Рішення № 58005724, 19.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/4472/14 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/783/3130/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія: 60

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Богонюка М.Я., Бермеса І.В.,

при секретарі: Жукровській Х.І.,

без участі осіб,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 березня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа - Друга Львівська державна нотаріальна контора про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням у здоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено . Рішення суду оскаржив заявник ОСОБА_2, просить таке скасувати та ухвалити нове, яким його заяву задовольнити , встановити факт належності йому , ОСОБА_2 правовстановлюючих документів - державного акта на право власності на земельну ділянку пл.1.2412 га , серії НОМЕР_1 виданного на підставі розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації від 18 серпня 2003 року № 360 з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва , зареєстрованого за № 01:04:458:10042 від 31 грудня 2004 року, та - державного акта на право власності на земельну ділянку пл.0,4133 га, серії НОМЕР_2 виданного на підставі розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації від 18 серпня 2003 року № 360 з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва , зареєстрованого за № 01:04:458:10391 від 31 грудня 2004 року.

В апеляційній скарзі вказує на незаконність рішення , винесення такого з порушенням норм матеріального та процесуального права . Відмовляючи у задоволенні заяви , суд виходив з того , що ним не надано жодних доказів про звернення до органу реєстрації права власності з проханням видати державний акт, та у цьому було відмовлено. Разом з тим, суд не пропонував надати інші докази, окрім тих які є у справі, та не роз'яснив які саме докази потрібні . Ним подані усі документи про наявність описки у написанні прізвища, та іншого порядку виправлень окрім звернення до суду з заявою в порядку окремого провадження не існує. Усі державні установи , в т.ч. і Жирівська сільська рада у Пустомитівському районі Львівської області де знаходяться земельні ділянки , і землевпорядні органи , і нотаріус для усунення розбіжностей у документах рекомендували звернутись до суду , однак на зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, та замість того, щоб у випадку виникнення сумніву щодо неможливості внесення виправлень у правовстановлюючих документах в позасудовий спосіб, зобов»язати мене надати письмові докази , зазначив про те, що слід звертатись до органу реєстрації з проханням про видачу державного акта, але це суперечить і постанові ППВС України № 5 від 31 березня 1995 року на яку суд посилався , оскільки державні акти є в наявності , однак з неправильно написаним прізвищем, та саме належність цих актів йому і слід встановити.

Згідно ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в суді апеляційної інстанції не здійснюється , оскільки заявник та заінтересована особа , не з»явились, подали клопотання про розгляд справи без їх участі .

Перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку заявник є власником земельних ділянок, а саме , державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 1,2412 га , на території Жирівської сільської ради та державного акта серії НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 0,4133 га, на території Жирівської сільської ради.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано, а судом не здобуто належних та допустимих доказів щодо неможливості внести відповідні зміни до державних актів, та що заявник звертався до органу реєстрації права власності з проханням видати державний акт, а йому у цьому відмовлено.

Однак з таким висновком суду , колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їх прав у випадках, встановлених у ЦПК .

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я та по батькові, місце і час народження якої, що зазначені у документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або у паспорті.

Відповідно до ч.1 ст.257 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Як видно з паспорта заявника , його прізвище у такому зазначено вірно -«ОСОБА_2» , крім цього вірно вказано прізвище «ОСОБА_2» і у витягах з державного земельного кадастру про зазначені земельні ділянки . Однак у державних актах про право власності на вищевказані земельні ділянки замість прізвища «ОСОБА_2» зазначено прізвище «ОСОБА_2».

Таким чином прізвище заявника вказано невірно та таке не збігається з його дійсним прізвищем, зазначеним у паспорті.

Відповідно до Постанови ПВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» , суд , при розгляді справ про встановлення факту належності правовстановлюючого документа повинен запропонувати заявнику подати докази про те , що правовстановлюючий документ належить йому та те, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Як видно з матеріалів справи, усі докази , які підтверджують належність правовстановлюючого документа -державних актів про право на земельні ділянки заявнику ним подані. Суд не пропонував заявнику подати докази про неможливість внесення виправлень у позасудовий спосіб, про що видно з журналу судового засідання /а.с.71/, та у цей же день виніс рішення.

Як видно з долученої заявником відповіді відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 24.03.2016 року , у державних актах усі записи мають бути зроблені чітко і акуратно, помарки і виправлення не допускаються та заявнику ОСОБА_2 рекомендовано для встановлення факту належності правовстановлюючого документа звернутись до суду.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, оскільки право заявника порушене , та в інший спосіб , окрім встановлення факту належності правовстановлюючих документів , такий не може його відновити .

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, 313, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 02 березня 2016 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити , встановити факт належності ОСОБА_2 правовстановлюючих документів -

-державного акту на право власності на земельну ділянку пл. 1.2412 га , серії НОМЕР_1 виданного на підставі розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації від 18 серпня 2003 року № 360 з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва , зареєстрованого за № 01:04:458:10042 від 31 грудня 2004 року, та

- державного акту на право власності на земельну ділянку пл. 0.4133 га, серії НОМЕР_2 виданного на підставі розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації від 18 серпня 2003 року № 360 з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва , зареєстрованого за № 01:04:458:10391 від 31 грудня 2004 року.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскарженим в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Ванівський О.М.

Судді: Богонюк М.Я.

Бермес І.В.