Постанова № 58011586, 30.05.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2016 р. Справа № 805/976/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром»

до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапром» заявлено позов до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області визнання протиправними дії відповідача з одностороннього припинення договору про визнання електронних документів від 19 грудня 2014 року № 191220141 та визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття та не реєстрації податкових документів, визнання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року разом із додатками такими, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапром» у день їх фактичного тримання відповідачем 21 березня 2016 року, а також про зобовязання відповідача поновити реєстрацію податкових документів.

12 травня 2016 року позивачем до суду була подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати протиправними дії відповідача з одностороннього припинення договору про визнання електронних документів від 19 грудня 2014року № 191220141, та неприйняття і не реєстрації податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року разом із додатками, податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року разом із додатками, уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, за звітний період, що уточнюється - грудень 2015 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), за період що уточнюється - грудень 2015 року, заяви про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України в березні 2016 року та зобовязати відповідача прийняти та визнати в якості податкової звітності податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року разом із додатками, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапром» у день її фактичного отримання відповідачем 21 березня 2016 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року разом із додатками, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапром» у день її фактичного отримання відповідачем 20 квітня 2016 року, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, за звітний період, що уточнюється - грудень 2015року, що поданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапром» у день його фактичного отримання відповідачем 15 квітня 2016 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), за період що уточнюється - грудень 2015 року, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапром» у день її фактичного отримання відповідачем 15 квітня 2016 року, заяву про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України в березні 2016року, такою, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапром» у день її фактичного отримання відповідачем 20 квітня 2016 року.

Позивач вважає, що дії відповідача з одностороннього припинення (розірвання) договору на прийняття та реєстрації електронних документів незаконними, а його бездіяльність щодо не реєстрації податкових документів позивача протиправними.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає адміністративний позов необґрунтованим, посилаючись на те, що 23 лютого 2016 року з позивачем було розірвано договір на прийняття та реєстрації електронних документів у звязку з тим, що в договорі відсутня електронна адреса підприємства, тобто договір не мав всіх необхідних реквізитів. 11 травня 2016 року представник відповідача до суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапром» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 31023892, взятий на облік як платник податків з 22 січня 2001 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 3 грудня 2014 року.

19 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про визнання електронних документів № 191220141, відповідно до якого предметом договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного звязку або на електронних носіях, як оригіналу. Даний договір був відправлений позивачем до відповідача 19 грудня 2014 року, що підтверджується квитанцією № 1 та прийнятий відповідачем, що підтверджується квитанцією № 2 з відміткою «документ прийнято» та якому присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_1.

Судом також встановлено, що позивачем на підставі діючого договору від 19 грудня 2014 року була направлена до податкового органу податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року з додатками, а саме: розрахунок коригування сум податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість (Д1), що підтверджується квитанцією № 1. Дана декларація з додатками була отримана податковим органом 21 грудня 2014 року, про що свідчить квитанція № 2 з відміткою «прийнято пакет» та присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_2. Також суд встановив, що 22 лютого 2016 року позивачем до податкового органу була подана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2016 року разом з додатками, а саме: розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1), розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), що підтверджується квитанцією № 1. 22 січня 2016 року за реєстраційним номером НОМЕР_3 даний пакет документів був прийнятий відповідачем, що підтверджується квитанцією № 2 з відміткою «прийнято пакет».

23 лютого 2016 року у відповідності до укладеного договору, позивач надіслав до податкового органу податкові накладні від 20 січня 2016 року № 241, № 113 та від 26 січня 2016 року № 225, № 227. Податкові накладні від 20 січня 2016 року № 241 та № 113 податковим органом були прийняті, що підтверджується квитанціями № 1 з відміткою «документ прийнято». Податкові накладні від 26 січня 2016 року № 225 та № 227 не були прийняті податковим органом, про що свідчить квитанції № 2 з відміткою «документ не прийнято», посилаючись на порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку, затвердженої наказам ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233, а саме: - ЄДРПОУ: 31023892. А також вказано, що розірвано договір про визнання електронної звітності.

21 березня 2016 року позивачем до податкового органу була направлена податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2016 року разом з додатками, а саме: розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1), розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5). Даний пакет документів відповідачем не був прийнятий, про свідчить квитанція № 1 з відміткою «документ не прийнято», з посиланням на порушення, а саме: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку, затвердженої наказам ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233, а саме, розірвано договір про визнання електронної звітності.

20 квітня 2016 року позивачем до відповідача була направлена податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2016 року разом із додатками, 15 квітня 2016 року позивачем направлений уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, за звітний період, що уточнюється - грудень 2015 року, та розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), за період що уточнюється - грудень 2015 року, 20 квітня 2016 року позивачем направлена заява про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України в березні 2016 року. Дані документи відповідачем також не були прийняті, про свідчить квитанції № 1 з відміткою «документ не прийнято», з посиланням на порушення, а саме: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку, затвердженої наказам ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233, а саме, розірвано договір про визнання електронної звітності.

Судом також встановлено, що позивач, з метою уникнення непорозумінь із укладенням договору, як зазначає позивач у позовній заяві, 24 лютого 2016 року повторно сформував та направив до податкового органу договір про визнання електронних документів № 191220141. Але зазначений договір податковим органом не був прийнятий, про що свідчить наявна в матеріалах справи квитанція № 1, з тих підстав, що діє договір про визнання електронних документів від 19 грудня 2014 року № 191220141.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011 (далі Інструкція № 233), платник податків отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів, безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

Пункт 1 частини 1 Інструкції № 233 передбачає, що квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Представник відповідача у письмових запереченнях при розірванні договору від 19 грудня 2014 року № 191220141 посилається на відсутність необхідного реквізиту, а саме електронної адреси підприємства. З пояснень на заперечення, поданих представником позивача до суду 24 травня 2016 року, вбачається, що укладення договору про визнання електронних документів здійснюється у двох способах, а саме шляхом підписання договору на паперовому носії у порядку передбаченому пунктом 5 Інструкції № 233 та шляхом укладення договору в електронному вигляді, що не передбачає внесення електронної адреси, порядок укладення якого було викладено у розясненнях на офіційному порталі Державної фіскальної служби України.

Отже, суд не приймає посилання відповідача на те, що договір про визнання електронних документів від 19 грудня 2014 року № 191220141 було розірвано у звязку з відсутністю обовязкового реквізиту, а саме електронної адреси підприємства, з тих підстав, що при укладенні договору 19 грудня 2014 року він податковим органом був прийнятий, та в подальшому на підставі нього у позивача приймались податкові документи до лютого 2016 року, що підтверджується квитанціями № 1 та № 2. Також, як зазначено судом вище, при направлені позивачем 24 лютого 2016 року повторно до податкового органу договору про визнання електронних документів від 19 грудня 2014 року № 191220141, він не був прийнятий з тих підстав, що діє договір про визнання електронних документів від 19 грудня 2014 року № 191220141.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність одностороннього припинення договору про визнання електронних документів від 19 грудня 2014 року № 191220141, та неприйняття і не реєстрації податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року разом із додатками, податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року разом із додатками, уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, за звітний період, що уточнюється - грудень 2015 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), за період що уточнюється - грудень 2015 року, заяви про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України в березні 2016 року, в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 5512 грн. квитанцією від 1 квітня 2016 року № 15381032.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області з одностороннього припинення договору про визнання електронних документів від 19 грудня 2014року № 191220141, та неприйняття і не реєстрації податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року разом із додатками, податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року разом із додатками, уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, за звітний період, що уточнюється - грудень 2015 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), за період що уточнюється - грудень 2015 року, заяви про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України в березні 2016 року.

Зобовязати Красноармійську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області прийняти та визнати в якості податкової звітності податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року разом із додатками, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапром» у день її фактичного отримання відповідачем 21 березня 2016 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року разом із додатками, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапром» у день її фактичного отримання відповідачем 20 квітня 2016 року, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, за звітний період, що уточнюється - грудень 2015року, що поданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапром» у день його фактичного отримання відповідачем 15 квітня 2016 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), за період що уточнюється - грудень 2015 року, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапром» у день її фактичного отримання відповідачем 15 квітня 2016 року, заяву про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України в березні 2016 року, такою, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапром» у день її фактичного отримання відповідачем 20 квітня 2016 року.

Стягнути з Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром» витрати по сплаті судового збору у розмірі 5512 грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 30 травня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.