Постанова № 58012971, 25.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2016 року № 826/2335/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., суддів: Аблова Є.В., Літвінової А.В., при секретарі судових засідань Авраменко Л.С., за участю представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача- Калюжного А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_3 до Міністерства оборони України провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16 березня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_3 з позовом до Міністерства оборони України, у якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 як інваліду 2 групи, яка настала у наслідок поранення /контузії/ отриманої під час виконання обов'язків військової служби, одноразову грошову допомогу у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму встановленого законодавством для працездатних осіб, що становить 243600 гривень;

- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 243600 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю внаслідок виконання обов'язків військової служби, однак листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України йому повідомлено що, зокрема, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому права на отримання одноразової грошової допомоги позивач не має, однак із зазначеним останній не погоджується, зазначаючи, що друга група інвалідності йому встановлена в 2015 році, тобто вже після набуття чинності Законом України від 04.04.2006 № 3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та доданих до неї матеріалах, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказавши, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок виконання військового обов'язку у розмірах, що передбачені статтями 16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 N 5040-VІ та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, оскільки право на таку допомогу виникає на момент встановлення інвалідності вперше, отже така допомога повинна призначатися та виплачуватися в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Просив у задоволенні позову відмовити.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 у період з 07.08.1987 року по 30.07.1988 року проходив службу у збройних силах на території Республіки Афганістан у в/ч п.п. 81432.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії КИО-1 №0386397 від 31.07.2012 позивачу встановлено третю групу інвалідності з 26.07.2012 - поранення, контузія головного мозку і захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Довідкою до акта огляду МСЕК (серія АВ №0199466 від 01.04.2015 позивачу встановлено другу групу інвалідності - травма, контузія пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії).

Позивач, вважаючи що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, звернувся до військового комісара Броварського об'єднаного міського військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю 2 групи.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.10.2015 № 248/3/6/2681 ОСОБА_3 було повідомлено, що під час розгляду його документів встановлено, що підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги немає. Зазначено, що Закон України від 04 липня 2012 року № 5040- VI «Про внесення змін до деяких Законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", яким змінено редакцію ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» (на виконання якого було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975), набрав чинності 01 січня 2014 року, а відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Однак, позивач вважає, зазначене незаконним, оскільки друга група інвалідності йому встановлена в 2015 році, вже після набуття чинності Законом України від 04 квітня 2006 року № 3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, що діє на даний час, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно із п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Статтю 16 та 16-2 викладено в такій редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VI, який набрав законної сили з 01.01.2014.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок №975), яка набрала законної сили з 24.01.2014, установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно п. З Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, суд зазначає, що датою, з якої у військовослужбовця виникає право на отримання одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у розмірах, що встановлені статтями 16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VI та відповідно до Порядку № 975 виникає з моменту первинного встановлення такої інвалідності в період дії таких актів. Особи, допомога яким не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто на день встановлення такої інвалідності.

Як було судом зазначено вище, відповідно до довідки МСЕК серії КИО-1 №0386397 від 31.07.2012 позивачу під час первинного огляду було довічно встановлено 3 групу інвалідності в зв'язку із пораненням, травмою, контузією та захворюванням пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю військовослужбовця у позивача виникло з моменту встановлення інвалідності, а саме з 31.07.2012.

На той момент діяла наступна редакція ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Також діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Порядок №499).

Відповідно до підпунктів 2, 4 п. 2 вказаного Порядку №499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам І групи; 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 20- місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 33- місячного грошового забезпечення - інвалідам І групи; 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до 12 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, є яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пп. 1 п. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.

Тобто, головним розпорядником бюджетних коштів у Міністерстві оборони України є виключно Міністр оборони України.

Позивач після встановлення йому інвалідності з відповідною заявою до відповідача про виплату йому одноразової грошової допомоги не звертався.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок виконання військового обов'язку у розмірах, що передбачені статтями 16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 « 5040-VІ та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, так як право на таку допомогу виникає на момент встановлення інвалідності вперше, отже така допомога повинна призначатися та виплачуватися в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України викладеній в ухвалі від 15.03.2016 по справі №825/2188/15-а прийнятою за результатами розгляду аналогічної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.С. Мазур

Судді Є.В. Аблов

А.В. Літвінова