Постанова № 58012117, 13.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2016 року (13:05) м. Київ810/1027/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Київської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, у якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 83 від 23.02.2016 «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1, а саме: «Відповідно до Закону України «Про Національну поліції» звільнити зі служби в поліції у запас Збройних сил ( з постановкою на військовий облік): за ст. 77 п.1 пп.5 (через службову невідповідність): підполковника поліції начальника відділу Управління превентивної діяльності поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, з « 23» лютого 2016 року. Вислуга років на день звільнення: 18 років 05 місяців 27 днів; пільгова 21 рік 09 місяців 14 днів. Кількість невикористаних днів щорічної відпустки у році звільнення 10. Підстава: атестаційний лист ОСОБА_1 від 19.01.2016»;

- поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на посаді начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області;

- визнати недійсним запис № 4 у трудовій книжці ОСОБА_1 та зобовязати Головне управління Національної поліції в Київській області зробити запис (відмітку) про визнання недійним запису № 4 у трудовій книжці;

- зобовязати Головне управління Національної поліції в Київській області допустити ОСОБА_1 до виконання службових обовязків начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області з моменту поновлення на роботі (службі в поліції);

- зобовязати Головне управління Національної поліції в Київській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу , починаючи з 23 лютого 2016 року по дату поновлення на роботі на посаді начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 було закрито провадження у справі № 810/1027/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області в частині позовних вимог про визнання недійним запису № 4 у трудовій книжці ОСОБА_1 та зобовязання Головного управління Національної поліції в Київській області зробити запис (відмітку) про визнання недійним запису № 4 у трудовій книжці; зобовязання Головного управління Національної поліції в Київській області допустити ОСОБА_1 до виконання службових обовязків начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області з моменту поновлення на роботі (службі в поліції).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 83 о/с від 23.02.2016 за наслідками проведеної атестації його було звільнено з посади начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області з підстав, визначених п.5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Позивач вважає, що його звільнення із займаної посади в органах Національної поліції України є протиправним та необґрунтованим. Так, зокрема, позивач зауважив про те, що Законом України «Про Національну поліцію» не встановлено обовязкову осіб, які вже прийняті на службу в органи Національної поліції України, проходити відповідне атестування. Позивач зазначив про те, що підставою проведення атестування є встановлення відповідності особи займаній посаді. Проте, на думку позивача, його відповідність займаній посаді та вимогам Закону України «Про Національну поліції» була вже безпосередньо встановлена у момент прийняття Головним управлінням Національної поліції в Київській області наказу № 1 о/с від 07.11.2015, яким ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області.

У звязку з цим, позивач вважає, що проходження ним атестування є виключно його особистим волевиявленням щодо перевірки власних професійних знань та практичних навичок, а тому його результати не зумовлюють виникнення будь-яких наслідків, зокрема, його звільнення з займаної посади у звязку зі службовою невідповідністю.

Також позивач вказав на те, що атестаційною комісією під час прийняття оспорюваного рішення, яке стало підставою для прийняття наказу про його звільнення, не було враховано те, що за час роботи на займаній посаді ОСОБА_1 проявив себе виключно як висококваліфікований працівник, який має достатній рівень теоретичних знань, практичних навичок та фізичної підготовки для виконання покладених на нього обовязків.

Крім того, позивач зауважив про те, що атестаційною комісією не було досліджено жодних матеріалів, які б свідчили про його професійну невідповідність, що, на думку позивача, свідчить про помилковість висновків атестаційної комісії щодо його професійної невідповідності та про упереджене ставлення до нього з боку атестаційної комісії під час прийняття рішення про його професійну невідповідність.

Також позивач зазначив про те, що персональний склад атестаційної комісії, яка проводила його атестування, не був погоджений з Національною поліцією України, як це встановлено у п. 2 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465. У звязку з цим, позивач вважає, що відповідна атестаційна комісія не була уповноважена на проведення атестації, а тому результати атестації не породжують жодних наслідків.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що проходження атестування є обовязковим для всіх поліцейських, які мають намір працювати в органах Національної поліції України.

Відповідач зауважив про те, що під час проведення атестування ОСОБА_1 не було набрано достатньої кількості балів за професійний тест та за тест на загальні здібності та навички.Крім того, відповідач зазначив про те, що атестаційною комісією було проведено співбесіду з позивачем, досліджено відповідні документи щодо позивача, та встановлено, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, що, на думку відповідача, свідчить про правомірність прийняття наказу № 83 о/с від 23.02.2016 про його звільнення через службову невідповідність.

Присутній у судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, з 26.08.1997 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 в органах Національної поліції на посаді начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області, що підтверджується послужним списком позивача та трудовою книжкою АХ № 422236 від 26.08.1997.

16 вересня 2015 року Кабінет Міністрів України у звязку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про Національну поліцію» постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції України.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 (М-102755), як прибулого з Міністерства внутрішніх справ України, призначено з присвоєнням спеціального звання підполковника поліції в порядку переатестування на посаду начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області.

18.11.2015 наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 10 було затверджено Положення про атестаційну комісію Головного управління Національної поліції в Київській області.

23.11.2015 Головним управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ № 16 про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Київській області та створення атестаційних комісій згідно з додатками 1-4 до наказу.

Як вбачається зі змісту вказаного наказу, управлінню кадрового забезпечення ГУ НП в Київській області доручено скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню; скласти атестаційні листи на поліцейських.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 21.12.2015 № 68 внесено зміни до наказу від 23.11.2015 № 16 в частині створення та затвердження персонального складу атестаційних комісій Головного управління Національної поліції в Київській області.

Судом встановлено, що на виконання наказу ГУ НП в Київській області від 23.11.2015 № 16 з урахуванням відповідних змін, у складі ГУ НП в Київській області були створені Атестаційні комісії 1-6, персональний склад яких затверджений додатками 1-6 до наказу ГУ НП в Київській області від 21.12.2015 № 68.

З матеріалів справи вбачається, що 19.01.2016 Атестаційною комісією № 1 ГУ НП в Київській області за результатами співбесіди з позивачем було прийнято рішення, оформлене протоколом № 15.00000851.0003168 від 19.01.2016, про його невідповідність займаній посаді, і рекомендовано звільнити ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність.

Надалі Головним управлінням Національної поліції в Київській області було прийнято наказ від 23.02.2016 № 83 о/с, яким ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) було звільнено зі служби в поліції у запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік).

Судом встановлено, що підставою для звільнення позивача слугував атестаційний лист ОСОБА_1 б/н від 19.01.2016 з висновками Атестаційної комісії.

Не погоджуючись з висновками з наказом про звільнення, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу та зобовязання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає наступне.

02.07.2015 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Національну поліцію» (далі -Закон № 580-VІІІ), який набрав чинності 07.11.2015

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону № 580-VІІІ призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Статтею 47 Закону № 580-VІІІ встановлено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно пункту 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Судом встановлено, що на підставі особистої заяви ОСОБА_1 б/н від 07.11.2015 наказом ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с позивача без проведення конкурсу призначено на посаду начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області

Отже, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ шляхом видання наказу про призначення за його згодою.

Статтею 58 Закону № 580-VІІІ передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Суд звертає увагу на те, що наказ ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с не містить жодних застережень про тимчасовість призначення ОСОБА_1 на посаду.

Щодо посилань в зазначеному наказі на призначення позивача на посаду в порядку переатестування згідно пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» суд зазначає, що відповідно до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Вказаний пункт Закону № 580-VІІІ не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Натомість мету та підстави атестування поліцейських визначено у ст. 57 Закону № 580-VІІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону № 580-VІІІ атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри.

Частиною 2 ст. 57 Закону № 580-VІІІ встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Суд зазначає, що наведені у ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VІІІ підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у звязку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути звязана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обовязків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Досліджуючи зміст наказу ГУ НП в Київській області від 23.11.2015 № 16 «Про проведення атестування та створення атестаційний комісій» суд встановив, що цей наказ не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачених ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VІІІ.

