Рішення № 58013670, 31.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.05.16р. Справа № 904/2185/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Хімтранс", м. Запоріжжя

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 716 128,53 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність №1 від 14.03.2016;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Хімтранс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - відповідач) про стягнення 420000,00 грн боргу за ремонт двигуна тепловоза, 76440,00 грн пені, 16639,00 грн 3% річних, 203049,53 грн інфляційних нарахувань на суму боргу.

Відповідачем 19.04.2016 надано відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти заявленого позову, посилаючись на невірне складання первинних документів, неякісне проведення позивачем ремонту двигуна, невірно виконані позивачем розрахунки позовних вимог.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 12.05.2016 оголошено перерву до 26.05.2016.

12.05.2016 позивач надав заперечення на відзив, у яких проти відзиву заперечив частково, доводи відповідача вважає необгрунтованими та такими, що базуються на припущеннях та власних домислах. Позовні вимоги просить задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача 420000,00 грн боргу за ремонт двигуна тепловоза, 76440,00 грн пені, 16639,00 грн 3% річних,184902,45 грн інфляційних нарахувань на суму боргу.

Розглянувши заперечення позивача судом встановлено, що позивачем фактично зменшено розмір інфляційних нарахувань на суму основного боргу. Таким чином, викладені позивачем вимоги у запереченні на відзив суд розцінює, як зменшення розміру позовних вимог та приймає його до розгляду, оскільки останнє не суперечить приписам ст. 22 ГПК України.

Крім того, 20.05.2016 та 26.05.2016 позивач подав до суду додаткові документальні докази, які долучено останнім до справи.

Відповідач участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується підписом його представника на бланку запису про оголошення перерви у засіданні суду від 12.05.2016, який міститься в матеріалах справи.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

21.07.2013 між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Хімтранс" (далі - підрядник, позивач) укладено договір підряду № 13052т (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого підрядник зобов'язється виконати ремонтні роботи ж/м техніки за завданням замовника, а замовник зобов'язується в повній мірі та вчасно забезпечувати виконання умов по відправці обладнання в ремонт, прийняти та оплатити виконану роботу.

Предметом цього договору є виконання робіт з капітального ремонту дизель-генератора серії 17ПДГ-2М (без ремонту якоря генератора ГП-300) тепловоза серії ТЭМ-15 в кількості 1 (однієї) одиниці, (далі - обладнання), що є власністю замовника, з подальшою передачею результатів роботи замовнику (п.2.1 договору).

Кошторисна вартість виконання замовлень визначена п. 3.1. договору, згідно специфікації № 1 від 08.02.2013, яка є невід'ємною частиною договору та складає 600 000,00 грн в т.ч. ПДВ 20% 100 000,00 грн.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що замовник зобов'язаний впродовж 10 банківських днів з моменту надходження обладнання на ремонтну базу підрядника, здійснити оплату в розмірі 50% віл кошторисної вартості ремонту, згідно пред'явлення рахунку-фактури.

Кінцевий розрахунок за ремонтні роботи здійснюються впродовж 30 банківських знів після підписання акту виконаних робіт, прямим перерахунком грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника (п. 3.7 договору).

Термін дії договору встановлений п.9.1 якого, з урахуванням додаткової годи № 1 від 18.12.2013, визначений сторонами до 31.05.2014.

На виконання умов договору 24.10.2013 відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було здійснено предоплату у сумі 180 000,00 грн за платіжним дорученням № 2792 від 24.10.2013.

В свою чергу позивач виконав роботи з ремонту дизель-генератора повністю, що підтверджується підписаним обома сторонами та скріпленим печатками підприємств актом здачі-приймання робіт № Ст 00000071 від 20.10.2014. З огляду на що для виконання другого етапу договору позивач виставив відповідачу відповідний рахунок на оплату № 110 від 20.10.2014 на суму 420 000,00 грн.

В порушення умов договору відповідач не виконав свої фінансові зобов'язання щодо оплати виконаних ремонтних робіт, за які мав здійснити не пізніше 01.12.2014.

Таким чином, заборгованість за виконанні ремонтні роботи на час звернення позивача до суду склала 420 000,00 грн, що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2014, скріпленим підписами та печатками обох сторін, на яку останній нарахував пеню у сумі 76 440,00 грн, 3% річних у сумі 16 639,00 грн та інфляційні втрати з урахуванням зменшення їх розміру у сумі 184 902,45 грн, що і стали предметом розгляду цього спору.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт виконання позивачем підрядних (ремонтних) робіт підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в обумовлений договором строк заборгованість за виконані ремонтні роботи в сумі 420 000,00 грн не оплатив, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем.

Відповідач не визнав позовні вимоги.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3 договором сторони передбачили, що у разі порушення однією із сторін строків виконання зобов'язань за договором (строки ремонту, розрахунки за ремонт), винна сторона зобов'язана сплатити пеню в розмірі 0,1 % від суми несвоєчасного виконання зобов'язань за кожен день прострочки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Враховуючи умови договору та приписи законодавства позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача за прострочення останнім виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних (ремонтних) робіт за період з 02.12.2014 по 01.06.2015 включно пеню у 76 440,00 грн, 3% річних за період з 02.12.2014 по 28.03.2016 у сумі 16 639,00 грн, а також інфляційні нарахування за період січня 2015 року по литий 2016 року включно у сумі 184 902,45 грн.

Перевіривши розрахунки позивача нарахованих ним штрафних санкцій суд дійшов висновку про їх обгрунтованість та вірність, з огляду на що останні підлягають до стягнення з відповідача у заявлених позивачем сумах.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо оплати підрядних (ремонтних) робіт, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши умови договору, чинне законодавство та відзив відповідача, суд зауважив, що посилання відповідача на здійснений позивачем неякісний ремонт обладнання, як на підставу відмови у позові, не знайшов свого підтвердження з огляду на наступне.

Пунктом 8.4 договору сторони узгодили, що за неякісне виконання підрядником робіт, останній сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від вартості неякісних виконаних робіт за договором.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що за неякісне виконання позивачем ремонтних робіт відповідач вправі вимагати від останнього штраф, який прямо передбачений умовами договору, а отже посилання відповідача на зазначену підставу не тягне за собою відмови у позові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги (з урахуванням зменшення позивачем позовних вимог) підлягають задоволенню повністю з підстав, викладених вище у цьому рішенні.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, як на сторону з вини якої виник спір у сумі 10 469,72 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.7 ст.84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету. Водночас в абзаці 3 підпункту 5.2 пункту 5 пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розмір судового збору, сплачений позивачем у сумі 10 741,93 грн, тоді як у відсотковому співвідношенні до ціни позову з урахуванням її зменшення - становить 10 469,72 грн. Тобто, на даний час існує переплата судового збору в розмірі 272,21 грн, яка підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України у раз0і подання ним відповідного клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Белелюбського (Краснозаводська), буд. 7, ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Хімтранс" (м. Запоріжжя, вул.Орджонікідзе, буд. 55, к. 9, ідентифікаційний код 38461109) - 420 000,00 грн основного боргу, 76 440,00 грн пені, 16 639,00 грн 3% річних, 184 902,45 грн інфляційних нарахувань та 10 469,72 грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 31.05.2016.

Суддя В.Д. Воронько