Постанова № 58013156, 23.05.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року справа № 823/235/16

16 год. 05 хв.м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання Будченко А.Ю.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача не зявився,

третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс, про скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії та поновлення відомостей,

встановив:

ОСОБА_3 подала позов, в якому просить:

- скасувати як протиправне рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 № 24973360 від 02.10.2015 про державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс права власності на квартиру АДРЕСА_1;

- зобовязати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис від 02.10.2015 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс та поновити відомості про попереднього власника квартири ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. № 868, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється органом державної реєстрації прав. Нотаріус вправі здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно або на обєкт незавершеного будівництва виключно у випадку вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном. Позивач вважає, що у відповідача не було повноважень для здійснення державної реєстрації права власності на квартиру № 54, що знаходиться за адресою вул. Шевченка, 115 в м. Золотоноша, Черкаської області, оскільки відповідачем нотаріальна дія з вказаним нерухомим майном не вчинялася.

Позивач вказує, що відповідно до пункту 1 наказу Міністерства юстиції України Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб № 607/5 від 02.04.2013р. у разі подання до територіальних органів Мінюсту, посадовим особам органів місцевого самоврядування, адміністраторам центрів надання адміністративних послуг, нотаріусам заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до вказаного наказу. З врахуванням наведеного, позивач вважає, що відповідач не мав повноважень для винесення оскарженого рішення № 24973360 від 02.10.2015, так як таке рішення приймається державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, а не нотаріусами.

Крім того, позивач зазначає, що статтею 35 Закону України Про іпотеку передбачено обовязкове надсилання іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги про усунення порушення. Позивач вказує, що така вимога на його адресу не надходила, а тому, державна реєстрація права власності на майно здійснена з порушенням вимог статті 35 Закону України Про іпотеку.

Також, позивач зазначає, що ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс не є стороною виконавчого провадження, а тому не мало правових підстав після завершення виконавчого провадження на одержання предмету іпотеки без застосування судової процедури. На думку позивача, у звязку з прийняттям державним виконавцем Золотоніського ВДВС ОСОБА_5 фактичної відмови стягувача ПАТ Сведбанк від провадження подальшої процедури примусового виконання виконавчого напису нотаріуса та повернення його без виконання, предмет іпотеки незаконно відступлено за спірним договором від 28.11.2012 на користь ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просила в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що згідно чинного законодавства нотаріус вчинила нотаріальну дію, а саме: посвідчила односторонній правочин заяву ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс від 02.10.2015 щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Крім того, нотаріус, як спеціальний субєкт, на якого покладаються функції держаного реєстратора прав на нерухоме майно, має необхідний обсяг повноважень щодо прийняття рішення про реєстрацію права власності за іпотекодержателем, оскільки вказані повноваження прямо передбачені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868.

Також відповідач стверджує, що вичерпним переліком документів, необхідних для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, не передбачені для подання повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця про відступлення права вимоги та докази їх надсилання.

Щодо незаконності відступлення права за договором іпотеки відповідач зазначила, що відповідно до чинного законодавства кредитор у зобовязанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі. ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс є іпотекодержателем за договорами іпотеки та факторингу, які не є нікчемними і не визнані в судовому порядку недійсними.

27.04.2016 відповідач подала заяву про розгляд справи без її участі.

В письмових запереченнях на адміністративний позов третя особа просила в його задоволенні відмовити повністю, посилаючись на обґрунтування, які зазначені в письмових запереченнях відповідача.

Представник третьої особи в судовому засіданні просила в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

15 вересня 2006 року між акціонерним комерційним банком ТАС-Комерцбанк (банк) та ОСОБА_6 (позичальник) укладено кредитний договір № 016/0906/88-617, відповідно до якого банк зобовязувався надати ОСОБА_6 грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 30000,00 дол. США на строк з 15 вересня 2006 року по 14 вересня 2016 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

З метою забезпечення належного виконання зобовязання за вищевказаним договором між АКБ ТАС-Комерцбанк (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 016/0906/88-617-Z від 15.09.2006, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 4076, в силу якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне їй на праві власності майно: квартиру під номером 54, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 115.

Пунктом 12.3.1 іпотечного договору визначено:

- задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки за рахунок виконання основного зобовязання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку. Відповідно до статті 37 Закону України Про іпотеку у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури передбаченої в цьому підпункті п. 12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за ціною, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта субєкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом субєкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура належного експерта субєкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. При оцінці предмету застави незалежний експерт повинен використовувати методи оцінки, які будуть передбачені діючим законодавством на момент оцінки;

- якщо фактичний розмір заборгованості позичальника за основним зобовязанням, менший за вартість вказаного висновку належного експерта субєкта оціночної діяльності, іпотекодержатель перераховує різницю на поточний рахунок іпотекодавця протягом 60 банківських днів з моменту набуття у власність предмета іпотеки;

- сторони, з розумінням змісту статті 37 Закону України Про іпотеку свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього пункту п. 12.3 цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основні зобовязання.

25 грудня 2008 року у звязку з наявністю станом на 24.12.2008 заборгованості позичальника ОСОБА_6 за кредитним договором приватним нотаріусом Черкаського нотаріального округу ОСОБА_7 на підставі статті 87 Закону України Про нотаріат та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6013, яким запропоновано звернути стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 60 кв.м., житловою 37,2 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_3

На підставі вказаного виконавчого напису відділом державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження та накладено арешт на нерухоме майно, а саме: обєктом обтяження стала квартира АДРЕСА_2, загальною площею 60 кв.м., житловою 37,2 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_3

20.06.2013 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВАТ Сведбанк) у звязку з відмовою останнього від майна боржника.

В подальшому, ПАТ Сведбанк, яке виступає правонаступником ВАТ Сведбанк, яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ ТАС-Комерцбанк, на підставі договору факторингу від 28.11.2012 № 15 відступило ТОВ Факторингова компанія ОСОБА_7 плюс право вимоги заборгованості за кредитними договорами, серед яких і № 016/0906/88-617 від 15.09.2006.

28 листопада 2012 року між ПАТ Сведбанк, яке виступає правонаступником ВАТ Сведбанк, яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ ТАС-Комерцбанк, та товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, серед яких значиться іпотечний договір № 016/0906/88-617-Z від 15.09.2006.

Таким чином, внаслідок укладання вказаних угод ТОВ Факторингова компанія ОСОБА_7 плюс набуло статусу нового іпотекодержателя за іпотечним договором від 15.09.2006 № 016/0906/88-617-Z, іпотекодавцем згідно якого є ОСОБА_3.

02.10.2015 ТОВ Факторингова компанія ОСОБА_7 плюс через уповноважену особу ОСОБА_8 звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 із заявою (реєстраційний номер 13622556) про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) на квартиру АДРЕСА_1.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 02.10.2015 № 24975068, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ Факторингова компанія ОСОБА_7 плюс.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі Закон № 1952-IV, в редакції станом на час прийняття оспорюваного рішення).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державній реєстрації, відповідно до частини 4 статті 15 Закону № 1952-IV, підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частина 5 статті 3 Закону №1952-IV передбачає, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1952-IV у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний субєкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Частина 1 статті 15 Закону № 1952-IV встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з частиною 9 статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Згідно з пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, нотаріус проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно або на обєкт незавершеного будівництва виключно у випадку вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном.

Аналіз викладеного свідчить, що державна реєстрація права власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, яке діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. В той же час, не передбачено можливість проведення державної реєстрації речових прав на обєкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, повязаної із переходом таких прав на обєкт нерухомості.

Між тим, суд вважає за необхідне зазначити, що повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав повязуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

Судом встановлено, що відповідачем нотаріальна дія з нерухомим майном не вчинялася. Посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно не мало місця.

Крім того, при прийнятті рішення у даній справі суд бере до уваги твердження позивача про те, що реєстрація права власності повинна вчинятись відповідним територіальним органом державної реєстрації прав.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 № 607/5 Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мінюсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший субєкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування); на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Згідно з Указу Президента України від 06.04.2011 № 401/2011 Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) обєднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як субєктів інформаційної діяльності.

Підпунктом 10 пункту 3 вказаного Положення передбачено, що Укрдержреєстр здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону. Згідно з пунктом 7 зазначеного Положення Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Таким чином, дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя були протиправними у звязку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.

Отже, на думку суду, реєстраційна дія щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс проведена з порушенням вимог закону.

Крім того, частиною 1статті 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Водночас, позивач не отримувала будь-яких повідомлень від ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги.

Окрім того, згідно з пунктом 5 статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, повязаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною девятою статті 15 цього Закону.

Відповідно до статті 57 Закону № 1952-IV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-357а14).

Матеріали справи містять інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта, згідно якого на майно позивача, зокрема на квартиру № 54, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 115, м. Золотоноша, Черкаська область накладено арешт 26.03.2009 відповідно до виконавчого напису від 25.12.2008 року № 6013, який у встановленому законом порядку не знятий.

Тобто, державну реєстрацію права власності на квартиру № 54, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 115, м. Золотоноша, Черкаська область, за Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс проведено приватним нотаріусом ОСОБА_4 Київського міського нотаріального округу, коли була наявна заборона відчуження майна, що в свою чергу є перешкодою для проведення реєстрації права власності.

Підстави для відмови в державній реєстрації перелічені в статті 24 Закону № 1952-IV, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) обєкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, повязаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною девятою статті 15 цього Закону: заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною девятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення пятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд дійшов до висновку, що наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону щодо майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій щодо цього майна до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд зазначає, що відповідач згідно вимог законодавства повинен був відмовити в реєстрації за третьою особою права власності на спірне майно, оскільки на час вчинення реєстраційних дій в Єдиному реєстрі був наявний запис про арешт спірного майна, проте, відповідачем вчинено дії по реєстрації права власності, які суперечать вимогам законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, приймаючи до уваги приписи Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, компетенцію нотаріуса щодо вчинення реєстраційних дій та зазначене вище в сукупності, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 № 24973360 від 02.10.2015 про державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Зобовязати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис від 02.10.2015 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс та поновити відомості про попереднього власника квартири ОСОБА_3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (19700, АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1653 (одна тисяча шістсот пятдесят три) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена у повному обсязі 30.05.2016.