що укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу, оскільки договором передбачалось, що відповідач самостійно визначає перелік товару при отриманні його на складі позивача із асортименту який є на складі, та самостійно визначає час і терміни придбання товару.

Також представник звертає увагу на те, що відповідач визнав договір в повному обсязі, оскільки отримував згідно нього металопрокат та здійснював часткову оплату.

Окрім того, представник позивача зазначає, що оплата відповідачем послуг з порубки листа не включена до позовних вимог, тому заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

Представник відповідача подав клопотання в якому просив суд врахувати те, що видаткові накладні на які посилається позивач не містять обовязкових реквізитів про посади осіб відповідальних зі сторони покупця за здійснення відповідної господарської операції і правильність їх оформлення. Також представник відповідача вважає, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат без врахування розяснень викладених в листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012.

В судовому засіданні 10.05.2016р. оголошувалась перерва до 24.05.2016р. для надання сторонам можливості подати розрахунки позовних вимог.

В судове засідання 24.05.2016р. зявилися представники сторін. Представник позивача подав суду уточнені розрахунки позовних вимог згідно яких основна заборгованість становить 100 082,04 грн., 27% річних 52872,04, інфляційні втрати 75122,08 грн., пеня 24 591,59 грн. Просив суд стягнути з відповідача суму 252 667,75 грн. без її коригування у бік збільшення.

Представник відповідача надав суду свої розрахунки позовних вимог згідно яких основна заборгованість становить 100 082,04 грн., 3% річних 6087,00, інфляційні втрати 82966,52 грн. В той же час, на думку представника відповідача, не можуть бути стягнені інфляційні втрати в розмірі більшому ніж просить позивач.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

26 червня 2013 року між Приватним підприємством фірмою «Грин» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західінфо» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №18 за умовами якого продавець зобовязався передати у власність товар, а покупець зобовязався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату. Згідно п.1.2 договору, предметом даного договору є металопрокат. Асортимент товару визначається покупцем при придбанні кожної партії окремо. Отримання представником покупця товару за накладною підтверджує факт вибору асортименту товару. Додатково асортимент товару, що підлягає продажу за даним договором, може погоджуватися сторонами в специфікаціях або замовленнях.

Відповідно до п.п.5.1, 6.1 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах франко-склад продавця. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі продавця.

Як передбачено положеннями п.1.3 договору, відпуск товарів може здійснюватись окремими партіями. Допускається підборка товару представником покупця, що засвідчується накладною на відпуск.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

На виконання умов договору відповідач регулярно отримував від позивача металопродукцію, що підтверджується накладними та довіреностями на отримання товару (а.с. 13-37).

Окрім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014р. по 30.11.2014р. з якого вбачається, що позивачем належно виконувались умови договору.

Відповідно до п. 4.2 договору сторони погодили, що покупець здійснює попередню оплату за товар в сумі визначеній продавцем в рахунку. Продавець має право відпустити товар без попередньої оплати, і в такому випадку покупець зобовязується здійснити оплату товару на протязі 5-ти днів з моменту передачі товару.

Як стверджує представник позивача, відповідач отримував товар на умовах післяоплати, та повинен був оплачувати його на протязі 5-ти днів з моменту передачі товару.

Однак всупереч взятих на себе договірних зобовязань, відповідач не проводив своєчасної та повної оплати за отриманий товар.

Зокрема, як вбачається з підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014р. по 30.11.2014р., станом на 01.12.2014р. за відповідачем числилась заборгованість в сумі 191 299,02 грн. Протягом грудня 2014 року серпня 2015р. відповідач додатково отримав від позивача металопродукцію на суму 199 767,00 грн., що підтверджується накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 24-37).

В період з 01.01.2014р. по 30.11.2014р. відповідач провів оплату за отриманий товар на суму 290 984,00 грн., а відтак станом на дату подання позову до суду за відповідачем числиться заборгованість в сумі 100082,04 грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги стверджує, що укладений між сторонами договір від 26.06.2013р. №18 за своїм змістом є договором поставки. Висловлюючи таку позицію, відповідач має на меті довести ту обставину, що в силу положень ст. 267 ЦК України, договір є укладеним на один рік, оскільки в самому договорі не визначено строку його дії. Відповідач вважає, що строк дії договору №18 закінчився 26.06.2014р., а тому господарські зобовязання, що виникли між сторонами внаслідок отримання відповідачем від позивача металопродукції в період з 01.09.2014р. по 15.12.2015р., не можуть вважатися такими, що врегульовані вказаним договором, а відтак і не було прострочено терміни оплати отриманого від позивача товару.

