Рішення № 58008019, 19.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2482/16

Головуючий у першій інстанції Коблова О.Д.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Плавич Н.Д.

при секретарі - Козак М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" про стягнення страхового відшкодування і моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

03.06.2014 року, ОСОБА_2 звернулась із позовом про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, і, остаточно уточнивши вимоги, просила стягнути з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" (далі-Страхова компанія): втрачений заробіток у сумі 8 885,50 гривень, упущену вигоду у сумі 2 015,83 гривень, вартість лікування \реабілітації\ у сумі 12 474 гривень, додаткові витрати на лікування у сумі 5 433,09 гривень і моральну шкоду у сумі 5 000 гривень. З відповідача ОСОБА_3 просила стягнути моральну шкоду у сумі 20 000 гривень.

Позов обгрунтовано тим, що 18.03.2014 року о 14 годині на розі вулиць М'ясоїдівська і Прохорівська у м. Одесі відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем КІА РІОо, № НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП) здійснив на неї наїзд, у зв'язку з чим позивачка отримала тілесні ущкодження і була госпіталізована у лікарню де знаходилась на стаціонарному лікуванні з 18.03.2014 року по 01.04.2014 року, а у подальшому перебувала на амбулаторному лікуванні до 30.05.2014 року. Внаслідок ДТП позивачка втратила працездатність, несла витрати на обстеження та лікування, через отриману травму не могла працювати за спеціальністю, для реабілітації і повного одужання їй необхідно пройти курс лікування у санаторії.

Посилаючись на те, що власник застрахував свою цивільну відповідальність, матеріальна шкода їй завдана з вини відповідача ОСОБА_3, крім того, вона зазнала моральних страждань, позивачка просила позов задовольнити.

Позивачка і відповідачі не приймали участі у судовому засіданні у суді першої інстанції.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.09.2014 року позов задоволено частково: суд стягнув зі Страхової компанії на користь позивачки втрачений заробіток у сумі 8 885,50 гривень, упущену вигоду у сумі 2 015,83 гривень, вартість лікування (реабілітації) у санаторії у сумі 12 474 гривень, додаткові витрати у сумі 5

2

433,09 гривень, моральну шкоду у сумі 5 000 гривень і судові витрати у сумі 180,70 гривень.

В апеляційній скарзі представник Страхової компанії просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на незаконність рішення суду, відсутність правових підстав для стягнення втраченого заробітку, упущеної вигоди та додаткових витрат, недоведеність витрат на санаторно-курортне лікування.

Рішення суду від 19.09.2014 року у частині відмови у позові до ОСОБА_3, особи, які беруть участь у справі, не оскаржили.

У засіданні колегії суддів: представник Страхової компанії скаргу підтримала; позивачка у судових засіданнях 19.11.2015 року і 24.12.2015 року скаргу не визнала. Відповідач ОСОБА_3 у засідання колегії суддів не з'явився.

Рішення суду у частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, а також зміні на підставі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України.

За змістом ст. 309 ч.1 п.п.3.4 ЦПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Рішення суду у частині стягнення втрачено заробітку і упущеної вигоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з наступних підстав.

Позивачка, остаточно уточнивши вимоги, просила стягнути зі Страховолї компанії втрачений заробіток у сумі 8 885,50 гривень і упущену вигоду у вигляді заробітної плати у сумі 2 015,83 гривень (а.с.42-45).

Між сторонами виникли правовідносини із відшкодування шкоди, які регулюються нормами ЦК України і Закону України " Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі-Закон).

Встановлено, що 18.03.2014 року о 14 годині на розі вулиць М'ясоїдівська і Прохорівська у м. Одесі сталася ДТП, внаслідок якої автомобіль НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_3 здійснив наїзд на позивачку, у результаті чого остання отримала тілесні ушкодження.Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 19.05.2014 року ОСОБА_3притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП. Згідно полісу "АС\1667992 від 10.07.2013 року, власник автомобіля застрахував свою цивільно-правову відповідальність у Страховій компанії на період з 14.07.2013 року по 13.07.2014 року, зокрема за заподіяну шкоду життю на 100 000 гривень (а.с.6,9,29).

У зв'язку із отриманою травмою під час ДТП позивачка проходила лікування в умовах стаціонара з 18.03.2014 року по 01.04.2014 року, а потім знаходилась на амбулаторному лікуванні з 02.04.2014 року по 31.05.2014 року. За висновком ЛКК позивачку тимчасово, на 1 місяць, з 03.07.2014 року по 02.08.2014 року, переведено з посади водія трамвая підсобним робітником зі збереженням протягом 2-х тижнів попереднього заробітку (а.с.9,14,15,167-170).

Майнова шкода і моральна шкода, завдані неправомірними діями фізичної або юридичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Крім того, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку (ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України).

Автомобілем "КІА" № НОМЕР_1, на час спричинення позивачці тілесних ушкоджень \18.03.2014 року\, керував відповідач ОСОБА_3.(а.с.6).

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини у сфері відшкодування шкоди, завданої транспортним засобом, як джерелом підвищеної небезпеки є Закон, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатаці наземних транспортних засобів.

Шкодою, заподіяною здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП є : шкода, пов'язана із лікуванням потерпілого, шкода, пов'язана із тимчасовою втратою працездатності, моральна шкода (ст. 23 Закону).

Позивачка, зокрема, просить стягнути зі Страхової компанії втрачений заробіток у сумі 8 885,50 гривень і "упущену вигоду" по заробітній платі у сумі 2 015,83 гривень.

У зв'язку із тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи, у тому числі для працюючої особи неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства про працю (ст. 25 Закону).

Позивачка надала довідки про заробітну плату й інші доходи за період з вересня 2013 року по серпень 2014 року, з яких вбачається, що у зазначений період вона працювала водієм трамвая 1-го класу і підсобним робітником (а.с.151).

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами,зумовленими похованням", - допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю компенсує втрату заробітної плати \доходу\, у разі настання у неї одного з таких страхових випадків, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної із нещасним випадком на виробництві. Допомога по тимчасовій втраті процездатності встановлюється у розмірі 100% особам, які мають страховий стаж понад 8 років (ст. 37 зазначеного Закону).

Позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1, має страховий стаж понад 8 років, тому у зв'язку із втратою працездатності внаслідок отримання травми під час ДТП їй 100% компенсовано втрачений заробіток за рахунок фонду загальнообов'язкового соціального страхування від тимчасової непрацездатності.

Відповідно до висновку ЛКК позивачка була переведена у період з 03.07.2014 року по 02.08.2014 року з посади водія трамвая 1-го класу на посаду підсобного робітника, зі збереженням попереднього заробітку протягом двох тижнів з дня переведення, а з 17.07.2014 року до кінця переведення, згідно штатного розкладу (а.с.151).

Надані позивачкою розрахункові листи за липень та серпень 2014 року не містять відомостей про втрачений заробіток позивачки (а.с.152,153).

Зважаючи на викладене, вимога про стягненя втраченого заробітку у сумі 8 885,50 гривень задоволенню не підлягає.

Вимога позивачки про стягнення "упущеної вигоди" у сумі 2 015,83 гривень задоволенню не підлягає з тих підстав, що Законом не передбачено відшкодування упущеної вигоди через тимчасову втрату працездатності. У зв'язку із тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтвердженій період втрати працездатності, зокрема для працюючої особи втрачений заробіток визначається як неотримана середня заробітна плата (ст. 25 Закону).

Оскільки відповідачка не довела своїх вимог у частині втраченого заробітку на суму 8 885,50 гривень, вимога позивачки про стягнення упущеної вигоди у сумі 2 015,83 гривень не грунтується на законі, колегія суддів відмовляє позивачці у цих вимогах до Страхової компанії.

Рішення суду у частині стягнення зі Страхової компанії вартості лікування \реабілітації\ у вигляді санаторно-курортного лікування, додаткових витрат на лікування, відшкодування моральної шкоди підлягає зміні з таких підстав.

Позивачка просила стягнути зі Страхової компанії вартість санаторно-курортного лікування у розмірі 12 747 гривень, а також додаткові витрати на лікування у сумі 5 433,09 гривень і моральну шкоду у сумі 5 000 гривень (а.с.42-45).

Так, у зв'язку із лікуванням потерпілого йому відшкодовуються обгрунтовані витрати, пов'язані з : доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів ( ст. 24 Закону).

Встановлено, що позивачці рекомендоване санаторно-курортне лікування і вартість такого лікування у Клінічному санаторії "Лермонтовський" у відділенні реабілітації хворих після травм станом на вересень 2014 року складала 12 747 гривень (а.с.50.51).

Зважаючи на те, що у зв'язку із лікуванням потерпілого йому відшкодовуються витрати, пов'язані із реабілітацією у закладі охорони, зі Страхової компанії на користь позивачки підлягає стягненню вартість санаторно-курортного лікування у сумі 12 747 гривень, при цьому, зазначена сума коштів стягується із їх перерахуванням на рахунок закладу охорони здоров'я.

Доводи відповідача, що довідка про необхідність санаторно-курортного лікування від 15.09.2014 року є дійсною 12 місяців і станом на час прийняття рішення втратила чинністю не заслуговують на увагу, оскільки належними доказами доведено необхідність реабілітації позивачки у відповідному закладі охорони здоров'я і на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, не з вини позивачки, остання не пройшла необхідний курс реабілітації.

Позивачка також просила стягнути додаткові витрати, які зокрема, складаються з витрат на діагностику \984,00 гривень\ та придбання ліків \151,09 гривень\ на загальну суму 1 135,09 гривень, які документально підтверджені (а.с. 7,8,10-13).

Мінімальний розмір шкоди, пов'язаної із лікуванням позивачки повинен становити 1 583,40 гривень (ст. 24 Закону).

Виходячи з вимог ст. 24 Закону, оскільки у даному випадку мінімальний розмір у зв'язку із лікуванням позивачки \1 583,40 гривень\ значно перевищує документально підтверджені витрати на лікування та діагностику \1 135,09 гривень\, Страхова компанія визнала, що позивачка має право на відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням й діагностикою у сумі 3 004, 40 гривень (а.с.176).

За таких обставин, колегія суддів стягує зі Страхової компанії на користь позивача витрати на лікування у сумі 3 004,40 гривень.

Страховик відшкодовує потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров'я під час ДТП моральну шкоду у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю (ст. 26-1 Закону).

Оскільки документально підтверджені витрати на лікування і реабалітацію на суму 15 751,40 гривень \3004,40+12747\, розмір моральної шкоди повинен становити 787,57 гривень \15 751,40х5%\.

Тому на відшкодування моральної шкоди суд стягнує зі Страхової компанії 787,57 гривень.

Разом з тим, вимоги у частині стягнення вартості пошкодженого майна і витрат на проїзд до лікарні і назад додому на загальну суму 3 150 гривень задоволенню не підлягають, оскільки вартість пошкодженого майна не підтверджено належними та допустимими доказами, а витрати на проїзд на автомобілі до лікарні і додому не передбачені Законом (а.с.4,44,45).

Зважаючи на викладене, вимоги позивачки до Страхової компанії у частині стягнення витрат на лікування, реабілітацію і відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, а у частині стягнення вартості пошкодженого майна й витрат на проїзд задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ч.1 ЦПК України, зі Страхової компанії на користь позивачки колегія суддів стягує судові витрати у сумі 165,39 гривень.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції у частині стягнення втраченого заробітку і упущеної вигоди дійшов помилкового висновку про задоволення позову, а у частині стягнення витрат на лікування \реабілітацію\ і моральної шкоди висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, рішення суду у частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові, а в іншій частині - зміні, з викладенням резолютивної частини рішення у новій редакції.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2,3, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" - задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2014 року у частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" втраченого заробітку у сумі 8 885,50 гривень, у частині стягнення упущеної вигоди у сумі 2 015,83 гривень - скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 у позові до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО УКРАЇНА» про стягнення втраченого заробітку у сумі 8 885,50 гривень і упущеної вигоди у сумі 2 015,83 гривень.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2014 року у частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" вартості лікування \реабілітації\, стягнення витрат у сумі 5 433,09 гривень, моральної шкоди і судових витрат - змінити, виклавши резолютивну частину рішення у цій частині у новій редакції:

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО УКРАЇНА" (ІН № 16285602) на користь ОСОБА_2 (ІІН НОМЕР_3):

вартість реабілітації у вигляді санаторно-курортного лікування у сумі 12 747 гривень з перерахуванням коштів на рахунок "Клінічний санаторій" "Лермонтовський" Дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" \ЗКПО № 32432486, рахунок № 26007013001084 в ПАТ "Банк Юнісон" МФО 380902, 65014, м. Одеса , Лермонтовський провулок, 2\;

витрати на лікування у сумі 3 004,40 гривень і моральну шкоду у сумі 787,57 гривень;

витрати по сплаті судового збору у сумі 165 гривень 39 копійок.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляд у цивільних і кримінальних справ протягом

двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили,

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Н.Д. Плавич