Ухвала суду № 58005851, 27.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/1529/15-к Головуючий у 1 інстанції: Бораковський В.М.

Провадження № 11-кп/783/375/16 Доповідач: Березюк О. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2016 року. м.Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

під головуванням судді Березюка О.Г.,

суддів: Галина В.П., Марітчака Т.М.,

при секретарі судового засідання Стойко Р.З.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2016 року відносно ОСОБА_2,

з участю прокурора Бігуна А.О.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі пятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 21250 (двадцять одну тисячу двісті пятдесят) грн. з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 2 роки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2, працюючи відповідно до наказу т.в.о. начальника ГУ МВСУ у Л/о №129 о/с від 10.04.2014 року на посаді інспектора відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Стрий, Стрийського району та м.Моршин ГУ МВС України у Львівській області, маючи спеціальне звання лейтенант міліції, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, здійснюючи функції представника влади та в силу свого службового становища уповноваженим складати протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи владу та службове становище, всупереч інтересам служби та з метою власного незаконного збагачення, 16.03.2015 року в приміщенні відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Стрия, Стрийського району та м.Моршин ГУ МВС України у Львівській області, що розташоване за адресою: Львівська область, м.Стрий, вул. Галицька, 4, домовився із ОСОБА_3 про одержання неправомірної вигоди в розмірі 3000 грн. за повернення йому вилученого посвідчення водія та автомобіля, а також не притягнення його до адміністративної відповідальності, за порушення Правил дорожнього руху та вчинення ДТП.

18.03.2015 року близько 14.30 год. ОСОБА_4 за попередньою домовленістю із ОСОБА_2, прибув у службовий кабінет ОСОБА_2, розташований в приміщенні ВДАІ по вул. Галицькій, 4 м.Стрию Львівської області, де ОСОБА_2 повернув ОСОБА_3 документи та ключі від вилученого автомобіля, а ОСОБА_3 передав, та ОСОБА_2 одержав неправомірну вигоду в розмірі 3000 гривень, за не складання відносно ОСОБА_3 протоколу про вчинення адміністративного правопорушення і уникнення адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а також повернення вилученого посвідчення водія та автомобіля ОСОБА_3, після чого ОСОБА_2 був затриманий працівниками прокуратури Львівської області та УСБ України у Львівській області.

Даний вирок в апеляційному порядку оскаржив захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, який просить скасувати вирок, а дане кримінальне провадження закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КК України.

Захисник ОСОБА_1 вважає, що обвинувачення ОСОБА_2 в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в ході судового слідства не знайшло свого обєктивного підтвердження, а доводи викладені у вироку є надуманими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Також захисник ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі звертає увагу суду на той факт, що покази свідка ОСОБА_3 не можуть бути взяті до уваги, оскільки свідок є зацікавленою особою у справі, яка намагалася уникнути адміністративної відповідальності за вчинене ДТП в стані алкогольного спяніння.

Захисник ОСОБА_1 звертає увагу суду, що з наявних матеріалів кримінального провадження, а саме з відеозапису зустрічі ОСОБА_2 з ОСОБА_4 вбачається, що вказані особи вели розмову щодо відшкодування власнику клумби завданої шкоди. Даний запис не містить факту передачі ОСОБА_4 та отриманням ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 3000 грн. Також факт виявлення грошових коштів відеозаписом не зафіксовано, на місце проведення обшуку вилучені кошти доставлені невідомою особою, походження даних коштів невідоме.

Крім цього, апелянт вважає, що із протоколу прийняття заяви ОСОБА_4 від 17.03.2015 року про вчинене кримінальне правопорушення вбачається відсутність в діях ОСОБА_2 кваліфікуючої ознаки вимагання неправомірної вигоди. А тому немає будь-яких підстав для кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.14 ч.3 ст.368 КК України.

Захисник ОСОБА_1 вказує, що негласні слідчі дії відносно ОСОБА_2 проводилися на підставі ухвали апеляційного суду Львівської області від 17.03.2015 року, однак копія даної ухвали відсутня в матеріалах кримінального провадження, що є порушенням права на захист обвинуваченого ОСОБА_2.

Крім цього, апелянт звертає увагу суду, що в матеріалах справи є протокол ідентифікації та помічення грошових коштів від 17.03.2015 року, тобто дана слідча дія проводилася в період часу з 13.20 год. по 13.30 год., ще до винесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення в ЄРДР ОСОБА_2, яке було внесено в ЄРДР о 13.35 год. 17.03.2015 року. Захисник ОСОБА_1 вважає, що необхідно зазначити, що змиви з рук ОСОБА_2 були відібрані, всупереч вимогам ст. 241 КПК України, без відповідної постанови прокурора.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник та обвинувачений підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задоволити, пославшись на доводи, що викладені в апеляційній скарзі .

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, просив вирок суду залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача про обставини справи і зміст апеляційної скарги, пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинних діянь, передбачених ч.1 ст.368 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим.

Суд вірно поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_3 який під час допиту в суді першої інстанції пояснив, що 15 березня 2015 року повертаючись з кафе «Модно» на автомобілі «Сітроен» разом із ОСОБА_5, він не справився з керуванням та збив клумбу. На місце ДТП приїхали працівники ДАІ, які забрали документи та ключі від автомобіля, а автомобіль відвезли на арешт майданчик. У понеділок він домовився із ОСОБА_5 який знайомий з ОСОБА_2, щоб піти в ДАІ вирішити питання повернення автомобіля. Вони разом пішли до ОСОБА_2,де в кабінеті ОСОБА_2 повідомив, що для того щоб забрати автомобіль і документи і не було протоколу по ДТП, та перебування його в стані алкогольного сп'яніння, йому необхідно відшкодувати шкоду за пошкоджену клумбу і передати ОСОБА_2 3000 грн. Після цього він вирішив звернутися в СВ прокуратури у Львові із заявою про вимагання у нього хабара. Він надав кошти в сумі 3000 грн., які працівники СБУ помітили при понятих. В середу 18.03.2015 року він прийшов у кабінет ОСОБА_2 розказав про те, що розрахувався за пошкоджені клумби. ОСОБА_2 положив документи та ключі від машини на стіл, він їх забрав, віддав ОСОБА_2 3000 грн., які той засунув у кишеню, після чого вийшов із кабінету.

Свідок ОСОБА_5 місцевому суду пояснив, що він у якості пасажира їхав у автомобілі «Сітроен», коли водій ОСОБА_3 біля НК «Модно» не справився з керуванням і заїхав в клумби. Після ДТП ОСОБА_3 закрив автомобіль і кудись відійшов, повернувся коли приїхали працівники ДАІ. 16.03.2015 року він їздив разом з ОСОБА_3 до ОСОБА_2, щоб домовитись про повернення автомобіля. В службовому кабінеті ОСОБА_2 сказав, що після вирішення питання з власником кафе за клумби автомобіль повернуть. Розмови про кошти в сумі 3000 грн. він не чув. З кабінету він вийшов швидше, ОСОБА_3 вийшов пізніше, приблизно через 1 хвилину.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 повідомили суду про обставини ДТП біля НК «Модно» з автомобілем під керуванням ОСОБА_3 та те, що автомобіль евакуатором забрали на арешт майданчик, а матеріали ДТП були передані інспектору ДПС ОСОБА_2.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вина ОСОБА_2 доведена дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

-супровідним листом від 17.03.2015р. (а.к.п.2), яким скеровано заступнику прокурора Львівської області рапорт щодо виявлення фактів протиправної діяльності з боку працівника ВДАІ Стрийського МВ ГУ МВС України у Львівській області;

-рапортом від 17.03.2015р. (а.к.п.3-4), в якому повідомлено заступника начальника Управління СБУ у Львівській області про отримання інформації про можливе вчинення співробітником ВДАІ Стрийського МВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.3ст. 368 КК України;

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.03.2015р. (а.к.п.5), згідно якого ОСОБА_3 подав усну заяву слідчому СВ прокуратури Львівської області про вимагання в нього інспектором ДАІ ОСОБА_2 неправомірної вигоди.

-протоколом ідентифікації та помічення грошових коштів від 17.03.2015р. (а.к.п.10), згідно якого зроблено світлокопії грошей, наданих ОСОБА_3, в сумі 3000 грн., ідентифіковано їх по номеру та серії, після чого оброблено їх з обох боків спецхімпрепаратом «Промінь-1», що в ультрафіолетових променях видають світіння світло-зеленого кольору та при дотику до них залишають на пальцях руки сліди аналогічного кольору;

-протоколом обшуку від 18.03.2015р. (а.к.п.20-29), згідно якого в ОСОБА_2 виявлені грошові кошти номіналом 2400 грн., які, з його слів, він отримав від ОСОБА_3 за те, щоб не притягувати його до адміністративної відповідальності. Дані грошові кошти виявляють світіння спецхімречовини при опромінюванні їх короткохвильовим випромінюванням. Серії та номери купюр цих грошових коштів співпадають з тими серіями та номерами грошей, які попередньо ідентифіковані та надані до огляду ОСОБА_3;

-висновком службового розслідування від 19.03.2015р. (а.к.п.96-101), згідно з яким за наслідками проведеного службового розслідування комісія вважала б за грубі порушення положеньЗУ «Про міліцію», неналежному виконанні службових обов'язків, укритті від обліку матеріалів ДТП, вимаганні та отриманні неправомірної вигоди за не притягнення до адміністративної відповідальності, на інспектора ВДАІ з обслуговування м. Стрий, Стрийського району та м. Моршин ГУ МВС України у Львівській області, лейтенанта міліції ОСОБА_2 накласти дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ;

-протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 27.03.2015р. (а.к.п.103-107), яким зафіксовані три епізоди аудіозапису розмови ОСОБА_2 з ОСОБА_3 в приміщенні ВДАІ м. Стрий Львівської області; також проведено відеокотроль, яким зафіксовано три епізоди розмови ОСОБА_2 з ОСОБА_3 в приміщенні ВДАІ м. Стрий Львівської області. Вказані аудіо записи та відеокотроль досліджувались в судовому засіданні в районному суду шляхом їх прослуховування та перегляду;

-протоколом огляду від 30.03.2015р. (а.к.п.30), згідно якого в ОСОБА_2 при обшуку вилучено мобільний телефон марки «Nokia 202 Type Rm 834 ІМЕІ №355179/05/171922/0 та №355179/05/171923/8». Оглядом наявної інформації в пам'яті збережених останніх дзвінків абонента встановлено наявність даних про вихідний дзвінок 18.03.2015 о 12.57 год. до абонента ОСОБА_9 номер абонента НОМЕР_1 та вхідний дзвінок до цього ж абонента о 12.34 год..

Суд вірно визнав покази свідка ОСОБА_4 ґрунтовними та таким що підтверджують вчинення ОСОБА_2 злочину, оскільки вони повністю співпадають з іншими доказами по справі, відповідають дійсним обставинам кримінального провадження та підтверджуються матеріалами справи. А тому колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що покази свідка ОСОБА_4 не можуть бути взяті до уваги, оскільки він є зацікавленою особою у справі, яка намагалася уникнути відповідальності за вчинене ДТП у стані алкогольного спяніння.

Колегія суддів не бере до уваги твердження захисника ОСОБА_1 про те, що протокол ідентифікації та помічення коштів від 17.03.2015 року був проведений слідчим в період часу з 13 год. 20 хв. по 13 год. 30 хв., а реєстрація в ЄРДР відомостей про вчинене кримінального правопорушення здійснена 17.03.2015 о 13год. 35 хв. Оскільки суд вірно встановив, що розбіжності в часі у витязі з ЄРДР та протоколі помічення коштів є технічною помилкою повязаною з неуважністю слідчого в момент складання протоколу.

Також колегія суддів приходить до переконання, що негласні слідчі (розшукові) дії проводилися в даному кримінальному провадженні у відповідності до закону, оскільки відповідно до витягу з ЄРДР від 17.03.2015 року дії працівників правоохоронних органів було кваліфіковано за ч.3 ст. 368 КК України, що є тяжким злочином. Однак в подальшому після проведення первинних слідчих дій відповідно до витягу ЄРДР від 19.03.2015 року дії ОСОБА_2 на основі здобутих доказів слідчим було перекваліфіковано на ч.1 ст.368 КК України.

Крім цього, колегія суддів не вважає ґрунтовними доводи апелянта про те, що обвинувачений ОСОБА_2 визнав свою вину у одержанні неправомірної вигоди від ОСОБА_3 під тиском працівників органів досудового розслідування, оскільки данні обставини жодним доказом наданим стороною захисту не підтверджені.

Не можуть братись до уваги доводи апеляційної скарги захисника про те, що негласні слідчі дії відносно ОСОБА_2 були проведені з порушенням права на захист обвинуваченого через те, що в матеріалах кримінального провадження відсутня копія ухвали апеляційного суду від 17.03.2015 року, на підставі якої проводились ці негласні слідчі дії. Позаяк, факт існування даного процесуального документа (ухвали) захисник не ставить під сумнів, а лише наголошує про відсутність у матеріалах провадження її копії,- що аж ніяк не може свідчити про незаконність проведення щодо ОСОБА_2 негласних слідчих дій.

Крім того ні захисник ОСОБА_1, ні обвинувачений ОСОБА_2 не скористались своїм правом у відповідності до ч.3 ст.404 КПК України на подачу клопотання про дослідження судом апеляційної інстанції саме цього доказу - ухвали апеляційного суду від 17.03.2015 року про проведення відносно ОСОБА_2 негласних слідчих дій, а за відсутності клопотання від учасників судового провадження суд апеляційної інстанції позбавлений можливості досліджувати (повторно досліджувати) будь-які докази.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що усі докази, які суд поклав у вироку в основу доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, є належними та допустимими, оскільки вони отримані у чіткій відповідності до вимог КПК України.

Також суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що покарання обвинуваченому ОСОБА_2 призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України у межах встановлених у санкції статті, яке є необхідним й достатніми для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Таким чином суд апеляційної інстанції під час перегляду оскаржуваного вироку суду за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 не виявив істотних порушень кримінального процесуального та кримінального законів, які б тягнули за собою зміну чи скасування вироку суду, вважає вирок суду в цьому кримінальному провадженні законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому, з врахуванням вищенаведеного, не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376, 405, 407, 420, 426 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2016 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку на протягом трьох місяців з дня її проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :