Постанова № 58012986, 31.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2016 року № 826/16296/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Мазур А.С., суддів: Аблова Є.В., Літвінової А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаНаціонального банку України Публічне акціонерне товариство "Банк Надра" провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного Банку України, третя особа-Публічне акціонерне товариство "Банк Надра", в якому з урахуванням заяви про зміну підстав адміністративного позову, просила:

- визнати протиправною бездіяльність Національного банку України щодо не надання необхідної інформації на запит від 30 серпня 2015 року;

- зобов'язати Національний банк України надати повну інформацію на запит ОСОБА_1 від від 30 серпня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30 серпня 2015 року звернувся до Національного банку України із запитом щодо отримання інформації в порядку ст.ст. 3, 4, 5,19 та 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проте, відповідачем не надано позивачу відповідь на запитувану інформацію.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив, зазначивши, що відповідь на запит надано своєчасно, у повному обсязі та у межах компетенції Національного банку України.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Пояснень по суті заявлених позовних вимог не надав.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 30.08.2015 позивачем було скеровано запит на інформацію до Національного банку України, в якій він просив повідомити чи подавалась заява на Міжбанківську валютну біржу від Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" у серпні 200 року на конвертацію в сумі 1 77 328,23 доларів США від заявника через банк і купівлю української гривні.

Проте, станом на момент подання позову, відповідь на даний запит на адресу позивача не надходила, у зв'язку з чим останній звернувся до суду.

Статтею 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У п.1 ч.1ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» закріплено право запитувача на доступ до публічної інформації, яке гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати таку інформацію.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується, серед іншого, шляхом наданням інформації за запитами на інформацію.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Ч.5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Згідно ч.1 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У відповідності до ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3)особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

З аналізу наведених норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» в їх сукупності суд приходить до висновку, що за результатами розгляду запиту представника позивача Національний банк України мав би надати відповідну інформацію, або відмовити у наданні запитуваної інформації, зокрема у зв'язку з тим, що не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Як вбачається з наданих відповідачем письмових заперечень, на адресу представника позивача була надіслана відповідь від 09.09.2015 року №40-01008/64676 на запит ОСОБА_1, наступного змісту: « У відповідь на запит ОСОБА_1 від 30.08.2015 р. щодо кредитного договору на суму 177 328,23 дол. США повідомляємо, що зі змісту не зрозуміло за яку дату необхідно повідомити інформацію щодо операції ВАТ КБ "Надра"».

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відтиску печатки, запит від 30.08.2015 року був отриманий відповідачем - 03.09.2015 року та зареєстрований за вх. № ЗП/526/1089 із створенням електронної копії документа.

Також представник відповідача надав докази відправлення представнику позивача - ОСОБА_3 відповіді від 09.09.2015 року №40-01008/646676, а саме витяг із Журналу обліку вихідних документів (дата формування 10.09.2015) сформований засобами системи автоматизованого документообігу АСКОД та список рекомендованих листів поданих на відправлення в 8 поштове відправлення м.Києва від 10.09.2015 року.

Суд приймає до уваги те, що відповідачем відповідь на запит позивача була підготовлена вчасно. Також суд приймає до уваги те, що відповідачем зазначена відповідь була також вчасно підготовлена до відправки, про що свідчить відмітка в журналі вихідної документації.

Оскільки Закон України «Про доступ до публічної інформації» тільки встановлює строк надання відповіді і не визначає, що такий строк має враховувати час для поштового обігу, суд вважає, що, в разі надання відповіді поштою, моментом надання відповіді слід вважати момент її передачі органам поштового зв'язку, так як з цього моменту подальший рух поштового відправлення ніяким чином не залежить від відповідача.

Що ж стосується саме неотримання позивачем цієї відповіді, то суд приймає до уваги те, що, відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «М», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення. Таким чином у суду відсутня можливість встановити підстави неотримання позивачем відповіді відповідача та наявність чи відсутність вини відповідача в такому неотриманні, оскільки відповідачем не було надано суду штриховий кодовий ідентифікатор чи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Неможливість встановлення таких обставин виключає можливість задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання письмової відповіді на запит позивача.

Проте, враховуючи також те, що доказів саме отримання позивачем вищезазначеного поштового відправлення з відповіддю відповідача в матеріалах справи немає, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги частково і зобов'язати відповідача повторно повідомити позивача про результати розгляду його інформаційного запиту шляхом надіслання вищезазначеної відповіді від 09.09.2015 року № 40-01008/64676.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Національним банком України доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій при розгляді запиту з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України; у свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню в частині позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а в частині постановлено про стягнення судових витрат із позивача, та з урахуванням того, що відповідно до Закону України "Про судовий збір" позивача не віднесено до осіб, на яких розповсюджуються пільги від сплати судового збору, останньому необхідно сплатити судовий збір у розмірі 73,08 грн.

Керуючись статтями 69-71, 128, 159-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов'язати Національний банк України повторно надіслати ОСОБА_1 лист від 09.09.2015 року №40-01008/64676..

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп. ) на рахунок УДКСУ у Печерському р-ні м.Києва (код ЄДРПОУ 38004897, рахунок: 31218206784007, банк отримувач ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019, код бюджетної класифікації доходів 22030101, призначення платежу - судовий збір за позовом, Окружний адміністративний суд міста Києва).

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.С. Мазур

Судді: Є. В. Аблов

А.В. Літвінова