Рішення № 58013816, 25.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2016Справа №910/5471/16За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ"

До Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

Про стягнення 260 331,00 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Бичков В.В. (дов. № 50 від 15.01.2016)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 25.05.2016, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.03.2016 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" (позивач) до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк України" (відповідач) про стягнення 260 331,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем розрахункового документу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 суддею Лиськовим М.О. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/5471/16. Розгляд справи призначено на 13.04.2016.

В судових засіданнях 13.04.2016 та 18.05.2016 оголошувались перерви до 18.05.2016 та 25.05.2016.

Представником позивача 14.04.2016 та 17.05.2016 через канцелярію суду подавались заяви про збільшення позовних вимог, у зв'язку із збільшенням періоду нарахування пені. Вказані заяви прийняті суддею, розгляд справи відбувався з урахуванням вказаних заяв.

В судове засідання, призначене на 25.05.2016, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог.

В судове засідання, призначене на 25.05.2016, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача суд відмовив у його задоволенні виходячи з наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Твердження відповідача про перебування його представника в іншому судовому засіданні не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

З урахуванням викладених обставин, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в судове засідання 25.05.2016, не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка деяких учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" (надалі за текстом - позивач) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (надалі за тестом - відповідач, скорочено ПАТ «Промінвестбанк») було укладено договір банківського рахунку № 249/01-15.

На виконання договору відповідач відкрив позивачу низку поточних рахунків, в тому числі поточний рахунок в гривні за №26003620970364 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012, а також на відкриття низки рахунків в іноземній валюті.

Згідно ст. 1066 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Станом на 15.02.2016 позивач мав залишок коштів на своєму поточному рахунку № 26003620970364 в розмірі 9 321 048,15 грн.

15.02.2016 позивач виготовив та направив відповідачу електронний розрахунковий документ за № 17 від 15.02.2016 на суму 3 821 044,15 грн.

26.02.2016 позивач мав достатній залишок коштів на своєму поточному рахунку № 26003620970364. В межах цього залишку 26 лютого 2016 позивач виготовив та направив відповідачу електронний розрахунковий документ за № 21 від 26.02.2016 на суму 5 500 000 грн.(прийнято банком 29.02.2016 р.).

04.03.2016 у зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем попередніх платіжних розрахункових документів позивач мав залишок коштів на своєму поточному рахунку № 26003620970364 в розмірі 9 419 567,46 грн.

В межах цього залишку позивач виготовив та направив відповідачу електронний розрахунковий документ з№ 22 від 04.03.2016 р. на суму 98 517,31 грн. який так і не був виконаний.

Станом на день розгляду позову вказані платіжні доручення не виконані у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачеві пені в розмірі 778 406,78 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно ст. ст. 1091, 1092 ЦК України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення.

Згідно ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Згідно пункту 2.2 Загальних умов надання банківських послуг юридичним особам та фізичним особам-підприємцям затвердженими рішенням Правління Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" від 25.03.2011 №106/1 (із змінами та доповненнями) Розрахункові документи Клієнта можуть бути паперовими або електронними. Електронні Розрахункові документи мають однакову юридичну силу з паперовими документами. Подання електронного Розрахункового документа на переказ коштів здійснюється за допомогою Комплексу, порядок обслуговування та користування яким визначається у відповідному Договорі банківського рахунка. Клієнт доручає Банку списувати кошти зі свого Поточного Рахунка та зараховувати кошти на нього на підставі паперових та/або електронних Розрахункових документів.

Згідно пункту 3.2 Загальних умов надання банківських послуг юридичним особам та фізичним особам-підприємцям Банк виконує протягом Банківського дня електронні Розрахункові документи Клієнта, що відповідають вимогам законодавства України та відповідного Договору банківського рахунка, та які надійшли до Банку засобами Комплексу протягом Операційного часу Банку, відповідно до вимог законодавства України та внутрішніх процедур Банку щодо проведення відповідних розрахункових операцій за допомогою Комплексу.

