Ухвала суду № 58005840, 19.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 441/1638/15-к Головуючий у 1 інстанції - Яворська Н.І.

Провадження № 11-кп/783/454/16 Доповідач - Михайлишин Г. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: Михайлишин Г.Я.

суддів: Голубицького С.С., Стельмаха І.О.

при секретарі: Стойко Р.З.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, згідно ст.89 КК України не судимого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України

з участю прокурора: Горин У.І.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2

за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 29 лютого 2016 року.

Цим вироком ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.

Покладено на обвинуваченого ОСОБА_1 обовязки, передбачені ст. 76 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 368,28 гривень за проведення товарознавчої експертизи.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 09 листопада 2015 р. приблизно о 20 годині 30 хв., перебуваючи в житловому будинку ОСОБА_3, розташованого в с. Бучали по вул. Зеленій, 49 Городоцького району Львівської області, після вживання спиртних напоїв, шляхом вільного доступу, таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_4 мобільний телефон торгової марки «Nokia» моделі «1616-2» ІМЕI 355952048580727 вартістю 130 гривень, всередині якого знаходилась сім карта мобільного оператора «Діджус» вартістю 20 грн. Своїми діями завдав шкоди потерпілому ОСОБА_4 на суму 150 грн.

Не погоджуючись з вироком суду захисник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Городоцького районного суду Львівської області від 29 лютого 2016 року та постановити ухвалу, якою закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у звязку з декриміналізацією діяння.

Вважає оскаржуваний вирок незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що в основу вироку покладено висновок експерта № 9/530 від 23.11.2015 року, в якому зазначено, що ринкова вартість мобільного телефону становить 130 грн., а в звязку з відсутністю методики оцінки сім-карт оператора мобільного звязку на основі показника фізичного (експлуатаційного) зносу, розрахувати ринкову вартість сім-карти «Діджус» із представленого на дослідження мобільного телефону не є можливим. Для порівняння експерт зазначив у висновку ринкову вартість нової сім-карти станом на 09.11.2015 року, що становить 20 грн. Однак, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що сім-карта, яка була в нього викрадена разом з телефоном, є вживаною і він її купив приблизно 7 років тому. Таким чином, на думку захисника ОСОБА_2, вартість викраденого майна складає 130 грн., тобто, слід враховувати лише вартість мобільного телефону. А кримінальна відповідальність у 2016 році настає, якщо вартість викраденого чужого майна перевищує 137 грн.80 коп.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора про законність і обгрунтованість вироку суду, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам є обґрунтованим.

В апеляційній скарзі не оспорюється факт вчинення ОСОБА_1 крадіжки чужого майна за зазначених у вироку суду обставин, разом із тим, ставиться питання про те, що із врахуванням вартості викраденого майна, за вчинення таких дій не наступає кримінальна відповідальність.

Проте, таке твердження не грунтується на вимогах закону.

При вирішенні питання щодо визначення мінімальної вартості майна, за крадіжку якого настає кримінальна відповідальність, слід виходити зі змісту ст. 51 КУпАП, якою визначено, що крадіжка чужого майна визнається дрібною, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України настає, якщо крадіжка не є дрібною, при цьому, слід виходити із вартості викраденого майна та розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час скоєння злочину.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян відповідно до п.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу для цілей кваліфікації вчиненого за нормами кримінального законодавства встановлюється на рівні соціальної пільги. Соціальна пільга підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних, який встановлюється на 1 січня звітного року.

Оскільки злочин було вчинено 09.11.2015 року, то кримінальна відповідальність настає, якщо вартість викраденого майна складає не менше 121,80 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що в основу розрахунків слід класти розмір соціальної пільги та прожиткового мінімуму, встановлених на час розгляду справи судом, тобто станом на 2016 рік, і тому кримінальна відповідальність за злочин, скоєний 09.11.2015 року, настає, якщо вартість викраденого майна перевищує 137.80 грн. не грунтується на вимогах закону.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №9/530 від 23.11.2015 року, ствердженого в судовому засіданні судовим експертом ОСОБА_5, вартість мобільного телефону торгової марки «Nokia» моделі «1616-2» ІМЕI 355952048580727, без вартості зарядного пристрою, з урахуванням його товарного вигляду, на вторинному ринку, станом на 09.11.2015 року становила 130 гривень, вартість сім карти мобільного оператора «Діджус» становить 20 грн.

Як розяснено в засіданні суду першої інстанції експертом ОСОБА_5 вартість телефону визначалась із врахуванням того, що телефон був у користуванні та за мінусом вартості предметів, які входять у комплект до нового телефону. Вартість сім карти мобільного оператора «Діджус» становить 20 грн., визначальним для вартості картки є те, що нею надається право на відповідний телефонний номер, що оцінюється мобільним оператором «Діджус» у суму 20 грн.

Таким чином вартість викраденого майна правильно встановлена судом першої інстанції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 185 КК України.

Підстав для закриття кримінального провадження в звязку із декриміналізацією діяння, про що ставить питання захисник в апеляції немає.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України. Визнавши обвинуваченого винним у вчиненні злочину середньої тяжкості, суд призначив йому надто суворий вид покарання, що не відповідає вчиненому і даним про особу обвинуваченого.

Санкція статті 185 ч.2 КК України передбачає декілька альтернативних видів покарання, найбільш суворим з яких є позбавлення волі.

Коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш мякі види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання не повязаного з позбавленням волі. У разі обрання покарання у виді позбавлення волі, це рішення повинно бути вмотивоване у вироку.

Даної вимоги суд не виконав, а призначивши обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, одночасно застосував положення ст. 75 КК України та звільнив його від відбування покарання з випробуванням, вказавши, що цього буде достатньо для виправлення обвинуваченого. Оскільки тим самим суд ствердив недоцільність відбування покарання у вигляді позбавлення волі, то за наявності альтернативних видів покарання, йому належало обговорити та вирішити питання призначення більш мякого виду покарання не повязаного з позбавленням волі.

З врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, який є злочином середньої тяжкості та обставин, встановлених у вироку судом першої інстанції, крім того, враховуючи відсутність претензій до обвинуваченого з боку потерпілого, тієї обставини, що ОСОБА_1 згідно ст. 89 КК України визнається таким, що не має судимостей, його особливостей згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 887 від 25.11.2015р. та, що він перебуває в центрі реабілітації при церкві, частково визнав свою вину, - колегія суддів приходить до висновку, що йому слід помякшити покарання, призначивши таке у вигляді штрафу, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 376 ч.2, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 задоволити частково.

Вирок Городоцького районного суду Львівської області від 29 лютого 2016 року відносно ОСОБА_1 змінити та помякшити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 185 КК України, призначивши таке у виді штрафу в розмірі пятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот пятдесят гривень.

В решті цей вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: