Рішення № 58013799, 26.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2016Справа №910/4033/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київобленерго"

до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного

забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок"

про стягнення 261 124,84 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Тимошенко О.В. (довіреність № 151 від 25.05.2015)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київобленерго" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" (відповідач) про стягнення 261124, 84 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 220064110 від 17.05.2014 в частині здійснення своєчасної оплати за спожиту електричну енергію, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 168930,10 грн. (166293,06 грн. - за спожиту активну електричну енергію та 2637,04 грн. - за реактивну електричну енергію), за прострочення оплати якої нараховані 59575,86 грн. - пені, 3511,84 грн. - 3% річних та 29107,04 грн. - інфляційне збільшення боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 порушено провадження по справі № 910/4033/16 та призначено її до розгляду 24.03.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2016 розгляд справи №910/4033/16 відкладено на 14.04.2016.

11.04.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі та пояснення щодо нарахування заборгованості за спожиту електричну енергію.

В судове засідання 14.04.2016 з'явились представники позивача та відповідача. Представник відповідача усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Також в судовому засіданні 14.04.2016 представники сторін надали суду спільне клопотання про продовження строку вирішення спору у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/4033/16 на 15 днів та відкладено розгляд справи №910/4033/16 на 12.05.2016.

04.05.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі та додаткові пояснення щодо строку оплати боргу та розрахунків заборгованості.

05.05.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення по справі, в яких відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскільки докази надання позивачем відповідачу рахунків на оплату відсутні, то строк оплати за електроенергію не настав. Також, відповідач заявив про застосування строків спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2016 розгляд справи №910/4033/16 відкладено на 26.05.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 26.05.2016 підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання 26.05.2016 не з'явились, про причини неявки суд не повідомив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про відкладення розгляду справи від 12.05.2016 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказана ухвала отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 38607956. Відтак, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 26.05.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2014 між Публічним акціонерним товариством "Київобленерго" (позивачем, постачальником) та Державним підприємством дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" (відповідачем, споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії № 220064110 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 110,0 кВт, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснювати інші платежі за умовами цього договору.

Пунктом 2.3.3. договору встановлено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та додатку № 6 "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку".

Відповідно до п. 1.1. додатку № 4 (Порядок розрахунків за активну електроенергію) до договору, розрахунковий період встановлено споживачу з 15 числа календарного місяця до 15 числа наступного місяця. Якщо дата закінчення розрахункового періоду припадає на 30 або 31 число, у місяцях, які мають меншу кількість днів, вона переноситься на останній день місяця.

Згідно із 1.3. додатку № 4 до договору, обсяг спожитої електричної енергії для внесення авансового платежу визначається на основі обсягу договірної величини на відповідний розрахунковий період. Для розрахунку авансового платежу застосовуються середньозважені роздрібні тарифи попереднього розрахункового періоду.

Пунктом 2.1. додатку № 4 до договору встановлено, що порядок оплати за активну електроенергію виконується у формі авансової оплати та/або планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 3 додатку № 4 до договору, споживач отримує рахунки на оплату при здачі звіту.

За умовами додатку № 6 до договору, споживач бере на себе обов'язок надавати звіт про покази лічильників.

Показники розрахункових приладів обліку електричної енергії (лічильників) знімаються станом на 24-00 годин останнього дня розрахункового періоду, Споживач зобов'язаний протягом 24 годин з моменту зняття показів лічильників оформити звіт встановленої форми та нарочним способом надати його постачальнику (п. 1, п. 7 додатку №6 до договору).

У разі ненадання споживачем у встановлений договором термін заявлених договірних величин споживання електричної енергії на наступний рік, постачальник електричної енергії встановлює споживачу обсяг очікуваного на наступний рік споживання електричної енергії на рівні фактичного споживання у відповідних періодах поточного року ( пункт 1.2. додатку №2 до договору).

Пунктом 2.3.4. договору встановлено, що споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно із умовами додатку № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

У відповідності до п. 3.1. Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, від 17.01.2002 №19, розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу згідно з відповідними додатками до Договорів, передбаченими Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, здійснюються з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000 кВт.год. та більше.

Пунктом 14 додатку № 5 до договору визначено, що якщо згідно Методики виникли підстави для нарахування плати за перетікання реактивної електроенергії на площадці споживача, що не визначена додатком, постачальник письмово повідомляє споживача про це та надсилає для заповнення Інформаційний лист по КРП. Споживач заповнює Інформаційний лист по КРП та повертає його постачальнику протягом 5 днів з дня отримання. На підставі заповненого споживачем Інформаційного листа по КРП постачальник розраховує ЕЕРП (D), доводить його до споживача письмовим повідомленням, що є невід'ємною частиною договору. Отримання споживачем такого повідомлення розуміється сторонами як початок для нарахування за перетоки реактивної електроенергії по даній площадці.

Якщо протягом 5 днів постачальник не отримує від споживача заповнений Інформаційний лист по КРП, то розрахунки ЕЕРП (D) проводяться постачальником за даними договору. Розрахований ЕЕПР (D) доводиться постачальником до споживача письмовим повідомленням, що є невід'ємною частиною договору. Отримання споживачем такого повідомлення розуміється сторонами як початок для нарахування плати за перетоки реактивної електроенергії по даній площадці.

Відповідно до п. 4.2.1. договору, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію", споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три проценти річних від простроченої суми. Споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Суми вказаних нарахувань зазначаються в розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до п. 9.4. договору, договір, набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2014. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов.

Згідно із актом №044291 контрольного огляду засобів електричної енергії від 20.11.2015 позивач припинив здійснювати енергопостачання відповідачу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором, тоді як відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у період з лютого 2015 року по листопад 2015 у відповідача утворилась заборгованість за поставлену позивачем активну електроенергію у розмірі 166293,06 грн. та заборгованість за реактивну енергію у розмірі 2637,04 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховані 59575,86 грн. - пені, 3511,84 грн. - 3% річних та 29107,04 грн. - інфляційне збільшення боргу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Відповідно до ч. 6, ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно із ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" № 575/97-ВР від 16.10.1997, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) підпадають під регулювання Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996. Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 1.2. Правил визначено, що остаточний розрахунок за розрахунковий період (за активну електричну енергію) - повний розрахунок споживача за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію згідно з призначенням платежу; плата за перетікання реактивної електроенергії - плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних електричних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки.

Як встановлено судом, на підставі договору про постачання електричної енергії №220064110 від 17.05.2014, позивач протягом періоду з 17.05.2014 по 23.11.2015 здійснював постачання електричної енергії відповідачу.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач з березня 2015 року припинив належним чином виконувати зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії.

Також, відповідачем було порушено порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форми звіту споживача про покази приладів обліку, у зв'язку із чим, нарахування за спожиту електричну енергію здійснювалось позивачем відповідно до заявлених договірних величин (додаткова угода №1287 від 02.12.2014).

Як підтверджено матеріалами справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії у спірний період від відповідача не надходило.

Згідно з пп. 2 п. 10. 2. Правил, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, всупереч вищенаведеним нормам законодавства та положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань в часині здійснення розрахунків за використану активну електричну енергію в розмірі 166293,06 грн. та за перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 2637,04 грн.

Відповідач не надав суду доказів в підтвердження належного виконання ним своїх зобов'язань та в спростування заявлених позивачем вимог.

Посилання відповідача на те, що строк оплати за спожиту електричну енергію не настав визнаються судом безпідставними, оскільки, у відповідності до умов договору обов'язок оплати спожитої електричної енергії не ставиться в залежність від виставлення рахунку та умовами договору сторони встановили порядок та строки розрахунків за електричну енергію, а саме: авансовий платіж на поточне споживання розрахункового періоду 100 % повинен бути оплаченим до дати початку розрахункового періоду.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевстановлені обставини, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 168930,10 грн. (166293,06 грн. - за спожиту активну енергію та 2637,04 грн. - за реактивну енергію) підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача 59575,86 грн. - пені, нарахованої за загальні періоди 23.01.2015 по 02.02.2015, з 07.03.2015 по 31.01.2016, з 02.04.2015 по 31.01.2016, з 29.04.2015 по 31.01.2016, з 06.06.2015 по 31.01.2016, з 08.07.2015 по 31.01.2016, з 08.08.2015 по 31.01.2016, з 04.09.2015 по 31.01.2016, з 08.10.2015 по 31.01.2016, з 07.11.2015 по 31.01.2016, з 08.12.2015 по 31.01.2016.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони погодили в п. 4.2.1. договору, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію", відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три проценти річних від простроченої суми. Відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавством передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Укладаючи договір, сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених цим договором (тобто за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії) відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Отже, умовами договору сторони передбачили інший період нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що відповідає вимогам частини шостої статті 232 ГК України. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України - постанова від 15.04.2015 у справі №3-53гс15 (№ 910/6379/14).