Згідно Загальних умов надання банківських послуг юридичним особам та фізичним особам-підприємцям:

"Операційний день" - частина Банківського дня, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання та, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання. Тривалість Операційного дня встановлюється наказом керівника Банку та зазначається у внутрішніх документах Банку.

"Операційний час" - частина Операційного дня, протягом якої від Клієнтів приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що повинні бути оброблені, передані та виконані Банком протягом цього ж Банківського дня. Тривалість Операційного часу встановлюється наказом керівника Банку та зазначається у внутрішніх документах Банку. Операційний час встановлюється Банком за видами валют та операцій, оприлюднюється на Інтернет-сторінці Банку, а також шляхом розміщення оголошень в операційних та касових відділах Банку та/або за допомогою Комплексу. Договором банківського рахунка може бути передбачений індивідуальний Операційний час.

Згідно частини 2 ст. 1066 ЦК України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до с. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

В той же час, обставини передбачені ст. 1074 ЦК України щодо позивача відсутні.

Згідно п.22.7 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Станом на 04 березня 2016 р. у зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем попередніх платіжних розрахункових документів позивач мав залишок коштів на своєму поточному рахунку № 26003620970364 в розмірі 9 419 567,46 грн.

Відповідно до положень ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Це правило є винятком із загальної норми, встановленої ст. 525 ЦК про те, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до ст. 1075 ЦК України 04.03.2016 позивач наприкінці операційного дня через відсутність будь-яких письмових роз'яснень причин порушення умов договору банківського рахунку та тривале невиконання доручень позивача, як клієнта, подав, а відповідач прийняв від позивача заяви на закриття всіх поточних рахунків, в тому числі в іноземній валюті на яких відсутній залишок валюти. В заяві про закриття поточного рахунку № 26003620970364 позивач просив залишок коштів в сумі 9 419 567,46 грн. дав доручення відповідачу перерахувати їх на свій рахунок № 26002001302752 в АТ «ОТП Банк», МФО 300508.

Положеннями п. 20.6 постанови Правління Національного банку України від 12.11.2003 року N 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" передбачено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо. Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви. У заяві про закриття поточного рахунку (паперовій копії заяви в електронній формі) головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку. У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Станом на день звернення з позовом відповідач рахунки на яких відсутній залишок валюти не закрив, доручення позивача перерахувати залишок коштів в сумі 9 419 567,46 грн. на свій рахунок № 26002001302752 в АТ «ОТП Банк», МФО 300508 не виконав.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до п.32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346 від 05.04.2001 р. у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Договором банківського рахунку від 21.08.2015 № 249/01-15 інший розмір пені не обумовлений, таким чином, позивач просить стягнути законну неустойку (пеню) в силу приписів п.32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідач зазначив, що спірні платіжні доручення повернуті без виконання, разом з тим дату повернення їх у відзиві на позов не зазначив. Про таке нібито повернення платіжних доручень (посилання на п.3.5 Інструкції № 22) вперше з'явилася інформація (у вигляді інформаційної примітки) в платіжній системі клієнт- банк 17.05.2016 . Офіційних листів в будь-якому вигляді, повідомлень позивач не отримував від відповідача, до суду вказаних доказів надано не було.

Оскільки відповідачем допущено порушення зобов'язань щодо виконання платіжних дорученнь позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.

Згідно з п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 року з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок, з урахуванням прострочення відповідачем виконання платіжного доручення, ст.ст. 8.1., 32 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", суд дійшов висновку, що пеня підлягає розрахунку за 15 днів за вказаний період, у зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню 778 406,78 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Комерційний Промислово-інвестиційний Банк" (01001, м. Київ, провулок Шевченка, будинок 12, ідентифікаційний код 00039002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Фурманова, будинок 16-А, ідентифікаційний код 21858879) 778 406 грн. 78 коп. пені та 11 676 грн. 10 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 31.05.2016

Суддя М.О. Лиськов