Як вбачається з заперечень відповідача, підставою проведення атестування ОСОБА_1 не було призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду. Також не було обставин, які б свідчили про невідповідність позивача займаній посаді, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Відповідачем було зауважено про те, що атестування ОСОБА_1 було проведено у порядку атестації усіх поліцейських ГУ НП в Київській області з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри, що відповідає частині 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Однак, наведені підстави для призначення атестування суд оцінює критично, оскільки мета атестування, закріплена у частині першій згаданої статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону № 580-VІІІ. Закон № 580-VІІІ не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Закріплену у частині 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ мету атестування відповідач необґрунтовано розцінив як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач, з ціллю визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, хоча наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування у такому контексті відповідач не довів.

За викладених обставин, суд вважає, що позивача було протиправно та безпідставно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Разом з цим, надаючи правову оцінку рішенню Атестаційної комісії, оформленому протоколом № 15.00000851.0003168 від 19.01.2016, про невідповідність позивача займаній посаді, суд зазначає наступне.

Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі органи поліції) визначений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 № 1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за № 1445/27890 (далі Інструкція № 1465).

Інструкція № 1465 розроблена відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри.

Пунктом 2 розділу І Інструкції № 1465 встановлено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

Розділом ІV Інструкції № 1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.

Згідно з п. 11 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до п. 3 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

За змістом пп. 7-9 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Відповідно до п. 10 Розділу ІV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Згідно з п. 11 Розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Пунктом 12 Розділу ІV Інструкції № 1465 встановлено, що за рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність ( п. 15 Розділу ІV Інструкції № 1465).

При цьому, відповідно до п. 16 Розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Отже, враховуючи зміст вказаних положень Інструкції № 1465, суд дійшов висновку про те, що атестування поліцейських фактично включає два етапи: тестування та співбесіду.

Тестування передбачає професійний тест (тест на знання законодавчої бази) та тест на загальні здібності та навички.

Суд звертає увагу на те, що Інструкція № 1465 не містить конкретного порядку проведення співбесіди, у той же час, виходячи з її змісту та мети атестування можна стверджувати, що під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також зясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.

Згідно з пп. 20-23 Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

Судом встановлено, що 19.01.2016 Атестаційною комісією № 1 Головного управління Національної поліції в Київській області у складі голови ОСОБА_4 (Громадська організація «Народний тил»), секретаря Фалько Ірини Вікторівни (Управління патрульної служби м. Києва), членів комісії ОСОБА_5 (Управління патрульної служби м. Києва), ОСОБА_6 (Соціально-економічна партія «Союз. Чорнобиль.Україна»), ОСОБА_7 (Департамент кадрового забезпечення Апарату Національної поліції) було проведено співбесіду з ОСОБА_1, за результатами якої було оформлено протокол № 15.00000851.0003168 від 19.01.2016.

Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, членами атестаційної комісії № 1 ГУ НП в Київській області під час проведення атестування ОСОБА_1 було досліджено наступні документи:

- атестаційний лист;

- декларацію про доходи;

- послужний список (форма 1);

- інформаційну довідку;

- висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»;

- інформацію з відкритих джерел.

Відповідно до вказаного протоколу членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше.

Проте, суд звертає увагу на те, що вказаний протокол не містить переліку відповідних питань на відповідей на них.

Розглянувши вказані матеріали, заслухавши відповіді позивача на поставлені запитання та врахувавши результати тестування, Атестаційна комісія № 1 ГУ НП в Київській області прийняла рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що вказаний протокол Атестаційної комісії № 1 ГУ НП в Київській області не містить мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, зокрема, посилань на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про несумісність особи позивача посаді, яку він займає.

Натомість з атестаційного листа та інших матеріалів, які були предметом дослідження атестаційної комісії слідує, що позивач характеризується виключно позитивно, безпосередній начальник позивача вважає його таким, що відповідає займаній посаді.

Вказані матеріали не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених п. 16 Розділу ІV Інструкції № 1465, а саме, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обовязки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.

Так, відповідно до атестаційного листа, складеного начальником Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області, ОСОБА_8, за час проходження служби в органах внутрішніх справ позивач зарекомендував себе позитивно, як професійний та грамотний працівник органів внутрішніх справ. До виконання службових обовязків ставиться відповідально та сумлінно.

