Постанова № 58012897, 25.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2016 року 15:28 № 826/270/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Кобилянського К.М., Мазур А.С., при секретарі судового засідання Шевчишин О.І., розглянувши адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Юридична фірма "Імператив плюс"

до Державної екологічної інспекції України

про визнання протиправним та скасування рішення

за участю представників сторін:

представник позивача: Арапова Ірина Олександрівна

представник відповідача: Короткова Тетяна Іванівна

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25.04.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Юридична фірма "Імператив плюс" (надалі - Позивач), звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Держекоінспекції України від 05.06.2015 р. № 39 «Про затвердження Переліку конфіденційної інформації, що є власністю держави в Державній екологічній інспекції України та Переліку посадових осіб, яким дозволено працювати з документами з грифом «Для службового користування» в Держекоінспекції України».

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає про необхідність визнання протиправним та скасування Наказу № 39 у зв'язку з не проведенням державної реєстрації Наказу від 05.06.2015 р. № 39 «Про затвердження Переліку конфіденційної інформації, що є власністю держави в Державній екологічній інспекції України та Переліку посадових осіб, яким дозволену працювати з документами з грифом «Для службового користування» в Держекоінспекції України» відповідно до вимог Указу Президента України від 03.10.1992 р. №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та надав суду письмові заперечення на позовну заяву.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначає, що Держекоінспекція України відповідно до свого Положення не наділена повноваженнями приймати нормативно-правові акти та не є суб'єктом нормотворення, а тому Наказ від 05.06.2015 р. № 39 «Про затвердження Переліку конфіденційної інформації, що є власністю держави в Державній екологічній інспекції України та Переліку посадових осіб, яким дозволено працювати з документами з грифом «Для службового користування» не підлягає державній реєстрації, як нормативно - правовий акт.

В судовому засіданні представник Відповідача проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Приватним підприємством «Юридична фірма «Імператив Плюс» на договірних засадах за зверненням ряду громадян м. Українка та довколишніх населених пунктів Обухівського району, Київської області (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших) розпочато збір інформації пов'язаної з впливом на природне довкілля діяльності Трипільської ТЕС, яка входить в структуру ПАТ «Центренерго».

Громадяни (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інші), які звернулися за правовою допомогою до Позивача зазначають, що діяльністю Трипільської ТЕС порушуються їх права, зокрема, передбачене ч.1 ст.50 Конституції України право на безпечне для життя і здоров'я довкілля. За повідомленнями даних громадян діяльність Трипільської ТЕС супроводжується постійними наднормативними викидами в атмосферу забруднюючих речовин.

ПП ЮФ «Імператив плюс» з метою забезпечення належного захисту прав громадян, які звернулися за правовою допомогою та зібрання доказів 28 жовтня 2015 року в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», звернулося до Державної екологічної інспекції України із письмовим запитом про надання інформації щодо здійснення останньою перевірок Трипільської ТЕЦ на відповідність її діяльності природоохоронному законодавству України.

Державна екологічна інспекція України листом від 06.11.2015 року, за підписом Голови Держекоінспекції України Заїки А.М., надала інформацію та повідомила Позивача, що акти перевірок суб'єкта господарювання, документи реагування на виявлені порушення містять конфіденційну інформацію про юридичні та фізичні особи, а тому не підлягають розголошенню.

Крім того, Держекоінспекція України в вищезазначеному листі зазначила, що матеріали перевірок об'єктів з обмеженим доступом є конфіденційною інформацією відповідно до «Переліку класифікації інформації, що є власністю держави у Державній екологічній інспекції України» затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 05.06.2015 року за № 39.

Позивач зазначає, що наказом Державної екологічної інспекції України від 05.06.2015 року за № 39 був затверджений «Перелік конфіденційної інформації, що є власністю держави в Державній екологічній інспекції України та Перелік посадових осіб, яким дозволено працювати з документами з грифом «Для службового користування» в Держекоінспекції України» є незаконним та підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що у Мінекономрозвитку відсутня компетенція на прийняття оскаржуваного Наказу, оскільки цей державний орган не уповноважений здійснювати регулювання цін (тарифів) на ринку транспортування (в тому числі транзиту) аміаку, проте, Суд не погоджується з даним твердженням виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про інформацію" Суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень. Об'єктом інформаційних відносин є інформація.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 "Про інформацію", право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Статтею 10 Закону України "Про інформацію" визначено, види інформації за змістом: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.

