Рішення № 58004336, 26.05.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 320/6786/15Головуючий у 1-й інстанції Бахаєв І.М.№22-ц/778/542/16Суддя-доповідач Гончар М.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Каракуші К.В., Стрелець Л.Г.

за участі секретаря Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (надалі - Банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИЛА:

Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с.1-2), в якому просив стягнути з відповідача, як позичальника, на свою користь заборгованість за кредитним договором № 004-07236-310511 від 31.05.2011 року станом на 12.06.2015 року у розмірі 27293,81 грн., яка складається з : тіла кредиту - 13565,59 грн., простроченого тіла кредиту - 4434.41 грн., заборгованості за відсотками - 9293,81 грн., заборгованості за комісіями - 0,00 грн., від сплати якої відповідач на користь Банку у добровільному порядку ухиляється, судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 листопада 2015 року (а.с.28-29) позов Банку задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором на загальну суму 27293,81 грн., яка складається з: тіла кредиту - 13565,59 грн.; простроченого тіла кредиту - 4434,41 грн., заборгованості за відсотками - 9293,81 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 243,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 33-34) просив рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього 6000,00 грн. скасувати, прийнявши нове рішення, яким стягнути з нього суму заборгованості у розмірі 21293,81 грн.

Апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відповідача апеляційним судом відкрито (а.с.59), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с.61).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 25 лютого 2016 року, був відкладений через витребування у Банку в порядку ст. 10 ч. 4 ЦПК України відповідної інформації, яка була потрібна апеляційному суду для повного та всебічного перегляду апеляційним судом законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача у цій справі (а.с.69-70).

У судовому засіданні 07 квітня 2016 року (а.с.77-78) було розпочато розгляд цієї справи апеляційним судом по суті, заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, як особи, яка подала апеляційну скаргу, оголошено перерву, повторно витребувано вищезазначену інформацію у Банку (а.с.79-80), оскільки представник Банку у судове засідання не з'явився, ухвала апеляційного суду від 25 лютого 2016 року не виконана, про причини невиконання цієї ухвали апеляційний суд Банком не повідомлений, у зв'язку із чим, апеляційним судом також постановлено окрему ухвалу на адресу керівника Банку (а.с.81).

05 травня 2016 року Банк надав апеляційному суду інформацію на виконання вищезазначеної ухвали апеляційного суду від 07 квітня 2016 року (а.с.91-121).

Проте, у судовому засіданні 19 травня 2016 року (а.с.122-123) представник Банку не зміг надати апеляційному суду вичерпної відповіді на питання колегії суддів апеляційного суду з приводу наданого Банком апеляційному суду розрахунку заборгованості відповідача перед Банком станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції у цій справі з урахуванням проплати відповідачем 26.08.2015 року 6000,00 грн. У зв'язку із чим, після надання у судовому засіданні пояснень з приводу апеляційної скарги Банку представником Банку, за клопотанням сторін апеляційним судом було оголошено перерву у розгляді цієї справи до 26 травня 2016 року.

У судове засідання 26 травня 2016 року належним чином повідомлений апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (а.с.127) представник Банку не з'явився, на адресу апеляційного суду надійшло клопотання Банку через представника останнього (а.с.130-131), в якому останній просив провести розгляд цієї справи апеляційним судом без участі представника Банку.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажною причину неявки представника Банку у дане судове засідання та ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останнього за присутністю відповідача ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, дослідивши надані Банком матеріали (а.с.91-121) та матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

Згідно із ст. 307 ч. 1 п. 3 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення і вони стосуються окремих його частин, зокрема у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню.

Так, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що задовольняючи позов Банку у цій справі повністю, суд першої інстанції правильно керувався ст.ст. 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 625, 631, 1054 ЦК України та виходив із того, що Банк має право на стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 004-07236-310511 від 31.05.2011 року станом на 12.06.2015 року, від сплати якої відповідач на користь Банку у добровільному порядку ухиляється.

Оскільки, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 31.05.2011 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 004-07236-310511 (а.с.3-4), згідно із яким Банк відкрив останньому (держателю) картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні, випустив та надав платіжну картку, а також ПІН-код до картки; здійснює обслуговування на умовах, викладених в Тарифному пакеті Visa Класичний та умовах викладених в Правилах здійснення операцій за картковими рахунками.

Банк надав відповідачу кредит шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії.

Згідно із п.1.3 зазначеного кредитного договору Банк відкрив відповідачу, як держателю, кредитну лінію на загальну суму 100000,00 грн. та на день укладання кредитного договору встановив ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 2000,00 грн.

Відповідно до п.2.1 вказаного кредитного договору моментом надання Банком держателю кредиту є день здійснення операції за допомогою картки або день утримання платежів за умови відсутності на рахунку власних коштів держателя.

У відповідності до цього договору, відповідач, як держатель картки, зобов'язаний щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за Кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованість за Овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом за попередній звітний місяць, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за Кредитною лінією та/або Овердрафтом та процентів за користування Кредитною лінією та/або Овердрафтом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові ; розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст.631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, на підставі постанови Правління НБУ від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, Кадирова В.В. З дня свого призначення уповноважена особа Фонду гарантування набула всі повноваження органів управління та органів контролю банку і розпочала здійснювати заходи для забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна, захисту інтересів вкладників і кредиторів банку (а.с.9-13).

