Рішення № 58013925, 25.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2016Справа № 910/6217/16

За позовомКомунального підприємства «Тернопільводоканал»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Тернофіш»простягнення 2 052,79 грн.

Суддя І.О. Андреішина

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Анікушин Г.Є.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Комунального підприємства «Тернопільводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернофіш» про стягнення 2 052,79 грн. (з яких: 1 422,04 грн. заборгованості, 44,86 грн. трьох відсотків річних, 97,06 грн. інфляційної складової боргу, 417,73 грн. пені та 71,10 штрафу), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором № 4092 від 22.09.2011 р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2016 р. порушено провадження у справі № 910/6217/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 11.05.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи та пояснення.

26.04.2016 р. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства від Комунального підприємства «Тернопільводоканал» надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання, що призначено на 11.05.2016 р. в режимі відеоконференції, у зв'язку із складним фінансовим становищем, а забезпечення її проведення доручити Господарському суду Тернопільської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2016 р. у задоволенні клопотання Комунального підприємства «Тернопільводоканал» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

Представники сторін у призначене судове засідання 11.05.2016 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, вимог ухвали суду не виконали.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів сторін, у зв'язку з неявкою представників сторін у призначене судове засідання та невиконанням ними вимог ухвали суду, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 11.05.2016 р. розгляд справи відклав на 25.05.2016 р.; повторно зобов'язав сторони виконати вимоги ухвали суду пр. порушення провадження у даній справі.

17.05.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2016 р. надав суду для огляду в судовому засіданні оригінали документів, доданих до позовної заяви; надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 25.05.2016 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 25.05.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.09.2011 р. між Комунальним підприємством «Тернопільводоканал» (надалі - виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернофіш» (надалі - споживач) укладено договір № 4092 про надання послуг з водопостачання та водовідведення (надалі - договір), відповідно до умов якого, зокрема, виробник зобов'язується здійснювати забезпечення споживача питною водою до межі розмежування (п. 3.1. договору), згідно затвердженого уповноваженим органом добового графіку подачі води, а також забезпечення відведення стічної води з межі розмежування, за винятками, передбаченими цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.2. договору, споживач зобов'язується своєчасно і повністю оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення; належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, а також забезпечувати доступ представників виробника до даних мереж, пристроїв та приладів на них; відповідати за справний стан і збереження водолічильників, водомірних вузлів та пломб, за санітарний стан приміщення водомірного вузла; за власний рахунок придбати, встановити та зареєструвати водолічильник у виробника, попередньо погодивши з останнім його типорозмір; виконувати у встановлені терміни усі вказівки, рекомендації та приписи виробника; мати двохдобовий запас води для забезпечення власних потреб на випадок аварії на комунальному водопроводі.

У відповідності до ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно з п. 1.3. договору сторони домовилися належно виконувати умови даного договору, вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про питну воду і питне водопостачання», вимоги Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України № 190 від 27.06.2008 р., Правил приймання стічних вод у комунальну каналізацію м. Тернопіль, затверджених рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 650 від 14.07.2004 р. (з подальшими внесеними до них змінами та доповненнями) та вимоги інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини, що становлять предмет цього договору.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що облік кількості використаної споживачем води та приймання стоків проводиться за показниками засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру, з проведеною державною метрологічною атестацією, опломбованих водоканалом, які повинні встановлюватись на межі балансової належності мереж виробника та споживача, а в разі їх відсутності - згідно порядку, передбаченого Правилами.

Відповідно до п. 3.6. договору, споживач зобов'язується систематично дотримуватись допустимих величин показників шкідливих речовин у стічних водах та не рідше одного разу на три місяці подавати водоканалу письмову інформацію про об'єми і якісний склад стічних вод, що скидаються ним у міську каналізаційну мережу (п. 1.18 та п. 6.2 Правил приймання).

Згідно з п. п. 5.1. та 5.2. договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року, а в частині своєчасно невиконаних зобов'язань - до моменту їх повного виконання; договір вважається щорічно продовженим на тих самих умовах, якщо впродовж одного місяця до закінчення терміну його дії жодна із сторін не направить іншій стороні письмової заяви про припинення дії договору.