У відповідності до ст. 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Згідно зі ст. 21 вказаного Закону, Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості: 1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту; 2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей; 3) про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; 4) про факти порушення прав і свобод людини, включаючи інформацію, що міститься в архівних документах колишніх радянських органів державної безпеки, пов'язаних з політичними репресіями, Голодомором 1932 - 1933 років в Україні та іншими злочинами, вчиненими представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів; 5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб; 6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Постанова Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 року № 1893, визначає обов'язковий для всіх центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності (далі - організації) порядок обліку, зберігання, використання та знищення документів, справ, видань, магнітних та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави (далі - документи). Переліки відомостей, які містять службову інформацію, затверджуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. Експертні комісії утворюються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. До їх складу включаються представники режимно-секретного та інших структурних підрозділів з числа найбільш кваліфікованих фахівців. У разі потреби для участі в роботі експертної комісії можуть залучатися фахівці заінтересованих підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) з метою розгляду питань, що належать до їх компетенції. Рішення комісії оформляється протоколом, який затверджується міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією. На підставі рішення експертної комісії інформація включається до переліку відомостей, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави. У разі потреби на державних підприємствах, в установах і організаціях з урахуванням особливостей їхньої діяльності розробляються та за погодженням з міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого вони належать, вводяться в дію переліки конкретних видів документів у відповідній сфері діяльності.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 року № 1893, Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям у межах їхніх повноважень у шестимісячний термін розробити і ввести в дію переліки службової інформації.

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 454, (надалі - Положення про Держекоінспекцію України) Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.

Положенням визначено виключний перелік повноважень Держекоінспекції України.

У відповідності до п. 9 Положення Держекоінспекція України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства та доручень Міністра видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписує Голова Держекоінспекції України.

Голова Держекоінспекції України згідно з пп. 3 п. 10 Положення, Держекоінспекцію України вносить Міністрові екології та природних ресурсів України пропозиції щодо формування державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розроблені Держекоінспекцією України з питань, що належать до її компетенції, проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Міністерства екології та природних ресурсів України.

В п. 35 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 року № 1893, зазначено, що забороняється користуватися відомостями з документів з грифом "Для службового користування" для відкритих виступів або опублікування у засобах масової інформації, експонувати такі документи на відкритих виставках, демонструвати їх на стендах, у вітринах або інших громадських місцях. У разі потреби з письмового дозволу керівника організації допускається опублікування або передання для опублікування несекретних відомостей обмеженого поширення, якщо такі відомості не суперечать перелікам, зазначеним у пункті 1 цієї Інструкції.

Відповідно до п. 37 цієї ж Інструкції, представники інших організацій допускаються до ознайомлення і роботи з документами з грифом "Для службового користування" з дозволу керівників організацій (структурних підрозділів), у володінні та розпорядженні яких перебувають ці документи, за наявності письмового запиту організацій, в яких вони працюють, із зазначенням характеру завдання, що виконується. Виписки з документів і видань з грифом "Для службового користування", що містять відомості обмеженого поширення, робляться у зошитах, що мають аналогічний гриф, які після закінчення роботи надсилаються на адресу організації, яка давала дозвіл на ознайомлення і роботу з документами з грифом "Для службового користування".

Як вбачається з матеріалів справи, саме на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 року № 1893 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію» та Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 454 Головою Державної екологічної інспекції України прийнято Наказ від 05.06.2015 р. №39, яким затверджено і введено в дію Перелік конфіденційної інформації, що є власністю держави в Державній екологічній інспекції України.

Позивач в позовній заяві зазначає, що Наказ Державної екологічної інспекції України від 05.06.2015 р. №39 «Про затвердження Переліку конфіденційної інформації, що є власністю держави в Державній екологічній інспекції України та Переліку посадових осіб, яким дозволену працювати з документами з грифом «Для службового користування» в Держекоінспекції України» є нормативно-правовим актом, проте, Суд не погоджується з даними твердженнями з наступних підстав.

Згідно із п. 1.4 Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2005 р. N 34/5 (надалі - Наказ N 34/5), у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання; нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

З метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій Указом Президента України від 03.10.92 р. N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (надалі - Указ N 493/92) постановлено установити, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 2 Указу N 493/92, державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - здійснює Міністерство юстиції України.