Позивач здійснює нарахування пені за періоди з 23.01.2015 по 02.02.2015, з 07.03.2015 по 31.01.2016, з 02.04.2015 по 31.01.2016, з 29.04.2015 по 31.01.2016, з 06.06.2015 по 31.01.2016, з 08.07.2015 по 31.01.2016, з 08.08.2015 по 31.01.2016, з 04.09.2015 по 31.01.2016, з 08.10.2015 по 31.01.2016, з 07.11.2015 по 31.01.2016, з 08.12.2015 по 31.01.2016.

Відповідачем у письмових поясненнях, поданих до суду 05.05.2016 заявлено про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом до Господарського суду міста Києва позивач звернувся 03.03.2016 - дата поштового штемпеля на конверті, в якому позовна заява направлена до суду, що узгоджується з положеннями ст. 51 ГПК України.

Оскільки, позивач звернувся до суду з позовом 03.03.2016 річна позовна давність за вимогами про стягнення пені у розмірі 383,59 грн. нарахованої за період з 23.01.2015 по 02.02.2015, сплила.

При цьому, визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами (п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів"), а тому оплата заборгованості у сумі 45456,56 грн., на яку здійснено нарахування пені у період з 23.01.2015 по 02.02.2015, не свідчить про переривання перебігу позовної давності за вимогою про стягнення пені у сумі 383,59 грн.

З огляду на наведене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 383,59 грн., у зв'язку із спливом позовної давності.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пені у розмірі 59178,00 грн., у зв'язку із чим, вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних (нараховані за загальні періоди з 06.11.2014 по 06.11.2014, з 23.12.2014 по 26.12.2014, з 23.01.2015 по 02.02.2015, з 07.03.2015 по 31.01.2016, з 02.04.2015 по 31.01.2016, 29.04.2015 по 31.01.2016, з 06.06.2015 по 31.01.2016, з 08.07.2015 по 31.01.2016, з 08.08.2015 по 31.01.2016, з 04.09.2015 по 31.01.2016, з 08.10.2015 по 31.01.2016, з 07.11.2015 по 31.01.2016, з 08.12.2015 по 31.01.2016) у розмірі 3511,84 грн. та інфляційне збільшення боргу у розмірі 29107,04 грн., що нараховані за загальні періоди 23.01.2015 по 02.02.2015, з 07.03.2015 по 31.01.2016, з 02.04.2015 по 31.01.2016, з 29.04.2015 по 31.01.2016, з 06.06.2015 по 31.01.2016, з 08.07.2015 по 31.01.2016, з 08.08.2015 по 31.01.2016, з 04.09.2015 по 31.01.2016, з 08.10.2015 по 31.01.2016, з 07.11.2015 по 31.01.2016, з 08.12.2015 по 31.01.2016.

Натомість, відповідачем заявлено застосування строку спеціальної позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційного збільшення боргу.

Однак, суд зазначає, що спеціальна позовна давність піддягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом, а нормами чинного законодавства не передбачено застосування позовної давності в один рік до вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

До вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат застосовується загальна позовна давність, яка у відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи те, що позивач звернувся з даним позовом до суду у березні 2016 року, а нарахування 3% річних позивач здійснює починаючи з листопада 2014 року та інфляційне збільшення боргу - з січня 2015 року, то позивачем не пропущено строки позовної давності щодо заявлення даних вимог.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

В розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Судом встановлено, що у розрахунок інфляційних втрат позивачем не включено періоди дефляції. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що інфляційні втрати становлять 19308,23 грн., у зв'язку із чим, вимоги підлягають задоволенню частково.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних в розмірі 3507,97 грн., а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підсумовуючи вищенаведене суд задовольняє позов Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" частково.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" (03179, м. Київ, вул. Михайла Чалого, будинок 3, код ЄДРПОУ 05422987) на користь Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, будинок 2-Б, код ЄДРПОУ 23243188) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 168930,10 грн., пеню у розмірі 59178,00 грн., інфляційне збільшення суми у розмірі 19308,23 грн., три відсотки річних у розмірі 3507,97 грн. та судові витрати у розмірі 3763,86 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2016.

Суддя С.О. Турчин