Відповідач ОСОБА_2 станом на 12.06.2015 року порушив умови вищезазначеного кредитного договору і мав заборгованість за кредитним договором № 004-07236-310511 від 31.05.2011 року, у сумі - 27 293,81 грн., яка складається з: тіло кредиту - 13 565,59 грн.; прострочене тіло кредиту - 4 434,41 грн., заборгованість за відсотками - 9 293,81 грн. (а.с.7), від сплати якої на користь Банку у добровільному порядку ухилявся, тому Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом у цій справі.

Дійсно в силу вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1. ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_2 у суді першої інстанції позов Банку визнав у повному обсязі (заява а.с. 26).

Згідно із ст. 174 ч. 4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Однак, суд першої інстанції, не з'ясувавши у сторін у цій справі на виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України наявність (відсутність) будь-яких проплат вищезазначеної заборгованості відповідачем на користь Банку після подачі останнім вищезазначеного позову до суду (у серпні 2015 року, а.с.1) та на час ухвалення оскаржуємого рішення у цій справі (03 листопада 2015 року, а.с.28-29), при визначенні розміру заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед Банком за кредитним договором № 004-07236-310511 від 31.05.2011 року допустився помилки, не врахував здійснену ОСОБА_2 проплату 26 серпня 2015 року на погашення вищезазначеної заборгованості у сумі 6000,00 грн. (а.с.39).

В порядку ст. 10 ч.4 ЦПК України апеляційним судом у цій справі був витребуваний у Банку розрахунок загального розміру вищезазначеної заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед Банком за вищезазначеним кредитним договором з урахуванням проплати відповідачем 26 серпня 2015 року у сумі 6000,00 грн. на час ухвалення оскаржуємого рішення суду першої інстанції у цій справі та конкретні складові останнього для долучення до матеріалів цієї справи (23816,48 грн., яка складається з тіла кредиту - 12262,21 грн., простроченого тіла кредиту - 5737,79 грн., відсотків - 5816,48 грн. без урахування пені - 75,00 грн., оскільки остання не була предметом заявлених у цій справі позовних вимог Банку до відповідача за вищезазначеним кредитним договором, а.с.91), тому останній є доказом в силу вимог ст. 303 ч.2 ЦПК України, який може бути прийнятий судом апеляційної інстанції до уваги у цій справі.

Суд першої інстанції з додержанням вимог ст. 11 ч.1 ЦПК України розглядав дану справу, тобто в межах фактично заявлених позовних вимог у цій справі Банку.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

Доводи ОСОБА_2 про те, що сума його вищезазначеної заборгованості перед Банком на час ухвалення оскаржуємого рішення з урахуванням проплати 6000,00 грн. на час ухвалення останнього мала становити 21293,81 грн. (а.с.34, розрахунок: заявлені позовні вимоги Банку на суму 27293,81 грн. станом на 12.06.2015 року - проплата 6000,00 грн. від 26.08.2015 року) не ґрунтуються на законі, умовах вищезазначеного кредитного договору та наявних у цій справі доказах.

Оскільки, черговість погашення існуючої заборгованості відбувається у порядку, встановленому умовами вищезазначеного кредитного договору сторін, яка не узгоджується із наданим відповідачем вищезазначеним розрахунком.

При вищевикладених обставинах, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 листопада 2015 року у цій справі слід змінити, зменшивши розмір стягнутої за кредитним договором заборгованості з ОСОБА_2 на користь Банку з «27293,81 грн., яка складається з тіла кредиту - 13565,59 грн., простроченого тіла кредиту - 4434,41 грн., відсотків - 9293,81 грн.» до «23816,48 грн.», яка складається з тіла кредиту - 12262,21 грн., простроченого тіла кредиту - 5737,79 грн., відсотків - 5816,48 грн.».

Судом першої інстанції правильно з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України вирішено оскаржуємим рішенням питання про розподіл між сторонами у цій справі судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

Крім того, в силу вимог ст. 88 ч. ч. 1, 5 ЦПК України відповідач ОСОБА_2 в разі задоволення його апеляційної скарги лише частково при вищевикладених обставинах, не має права на компенсацію за рахунок Банку судових витрат у вигляді судового збору 300,23 грн. (а.с.57), понесених ним при подачі цієї скарги до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 листопада 2015 року у цій справі змінити, зменшивши розмір стягнутої за кредитним договором заборгованості з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з «27293,81 грн. (двадцять сім тисяч двісті дев'яносто три гривні вісімдесят одна копійка), яка складається з тіла кредиту - 13565,59 грн., простроченого тіла кредиту - 4434,41 грн., відсотків - 9293,81 грн.» до «23816,48 грн. (двадцять три тисячі вісімсот шістнадцять гривень сорок вісім копійок)», яка складається з тіла кредиту - 12262,21 грн., простроченого тіла кредиту - 5737,79 грн., відсотків - 5816,48 грн.».

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С.Каракуша К.В.Стрелець Л.Г.