Згідно з ст. 6 Указу N 493/92, Кабінету Міністрів України постановлено затвердити до 1 грудня 1992 року Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або носять міжвідомчий характер.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. N 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади.

Відповідно до п. 4 вказаного Положення (із змінами та доповненнями), державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

В пункті 5 затвердженого Кабміном Положення наведено акти, що не подаються на державну реєстрацію, до яких віднесено акти: персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

В даному випадку Наказ Державної екологічної інспекції України від 05.06.2015 року №39 «Про затвердження Переліку конфіденційної інформації, що є власністю держави в Державній екологічній інспекції України та Переліку посадових осіб, яким дозволену працювати з документами з грифом «Для службового користування» в Держекоінспекції України» має оперативно-розпорядчий характер та затверджує перелік посадових осіб, які мають право доступу до документів з грифом «Для службового користування» та не є нормативно-правовим актом.

Суд звертає увагу, що Наказом Державної екологічної інспекції України від 05.06.2015 року №39 «Про затвердження Переліку конфіденційної інформації, що є власністю держави в Державній екологічній інспекції України та Переліку посадових осіб, яким дозволену працювати з документами з грифом «Для службового користування» в Держекоінспекції України» визначено Перелік конфіденційної інформації, що є власністю держави в Державній екологічній інспекції України (надалі - Перелік №39).

Судом встановлено, що Позивач Листом від 28.10.2015 р. №541 звернувся до Держекоінспекції України з запитом про надання публічної інформації та просив надати відомості про всі проведені за останні 5 років Держекоінспекцією України і підпорядкованими структурами перевірки щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства Трипільською ТЕС; надати завірені копії всіх документів в яких фіксувані результати цих перевірок; копії документів реагування на виявлені порушення, якщо такі були.

Листом від 06.11.2015 р. Держекоінспекцією України надано вичерпну інформацію про проведені перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Трипільською ТЕС, про вжиті заходи впливу. Проте у наданні копій актів перевірки та документів реагування на виявленні порушення було відмовлено, посилаючись на те, що вказані документи містять конфіденційну інформацію та інформацію, яку включено до Переліку конфіденційної інформації, що є власністю держави в Державній екологічній інспекції України, затвердженого Наказом № 39.

У відповідності до п. 15 Переліку №39, матеріали інспектування перевірок об'єктів з обмеженим доступом є конфіденційними.

Частиною першою статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (частина друга вказаної статті).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

У відповідності до ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості: 1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту; 2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей; 3) про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; 4) про факти порушення прав і свобод людини, включаючи інформацію, що міститься в архівних документах колишніх радянських органів державної безпеки, пов'язаних з політичними репресіями, Голодомором 1932 - 1933 років в Україні та іншими злочинами, вчиненими представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів; 5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб; 6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. N 83, затверджено перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, що сприятиме посиленню здійснення контролю за ефективним використанням і збереженням майна стратегічних підприємств та забезпечить застосування індивідуального підходу до їх приватизації, в якому зазначено ПАТ «Центренерго» (код ЄДРПОУ 22927045).

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що надати Позивачу допуск до документів з грифом «Для службового користування» не є обов'язком суб'єкта владних повноважень, а є його правом.

Суд звертає увагу, що Трипільська ТЕС є відокремленим підрозділом ПАТ «Центренерго» (код ЄДРПОУ 22927045) та являється одним із провідних виробників електричної енергії в Україні, а також входить до найбільших підприємств держави, яке забезпечує енергетичну безпеку держави. А тому приймаючи рішення про віднесення актів перевірки Трипільської ТЕС до переліку конфіденційної інформації, а саме, матеріалів інспекційних перевірок об'єктів з обмеженим доступом, Держекоінспекція України діяла у відповідності до вимог законодавства України та з метою забезпечення національної безпеки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу Держекоінспекції України від 05.06.2015 р. № 39 «Про затвердження Переліку конфіденційної інформації, що є власністю держави в Державній екологічній інспекції України та Переліку посадових осіб, яким дозволену працювати з документами з грифом «Для службового користування» в Держекоінспекції України» є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція викладене в Ухвалах Вищого адміністративного суду від 10 березня 2015р. по справі № К/800/19684/14, від 21 жовтня 2015 р. по справі № К/9991/66148/11.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді К.М. Кобилянський

А.С. Мазур