Однак такі твердження відповідача не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 ГК України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Як уже зазначалося судом, за умовами договору від 26.06.2013р. №18 продавець зобовязався передати у власність товар, а покупець зобовязався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату. Згідно п.1.2 договору, предметом даного договору є металопрокат. Асортимент товару визначається покупцем при придбанні кожної партії окремо. Отримання представником покупця товару за накладною підтверджує факт вибору асортименту товару. Додатково асортимент товару, що підлягає продажу за даним договором, може погоджуватися сторонами в специфікаціях або замовленнях.

Договором не визначено термінів поставки, що є обовязковою умовою договору поставки. Однак згідно даного договору відповідач самостійно підбирав необхідний товар із наявного на складі позивача, та отримував товар в терміни визначені виключно ним.

Виходячи із особливостей визначення асортименту товару та часу придбання товару виключно за волею покупця, даний договір є договором купівлі-продажу.

Суд звертає увагу на те, що представником відповідача подано суду свої розрахунки позовних вимог згідно яких основна заборгованість становить 100 082,04 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.8.3 договору сторони погодили, що якщо покупець порушив терміни оплати визначені п.4.2 договору, при відпуску товару без попередньої оплати, покупець зобовязується:

- сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми вартості товару, за який прострочено оплату за кожен день прострочення;

- сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення;

- сплатити 27% річних від простроченої суми (нарахованими на борг за весь період прострочення).

Відповідно до п.4 Постанови пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Таким чином, оскільки в договорі сторони передбачили збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, позивач наділений правом нараховувати 27% річних а не 3% річних, як це передбачено законом.

Як вбачається з позовної заяви та розрахунків долучених до неї, позивач нарахував відповідачу 24 625,81 грн. пені, 74776,10 грн. інфляційних втрат та 53183,80 грн. 27% річних.

В ході розгляд справи позивачем було проведено перерахунок пені, 27% річних та інфляційних втрат. Згідно нових розрахунків позивачем при визначенні періоду нарахування пені, 27% річних та інфляційних втрат було враховано дати в які відповідачем було здійснено часткові проплати.

Зокрема, згідно уточнених розрахунків позивача, основна заборгованість становить 100 082,04 грн., 27% річних 52872,04, інфляційні втрати 75122,08 грн., пеня 24 591,59 грн.

З наведеного вбачається, що розмір основного боргу залишився незмінним, пеня та 27% річних зменшилися, а інфляційні втрати збільшились.

Однак, представник позивача просила суд стягнути з відповідача заборгованість без її коригування у бік збільшення, а саме: 100 082,04 грн. - основного боргу, 52872,04 грн. 27% річних, 74 776,10 грн. інфляційних втрат, 24 591,59 грн. пені.

Судом здійснено перевірку правильності проведених позивачем розрахунків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 252321,77грн. з яких: 100 082,04 грн. - основного боргу, 52872,04 грн. 27% річних, 74 776,10 грн. інфляційних втрат, 24 591,59 грн. пені.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України суд покладає на винну сторону відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3784,83 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн. В обґрунтування вимог про стягнення витрат на правову допомогу позивач надав суду свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на імя ОСОБА_1, Договір про правове обслуговування від 01.03.20416р. №11/15, довіреність від 25.03.2016р. №18/04, платіжне доручення від 25.03.2016р. №1207 про оплату послуг згідно договору від 01.03.2016р. №11/15 на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013р. витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Як вбачається з системного аналізу положень договору від 01.03.2016р. №11/15 про правове обслуговування, до обовязків адвоката ОСОБА_1 входила підготовка та подача до суду позову про стягнення заборгованості з ТзОВ «Західінфо», участь в судовому процесі зі сторони ПП фірми «Грин».

Згідно пояснень наданих в судовому засіданні представником позивача ОСОБА_1, саме вона здійснювала підготовку позовних матеріалів та за підписом керівника підприємства подавала їх до суду. Також, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 брала участь в судових засіданнях представляючи інтереси довірителя, готувала і подавала суду в ході розгляду справи письмові пояснення та уточнені розрахунки позовних вимог.

Згідно із ч.5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, послуги адвоката оплачені позивачем частково в сумі 10 000,00 грн., суд прийшов до висновку, що витрати позивача на послуги адвоката слід покласти на відповідача частково пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ч.5 ст. 49 ГПК України в сумі 9 986,31 грн.

Керуючись ст.ст.28, 33, 43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західінфо» (79069, м.Львів, вул. Шевченка,341, ідентифікаційний код 37073734) на користь Приватного підприємства фірми «Грин» (м.Львів, вул. Навроцького,4, ідентифікаційний код 20838679) основну заборгованість 100 082,04 грн., 27% річних 52872,04 грн., втрати від інфляції 74776,10 грн., пеня 24591,59, судовий збір 3784,83 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 14979,46 грн.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2016р.

Суддя Запотічняк О.Д.