Добре знає та вміло застосовує нормативну базу, має належний рівень фахової підготовки, постійно працює над підвищенням свого професійного та фізичного рівня. В практичній діяльності застосовує нові підходи та методи, спрямовані на вдосконалення роботи. Має відмінні організаторські здібності. На належному рівні підтримує дисципліну та законність серед особового складу відділу. Кваліфіковано оцінює оперативну обстановку. Здатний націлити особовий склад на виконання службових завдань. Вміло та своєчасно вирішує питання, які стосуються роботи. Вміє будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі. Здатний працювати над усуненням особистих недоліків.

На протязі 2015 року під керівництвом ОСОБА_1 організовано та проведено 58 профілактичних заходів для дітей Київщини, таких як: «ОСОБА_2 відкритих дверей в ОВС», «Місто професій», «ОСОБА_2 назустріч дітям» тощо. Під його керівництвом надано практичну допомогу територіальним ОВС з розшуку 109 безвісно зниклих неповнолітніх, яких розшукано на протязі першої доби. Користується заслуженим авторитетом в колективі.

За характером цілеспрямований, спокійний, врівноважений. Вміє контролювати власні емоції і поведінку. Фізично розвинутий добре, табельною зброєю володіє добре. Державною мовою володіє добре.

Згідно висновку прямого керівника заступника начальника Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області, ОСОБА_1 займаній посаді відповідає.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що інформацію з відкритих джерел, посилання на яку міститься у протоколі, відповідачем не надано.

Таким чином, попри посилання в протоколі № 15.00000851.0003168 від 19.01.2016 на дослідження Атестаційною комісію № 1 ГУ НП в Київській області інформації з відкритих джерел, остання під час прийняття рішення щодо позивача не розглядалася та не враховувалася, адже будь-які докази протилежного відповідачем, всупереч вимогам статті 71 КАС України, суду надані не були.

Викликані судом в якості свідків секретар комісії ОСОБА_9 та члени комісії ОСОБА_5 та ОСОБА_7 до суду не зявилися, пояснення щодо порядку проведення атестування позивача та критеріїв, як при цьому враховувалися, а також щодо процедури проведення з позивачем співбесіди не надали.

Суд звертає увагу на те, що зміст протоколу № 15.00000851.0003168 від 19.01.2016 не дає підстав вважати, що атестаційною комісією рішення про службову невідповідність ОСОБА_1 приймалось на підставі повного та всебічного розгляду та дослідження всіх матеріалів, що були надані до атестування, і що за результатами розгляду цих матеріалів були встановлені обставини, що свідчать про невідповідність особи позивача критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465.

Так, зокрема, в матеріалах справи відсутні докази, які б спростували наведені у атестаційному листі ОСОБА_1 факти про його достатню кваліфікацію і професійні навики.

Щодо посилань відповідача на незадовільні результати тестування, як на обставину, що свідчить про службову невідповідність позивача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з атестаційного листа позивача (а.с.26), за наслідками проходження тестування ОСОБА_1 отримав 14 балів з тесту на загальні здібності та навички та 25 балів з тесту на знання законодавчої бази. При цьому, згідно з п. 10 Розділу ІV Інструкції №1 465, мінімальний бал за кожен тест складає 25 балів.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що згідно положень Інструкції № 1465 результати тестування обовязково враховуються Атестаційною комісією, однак вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують те, що отримані позивачем під час тестування бали, свідчить професійну невідповідність позивача.

Більш того, ухвалою від 31.03.2016 суд витребував від відповідача, у тому числі, документально підтверджену інформацію щодо осіб, які працювали в Головному управлінні Національної поліції у Київській області та за результатами проведення атестування яких було підтверджено службову відповідність, з наданням інформації про кількість набраних балів.

У звязку з ненаданням відповідачем витребуваного доказу, у судовому засіданні 14.04.2016 суд усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, повторно витребував у відповідача інформацію про працівників ГУ Національної поліції у Київській області, які набрали менше 50 балів на тестуванні, але службова відповідність яких була підтверджена.

Зазначені вимоги суду були мотивовані необхідністю встановлення однакового ставлення відповідача до всіх працівників ГУ НП у Київській області, визначення єдиних критеріїв проведення атестування, з метою забезпечення рівних прав для всіх поліцейських та запобігання будь-якого прояву дискримінації.

