Рішення № 58009095, 26.05.2016, Козівський районний суд Тернопільської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/254/16-ц

Справа № 2/600/124/2016

26 травня 2016 року Козівський районний суд

Тернопільської області

в складі: судді Вирсти М.М.

при секретарі Фещак Г.М.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «АТП-16146» про стягнення невчасно виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до ПрАТ «АТП-16146» про стягнення невчасно виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що працював механіком по випуску автотранспорту в ПрАТ «Козівське АТП-16146» з 26 вересня 1997 року.

23 грудня 2015 року звільнений по п.1 ст36 КЗпП за згодою сторін.

За час роботи в ПрАТ «Козівське АТП-16146» виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 5900 грн..

Вказує розрахунок середнього заробітку за період затримки розрахунку з 24 грудня 2015 року по 14 січня 2016 року:

- 1653грн. розмір середньомісячної заробітної плати;

- 3 місяці за період з 24 грудня 2015 року по 14 січня 2016 року період затримки розрахунку при звільненні;

- 3959грн. середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 24 грудня 2015 року по 14 березня 2016 року.

Зазначає, що не проведення відповідачем повного розрахунку після його звільнення заподіяло йому моральні страждання, переживання з приводу існування його сімї, внаслідок чого він та його сімя позбавлені нормального життєвого спілкування з оточуючими людьми. Пояснює, що змушений економити на харчах та одязі, що є інвалідом 3-ї групи з дитинства.

Посилаючись на КЗпП, Постанову Пленуму ВСУ №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», просить: стягнути з ПрАТ «Козівське АТП-16146» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 5900грн. та 3959грн. середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період з 24 грудня 2015 року по 14 січня 2016 року; стягнути з в ПрАТ «Козівське АТП-16146» 5000грн. моральної шкоди. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити. Подав у судове засідання заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з ПрАТ «Козівське АТП-16146» 6265грн. середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період з 24 грудня 2015 року по 26 травня 2016 року та 5000грн. моральної шкоди.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, підтверджується оголошенням в газеті «Свобода» №35 від 06 травня 2016 року.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, надані докази, прийшов до наступного.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно ст. 233 КзПП України, у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь яким строком.

Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Згідност.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з трудової книжки серії БТ-ІІ 6065685, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 26 вересня 1997 року прийнятий на роботу у ВАТ « Козівське АТП-16146» механіком по випуску. Наказом №12 від 14 квітня 2011 року ВАТ «Козівське АТП-16146» перетворено на ПрАТ «Козівське АТП-16146». Наказом №44 від 23 грудня 2015 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.3).

Позивач вказує, що за час роботи у ПрАТ «АТП-16146» виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 5900 /пять тисяч девятсот/ грн..

Відповідно ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, керуючись нормами ст.ст.83, 94, 97 КЗпП України, ст.ст. 1, 15, 21 Закону України «Про оплату праці» щодо обовязку власника або уповноваженого ним органу в першочерговому порядку виплачувати працівникові заробітну плату за виконану ним роботу у разі звільнення працівника, враховуючи те, що ПрАТ «Козівське АТП-16146» не надано суду доказів на спростування факту невиплати ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 5900 /пять тисяч девятсот/ грн..

Згідно ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

П.20 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановлено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100. Зокрема, відповідно абз.3 п.2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Так, згідно довідки-розрахунку головного бухгалтера ПрАТ «Козівське АТП-16146», середньомісячна заробітна плата із розрахунку двох останніх місяців, що передували звільненню, становить 1653 /одна тисяча шістсот пятдесят три/грн. 60коп..

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить 6265 /шість тисяч двісті шістдесят пять/грн.. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000 /пять тисяч/ грн., суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних) та з урахування інших обставин.

Відповідно роз'яснень у п.13 даної Постанови, відповідно ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт порушення трудових прав позивача, що потягнуло завдання позивачу моральних страждань бездіяльністю відповідача, наявний причинний зв'язок між моральною шкодою і протиправним діянням відповідача та виною відповідача в її заподіянні, тому позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5000 /пять тисяч/грн. моральної шкоди підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Згідно ст.88 ЦПК України, з відповідача стягується на користь держави судовий збір.

На підставі викладеного керуючись Конституцією України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 47, 48, 116, 117, 235, 237-1 КзПП України, ст. 1167 ЦК України, Законом України «Про оплату праці», Постановою Пленуму ВСУ №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Постановою Пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Козівське АТП-16146» про стягнення невчасно виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ПрАТ «Козівське АТП-16146», смт.Козова, вул.Колійова, 47, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 5900 /пять тисяч девятсот/ грн. та 6265 /шість тисяч шістдесят пять/ грн. середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період з 24 грудня 2015 року по 26 травня 2016 року.

Стягнути з в ПрАТ «Козівське АТП-16146», смт.Козова, вул.Колійова, 47, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, 5000 /пять тисяч/грн. моральної шкоди.

Відповідно п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ПрАТ «Козівське АТП-16146», смт.Козова, вул.Колійова, 47, 551 /пятсот пятдесят одну/грн.. 20коп. судового збору на користь держави на номер доходного рахунку: 31214206700282, код ЄДРПО суду: 02886605, банк одержувача: ГУДКУ у Тернопільській області, код одержувача за ЄДРПО: 37822731, код банку МФО: 838012, код класифікації доходів бюджету: 22030001.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Тернопільської області через Козівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому законом.

Суддя: підпис

З оригіналом: вірно