Рішення № 58013646, 25.05.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/43/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2016 Справа № 908/1264/16

за позовом Дочірнього підприємства Газ Мелітополя Публічного акціонерного товариства Мелітопольгаз, (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр-т 50-річчя Перемоги, 17)

до відповідача ОСОБА_1 державного агротехнологічного університету (72315, Запорізька область, м. Мелітополь, пр-т Богдана Хмельницького, 18)

про стягнення 706323,27 грн.,

Суддя Н.А. Колодій

представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.01.2016 р.

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 03.03.2016 р.

Суть спору:

10 травня 2016 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Дочірнє підприємство Газ Мелітополя Публічного акціонерного товариства Мелітопольгаз з позовом до ОСОБА_1 державного агротехнологічного університету про стягнення 706323,27 грн., які складаються з 659122,42 грн. основного боргу за договором постачання природного газу № Б043/6 від 20.01.2016 р., 2626,69 грн. 3 % річних, 6049,44 грн. втрат від інфляції та 38524,72 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2016 р. здійснено розподіл справ між суддями та визначено її до розгляду судді Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.2016 р. порушено провадження у справі № 908/1264/16, справі присвоєно номер провадження 32/43/16, судове засідання призначено на 25.05.2016 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та обґрунтовує їх ст. ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 258, 525, 526, 549-551, 610, 693 Цивільного кодексу України та умовами договору постачання природного газу № Б043/6 від 20.01.2016 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.05.2016 р. визнав заборгованість в повному обсязі.

У засіданні суду 25.05.2016 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду передано спір про стягнення з відповідача 659122,42 грн. основного боргу, 2626,69 грн. 3 % річних, 6049,44 грн. втрат від інфляції та 38524,72 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тими обставинами, що 20.01.2016 р. між Дочірнім підприємством Газ Мелітополя Публічного акціонерного товариства Мелітопольгаз (постачальник, позивач) та ОСОБА_1 державним агротехнологічним університетом (споживач, відповідач) був укладений договір № Б043/6 постачання природного газу (далі за текстом договір).

За умовами договору позивач зобовязався передати у власність (поставити) відповідачу у 2016 році природний газ для використання у якості палива або сировини, а споживач зобовязався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (пункт 1.1 договору).

Згідно зі ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (обєктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не повязаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обовязки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.9.2 договору сторони узгодили, що на підставі отриманих від відповідача даних та/або оператора ГТС та/або на підставі даних оператора ГРМ позивач протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником позивача.

Відповідач протягом двох днів з дати одержання акта приймання передачі газу зобовязується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання - передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання передачі газу (п. 2.9.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача протягом з січня березень 2016 р. природний газ на загальну суму 1048870,06 грн., що підтверджується підписаними та завіреними печатками сторін Актами прийому передачі природного газу (копія актів долучені до матеріалів справи).

Весь поставлений товар був прийнятий відповідачем без зауважень щодо якості та кількості, про що свідчить підпис та печатка відповідача на актах передачі-приймання природного газу за період з січня березень 2013 р. за договором, які також були погоджені газорозподільним підприємством.

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Пунктами 4.1- 4.2. договору передбачено, що розрахунок період за Договором становить один календарний місяць з 9-00 год. (за Київським часом) першого дня місяця до 9- 00 год. першого дня наступного місяця включно. Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обєму постачання газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини планового обєму постачання газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації поро ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати відповідач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.5. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Однак свої обовязки згідно умов Договору відповідач виконав частково лише за двома актами прийому передачі природного газу, а саме 18.01.2016 р. в обсязі 22 000 м.куб. та 24.01.2016 р. в обсязі 23163 м.куб. на загальну суму 389747,64 грн., що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 659122,42 грн.

Таким чином, відповідач покладений на нього обовязок щодо оплати за поставлений природний газ, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем. Розмір заборгованості в сумі 659122,42 грн. відповідає даним бухгалтерського обліку сторін спору та підтверджується двосторонньо підписаним актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 р. по 24.05.2016 р. (міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог.

Відповідач позов визнав в повному обсязі, доказів оплати заборгованості не надав.

Приймаючи до уваги, що, на момент розгляду справи в суді, відповідач має заборгованість за отриманий природний газ в сумі 659122,42 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 659122,42 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи і підлягає задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2626,69 грн. за період з 10.02.2016 р. по 29.04.2016 р. та 6049,44 грн. інфляційних втрат за період з лютого по квітень 2016 р. (включно).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним невірно через допущену помилку при визначенні кількості днів, у звязку із чим позовні вимоги про стягнення 3% річних за вказаний позивачем період задовольняються в частині стягнення 2565,48 грн., в частині стягнення 61,21 грн. 3% річних у позові відмовляється.

Щодо розрахунку втрат від інфляції грошових коштів, то перевіривши наданий розрахунок, судом встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів позивачем виконаний не вірно. Фактично, стягненню з відповідача підлягає сума в більшому розмірі чим заявлена позивачем. Однак, оскільки судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем заявлено до стягнення 6049,44 грн. втрат від інфляції, то судом позовна вимога в цій частині задовольняється в межах суми, заявленої позивачем.

За порушення відповідачем строків оплати, позивач, враховуючи положення п. 6.2.1 договору, просив стягнути 38524,72 грн. пені за період прострочення з 10.02.2016 р. по 29.04.2016 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 6.2.1 Договору встановлено, що у разі порушення строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно. Згідно проведеного перерахунку суми пені в судовому засіданні судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню складає 36762,65 грн. В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги доведеними, заснованими на законі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Дочірнього підприємства Газ Мелітополя Публічного акціонерного товариства Мелітопольгаз до ОСОБА_1 державного агротехнологічного університету про стягнення 706323,27 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 державного агротехнологічного університету (72315, Запорізька область, м. Мелітополь, пр-т Богдана Хмельницького, 18, код ЄДРПОУ 00493698) на користь Дочірнього підприємства Газ Мелітополя Публічного акціонерного товариства Мелітопольгаз, (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр-т 50-річчя Перемоги, 17, код ЄДРПОУ 39825907) 659122 (шістсот пятдесят девять тисяч сто двадцять дві) грн. 42 коп. основного боргу, 2565 (дві тисячі пятсот шістдесят пять) грн. 48 коп. 3 % річних, 6049 (шість тисяч сорок девять) грн. 44 коп. втрат від інфляції, та 36762 (тридцять шість тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 65 коп. пені та 10567 (десять тисяч пятсот шістдесят сім) грн. 49 коп. судового збору. Видати наказ.

3.В решті позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України 30 травня 2016 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.