Пунктом 2.7. договору визначено, що рахунки за надані виробником послуги щомісячно складаються на підставі затверджених у встановленому порядку тарифів та отримуються споживачем в абонентському відділі КП «Тернопільводокакал» до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, в якому надавались послуги. В будь-якому випадку вважається, що споживач одержав рахунок за споживання послуги з водопостачання і водовідведення до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Крім того, рахунки можуть вручатися представником виробника, пересилатися поштою або через мережу інтернет.

Пунктом 2.10. договору встановлено, що за користування послугами водопостачання та водовідведення споживач проводить поточну оплату протягом місяця, в якому споживаються послуги з водопостачання та водовідведення. При цьому, розмір такої поточної оплати визначається з розрахунку середньодобового обсягу спожитих послуг в попередніх місяцях та проводиться споживачем в такому порядку:

- протягом першої декади поточного місяця - 35 %;

- протягом другої декади поточного місяця - 35 %;

- протягом третьої декади поточного місяця - 30 %.

За умовами п. 2.11. договору, остаточний розрахунок за спожиті в поточному місяці послуги, споживач проводить на підставі рахунків або інших платіжних документів поданих водоканалом, які підлягають оплаті споживачем у триденний строк після їх отримання. При цьому, вихідні та святкові дні до уваги не беруться. Враховуючи можливість отримання рахунків споживачем в абонентському відділі виробника, остаточна оплата спожитих послуг з водопостачання і водовідведення здійснюється споживачем в будь-якому випадку не пізніше 15 числа наступного місяця за тим, в якому йому було надано відповідні послуги.

Пунктом 2.12. договору визначено, що у випадку проведення виконання грошового зобов'язання споживачем не в повному обсязі, в першу чергу сума платежу спрямовується на погашення процентів ат неустойки (зокрема, пені згідно з п. 4.1. договору), після чого сплачується сума основного зобов'язання - вартість отриманих послуг з водопостачання та водовідведення. У випадку наявності у споживача заборгованості за отримані послуги з водопостачання та водовідведення при оплаті таких послуг спочатку оплати зараховуються на погашення заборгованості попередніх періодів.

Оплата спожитих послуг з водопостачання та водовідведення здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок виробника, реквізити якого зазначено в цьому договорі або у відповідному рахунку про оплату послуг (п. 2.13. договору).

У відповідності до п. 2.14. договору, споживач здійснює оплату послуг виробника за відведення стоків гарячої води в розмірі 100 %, що постачається споживачу КП ТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР, згідно з рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 722 від 09.07.2003 р.

Згідно з п. 2.15 договору, споживач оплачує також виробнику 20 % від загальної кількості стічних вод, що потрапляє у каналізаційні колодязі та зливоприймачі у періоди дощів та сніготанення при роздільній і 100 % при загально сплавній системі каналізації за тарифом на послуги з водовідведення,затвердженим уповноваженим органом. У разі виявлених розбитих кришок люків колодязів та провалів грунту біля люків колодязів на території споживача, останнім сплачується на користь виробника 100 % загальної кількості стічних вод, що потрапляє у каналізаційні колодязі та зливо приймачі у періоди дощів та сніготанення. Загальна кількість таких стічних вод визначається розрахунковим методом відповідно до території споживача за нормами ДСТУ3013-95 «Правил контролю за відведенням дощових та снігових вод з територій міст і промислових підприємств», даними гідрометеослужби та інформацією споживача.

Пунктом 4.1. договору обумовлено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», споживач за несвоєчасні розрахунки за надані йому за договором послуги, сплачує на користь виробника пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше ста відсотків від загальної суми боргу.

Відповідно до п. 4.8. договору, за необґрунтовану відмову повністю або частково оплатити послуги з водопостачання і водовідведення згідно отриманого рахунку, споживач оплачує виробнику штраф у розмірі 5 % суми, від оплати якої він відмовився.

Згідно з п. п. 5.1. та 5.2. договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року, а в частині своєчасно невиконаних зобов'язань - до моменту їх повного виконання; договір вважається щорічно продовженим на тих самих умовах, якщо впродовж одного місяця до закінчення терміну його дії жодна із сторін не направить іншій стороні письмової заяви про припинення дії договору.

