Рішення № 58013717, 24.05.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 р. Справа № 909/283/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., секретар судового засідання Максимів Н.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону,

м.Івано-Франківськ, вул.Чорновола,9, 76018,

в інтересах держави в особі

уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах

Міністерства оборони України,

проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168;

ОСОБА_1 квартирно-експлуатаційної частини району,

вул.Національної Гвардії,14-г, м.Івано-Франківськ, 76018;

Державного підприємства "ОСОБА_1 котельно-зварювальний завод",

вул.Хриплинська,11, м.Івано-Франківськ,76002;

до відповідача1: ОСОБА_1 міської ради,

вул.Грушевського,21, м.Івано-Франківськ,76018

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз",

вул.Нова,2-а, м.Івано-Франківськ,76002,

за участю:

від прокуратури: ОСОБА_2 - прокурор військової прокуратури ОСОБА_1 гарнізону, (службове посвідчення № 041530 від 17.02.16, довіреність № 50-1415вих16 від 19.04.16);

від Міністерства оборони України: не з'явились;

від позивача ДП "ОСОБА_1 котельно-зварювальний завод": ОСОБА_3 - юрисконсульт, (довіреність № Ю-111 від 29.02.16);

від позивача ОСОБА_1 КЕЧ району: ОСОБА_4- юрисконсульт, (довіреність вих.№11/1535 від 30.12.15);

від відповідача ОСОБА_1 міської ради: ОСОБА_5 - заступник директора Департаменту правової політики ОСОБА_1 міської ради начальник відділу представництва, (довіреність вих№ 163/01-20/14в від 28.01.16);

від відповідача ОСОБА_6 "Авторемгаз": не з'явився;

про: 1)Визнати незаконними та скасувати:

- п. 14 рішення XXXIII сесії четвертого демократичного скликання ОСОБА_1 міської ради від 20.02.2006 «Про вилучення та надання земельних ділянок»;

- рішення XLI сесії п'ятого демократичного скликання ОСОБА_1 міської ради від 14.04.2009 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 міської ради», в частині продажу земельної ділянки площею 0,0111 га по вул. Нова, 2а у м. Івано-Франківську (кадастровий №2610100000:14:001:0105) Товариству з обмеженою відповідальністю «Авторемгаз» (код ЄДРПОУ 20538262), а зокрема п. 1 Додатку до рішення XLI сесії п'ятого демократичного скликання ОСОБА_1 міської ради від 14.04.2009 - «Перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення для підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 міської ради, що продаються та їх пропонована вартість (без урахування ПДВ)»;

2) Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.05.2009, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_7 JI.M., зареєстрований в реєстрі за № 820, відповідно до якого ОСОБА_1 міська рада передала у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Авторемгаз» (код ЄДРПОУ 20538262) прийняло земельну ділянку загальною площею 0,0111га по вул. Нова, 2а у м. Івано-Франківську, кадастровий № 2610100000:14:001:0105;

3) Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 810508 від 23.07.2009, яким посвідчено право власності ОСОБА_6 "Авторемгаз" (код ЄДРПОУ 20538262) на земельну ділянку площею 0,0111 га, по вул. Нова, 2а у м. Івано-Франківську, кадастровий № 2610100000:14:001:0105;

встановив: до господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України; ОСОБА_1 квартирно-експлуатаційної частини району та Державного підприємства "ОСОБА_1 котельно-зварювальний завод" до ОСОБА_1 міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" про: 1)визнання незаконними та скасувати: п. 14 рішення XXXIII сесії четвертого демократичного скликання Івано - Франківської міської ради від 20.02.2006 «Про вилучення та надання земельних ділянок»; рішення XLI сесії п'ятого демократичного скликання ОСОБА_1 міської ради від 14.04.2009 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 міської ради», в частині продажу земельної ділянки площею 0,0111 га по вул. Нова, 2а у м. Івано-Франківську (кадастровий №2610100000:14:001:0105) Товариству з обмеженою відповідальністю «Авторемгаз» (код ЄДРПОУ 20538262), а зокрема п. 1 Додатку до рішення XLI сесії п'ятого демократичного скликання ОСОБА_1 міської ради від 14.04.2009 - «Перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення для підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 міської ради, що продаються та їх пропонована вартість (без урахування ПДВ)»; 2) визнання недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.05.2009, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_7 JI.M., зареєстрований в реєстрі за № 820, відповідно до якого ОСОБА_1 міська рада передала у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Авторемгаз» (код ЄДРПОУ 20538262) прийняло земельну ділянку загальною площею 0,0111га по вул. Нова, 2а у м. Івано-Франківську, кадастровий № 2610100000:14:001:0105; 3) визнання недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 810508 від 23.07.2009, яким посвідчено право власності ОСОБА_6 "Авторемгаз" (код ЄДРПОУ 20538262) на земельну ділянку площею 0,0111 га, по вул. Нова, 2а у м. Івано-Франківську, кадастровий № 2610100000:14:001:0105.

Представники Міністерства оборони України та ОСОБА_6 "Авторемгаз" в засідання суду не з'явились, причини неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце проведення засідання суду, що підтверджується ухвалою суду від 18.05.16 (вих.№34306-4311 від 19.05.16).

Представник військової прокуратури позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обґрунтування виклав у позовній заяві. Крім того, надав суду письмові пояснення (вх.№6841/16 від 18.05.16) та зазначає, що спірна земельна ділянка незаконно вибула з державної власності внаслідок прийняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування та укладення на підставі вказаних рішень договору купівлі - продажу між відповідачем 1 та відповідачем 2. Представники ОСОБА_1 квартирно-експлуатаційної частини району та ДП "ОСОБА_1 котельно-зварювальний завод" підтримують позицію представника військової прокуратури ОСОБА_1 гарнізону. В попередніх судових засіданнях представник Міністерства оборони України підтримував позов, просив суд його задоволити. Крім того, до суду від ОСОБА_1 квартирно-експлуатаційної частини району поступило письмове пояснення по суті заявлених позовних вимог (вх.№6844/16 від 18.05.16) в якому зазначено, що ОСОБА_1 міською радою не могла бути передана відповідачу 2 спірна земельна ділянка, оскільки у міської ради відсутня компетенція вирішувати питання розпорядження землями оборони та передачі їх в оренду юридичним особам.

Представник ОСОБА_1 міської ради проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№6454/16 від 11.05.16). Крім того, представником надано заяву про застосування строку позовної давності (вх.№6453/16 від 11.05.16).

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" в попередніх судових засіданнях позов не визнавав. Крім того, надав суду письмові пояснення (вх.№5711/16 від 21.04.16).

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення представників Міністерства оборони України та ОСОБА_6 "Авторемгаз" належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду вказаних вище представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення присутніх в засіданні суду учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Відповідно до п.14 рішення ОСОБА_1 міської ради від 20.02.06 "Про вилучення та надання земельних ділянок" вилучено, за згодою, земельну ділянку площею 0,0111 га по вул.Новій,2, у 63 котельно-зварювального заводу; зобов'язано останнього внести зміни в державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; затверджено матеріали землеустрою щодо відведення земельної ділянки КП «Авторемгаз» площею 0,0111га з передачею її в оренду терміном на три роки для обслуговування виробничих приміщень; зобов'язано КП «Авторемгаз» укласти договір оренди землі.

Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 14.04.09 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності на території Івано - Франківської міської ради" вирішено продати КП «Авторемгаз» вказану вище земельну ділянку (кадастровий №2610100000:14:001:0105).

15.05.09 між ОСОБА_1 міською радою та ОСОБА_6 "Авторемгаз" укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки (площею 0,0111 га по вул.Новій,2). Даний договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №820.

ОСОБА_1 міською радою 23.07.09 видано ОСОБА_6 "Авторемгаз" державний акт на право власності на вказану вище земельну ділянку.

На думку позивача, вказані вище рішення ОСОБА_1 міської ради прийняті всупереч вимогам чинного законодавства. Позивач вважає, що спірна земельна ділянка не належала до комунальної власності, а є частиною земельної ділянки площею 20,1826га, що перебувала у постійному користуванні ДП МОУ "63 котельно-зварювальний завод" та відноситься до земель оборони. Позивач вказує, що даний факт підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 09.02.99.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 наголошували, що позивач не надав суду належних доказів в підтвердження того, що спірна земельна ділянка належала на момент її вилучення та передачі до земель оборони, а у державному акті на право постійного користування землею згадується тільки про цільове призначення земельної ділянки - розміщення і експлуатація будівель і споруд, а не про її належність до землі оборони. Більше того, оскаржуване рішення від 20.02.06 прийнято за згодою одного із позивачів, а саме: 63 котельно-зварювального заводу.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за доцільне відмовити в задоволенні позову і виходить з наступних підстав.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 15.12.1998р. №487 Державному підприємству 63 котельно-зварювальний завод передано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 20,1826 га для розміщення і експлуатації будівель і споруд. Про що свідчить лист відділу Держгеокадастру в м. Івано-Франківську від 16.01.16 №32-28-5555.5-33/2-16, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

До ОСОБА_1 міської ради звернулось КП «Авторемгаз» з заявою про передачу в оренду частини земельної ділянки для обслуговування викупленого у 63 котельно-зварювального заводу виробничого приміщення.

Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 02.08.05 КП «Авторемгаз» надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 20.02.06 затверджено матеріали землеустрою щодо відведення земельної ділянки КП «Авторемгаз» площею 0,0111га з передачею її в оренду терміном на три роки для обслуговування виробничих приміщень.

КП «Авторемгаз» є власником виробничо-складських приміщень (на підставі свідоцтва на право власності від 18.01.1999 року), які придбало у 63 котельно-зварювального заводу у 1993 році. Даний факт підтверджується рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.05 у справі №9/31, відповідно до якого визнано право власності КП «Авторемгаз» на бокс монтажний по вул. Хрипленській 11 в м.Івано-Франківську.

Приписами ст.30 Земельного кодексу України 1990 року (який діяв на час купівлі продажу виробничо-складських приміщень) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Стаття 120 Земельного кодексу України 2001 року передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Тобто, отримавши у власність виробничо-складські приміщення КП «Авторемгаз» набуло права на отримання у користування земельної ділянки необхідної для їх обслуговування.

Згідно, ст. 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції чинній на момент прийняття рішення про передачу земельної ділянки в оренду) надання земельної ділянки здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно рішення ОСОБА_1 міської ради від 02.08.05 ОСОБА_1 бюро технічної інвентаризації розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, земельна ділянка відноситься до земель промисловості, шифр 1.10.5 ( пояснювальна записка до проекту). Крім того, даний факт підтверджується і висновком ОСОБА_1 міського управління земельних ресурсів від 23.12.04, в якому вказано, що земельна ділянка відноситься до земель промисловості. Таким чином, земельна ділянка на той час відносилась до земель промисловості, а не земель оборони.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно ч. 3 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

24.11.04 начальник 63 котельно-зварювального заводу, звернувся із заявою №х-1748 до міського голови м. Івано - Франківськ про вилучення земельної ділянки площею 112,59 м.кв., на якій знаходиться монтажний бокс «КП «Авторемгаз».

Судом встановлено, що відповідач 1, ОСОБА_1 міська рада, приймаючи спірні рішення (про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду) діяла відповідно до вимог чинного законодавства (на момент їх прийняття). Крім того, матеріали справи містять копію листа 63 котельно-зварювального заводу №х-1672, в якому надано згоду на вилучення земельної ділянки. Більше того, даний факт підтверджує лист відділу Держгеокадастру в м. Івано-Франківськ №10-28-5555.6-126/2-16 від 02.02.16 в якому зазначено, що зміна площі земельної ділянки, загальною площею 20.1826, яка розташована в м. Івано-Франківську на вул. Хриплинська, 11, а саме: вилучення земельної ділянки площею 0,0111 га на вул. Новій, 2, - відбулась за згодою ДП « 63 КЗЗ».

Щодо твердження позивача, що спірна земельна ділянка належала на момент її вилучення та передачі до земель оборони спростовується тим, що у державному акті на право постійного користування землею від 09.02.1999 року за №286 вказано про цільове призначення земельної ділянки - розміщення і експлуатація будівель і споруд, а не про її належність до землі оборони. Більше того, в листі відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську №10-28-5555.6-126/2-16 від 02.02.16 зазначено, що до 20.02.06 (за даними форми 6-зем) земельна ділянка обліковувалася за ДП « 63 КЗЗ» в рядку №6.1. (Міністерство оборони), шифр графи №37 (землі промисловості).Щодо оскарження рішення ОСОБА_1 міської ради від 14.04.2009 року «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 міської ради», в частині продажу земельної ділянки площею 0,0111 га по вул. Нова, 2а, у м. Івано-Франківську ТзОВ «Авторемгаз» суд зазначає наступне.Процедура викупу земельних ділянок державної та комунальної власності, передбачено ст.128 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішення про продаж). В п.5 даної статті наведено підстави для відмови в продажу земельної ділянки. Судом встановлено, що у даному випадку у відповідача 1 відсутні правові підстави для відмови в продажу земельної ділянки, оскільки відповідачем дотримано порядку, який встановлений для викупу земельної ділянки. Позивачем натомість не наведено жодної з підстав які б вказували на незаконність рішення про відчуження чи про наявність підстав для відмови у відчуженні. Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки суд зазначає наступне. Положеннями ч.1 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положеннями ст. 140 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Перелік підстав для припинення права власності на земельну ділянку, передбачений ст. 140 Земельного кодексу України, є вичерпним.

Судом встановлено, що при укладенні спірного договору сторонами додержано вимог, встановлених законодавством; зміст договору не суперечить вимогам та актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, чи його моральним засадам.

Щодо визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку суд зазначає наступне. За приписами ч.1 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції чинні на момент укладення відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки), право власності на земельну ділянку посвідчувалось державними актами про право власності на земельну ділянку.

Суд звертає увагу на те, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку. Аналогічна позиція викладена Верховним судом України в ухвалі від 08.06.2011 року у справі № 6-20570св09.

За таких обставин, суд вважає за доцільне зазначити, що державний акт про право власності на земельну ділянку, який не породжує право власності на земельну ділянку, а лише посвідчує це право, може бути визнаний недійсним лише у разі визнання недійсним рішення чи договору, на підставі яких видано такий акт, а оскільки підстави для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним відсутні, то вимога про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку також не підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача 1 про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Приписами ст. 256 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності.. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України).

В п.2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналізуючи наведені вище факти та обставини, аналізуючи норми права суд приходить до висновку, що в даному випадку не порушене ні право, ні охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. За таких обставин суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості:

- Міністерство оборони України не надало належних доказів в підтвердження того, що спірна земельна ділянка є його власністю. Лише той факт, що Міністерство оборони є органом управління щодо підприємств оборонного комплексу не дає підстав для висновку про порушення його права на землю;

- у позові відсутнє посилання на порушення будь-яких прав ОСОБА_1 квартирно-експлуатаційної частини району;

- щодо ДП «ОСОБА_1 котельно-зварювального заводу»: вилучення відбувалося за їх згодою; за цим підприємством на підставі відповідної технічної документації зареєстровано земельну ділянку загальною площею 20,0400га. Тобто, зареєструвавши земельну ділянку без урахування частини, яка була відчужена підприємство погодилось з правомірністю такого відчуження.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що позивачем зроблено не було.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Усі доводи позивача, викладені в позовній заяві та надані в судових засіданнях судом досліджено, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують обставин справи. Позивачем не доведено перед судом порушення відповідачами його прав та законних інтересів.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову.

Щодо судового збору слід зазначити наступне.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено розподіл судових витрат.

Відповідно до п.2.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (абзац другий частини третьої статті 6 Закону).

За правилами ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід стягнути з Військової прокуратури ОСОБА_1 гарнізону, оскільки ухвалою суду від 01.04.16 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.32,33,43,49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Стягнути з Військової прокуратури ОСОБА_1 гарнізону Західного регіону України, м.Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 9 в доход Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську; код класифікації доходів бюджету: 22030001; МФО одержувача: 836014; р/р31219206783002; код ЄДРПОУ одержувача: 37952250; назва рахунку - Державний м. Івано-Франківськ 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); найменування суду: господарський суд Івано-Франківської області) - 5 512,00грн. (п'ять тисяч п'ятсот дванадцять грн. 00коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.16

Суддя Булка В.І.