Ухвала суду № 58006153, 26.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 460/725/15 Головуючий у 1 інстанції: Гоцко В.І.

Провадження № 22-ц/783/3539/16 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія:69

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Богонюка М.Я., Ванівського О.М.

за участі секретаря: Жукровської Х.І.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника військового прокурора Львівського гарнізону Західного регіону України на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2015 року у справі за заявою ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

встановила:

Звертаючись до суду 3 березня 2015 року заявник ОСОБА_6 в заяві просив постановити рішення, яким встановити факт приналежності йому на праві приватної власності земельної ділянки, площею 0,03636 га, визначеної схемою та планом території земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Свої вимоги заявник мотивував тим, що 29 липня 2010 року, на підставі договору купівлі-продажу, він прийняв у власність житловий будинок АДРЕСА_1.

Під час наміру здійснити переобладнання придбаного житлового будинку у нього виникла необхідність представити уповноваженим органам правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташований його житловий будинок.

При зверненні до Мисливсько-рибальського господарства «Майдан», йому було відмовлено в оформлені права власності на земельну ділянку, а на прохання надати письмові пояснення, він також отримав негативну відповідь, а тому змушений звертатися до суду, так як позбавлений можливості користуватися придбаним приватним житловим будинком, внаслідок відсутності підтверджуючого документа на земельну ділянку, що необхідна для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по звищезгаданій адресі.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2015 року заяву задоволено.

Встановлено факт приналежності ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві приватної власності, земельної ділянки, площею 0,03636 га, визначеної схемою та планом території земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1

Рішення суду оскаржено Заступником військового прокурора Львівського гарнізону Західного регіону України.

В апеляційній скарзі зазначає, що при розгляді справи судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, дано невірну оцінку матеріалам справи, а також порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Вказує, що позивач будучи достовірно обізнаним про те, що власником земельної ділянки, на якій розташоване придбане житло, є держава в особі Міністерства оборони України, не отримав згоди у посадових осіб вказаного військового відомства на отримання у власність вказаної земельної ділянки.

Звертає увагу суду на те, що суд не залучив до справи належних співвідповідачів - Міністерство оборони України та Яворівську КЕЧ району, хоча прийняте рішення у цій справі впливає на права та обов'язки останніх і безпосередньо стосується їх інтересів, оскільки земельна ділянка належить до земель оборони.

Також вказує, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебувають справи за позовами першого заступника прокурора в інтересах Міністерства оборони України та Яворівської КЕЧ району до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_7 та мисливсько-рибальського господарства «Майдан» про визнання права державної власності на об'єкти нерухомого майна, розташованих за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Крім того зазначає, що ст. 256 ЦПК України визначено категорії справ про факти, що мають юридичне значення, однак цією статтею не передбачено можливість розгляду судами справ про встановлення юридичного факту приналежності земельної ділянки.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Гальчинського С.О. та представника Міністерство оборони України ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_6 - ОСОБА_2, представника мисливсько-рибальського господарства «Майдан» ОСОБА_3 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.

Відповідно до вимог ст. 1233 ЦК України, ст. ст. 234, 235 ЦПК України суд в окремому провадженні чи позовному порядку (при наявності спору між спадкоємцями) встановлює факти, якщо від доведення цих фактів залежить виникнення права на спадкування.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом встановлено, що згідно паспорта громадянина України, ОСОБА_6 є зареєстрованим по АДРЕСА_3.

Із копії договору купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку від 29 липня 2010 року вбачається, що ОСОБА_8, як продавець, передає у власність ОСОБА_6, як покупця, 1/2 частку житлового будинку-будівлі «Майдану», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 19 серпня 2010 року підтверджує право приватної спільної часткової власності ОСОБА_6 на житловий будинок - будівля «Майдану», літ.3-1, площею 53,3 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1.

З врахуванням наведеного та виходячи з копії схеми земельної ділянки, площею 0,03636 га, необхідної заявнику ОСОБА_6 для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та господарських будівель і споруд, суд задовольнив заяву.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 116 ЗК України громадяни набувають право власності і право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Придбання земельної ділянки у власність - це виникнення права на земельну ділянку, яка раніше надавалася і на яку є правовстановлюючі документи, визначені ст. 126 ЗК України, на підставі цивільно-правового договору.

Встановлено, що в абзаці 8 п.5 договору купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку від 29 липня 2010 року зазначено, що відповідні документи щодо передачі у власність чи користування земельної ділянки, на якій розташована нерухомість не приймались та державні акти щодо земельної ділянки на ім'я продавця ОСОБА_8 не видавались.

Відповідно до п.п.г" п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» з 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 р. N 1702-VI;

Отже судом не враховано, що державний акт щодо земельної ділянки на ім'я продавця ОСОБА_8 не видавався та суд не вказав у рішенні на підставі яких норм права задовольнив заяву.

Також судом не враховано, що чинним законодавством встановлено, що не може набуватись право власності на земельні ділянки за рішенням суду шляхом встановлення факту, що має юридичне значення.

Крім того судовою колегією встановлено, що судом порушені інші норми процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК у разі виникнення між заявником і заінтересованою особою спору про право в порядку окремого провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заявнику та заінтересованим особам, що вони мають право пред'явити позов на загальних підставах.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються з обов'язковою участю заявника та заінтересованих осіб.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про спадкування» № № 7 від 30 травня 2008 року якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 Цивільного процесуального кодексу України залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Встановлено, що апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не залучено до участі у справі належних співвідповідачів - Міністерство оборони України та Яворівську КЕЧ району, хоча прийняте рішення у цій справі впливає на права та обов'язки останніх і безпосередньо стосується їх інтересів, оскільки земельна ділянка належить до земель Міністерства оборони.

В засіданні судової колегії з пояснень сторін встановлено, що існує спір щодо земельної ділянки.

Таким чином між сторонами існує спір щодо визнання права власності на земельну ділянку.

З врахуванням цього колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тому підлягає скасуванню, а заяву ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення слід залишити без розгляду.

Слід роз'яснити ОСОБА_6, що спір може бути вирішено в позовному провадженні.

Крім того, слід стягнути з ОСОБА_6 в користь держави судовий збір в розмірі 1378 грн.

Керуючись ч.4 ст.256, ст. 303, 307 ч.1 п.4, 309 ч.1 п.4, 314 ч.1 п.3, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Львівського гарнізону Західного регіону України - задовольнити частково.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2015 року скасувати та заяву ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь держави судовий збір в розмірі 1378 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Богонюк М.Я.

Ванівський О.М.