Постанова № 58012904, 23.05.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року ЧернігівСправа № 825/834/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

за участі секретаря - Скугоревої Н.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_4, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 28.04.2016 звернувся до суду з позовом до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_4, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_4 про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу від 14 квітня 2016 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що дії відповідача щодо передачі майна, яке перебуває в спільній сумісні власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5, - нежитлової будівлі (кафе), яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, смт, Олишівка, вул. Чернігівська, будинок 21 ПАТ банк «Демарк», як стягувачу, в рахунок погашення боргу її чоловіка є протиправними. Позивач зазначає, що до боргів свого чоловіка вона не має жодного відношення, а вищевказане майно було придбане у шлюбі та за спільні кошти. Позивач звернулась звернулась до Чернігівського районного суду Чернігівської області із позовною заявою про поділ спільного майна подружжя, а саме зазначеної нежитлової будівлі. Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2015 року було забезпечено позов ОСОБА_3 та накладено арешт на спірну нежитлову будівлю (кафе), яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Олишівка, вул. Чернігівська, будинок 21, про що повідомлено Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області. Однак всупереч наведеному судового рішенню державним виконавцем фактично передано спірне майно у власність іншої особи, що, на думку позивача, є порушенням вимог законодавства, а тому постанова державного виконавця від 14.04.2016 є протиправною та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач - Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_4 в судове засідання не зявився про час слухання справи повідомлений належним чином, заперечень на позовну заяву не подав. Суд, на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, за наявних в матеріалах справи доказів.

Ухвалою суду до участі в справі було залучено другого відповідача Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області.

Представник другого відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, пояснив, що представником боржника ОСОБА_1 до відділу примусового виконання була подана заява, в якій останній, посилаючись на ухвалу Чернігівського районного суду № 748/2553/15-ц від 14.09.2015, просив не вчиняти жодних виконавчих дій щодо нерухомого майна боржника ОСОБА_5, а саме нежитлової будівлі "Кафе", що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Олишівка. вул. Чернігівська, 21. Вищезазначена ухвала постановлена за заявою дружини боржника про забезпечення її позову та нею накладено арешт на нежитлову будівлю (кафе), що знаходиться за адресою: смт. Олишівка, вул. Чернігівська, 21, а у задоволенні іншої частини заяви ОСОБА_6 щодо заборони вчиняти будь-які виконавчі дії стосовно обєкта нерухомості суд відмовив. Таким чином суд не зупиняв реалізацію арештованої будівлі та не забороняв державному виконавцю виконувати рішення та вчиняти виконавчі дії щодо арештованого майна. Зі змісту ухвали вбачається, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту вжиті судом лише з метою заборони його відчуження боржником ОСОБА_5 Згідно положень Закону України "Про виконавче провадження", накладення судом арешту на майно боржника не являється підставою для зупинення виконавчого провадження та невжиття заходів примусового виконання. Враховуючи наведені обставини державним виконавцем в подальшому вчинялись відповідні виконавчі дії, повязані з реалізацією арештованого нерухомого майна.

Оскільки за результатами проведення трьох електронних торгів майно боржника залишилось нереалізованим, 18.03.2016 на підставі ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", стягувачам у зведеному виконавчому провадженні було запропоновано вирішити питання про залишення нереалізованого майна в рахунок погашення боргу. До відділу примусового виконання рішень надійшла заява ПАТ "Банк "Демарк", в якій останнє повідомило державного виконавця про бажання залишити нереалізований обєкт нерухомості в рахунок часткового погашення боргу. Саме на підставі вказаної заяви, відповідно до ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" і була винесена постанова про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу.

Відповідач вважає, що під час проведення виконавчих дій жодної норми чинного законодавства державним виконавцем не порушено. Всі виконавчі дії вчинялись в межах повноважень та у спосіб визначений Законом України "Про виконавче провадження", який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Представник третьої особи ПАТ «Банк «Демарк» в судове засідання не зявився, про час слухання справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області знаходиться зведене виконавче провадження № 323А/2 з виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) про стягнення заборгованості з ОСОБА_5, розпочате постановою про об'єднання виконавчих проваджень від 30.06.2009.

Станом на 20.05.2016 до складу зведеного виконавчого провадження входить 31 виконавчий документ на загальну суму стягнення 3750139,15 грн.

В ході здійснення виконавчого провадження стягнення за виконавчими документами було звернуто на нерухоме майно боржника, а саме нежитлову будівлю "Кафе", загальною площею 160,1 м2, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Олишівка, вул. Чернігівська, 21.

Арешт на вказану будівлю накладено постановою державного виконавця від 16.07.2013 та актом опису й арешту майна від 16.07.2015.

14.09.2015 даний обєкт нерухомості передано на реалізацію за вартістю, визначеною субєктом оціночної діяльності, 307795,00 грн.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 13 серпня 1988 року було зареєстровано шлюб.

ОСОБА_5 20 липня 2005 року відповідно до договору купівлі-продажу № 2-2089 було придбано у власність нежитлову будівлю (кафе) що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Олишівка, вул. Чернігівська, 21.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14.09.2015 було відкрито провадження по справі № 748/2553/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на ? частину нежитлового приміщення.

Також, ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14.09.2015 в якості заходу забезпечення позову ОСОБА_3 накладено арешт на нежитлову будівлю (кафе), що знаходиться за адресою: смт. Олишівка, Чернігівського району, вул. Чернігівська, 21 до вирішення справи у суді.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 ст. 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам..

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про забезпечення позову звертається до виконання негайно після внесення предмета застави в повному розмірі (ч. 9 ст. 153 ЦПК України).

Всупереч накладеному судом арешту на нежитлову будівлю, Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області вчинялись дії щодо подальшої реалізації зазначеного майна. Так, Управлінням державної виконавчої служби було організовано проведення електронних торгів (протокол № 144361 від 15.02.2016), однак за їх результатами майно боржника залишилось нереалізованим.

Листом від 18.03.2016 № 02.1-25/323А/2 Головним державним виконавцем Леньком А.М. на підставі ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", стягувачам у зведеному виконавчому провадженні було запропоновано вирішити питання про залишення нереалізованого майна в рахунок погашення боргу.

До відділу примусового виконання рішень 04.04.2016 надійшла заява ПАТ "Банк "Демарк" від 01.04.2016 № 03/07-521, в якій останнє повідомило державного виконавця про бажання залишити нереалізований обєкт нерухомості в рахунок часткового погашення боргу.

На підставі вказаної заяви, відповідно до ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_4 була винесена постанова про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 14.04.2016, якою нежитлову будівлю «Кафе», загальною площею 160,1 мІ, вартістю 307795,00 грн., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Олишівка, вул. Чернігівська, 21 було передано ПАТ «Банк «Демарк» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за виконавчим листом № 2-76/08, виданим 22.07.2008 Деснянським районним судом м. Чернігова.

У статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа (пункт 4); зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право (пункт 6); зупинення судом реалізації арештованого майна (пункт 7).

Про подібні види забезпечення позову йдеться і у статті 152 ЦПК.

Тобто при застосуванні або Закону України "Про виконавче провадження", або статті 152 ЦПК наступають такі ж правові наслідки, які перешкоджають подальшому вчиненню дій по виконавчому провадженню.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1 - 17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстави, передбаченої пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

Виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 6 - 10 і 12 - 14 частини першої статті 37 цього Закону, пунктами 2 - 5 частини першої статті 38 цього Закону, - до закінчення строку дії зазначених обставин (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС не було дотримано судового рішення, а саме ухвали Чернігівського районного суду про забезпечення позову.

Відповідно до статті 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже враховуючи все викладене вище, суд приходить до висновку про те, що постановою про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 14.04.2016 державний виконавець фактично здійснив реалізацію майна, що є предметом спору між ОСОБА_3 та боржником по зведеному виконавчому провадженні. Однак така реалізація відбулася в період дії судового рішення, яким арештовано нерухоме майно, тобто заборонено вчиняти будь-які дії спрямовані на реалізацію такого майна. Отже, головний державний виконавець не дотримався судового рішення та не зупинив вчинення виконавчих дій, чим порушив права ОСОБА_6 на частину майна, що належить її чоловікові та було придбано під час шлюбу.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що оскільки оскаржуваною постановою порушено права позивача та під час її винесення державний виконавець діяв не на підставі та не в межах повноважень, наданих Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 14.04.2016 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, винесену в рамках зведеного виконавчого провадження № 323А/2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_4 від 14.04.2016 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, винесену в рамках зведеного виконавчого провадження № 323А/2.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

СуддяО.В. Кашпур