Так, відповідно до пункту 7 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Однак, відповідачем витребувані докази надані не були, що розцінюється судом як невиконання вимог суду, оскільки відповідачем не доведено існування будь-яких обєктивних перешкод для отримання витребуваних судом доказів.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що кількість набраних поліцейським балів з тесту на знання законодавчої бази та тесту на загальні здібності і навички в межах проведеного атестування не є вирішальним критерієм для визначення службової відповідності особи.

Суд також вважає необхідним зазначити, що процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з метою забезпечення того, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли зясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.

Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте з матеріалів справи, всебічно та повно досліджених судом, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність.

У той же час, досліджені судом матеріали, що були на розгляді атестаційної комісії, характеризують позивача виключно з позитивного боку, свідчать про його високий професійний рівень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Атестаційної комісії № 1 ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом № 15.00000851.0003168 від 19.01.2016, про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, не ґрунтується на вимогах Закону України «Про національну поліцію» та Інструкції № 1465, прийняте атестаційною комісією без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, що на думку суду, свідчить про протиправність вказаного рішення.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування обраного позивачем способу захисту порушених прав у вигляді визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.02.2016 № 83 о/с, яким було звільнено позивача з займаної посади у звязку із службовою невідповідністю, суд зазначає наступне.

Пунктом 24 Розділу ІV Інструкції № 1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Відповідно до пункту 28 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобовязані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Отже, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді підлягає обовязковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у ході розгляду справи, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням того способу захисту порушеного права, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Отже, оскільки прийняття наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.02.2016 № 83 о/с, яким було звільнено ОСОБА_1 з займаної посади, зумовлене прийняттям Атестаційною комісією № 1 ГУ НП в Київській області рішення, оформленого протоколом № 15.00000851.0003168 від 19.01.2016, суд вважає, що у даному випадку повний захист прав позивача є неможливим без визнання такого рішення протиправним та його скасування.

У звязку з цим, рішення Атестаційної комісії № 1 ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом № 15.00000851.0003168 від 19.01.2016, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

При цьому, оскільки єдиною підставою прийняття оспорюваного наказу є рішення Атестаційної комісії № 1 Головного управління Національної поліції в Київській області, оформлене протоколом № 15.00000851.0003168 від 19.01.2016, яке, як встановлено вище, прийнято протиправно, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області № 83 о/с від 23.02.2016 в частині звільнення начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за статтею 77 п. 1 пп.5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується протиправність звільнення позивача із служби в поліції, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині поновлення його на тій посаді та у тому органу, в якому він був протиправно звільнений, а саме: на посаді начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пленум Верховного Суду України у п. 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 зазначив про те, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до абз.3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Київській області № 534 від 12.04.2016, загальна сума нарахованого позивачу грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по січень 2016 року становить 18 225, 00 грн., у тому числі за грудень 2015 року 9 112,50 грн. та за січень 2016 року 9 112,50 грн.

При цьому, кількість відпрацьованих позивачем днів за грудень 2015 року складає 31 день, за січень 2016 року - 31 день, загалом 62 календарних дня.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 293, 95 грн. (18 225,00 грн./62) за 1 календарний день.

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 80 днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 24 лютого 2016 року по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто по 13 травня 2016 року.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 80 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь з відповідача, становить 23 516, 00 грн. ( 80 х 293, 95 грн.).

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із пункту 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області та в частині стягнення з Головного управлінні Національної поліції в Київській області суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 9 112,50 грн. допустити до негайного виконання.

У судовому засіданні 13.05.2016 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 16.05.2016.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії № 1 Головного управління Національної поліції в Київській області, оформлене протоколом №15.00000851.0003168 від 19.01.2016, про визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

3.Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.02.2016 № 83 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 (М-102755), начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за статтею 77, п. 1, пп. 5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

4.Поновити ОСОБА_1 (М-102755) на посаді начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області.

5.Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, ідентифікаційний код 40108616) на користь ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.02.2016 по 13.05.2016 в розмірі 23 516 (двадцять три тисячі пятсот шістнадцять) грн. 00 коп. без урахування обов'язкових податків та зборів.

6.Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 (М-102755) на посаді начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області.

7.Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, ідентифікаційний код 40108616) на користь ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 9 112 (девять тисяч сто дванадцять) грн. 50 коп. без урахування обов'язкових податків та зборів.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.