Ухвала суду № 58011200, 26.05.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Дата ухвалення
26.05.2016
Номер справи
750/3606/14
Номер документу
58011200
Форма судочинства
Кримінальне
Державний герб України

Справа № 750/3606/14 Головуючий у І інстанції Кулініч Ю.П. Провадження № 11-кп/795/383/2016 Категорія - ст. 368 ч.4 КК Доповідач Рудомьотова С. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіРудомьотової С. Г.

суддів - Борисенка І.П., Демченка О.В.

при секретарі - Полєно Ю.В.

З участю учасників судового провадження :

прокурора - Карпуся І.

захисника - адвоката Якубова Я.Е.

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження № 11-кп/795/383/2016 р. за апеляційними скаргами старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Чернігівської області Карпуся І.М., захисника, адвоката Якубова Я.Е. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Красилівка Бахмацького району Чернігівської області, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, на утриманні одна неповнолітня дитина, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 не судимий згідно ст. 89 КК України, не працює,

- визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч.1 КК України (в редакції від 18.04.2013 року), з призначенням покарання - 2 /два/ роки обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням функцій представника влади чи місцевого самоврядування, а також обіймати постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконувати такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом строком на 3 /три/ роки, із штрафом у 10000 /десять тисяч/ гривень.

На підставі ст.72 КК України, додаткове покарання ОСОБА_3 у вигляді позбавлення права обіймати певні посади на 3 /три/ роки ухвалено виконувати самостійно.

Початок строку відбуття покарання обчислено з моменту приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в сумі 2459 грн. 28 коп.

Арешти на грошові кошти у сумі 800 грн. та квартиру АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_3, скасовані; гроші у сумі 800 грн. повернуті ОСОБА_3

Доля речових доказів вирішена у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнаний винним у зловживанні владою або службовим становищем, тобто, у вчиненні умисного, з корисливих мотивів використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам потерпілого, а також завдало істотної шкоди авторитету та престижу державної установи - Чернігівській обласній державній адміністрації.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3, працюючи з 01 серпня 2009 року на посаді заступника директора Департаменту агропромислового розвитку - начальника управління організаційно-кадрової роботи, врегулювання відносин власності, юридичного, інформаційно-комп'ютерного та господарського забезпечення Чернігівської обласної державної адміністрації, як державний службовець 4 категорії 7 рангу, маючи повноваження на здійснення заходів щодо врегулювання земельних і майнових відносин між колишніми членами колективних сільськогосподарських підприємств та їх правонаступниками в реформованих сільськогосподарських, міжгосподарських підприємствах агропромислового розвитку області (надання консультативної допомоги, виготовлення проектів документів), роздержавлення і приватизації майна в галузях агропромислового виробництва, розроблення типових форм установчих та інших документів для юридичних осіб системи агропромислового комплексу області відповідно до Положення про управління організаційно-кадрової роботи, врегулювання відносин власності, юридичного, інформаційно-комп'ютерного та господарського забезпечення Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації, затвердженого 14.02.2013 року, та розподілу обов'язків директора та заступників директора Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської ОДА, затвердженого наказом директора Департаменту 01.02.2013 року, одержав від громадянки ОСОБА_5 120000 грн. при слідуючих обставинах:

Влітку 2013 року на підставі звернення ОСОБА_5, директора Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса /ПСП/ щодо надання допомоги у вирішенні майнового спору між власниками майнових паїв та ПСП ім. Щорса, ОСОБА_3 відповідно до своїх службових повноважень, приймав участь в загальних зборах власників майнових паїв КСП, за результатами яких було прийнято рішення щодо часткового визначення майна, що підлягає виділенню власникам майнових паїв та залагоджено виниклий конфлікт.

Використовуючи повноваження службової особи органу державної влади, уповноваженої на реалізацію державної аграрної політики, ОСОБА_3 в ході неодноразових зустрічей із ОСОБА_5 у с. Старі Боровичі Щорського району Чернігівської області та у службовому кабінеті № 309 Департаменту агропромислового розвитку у м. Чернігові по проспекту Миру, 14, повідомив про необхідність сплатити йому 120000 грн. боргу її покійного чоловіка, а він врегулює майновий конфлікт на її користь та підготує проекти документів з цього приводу.

При цьому ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5, що для використання наданих йому службових повноважень для вирішення майнового спору на її користь шляхом його особистої участі в засіданні майнової комісії по розподілу майна колишнього КСП, їй /ОСОБА_5/, після вступу у спадщину свого чоловіка ОСОБА_6, необхідно написати заяву на ім'я директора Департаменту агропромислового розвитку по суті питання, на що вона погодилася, і 31 січня 2014 року у службовому кабінеті ОСОБА_3 написала відповідну заяву, датовану, за вказівкою останнього, 29.01.2014 року, яка була зареєстрована в журналі вхідної документації № Г\20 від 31.01.2014 року.

03 лютого 2014 року близько 15 год. 50 хв. у службовому кабінеті № 309 Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської ОДА в м. Чернігові по проспекту Миру, 14, ОСОБА_5 передала ОСОБА_3 обумовлену раніше суму в розмірі 120 000 грн., а він запевнив ОСОБА_5, що до 05 лютого 2014 року виїде у с. Старі Боровичі Щорського району Чернігівської області, де зустрінеться із власниками майнових паїв колишнього КСП ім. Щорса та вирішить спірні питання на її користь. При цьому ОСОБА_3 надав ОСОБА_5 підготовлені проекти документів щодо врегулювання майнових відносин між власниками майна КСП.

В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку суду у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, з ухваленням нового вироку, яким ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України (в редакції Закону від 18.04.2013 року), та призначити йому покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, установах та організаціях державної і комунальної власності, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією майна, з призначенням на підставі ст.54 КК України додаткового покарання у виді позбавлення 4 категорії 7 рангу державного службовця. Висновок суду про доведеність вимоги обвинуваченого про сплату ОСОБА_5 120000 грн. саме як боргу цивільно-правового характеру, та про недоведеність призначення грошових коштів, одержаних ОСОБА_3 від ОСОБА_5 в сумі 120000 грн. як неправомірної вигоди, ґрунтується лише на показаннях обвинуваченого, яким надана безпідставна перевага, не підтверджується жодним документом, беззаперечно не доведена і показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які хоча і не заперечували існування між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 грошових відносин, але не вказали конкретних умов надання і повернення грошей. Не знали про існування боргу і сама ОСОБА_5 та її син. Вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами не доведено факт існування перед ОСОБА_3 боргу в розмірі 120000 грн., а за таких умов виключається можливість доведення спрямованості умислу ОСОБА_3 на його одержання. Тому викладені у вироку висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до помилкової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст. 364 КК України (в редакції Закону від 18.04.2013 року) замість кваліфікації за ч.4 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 18.04.2013 року).

В апеляційній скарзі захисник Якубов Я.Е. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 ставить питання про скасування вироку суду, із закриттям кримінального провадження за відсутністю в діях обвинуваченого складу злочину за ст. 364 ч. 1 КК України, з посиланням на незаконність та необґрунтованість вироку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказує, що висновок суду щодо доведеності вимоги обвинуваченого про сплату йому ОСОБА_5 120000 грн. боргу цивільно-правового характеру не відповідає фактичним обставинам справи, бо відсутні документальні підтвердження таких зобов'язань з боку ОСОБА_5 або її померлого чоловіка. Також ОСОБА_5 неодноразово змінювала свої показання. Не відповідають фактичним обставинам справи твердження суду, що дії по одержанню ОСОБА_3 від ОСОБА_5 у такий спосіб зазначених коштів були пов'язані з його службовою діяльністю.

Кваліфікація дій обвинуваченого судом визначена невірно, доказами у вироку не підтверджено, - потерпілих немає, ОСОБА_5 такою не визнана, не встановлено розмір заподіяної і кому шкоди, не визначено, в чому полягає істотна шкода авторитету та престижу державної установи - Чернігівській ОДА, бо Чернігівська ОДА також не визнана потерпілою стороною. Злочини проти авторитету органів державної влади передбачені статтями 338-360 КК України, тому ніякого відношення такі наслідки правопорушення до злочинів у сфері службової діяльності не мають. Судом не звернуто увагу, що на день постановлення вироку ст.364 КК України та примітка до неї щодо шкоди були змінені. Тобто наслідками злочину за ст.364 КК України може бути лише матеріальна шкода, конкретний розмір якої має бути чітко визначений у вироку, а згідно вироку діями обвинуваченого жодна фізична чи юридична особа ніякої матеріальної шкоди не зазнала. Тому дії обвинуваченого, якщо навіть відповідають дійсності, не можуть утворювати склад злочину, у вчиненні якого ОСОБА_3 визнано винним. Не взято судом до уваги і правила ст.5 КК України щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.

Разом з тим в апеляційній скарзі захисник зазначає, що при відсутності достатніх підстав для скасування вироку із закриттям провадження щодо ОСОБА_3, призначене покарання у виді обмеження волі є суворим; судом не враховано, що обвинувачений раніше не судимий, негативні характеристики відсутні, працює, займається суспільно-корисною працею, злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, є злочином середньої тяжкості, що вказує на можливість обрання ОСОБА_3 менш суворого покарання, із застосуванням ст.75 КК України.

В запереченнях обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник Якубов Я.Е. вважають апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою, але з можливістю задовольнити її частково, скасувавши вирок та вирішивши наслідки скасування відповідно до апеляційних вимог захисника, а в частині апеляційних вимог прокурора про ухвалення апеляційним судом нового вироку - відмовити.

Під час апеляційного розгляду захисник Якубов Я.Е. подав заяву про неправомірне прийняття до даного апеляційного розгляду апеляційної скарги прокурора, де ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, вказуючи на те, що аналогічне питання разом з його, захисником, апеляційною скаргою, було предметом розгляду апеляційної інстанції 07.04.2015 року, із залишенням апеляційних скарг прокурора та захисника без задоволення, а вироку місцевого суду за ч. 1 ст. 364 КК України - без змін, а касаційна інстанція розглядала справу за його, захисника, касаційною скаргою, та ухвалила скасувати ухвалу апеляційного суду із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції не за апеляційною скаргою прокурора, а його, захисника. Тобто, апеляційним судом порушена ст. 404 КПК України внаслідок прийняття до розгляду апеляційної скарги прокурора, та порушені вимоги ст. ст. 433 ч. 2 , 439 ч. 3 КПК України..

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання своєї апеляційної скарги, з її задоволенням, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника, адвоката Якубова Я.Е., які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечували проти апеляційної скарги прокурора, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали кримінального провадження щодо засудження ОСОБА_3 в межах апеляційних скарг у відповідності із ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та захисника прийняті до розгляду у відповідності з вимогами КПК та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом у відповідно до ст. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 КПК України, вирок суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин.

Згідно п. 2 ч. 3 цієї статті, у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою:

- формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення;

- статті /частини статті/ закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений;

- докази на підтвердження встановлених судом обставин...;

- мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 була пред'явлена підозра та складено обвинувальний акт у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 4 КК України як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у сумі 120000 грн. для себе за вчинення в інтересах того, хто надав неправомірну вигоду, а саме ОСОБА_5, дій з використанням наданого їй службового становища.

У судовому засідання суд першої інстанції встановив, що пред'явлене обвинувачення стороною обвинувачення не доведене, і прийшов до висновку, що дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 364 КК України в редакції, чинній на час вчинення правопорушення, як зловживання владою або службовим становищем, тобто, умисне з корисливих мотивів використання службового становища всупереч інтересам служби, яке заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам потерпілого, а також завдало істотної шкоди авторитету та престижу державної установи - Чернігівської обласної державної адміністрації, про що постановив вирок.

Разом з тим, з аналізу матеріалів кримінального та судового провадження вбачається, що суд першої інстанції допустив невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що у відповідності до ст. 409 КПК України, є підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: - висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;

- суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;

- за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;

- висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Так, досліджуючи надані стороною обвинувачення докази, суд у вироку вказав, що свідок ОСОБА_5 стверджувала, що для врегулювання питань щодо розподілу майна з пайовиками, вирішення цього питання на її користь та виготовлення на її користь документів, ОСОБА_3 написав їй на папірці, що вона повинна заплатити 120 тис. грн.. Щодо боргових зобов'язань мова не йшла і таких у неї перед ним не було. Це підтвердив і свідок ОСОБА_10, син.

З показань свідка ОСОБА_11 доводиться, що після появи ОСОБА_3, ОСОБА_5 поміняла домовленість з ним щодо виділення йому майна в натурі.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_7 вказували на наявність грошових відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, але документальних підтверджень цьому не наводили.

Суд зробив висновок, що таким чином, у даному провадженні є доведеним і визнається стороною захисту вимога обвинуваченого про сплату ОСОБА_5 120000 грн. боргу цивільно-правового характеру.

В той же час суд вказує, що оскільки даний борг ОСОБА_5 не визнаний, не підтверджується жодним документом, і не встановлений у судовому порядку, відсутні підстави для визнання будь-якої вимоги про його виплату правомірною.

Тобто, суд допустив суперечності у вироку щодо виникнення суми у 120000 грн. і обставини її передачі ОСОБА_5 ОСОБА_3

Далі суд робить висновок, що показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_11 свідчать про зацікавленість ОСОБА_3 у вирішенні майнового конфлікту на користь ОСОБА_5 та про те, що виконання своїх службових обов'язків обвинувачений пов'язав з передачею йому грошових коштів, що підтверджено самими діями обвинуваченого - після отримання заяви про допомогу у вирішенні майнового спору / від ОСОБА_5. за підказкою ОСОБА_3/, ОСОБА_3 в порушення ст.16-1 Закону України «Про державну службу», ст.15 Закону України «Про правила етичної поведінки» та Загальних правил поведінки державного службовця, не доповів про наявність у нього особистого майнового інтересу (на значну суму) у майні даного КСП, не повідомив про це інших заявників; особисто провів роботу по врегулюванню даного конфлікту, хоча Департамент агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації мав інших фахівців з цього напрямку; запропонував варіант розподілу майна, що влаштовував ОСОБА_5 і яким були невдоволені інші заявники; проводив роботу по підготовці проектів документів щодо виділення майна власникам майнових сертифікатів тривалий час; мав багаторазові зустрічі наодинці з ОСОБА_5, в тому числі у м.Чернігові, хоча окрім неї заявниками були ще принаймні 14 осіб, остаточно передав дані проекти документів ОСОБА_5 тільки і безпосередньо після отримання від неї 120000 грн.

В той же час суд кваліфікує такі дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 364 КК України, хоча фактично дії ОСОБА_3 виписані так, як це викладено на обґрунтування та пред'явлення обвинувачення органами досудового розслідування.

Тобто, у вироку суд не вказав мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, що є порушенням закону.

Суд не вказав, в чому ж різниця в показаннях даних свідків, чому їхні показання вказують на вчинення ОСОБА_3 дій, передбачених ст. 364 ч. 1 КК України, а не на склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України.

Суд належним чином не проаналізував такі показання свідків та не встановив, як це узгоджується з диспозицією ч. 1 ст. 364 КК України - наявність потерпілих, істотної шкоди, її розміру.

Тобто, суд також допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне скасування або зміну судового рішення, є:

- незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;

- застосування закону, який не підлягає застосуванню;

- неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Наявність суперечливих доказів, відсутність аналізу наданих доказів, не взяття до уваги доказів, які могли вплинути на його висновки, неправильне застосування матеріального закону, перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення, що є істотним порушенням вимог КПК - ч. 1 ст. 412 КПК України.

Ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_3, суд не взяв до уваги докази, надані стороною обвинувачення, не навів мотивів, з яких вони були залишені поза увагою, тому таке судове рішення підлягає скасуванню, як постановлене з істотним порушенням КПК.

Згідно ч.1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_3, суд не виконав вимог закону та ухвалив вирок, який за своїм змістом вказує на те, що суд не встановлював істини по справі, не забезпечив рівні права та законні інтереси учасників кримінального провадження, і прийняв рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 115 КПК України, порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є однією з підстав призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Саме неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність не тягнуть нового розгляду в суді першої інстанції, але у сукупності з іншими, вищевказаними істотними порушеннями КПК це є підставою для нового розгляду.

Керуючись ст.ст. 404 - 405 407 409 - 415, 418 - 419, 376 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Чернігівської області Карпуся І.М., захисника, адвоката Якубова Я.Е. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_3 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у іншому складі суддів.

Ухвала в касаційному порядку не оскаржується.

СУДДІ:

Рудомьотова С.Г. Борисенко І.П. Демченко О.В.

Попередній документ : 58011191
Наступний документ : 58011204