З наданих позивачем пояснень та матеріалів справи вбачається, що станом на день звернення позивача з позовом до суду за відповідачем обліковується заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за період з травня 2014 року до лютого 2016 року в розмірі 1 422,04 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач надав суду належним чином засвідчені копії рахунків з централізованого водопостачання та водовідведення за спірний період, докази їх направлення відповідачу (фіскальні чеки УДППЗ «Укрпошта» та списки рекомендованих відправлень), відомості зняття показників, довідки Тернопільського обласного центру з гідрометеорології Державної служби з надзвичайних ситуацій про кількість опадів за спірний період.

За таких обставин, Комунальне підприємство «Тернопільводоканал» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернофіш» про стягнення 2 052,79 грн. (з яких: 1 422,04 грн. заборгованості, 44,86 грн. трьох відсотків річних, 97,06 грн. інфляційної складової боргу, 417,73 грн. пені та 71,10 штрафу), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором № 4092 від 22.09.2011 р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до норм статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», серед іншого споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерство з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 р. за № 936/156/15627, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно з пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 р. за № 936/156/15627, встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Таким чином, стаття 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 затверджено Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, а також Інструкцію про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів.

Згідно п. 1.6. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, місцеві Правила приймання згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров'я України. Місцеві Правила приймання є обов'язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.

Відповідно до пункту 2.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги місцевих Правил та договору на послуги водовідведення, дотримуватись установлених Водоканалом кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках підприємства, оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників.

Правила приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу м. Тернопіль затверджені рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 650 від 14.07.2004 та регламентують умови користування системою комунального водовідведення міста Тернопіль і нормативи водовідведення за кількістю та якістю стічних вод, прийнятих від абонентів у систему каналізації міста.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором № 4092 від 22.09.2011 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за даним договором не виконав належним чином.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернофіш» заборгованості за договором № 4092 від 22.09.2011 р. в розмірі 1 422,04 грн. за період з травня 2014 р. до лютого 2016 р., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Комунального підприємства «Тернопільводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернофіш» про стягнення 1 422,04 грн. заборгованості за договором № 4092 від 22.09.2011 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Комунальне підприємство «Тернопільводоканал» просить суд також стягнути з відповідача 97,06 грн. інфляційних втрат за період з червні 2014 р. до грудня 2015 р. та 44,86 грн. трьох відсотків річних за період з червні 2014 р. до березня 2016 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 4092 від 22.09.2011 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 4092 від 22.09.2011 р., то з нього за розрахунком позивача, перевіреним судом, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 97,06 грн. інфляційних втрат за період з червні 2014 р. до грудня 2015 р. та 44,86 грн. трьох відсотків річних за період з червні 2014 р. до березня 2016 р.

КП «Тернопільводоканал» просило стягнути з відповідача 417,73 грн. пені за період з квітня 2015 р. до березня 2016 р. та 71,10 грн. 5 % штрафу за порушення грошового зобов'язання за договором № 4092 від 22.09.2011 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктом 4.1. договору обумовлено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», споживач за несвоєчасні розрахунки за надані йому за договором послуги, сплачує на користь виробника пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше ста відсотків від загальної суми боргу.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.8. договору, за необґрунтовану відмову повністю або частково оплатити послуги з водопостачання і водовідведення згідно отриманого рахунку, споживач оплачує виробнику штраф у розмірі 5 % суми, від оплати якої він відмовився.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 4092 від 22.09.2011 р., то з нього за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 97,06 грн. інфляційних втрат за період з червні 2014 р. до грудня 2015 р. та 44,86 грн. трьох відсотків річних за період з червні 2014 р. до березня 2016 р.

Враховуючи вищенаведене, позов Комунального підприємства «Тернопільводоканал» до товариства з обмеженою відповідальністю «Тернофіш» підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернофіш» (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 11, офіс 205; ідентифікаційний код 37556655) на користь Комунального підприємства «Тернопільводоканал» (46008, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Танцорова, буд. 7; ідентифікаційний код 03353845) 1 422 (одна тисяча чотириста двадцять дві) грн. 04 коп. заборгованості, 44 (сорок чотири) грн. 86 коп. трьох відсотків річних, 97 (дев'яносто сім) грн. 06 коп. інфляційної складової боргу, 417 (чотириста сімнадцять) грн. 73 коп. пені, 71 (сімдесят одну) грн. 10 коп. штрафу та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 30.05.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина