Постанова № 58012940, 27.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2016 року 09:00 № 826/1227/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування вимоги та рішення, -В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач або ФОП ОСОБА_1.) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якій просить суд визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-39У від 07.10.2015 та рішення № 0001331701 від 07.10.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.10.2015 № Ф-39У та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.10.2015 № 0001331701, як таких, що винесені (виставлені) за результатами документальної позапланової перевірки (акт ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.07.2015 № 3264/26-58-17-01-17-3029117780). На думку позивача висновки контролюючого органу про нереальність (нікчемність) правочинів між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «Грант Тайм» спростовуються наявними у нього первинними документами, та суперечать вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи викладені у письмових запереченнях від 30.03.2016. В тексті своїх заперечень ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві зазначила, що в ході проведення документальної позапланової перевірки позивача податковою інспекцією встановлений факт завищення ФОП ОСОБА_1 витрат від здійснення підприємницької діяльності на суму 690 000 грн., та як наслідок, - заниження нею доходу отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб, та на який має нараховуватися єдиний внесок, - всього на суму 690 000 грн. Підставами для таких висновків стала отримана ДПІ податкова інформація про відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Грант Тайм» реальних можливостей для здійснення легальної господарської діяльності (акт від 16.04.2014 № 1057/2659/22-02/38123047 про неможливість проведення зустрічної звірки, висновок підрозділу податкової міліції про наявність в діяльності ТОВ «Грант Тайм» ознак фіктивності). З урахуванням цих висновків за результатами перевірки у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску позивачу було донараховано єдиний внесок у розмірі 6 367,10 грн. та відповідно застосований штраф за нарахування такої суми єдиного внеску. Додатково на обґрунтування правомірності висновків акта перевірки представник відповідача надав суду копію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13.07.2015 по справі № 761/17926/15-к (№ 1-кп/761/870/2015), постановленої за результатами розгляду клопотання прокурора Прокуратури м. Києва Білого Д.М. про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (вчинення фіктивного підприємництва), та закриття кримінального провадження

В судовому засіданні 30.03.2016 за участю представників сторін суд у відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, протягом періоду з 22.06.2015 по 26.06.2015 працівником ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати нею податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт від 06.07.2015 № 3264/26-58-17-01-17-3029117780 (далі - акт перевірки).

За висновками цього акта перевірки позивачем були порушені вимоги: 1) норм п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що полягає у неправомірному завищенні показника витрат за 2013 рік, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, всього на 690 000 грн., в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занизила розмір чистого оподаткованого доходу за 2013 рік на аналогічну суму коштів та їй був донарахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 114 824,58 грн.; 2) пп. 1 п. 2 ст. 6, пп. 2 п. 1 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, що полягає у не нарахування та не сплаті підприємцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік у сумі 690 000 грн.

Зокрема, в акті перевірки зафіксовано, що в ході проведеної документальної перевірки позивача перевіряючим встановлено наступне. ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) була зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією 13.06.2005 та взята на податковий облік в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

Згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (за КВЕД) визначені наступні: інші послуги, що надаються юридичним особам та не віднесені інших угрупувань, консультації з питань інформатизації, створення програмного забезпечення, оброблення даних, реклама, дослідження ринку та вивчення суспільної думки. Фактично впродовж перевіряємого періоду позивач надавав рекламні послуги, послуги з розробки рекламних носіїв, проведення рекламних компаній.

Крім того, протягом періоду з 01.01.2013 по 31.12.2014 позивач здійснювала підприємницьку діяльність, перебуваючи на загальній системі оподаткування, та є зареєстрованим платником податку на додану вартість (свідоцтво №с 88294742 від 30.12.2005).

Розрахунки в ході здійснення підприємницької діяльності проводилися ФОП ОСОБА_1 у безготівковій формі на розрахунковий рахунок, з веденням книги обліку доходів.

Згідно поданих до ДПІ податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2013 - 2014 роки встановлено, що до річного оподатковуваного доходу включено дохід, отриманий від підприємницької діяльності. Зокрема, за підсумками 2013 року ОСОБА_1 задекларувала суму чистого оподаткованого доходу у розмірі 13 870 грн. як різницю між загальним оподатковуваним доходом у розмірі 1 067 544,38 грн. та витратами у розмірі 1 053 674,38 грн. Сума податку, яка підлягає сплаті до бюджету за даними платника податків становить 2 080,50 грн.

В ході здійснення перевірки правильності визначення позивачем розмірів оподаткованого доходу за перевіряємий період працівником ДПІ встановлено завищення позивачем показника задекларованих витрат за 2013 рік на суму 690 000 грн. у зв'язку з віднесенням до їх складу витрат, що не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме - оплати за консультаційні послуги ТОВ «Грант Тайм» в сумі 690 000 грн. (без ПДВ). На думку перевіряючого у позивача відсутнє право на формування витрат за рахунок господарських операцій з ТОВ «Грант Тайм» в розумінні ст. 14 і 138 Податкового кодексу України, оскільки до податкової інспекції надійшов акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.04.2014 № 1057/2659/22-02/38123047 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Грант Тайм» (код ЄДРПОУ 38123047) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2013 по 28.02.2014. За висновками цього Акта від 16.04.2014 № 1057/2659/22-02/38123047 звіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Грант Тайм» з суб'єктами господарювання, задекларованими у податковій звітності товариства з податку на додану вартість з період з 01.02.2013 по 28.02.2013. Також, згідно наявної в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві інформації, встановлено, що ТОВ «Грант Тайм» відсутнє за своїм місцезнаходженням, а допитаний гр-н ОСОБА_3 повідомив, що він не причетний до реєстрації та фінансово-господарської діяльності названого товариства.

Враховуючи сформовані висновки про завищення ФОП ОСОБА_1 суми витрат працівник податкової інспекції вирахував їй суму чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік у розмірі 690 000 грн. (замість визначеного підприємцем розміру оподатковуваного доходу 13 870 грн.) та визначив податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі 114 824,58 грн.

У взаємозв'язку з фактом заниження чистого доходу за 2013 рік перевіряючим виявлено заниження ОСОБА_1 суми доходу, на який нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 690 000 грн. Оскільки позивачем єдиний внесок з суми чистого оподатковуваного доходу в розмірі 690 000 грн. не обраховувався та до бюджету не сплачувався, перевіряючий дійшов висновку про порушення підприємцем норм пп. 1 п. 2 ст. 6, пп. 2 п. 1 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та донарахував позивачу на підставі п. 3 ч. 11 ст. цього 25 Закону єдиний внесок за 2013 рік у сумі 6 367,10 грн.

24.07.2015 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-23У, якою позивачу визначено до сплати суму недоїмки по єдиному соціальному внеску у розмірі 6 367,10 грн., а також винесла рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно не нарахованого внеску за № НОМЕР_3, згідно якого до ФОП ОСОБА_1 у відповідності п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосована штрафна санкція по єдиному внеску у розмірі 636,72 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказані вимога та рішення від 24.07.2015 були скасовані згідно рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.09.2015 № 2887/Р/26-15-10-08-16 про результати розгляду первинної скарги з підстав формування їх на підставі положень Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455, що втратив чинність відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449. Одночасно враховуючи формальний характер підстав для скасування вимоги та рішення від 2407.2015, ГУ ДФС у м. Києві своїм рішенням від 30.09.2015 № 2887/Р/26-15-10-08-16 зобов'язала ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві сформувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у відповідності до чинного законодавства.

07.10.2015 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта від 06.07.2015 № 3264/26-58-17-01-17-3029117780 та на виконання рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30.09.2015 № 2887/Р/26-15-10-08-16 сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-39У (далі - Вимога), якою позивачу визначено до сплати суму недоїмки по єдиному соціальному внеску у розмірі 6 367,10 грн., а також винесла рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно не нарахованого внеску за № 0001331701 (далі - Рішення), згідно якого до ФОП ОСОБА_1 у відповідності п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосована штрафна санкція по єдиному внеску у розмірі 636,72 грн.

Вважаючи вказані Вимогу та Рішення від 07.10.2015 протиправними і такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За вимогами норм ч. 2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, в тому числі, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону № 2464-VI для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,7% бази нарахування. Базою оподаткування є сума доходу, отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та сума доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід. Мінімальний розмір єдиного внеску має бути сплачений тільки в тому разі, якщо підприємець отримував дохід.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

В силу положень абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

З контексту вищенаведених норм Закону слідує, що позивач як фізична особа-підприємець, яка протягом 2013 року перебувала на загальній системі оподаткування та отримувала суми доходів від здійснення підприємницької діяльності за цей період, є платником єдиного соціального внеску за вказаний період.

Частиною 4 ст. 8 Закону № 2464-VI (в редакції чинній на момент призначення та проведення документальної перевірки позивача) встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, у відповідності до п. 4 розд. 1 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765 (далі - Порядок № 765)(що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за № 217/24994), облік єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ), спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників (далі - СДПІ), державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій відповідно до функціональних повноважень.

Одночасно судом враховується наступне. В розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI «недоїмка» - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 2 - 4 ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

При цьому, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У разі ж якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абз. 4 ч. 9 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Форми, порядок формування, оформлення та надсилання платнику єдиного внеску вимоги про сплату боргу (недоїмки зі сплати єдиного внеску) та рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів доходів і зборів сум єдиного внеску визначені у розділах VI і VIІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, що зареєстрований Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953.

Як видно з тексту акта перевірки та не заперечується позивачем, за результатами підприємницької діяльності в 2013 році позивач нарахувала єдиний внесок на задекларовану нею суму чистого оподатковуваного доходу у розмірі 13 870 грн., та сплатила до бюджету єдиний внесок у сумі 4 812,89 грн. За результатами документальної перевірки позивачу донарахований та визначений до сплати єдиний внесок (11 179,99 грн.) із суми чистого оподатковуваного доходу в розмірі 703 870 грн. (тоюто, 13,870 грн. + 690 000 грн. - сума заниженного ФОП ОСОБА_1 за даними документальної перевірки оподатковуваного доходу в розмірі 690 000 грн. у зв'язку з формуванням витрат на аналогічну суму за рахунок господарських операцій з ТОВ «Грант Тайм»). З урахуванням попередньо задекларованої та сплаченої позивачем суми єдиного внеску в розмірі 4 812,89 грн. за підсумками діяльності в 2013 році, контролюючим органом встановив заниження єдиного внеску на суму 6 367,10 грн.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 цього Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Між тим, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Таким чином, згідно законодавчого визначення витрат, до їх складу слід віднести всі витрати платника податків на придбання товарів чи послуг, які потім споживаються в його господарській діяльності.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України, який передбачає особливості оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

В свою чергу, згідно ст. 138 п. 138.1 розділу III ПК України ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 названого Кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі: вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Також норми ст. 138 п. 138.2. ПК України визначають, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

В силу припису норми пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірці, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені правові норми, на думку суду, дозволяють фізичній особі-підприємцю формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Оцінюючи податкові наслідки господарських операцій позивача з ТОВ «Грант Тайм», суд встановив, що за умовами договору про надання послуг № 2 КП від 02.11.2012, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (як замовником) і ТОВ «Грант Тайм» (як виконавцем), в особі директора Демченко В.М., названий виконавець зобов'язувався надавати позивачу платні консультаційні послуги з питань комерційної діяльності та керування, а саме - оптимізації бізнес процесів замовника та надання рекомендацій щодо найманого персоналу. Вартість виконаних робіт за даним Договором складає 690 000 грн., крім того ПДВ 138 000 грн. Оплата за договором здійснюється на підставі виставленого рахунка-фактури.

Відповідно до усних пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, консультаційні послуги надавалися переважно в усному порядку. Необхідність в отриманні таких послуг була зумовлено намірами ФОП ОСОБА_1 реорганізувати існуючу організаційно-правову форму ведення підприємницької діяльності шляхом переведення ФОП у ТОВ.

Дослідивши текст договору про надання послуг № 2 КП від 02.11.2012 суд встановив, що зі змісту цього договору не вбачається врегулювання сторонами питань щодо місця, порядку та способом надання консультаційних послуг, обміну необхідними інформаційними матеріалами, форми надання консультаційних послуг та рекомендацій, визначення переліку конкретних питань, що потребують вирішення шляхом надання консультацій, та конкретних осіб, відповідальних за надання послуг. Також в тексті договору відсутній розрахунок вартості консультаційних послуг та не визначено складові такого розрахунку.

На підтвердження фактичного виконання цих операцій позивачем подано: копію договору від 02.11.2012 № 2 КП, копію акта надання послуг № 995 від 31.01.2013 на суму 828 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 132 000 грн.), складеного та підписаного директором товариства Демченко В.М. і ФОП ОСОБА_1 за результатами надання послуги «консультаційні послуги з питань комерційної діяльності та керування», копії виписок АТ «ОТП Банк» у м. Києві по рахунку ФОП ОСОБА_1 за 14.02.2013 19.02.2013, де зафіксовані відомості про здійснення позивачем переказу коштів на загальну суму 828 000 грн. в якості оплати за консультаційні послуги з питань комерційної діяльності згідно рахунку № 995 від 31.01.2013.

Проаналізувавши перелічені вище документи позивача суд дійшов висновку про недостатність документів для встановлення реального виконання ТОВ «Грант Тайм» описаних вище операцій, оскільки зі змісту акта надання послуг від 31.01.2013, що має узагальнений характер, не видається за можливе встановити порядок надання послуг, кількість та форму наданих послу, безпосередніх виконавців, з урахуванням їх значної вартості.

Жодних інших первинних документів, документів бухгалтерського обліку та організаційно-розпорядчого характеру, документів ділової переписки, оформлених/отриманих ФОП ОСОБА_1 на підставі та на виконання договору від 02.11.2012 № 2 КП з контрагентами ТОВ «Грант Тайм», зокрема: додатків та додаткових угод до основного договору з питання врегулювання окремих нюансів реалізації цього договору; організаційно-розпорядчих документів товариства про призначення відповідальних виконавців договору; документальних доказів руху між сторонами матеріалів, необхідних для надання консультацій, та готових результатів послуг; розрахунку вартості послуг; рахунка-фактури від 31.01.2013 № представник позивача суду не пред'явив та пояснень про причини відсутності таких документів до суду не надав.

Крім того, в ході судового розгляду справи позивачем на обґрунтування обставин щодо використання консультаційних послуг у своїй господарській діяльності не було надано жодних доказів, підтверджуючих даний факт.

В силу норм ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних і розрахункових документів позивача, суд вбачає, що задокументовані ФОП ОСОБА_1 витрати по операціях з ТОВ «Грант Тайм» за 2013 рік у сумі 690 000 грн. не підтверджуються.

З огляду на те, що позивачем не підтверджені витрати на придбання консультаційних послуг належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю формування витрат за рахунок контрагента ТОВ «Грант Тайм» є безпідставним, а тому суд дійшов висновку про правомірність здійснених контролюючим органом обрахунку суми чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік та відповідно нарахування позивачу суми єдиного внеску у розмірі 6 367,10 грн. та застосування штрафу на суму 636,72 грн. за фактом такого нарахування єдиного внеску спірними Вимогою та Рішенням від 07.10.2015.

В силу норми пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, яка кореспондується з наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятої ним спірної податкових повідомлень-рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що при прийнятті судового рішення по справі надані представником відповідача копії ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13.07.2015 по справі № 761/17926/15-к (№ 1-кп/761/870/2015) та акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.04.2014 № 1057/2659/22-02/38123047 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грант Тайм» не враховувалися, оскільки стосуються обставин легітимності діяльності товариства в період з 13.02.2013, тобто після оформлення первинних документів по спірних правовідносинам.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 11, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський