Вирок № 58002892, 26.05.2016, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/1684/16-к

Провадження № 1-кп/266/197/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі :

головуючого - судді Дзюба М.В.,

з участю:

секретаря - Петрухіной М.В.,,

прокурора - Сластіна М.С.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі Донецької області кримінальне провадження № 42014051100000303 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с.Пологи Пологівського району Запорізької області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, не працюючого, колишнього військовослужбовця за призовом під час мобілізації, молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії - водія секції мобільних тепловізійних комплексів відділі прикордонної служби «Маріуполь» 22 категорії, сержанта, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.408 КК України в редакції 2001 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, проходячи військову службу по мобілізації на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії - водієм секції мобільних тепловізійних комплексів відділу прикордонної служби «Маріуполь» 2 категорії у військовому званні «сержант», у порушення вимог ст..ст.17, 65 Конституції України, ст..17 Закону України «Про оборону України», ст..ст.1, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст..ст.11, 16, 17, 30, 37, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст..4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитись від несення обов'язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 12 вересня 2014 року із наданого йому звільнення, до військової частини 9937 (Приморський район міста Маріуполя Донецької області) не прибув та до 10 грудня 2014 року, тобто моменту його звільнення з військової служби за наказом начальника Донецького прикордонного загону полковника Зайцева Ю.О. №188-ос, до військової частини не з'являвся, а знаходився у місці постійного проживання в с.Пологи Пологівського району Запорізької області та проводив службовий час на власний розсуд, чим вчинив нез'явлення зі звільнення на військову службу з метою ухилитися від військової служби (дезертирство), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.408 КК України (в редакції 2001 року).

Під час підготовчого судового засідання ОСОБА_2 в повному обсязі визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.408 ч.1 КК України (в редакції 2001 року), не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між ним та прокурором 28 квітня 2016 року та згодний на призначення йому узгодженого покарання із застосуванням ст..69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 25 500 гривень і має грошові кошти для його сплати. Угода укладалась ним добровільно, без будь-якого примусу, погроз чи насильства, зміст угоди, наслідки її укладання та сутність передбаченого угодою покарання йому відомі та повністю зрозумілі.

Угодою про визнання винуватості від 28 квітня 2016 року, укладеною між підозрюваним ОСОБА_2, з участю захисника ОСОБА_1, та прокурором, встановлено, що ОСОБА_2 в повному обсязі визнає себе винним в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.408 ч.1 КК України (в редакції 2001 року) та погоджується на призначення йому покарання за ст..408 ч.1 КК України (в редакції 2001 року), із застосуванням ст..69 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 25 500 гривень.

В зв'язку з тим, що обвинувачений під час судового засідання визнав себе винним у межах пред'явленого обвинувачення повністю, розуміє наслідки укладання та затвердження угоди, реального виконання взятих на себе відповідно до угоди зобов'язань, згоден з видом покарання, суд вважає можливим затвердити угоду між підозрюваним та прокурором та ухвалити обвинувальний вирок у відповідності до ст..475 КПК України.

Суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого в його скоєні доказана повністю, а його дії кваліфікує за ч.1 ст.408 КК України як нез'явлення зі звільнення на військову службу з метою ухилитися від військової служби (дезертирство).

При визначенні міри покарання суд враховує ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття, повне визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, задовільну характеристику за місцем проходження служби та місцем проживання. Всі ці обставини в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення.

За положеннями ст..69 КК України, за наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини за цей злочин.

Враховуючи, що обвинувачений скоїв злочин середньої тяжкості, раніше не судимий, на обліках в наркологічному чи психіатричному диспансері не перебуває, повністю визнав вину, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, задовільно характеризується, щиро покаявся, на даний час вже звільнений з військової служби, суд вважає можливим застосувати положення ст..69 КК України та під час призначення покарання за вчинене кримінальне правопорушення перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини за цей злочин, тим самим узгодити покарання, передбачене угодою про визнання винуватості від 28.04.2016 року у вигляді штрафу в розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 25 500 гривень.

Судові витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід (застава) відносно обвинуваченого до набрання вироком законного сили залишити без змін, а після набрання - скасувати, а грошову суму, внесену в якості застави на підставі ухвали Першотравневого районного суду Донецької області від 23 березня 2016 року заставодавцем ОСОБА_4 18 квітня 2016 року у розмірі 27 560 гривень (квитанція №8443047) - повернути заставодавцю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 474, 475 КПК України суд - ,

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 28 квітня 2016 року, укладену між прокурором військової прокуратури Маріупольського гарнізону Сластіним М.С. та підозрюваним ОСОБА_2.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 408 ч.1 КК України (в редакції 2001 року), та із застосуванням ст..69 КК України призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень.

Запобіжний захід (заставу) відносно обвинуваченого до набрання вироком законного сили залишити без змін, а після набрання - скасувати.

Грошову суму - 27560 (двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, внесену в якості застави на підставі ухвали Першотравневого районного суду Донецької області від 23 березня 2016 року заставодавцем ОСОБА_4 18 квітня 2016 року за квитанцією №8443047 - повернути заставодавцю ОСОБА_4.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та ОСОБА_2

Суддя Дзюба М. В.