Рішення № 58010025, 26.05.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 667/963/15-ц Головуючий в І інстанції Мусулевський Я.А.

Провадження №22-ц/791/627/16 Доповідач: Ігнатенко П.Я.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

ГоловуючогоІгнатенко П.Я.Суддів:Воронцової Л.П. Стародубця М.П.СекретарПісоцька Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Комсомольського районного суду міста Херсона від 28 квітня 2015 року у справі за позовом Херсонської міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Волкодав Валентина Георгіївна, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Сперчун Олена Анатоліївна, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Стулій Катерина Миколаївни, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року Херсонська міська рада звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_11 у 1987 році була виділена в користування квартира АДРЕСА_1. На підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 08.06.2006 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 14.11.2011 року за ОСОБА_11 визнано право власності на вказану вище квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 померла та після неї прийняла спадщину ОСОБА_6, про що 13.07.2011 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

28 березня 2012 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 08.06.2006 року і ухвала апеляційного суду Херсонської області від 14.11.2011 року скасовані та справу передано на новий розгляд. За результатами якого рішенням апеляційного суду Херсонської області від 22.10.2013 року у задоволенні позову про визнання права власності - відмовлено.

На цій підставі позивач з посиланням на ст.ст. 215, 216, 388 ЦК України просить визнати недійсним свідоцтво про прийняття ОСОБА_11 спадщини за законом від 13.07.2013 року, визнати недійсними всі наступні договори купівлі-продажу зазначеної квартири та витребувати з чужого незаконного володіння квартиру у останнього власника - ОСОБА_5

Заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 28 квітня 2015 року,- позов задоволено. Вирішено визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.07.2013 року посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Сперчун О.А. на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №4448, спадкова справа №10\2010.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30.07.2013 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №3475.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 24.09.2013 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №909.

Витребувати на користь Херсонської міської ради з чужого незаконного володіння квартиру АДРЕСА_1, а саме у ОСОБА_5.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Херсона від 18.12.2015 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

В ході апеляційного розгляду представник ОСОБА_5 - ОСОБА_12 підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити, заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В останньому судовому засіданні ОСОБА_5 повідомила суду про припинення довіреності представника ОСОБА_12 26.05.2016 року та просила відкласти розгляд справи, не навівши поважність причин особистої неявки в судове засідання. В зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість закінчення розгляду справи у її відсутності.

Представник Херсонської міської ради Токузан С.Ж. апеляційну скаргу не визнала, просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, була повідомлена за останнім відомим місцем проживання в Україні. ЖЕК №1 Суворовського району м.Херсона повернув не вручену судову повістку в зв'язку з відсутністю адресата.

Представник ОСОБА_7 - ОСОБА_14 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, посилаючись на те, що одночасне задоволення вимог по ст. 215 ЦК України та ст.388 ЦК України суперечить вимогам закону. Окрім того, у позивача немає права вимоги. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Треті особи приватні нотаріуси Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г., Сперчун О.А. та Стулій К.М. в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність оскарженого рішення вимогам цивільного процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, з того, що спірна квартира вибула з володіння та власності позивача поза його волею та на підставі ст.ст.330,388 ЦК України підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння відповідача на його користь.

В цій частині колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

За змістом статті 388 ЦП України вибуття майна не з волі власника означає відсутність у нього свідомо поставленої мети на передачу майна у власність іншій особі, невжиття ним будь-яких дій чи заходів для досягнення цієї мети та втрату майна в результаті вчинення іншими особами дій,спрямованих на відчуження майна, без погодження з власником.

Згідно роз'яснень п.21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину,спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387,388 ЦК. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387,388 ЦК України.

Незаконним володільцем може бути добросовісний і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного лише в передбачених законом випадках (ст.388 ЦК), а саме: у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; у всіх випадках добросовісного заволодіння річчю на підставі безвідплатного договору з особою, яка не мала права її відчуження.

За змістом цієї норми закону майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Аналогічна правова позиція висловлена й у постановах Верховного Суду України від 16.04.2014 року у справі №6-146цс13, від 11.06.2014 р. у справі №6-52цс14.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до умов договору найму жилого приміщення від 24.03.1987 року між відділом комунального господарства Комсомольського району та ОСОБА_11, останній передано в найм квартиру АДРЕСА_1 Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Згідно реєстраційного посвідчення від 17.01.1991 року на домоволодіння, що складається з жилого будинку АДРЕСА_1 в цілому зареєстровано за державою на підставі рішення міськвиконкому №76 від 21.07.87 р. (а.с.16).

Згідно рішення виконавчого комітету Херсонської обласної ради від 20.03.1992 року №32 житловий фонд місцевих рад народних депутатів передано до складу комунальної власності (а.с. 17-19).

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 08.02.2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 14.11.2011 року, за ОСОБА_11 визнано право власності на зазначену вище квартиру (а.с.7,8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 померла та після неї прийняла спадщину ОСОБА_6, про що 13.07.2011 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.20-21).

28 березня 2012 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 08.06.2006 року і ухвала апеляційного суду Херсонської області від 14.11.2011 року скасовані та справу передано на новий апеляційний розгляд.

За результатами повторного розгляду справи рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.07.2013 року за ОСОБА_6 визнано право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11 (а.с.12-13).

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 22.10.2013 року рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.07.2013 року скасовано та відмовлено у задоволенні позову про визнання за ОСОБА_6 права власності на зазначену вище квартиру (а.с.14-15).

Згідно договору купівлі-продажу від 30.07.2013 року ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_7 купив АДРЕСА_1 (а.с.92-93).

Згідно договору купівлі-продажу від 24.09.2013 року ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_5 придбала у власність зазначену квартиру (а.с.90-91).

Таким чином, майно вибуло з власності позивача на підставі рішення суду, яке на теперішній час скасовано. Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Отже спірна квартира вибула поза волею власника та оформлена після смерті ОСОБА_11 у спадщину ОСОБА_6, яка розпорядилася цією квартирою без правової підстави.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про витребування нерухомого майна на користь Херсонської міської ради з чужого незаконного володіння останнього власника ОСОБА_5, як добросовісного набувача.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі в частині витребування майна, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального закону щодо судового належного повідомлення та поважності наслідків розгляду справи в суді першої інстанції у відсутності ОСОБА_5, колегія суддів не приймає, оскільки на правильність висновків суду першої інстанції вони не впливають. Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи щодо правомірності придбання останньою спірної квартири, оскільки судом встановлені підстави витребування майна у неї, як добросовісного набувача, передбачені ст. 388 ЦК України.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права власності є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом пред'явлення віндикаційного позову і в цій частині рішення суду про витребування майна є законним та обґрунтованим.

Разом з тим, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, установленого статями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно при відсутності між позивачем і відповідачем, у володінні якого перебуває спірне майно, зобов'язально-правових відносин.

Така ж правова позиція висловлена й у постановах Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року № 6-170цс14 та від 25 червня 2014 року № 6-67цс14, від 13.05.2015 року №6-67цс15.

За положеннями статей 330, 387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна і набула його з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У випадках, коли в позовах заявляються вимоги про віндикацію та реституцію, суд повинен самостійно визначати, яку вимогу по суті (а не за формою) пред'являє позивач, і, відповідно, застосувати належні норми законодавства, керуючись при цьому нормами статті 4, пунктів 3, 4 частини першої статті 214 ЦПК України.

Одночасне пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника) і про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції (оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння), тобто одночасне застосування статей 216 і 388 ЦК України є помилковим, адже віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними.

Зазначені висновки містяться у правовій позиції, висловленій у справі №6-2407цс15 від 17.02.2016 року.

За таких обставин, враховуючи, що майно вибуло з правомірного володіння позивача поза його волею на підставі рішення суду, яке на теперішній час скасовано, що є підставою для задоволення позовних вимог про витребування майна з незаконного володіння останнього власника на підставі ст.ст. 387,388 ЦК України, при цьому одночасне визнання недійсними правовстановлюючих документів та договорів купівлі-продажу на підставі ст.ст. 215, 216 ЦК України є неналежним способом захисту, який не відновлює прав позивача.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.07.2011 року на ім'я ОСОБА_6, а також договорів купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 30.07.2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і від 24.09.2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В решті це ж рішення підлягає залишенню без змін.

Вирішуючи питання про скасування заходів забезпечення позову, судова колегія з урахуванням положень ч.6 ст.154 ЦПК України дійшла висновку про те, що ці заходи були вжиті до закінчення апеляційного розгляду. Оскільки за результатами апеляційного розгляду рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо витребування нерухомого майна з володіння ОСОБА_5 - підлягає залишенню без змін, підстави для забезпечення позову заявлені останньою, відпали, отже заходи забезпечення позову мають бути скасовані.

Керуючись ст.ст. 215, 216, 387, 388 ЦК України, ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, - задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду міста Херсона від 28 квітня 2015 року,- скасувати в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Сперчун О.А. на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №4448, спадкова справа №10/2010;

-в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30.07.2013 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_15, зареєстрованого в реєстрі за №3475;

-в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 24.09.2013 року, укладений між ОСОБА_15 та ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №909, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В решті це ж рішення суду залишити без змін.

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11.02.2016 року про забезпечення позову та накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, зареєстровану на ім'я ОСОБА_5, - скасувати.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий П.Я.Ігнатенко

Судді: Л.П.Воронцова

М.П.Стародубець