Ухвала суду № 58012201, 30.05.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (0322)-61-58-10У Х В А Л А

з питань ухвалення додаткового судового рішення

30 травня 2016 року №813/5884/15

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника заявника (представника відповідача 1) ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі №813/5884/15 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказу №542о/с від 30.07.2015 року, зобовязання поновити на посаді, зобовязання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобовязання виплатити компенсацію за заподіяну незаконним звільненням з роботи моральну шкоду,-

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області звернулось до суду із заявою про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі №813/5884/15.

Заява обґрунтована тим, що судом, при постановленні рішення, не взято до уваги факту перебування Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у процесі ліквідації та факту створення ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. Заявник вважає, що судом не визначено порядок подальшого проходження служби ОСОБА_3 після поновлення на роботі з урахуванням скасування всіх штатних посад апарату Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та його структурних підрозділів.

У судовому засіданні представник заявника подану заяву про постановлення додаткового судового рішення підтримала, а також зазначила, що судом не було враховано вимог п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України та п.18 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року.

Представник позивача проти задоволення заяви заперечив.

Відповідач 2 - Головного управління Національної поліції України у Львівській області - у судове засідання явку уповноваженого представника із невідомих суду причин не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду заяви.

Відповідно до ч.3 ст.168 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені не перешкоджає розгляду справи.

Судом було ухвалено здійснювати розгляд заяви у відсутності позивача та представника відповідача 2.

Заслухавши пояснення представника заявника та представника позивача, розглянувши заяву про постановлення додаткового судового рішення в адміністративній справі, суд вважає, що така не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як зясовано судом, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року в адміністративній справі №813/5884/15 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказу №542о/с від 30.07.2015 року, зобовязання поновити на посаді, зобовязання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобовязання виплатити компенсацію за заподіяну незаконним звільненням з роботи моральну шкоду, позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено частково: -визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 30.07.2015 року №542о/с в частині звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.63 «і» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, у звязку із не проходженням випробування в період іспитового строку; -поновлено старшину міліції ОСОБА_3 на посаді міліціонера взводу роти №4 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС, з 31 липня 2015 року; -стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за вимушений прогул за період з 31.07.2015 року по 21.12.2015 року в сумі 21 000 (двадцять одна тисяча) грн. 00 коп.; -постанову суду в частині поновлення старшини міліції ОСОБА_3 на посаді міліціонера взводу роти №4 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС та стягнення грошового забезпечення за один місяць у сумі 4 410 (чотири тисячі чотириста десять) грн. 00 коп. звернуто до негайного виконання; -зобовязано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, у відповідності до ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України, подати до Львівського окружного адміністративного суду у строк до 11 січня 2016 року звіт про виконання судового рішення в частині негайного виконання, а саме: поновлення старшини міліції ОСОБА_3 на посаді міліціонера взводу роти №4 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС та стягнення грошового забезпечення за один місяць у сумі 4 410 (чотири тисячі чотириста десять) грн. 00 коп.; -у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року, в частині, яка звернута до негайного виконання виконано, а саме: поновлено ОСОБА_3 на посаді міліціонера взводу роти №4 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС України у Львівській області, з 31.07.2015 року та виплачено останньому грошове забезпечення за один місяць у сумі 4 410,00 грн.

Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року за наслідками її апеляційного оскарження набрала законної сили.

Статтею 168 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Зазначений перелік підстав для прийняття додаткової постанови чи додаткової ухвали є вичерпним.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», за правилами статті 168 КАС України суд будь-якої інстанції може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу лише у випадках, передбачених частиною першою статті 168 КАС України.

Таке судове рішення він ухвалює в тому провадженні (письмовому, скороченому, розгляді справи в судовому засіданні тощо), в якому й ухвалювалось основне судове рішення. Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обовязки осіб, які не брали участі у справі.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невідємною складовою основного судового рішення.

Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені в загальному порядку.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України №1322 від 30.10.2015 року створено ліквідаційні комісії та затверджено голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Львівській області. При цьому, наказом Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №60 від 06.11.2015 року затверджено персональний склад ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області.

Заявник вважає, що суду, при постановленні рішення, слід було врахувати вимоги п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України та п.18 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року і визнати позивача звільненим за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, у звязку із ліквідацією відповідача 1.

Водночас, представник відповідача 1 в судовому засіданні повідомила, що станом на день розгляду заяви ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області не припинила свою роботу, запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, у звязку з ліквідацією, не внесено.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається, заявником не додано до заяви про постановлення додаткового судового рішення та не надано у судовому засіданні представником заявника доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення юридичної особи Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин та вимог ст.104 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання позивача звільненим за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, у звязку із ліквідацією відповідача 1.

Загалом, суд звертає увагу, що заявником у заяві про постановлення додаткового судового рішення не зазначено, а також і представником заявника у судовому засіданні не наведено жодних інших із перелічених у ч.1 ст.168 КАС України підстав для постановлення додаткового судового рішення та не обґрунтовано необхідності прийняття додаткової постанови у справі.

Щодо тверджень представника заявника про неврахування під час прийняття рішення у справі факту перебування ГУМВС України у Львівській області у стані припинення та факту скасування всіх штатних посад апарату управління та його структурних підрозділів суд наголошує, що таким фактам було надано оцінку під час прийняття рішення у справі, однак не було взято до уваги у звязку із тим, що вказані факти не мають відношення до предмета доказування у даній справі.

Отже, на підставі викладеного, а також враховуючи, що заява Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про прийняття додаткової постанови у справі не містить правових підстав для ухвалення додаткового судового рішення, передбачених частиною першою статті 168 КАС України, суд приходить до висновку, що в ухваленні додаткового судового рішення необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.160, 165, 168 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі №813/5884/15 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказу №542о/с від 30.07.2015 року, зобовязання поновити на посаді, зобовязання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобовязання виплатити компенсацію за заподіяну незаконним звільненням з роботи моральну шкоду відмовити повністю.

Ухвала Львівського окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 31 травня 2016 року.