Рішення № 58001239, 25.05.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6073/16-ц

Провадження № 2/127/2947/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2016 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Куйдан Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства водних ресурсів України за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Вінницького регіонального управління водних ресурсів про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного агентства водних ресурсів України за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Вінницького регіонального управління водних ресурсів про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до Наказу Державного агентства водних ресурсів України № 88-00 від 29.04.2011 р. ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг. З ним укладено Контракт № 48 від 04.05.2011 р. терміном дії з 04.05.2011 р. по 03.05.2012 року.

Відповідно до Додаткової угоди №2 від 04.05.2012 р. строк дії Контракту №48 від 04.05.2011 р. продовжений до 30.04.2015 р. Відповідно до Додаткової угоди №3 від 29.04.2015 р. строк дії Контракту № 48 від 04.05.2011 р. продовжений на три роки: з 01 травня 2015 року по 30 квітня 2018 року.

Наказом Держводагентства №146 від 02.12.2015 р. "Про реорганізацію Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг" вирішено : реорганізувати Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг шляхом його перетворення у Вінницьке регіональне управління водних ресурсів; установити, що Вінницьке РУВР є правонаступником БУВР Південного Бугу, до якого з моменту припинення діяльності переходять усі майнові права та обов'язки БУВР Південного Бугу.

Наказом Держводагентства № 42- ОС від 29.02.2016 р. "Про звільнення ОСОБА_1" вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг 01.03.2016 р. у зв'язку з реорганізацією цього ж управління, згідно з п.1 ст.40 Кодексу України про працю, підпунктом "г" пункту 5.2. укладеного контракту, та припинити дію контракту від 04.05.2011 р. № 48, укладеного відповідно до наказу Держводагентства від 29.04.2011 р. № 86-ос.

ОСОБА_1 вважає, що Держводагентство допустило порушення вимог законодавства при видачі наказу № 42- ос від 29.02.2016 р. "Про звільнення ОСОБА_1", а тому він має бути визнаний незаконним у судовому порядку, а позивач має бути поновлений на посаді начальника Вінницького РУВР на умовах строкового договору. Зазначив, що відповідно до ст. 36 Кодексу України про працю у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. Наказом Державодагентства № 146 від 02.12.2015 р. "Про реорганізацію Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг" не передбачено скорочення посади начальника у Вінницькому регіональному управлінні водних ресурсів, що унеможливлює звільнення позивача з роботи.

За клопотанням позивача до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача залучено Вінницьке регіональне управління водних ресурсів.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, надала розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 13 839,18 грн. Суду пояснила, що на дату прийняття Держводагенством наказу про звільнення ОСОБА_1 не було оголошено про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади начальника Вінницького регіонального управління водних ресурсів, а чинне законодавство не передбачає можливості та механізму здійснення переведення за умови проходження конкурсу, якщо такий конкурс оголошено після дати звільнення.

Представник відповідача позов не визнав. В Запереченнях на позовну заяву зазначив, що наказом Держводагентства від 02.12.2015 року № 146 "Про реорганізацію Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг" було розпочато процедуру реорганізації Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг шляхом перетворення у Вінницьке регіональне управління водних ресурсів та утворено комісію з реорганізації. 28.12.2015 року комісією з реорганізації БУВР Південного Бугу видано наказ "Про попередження про можливе вивільнення працівників БУВР Південного Бугу та ознайомлення із структурою аппарату Вінницького РУВР". Керуючись цими наказами комісією з реорганізації було вручено позивачу попередження про можливе майбутнє звільнення та запропоновано переведення на посаду начальника Вінницького регіонального управління водних ресурсів з окладом відповідно до штатного розпису (за умови проходження відкритого конкурсного відбору) та направлено попередження поштовим відправленням. Вінницька обласна державна адміністрація листом від 29.02.2016 року погодила звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг у звязку з реорганізацією вищевказаного управління. В подальшому наказом Держводагентства від 29.02.2016 р. № 42-ос ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг 01.03.2016 р. у зв'язку з реорганізацією цього ж управління, згідно з п.1 ст.40 Кодексу України про працю, підпунктом "г" пункту 5.2. укладеного контракту, та припинити дію контракту від 04.05.2011р. № 48. В запереченнях відповідач зазначив, що статтею 43-1 КЗпП визначено, що звільнення керівника підприємства, установи, організації допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Крім того, Держводагентством додатково листом від 16.03.2016 року № 1244/16 направлено на адресу позивача інформацію про оголошення конкурсу на посаду начальника Вінницького регіонального управління водних ресурсів.

Третя особа Вінницьке регіональне управління водних ресурсів подало заперечення проти позову , аналогічні запереченням Держводагентства.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В судовому засіданні з наданих сторонами доказів, пояснень встановлено наступне.

Наказом Державного агентства водних ресурсів України від 29.04.2011 року № 88-ос "Про призначення ОСОБА_1" ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг 4 травня 2011 року на умовах, передбачених контрактом.

04 травня 2011 року Держводагенством з ОСОБА_1 укладено Контракт № 48 на термін з 4 травня 2011 року по 3 травня 2012 року.

Додатковою угодою № 2 від 04 травня 2012 року до контракту від 04 травня 2011 року № 48 продовжено строк дії контракту з 04 травня 2012 року по 30 квітня 2015 року включно.

Наказом Держводагентства № 72-00 від 29.04.2015 р. "Про продовження дії контракту" продовжено строк дії контракту від 4 травня 2011 року № 48, укладеного з ОСОБА_1, як з начальником Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг, строком на три роки, з 1 травня 2015 року по 30 квітня 2018 року включно. 29 квітня 2015 року сторони уклали Додаткову угоду № 3 до контракту від 4 травня 2011 року № 48, якою продовжили строк дії контракту з 01 травня 2015 року по 30 квітня 2018 року включно.

Відповідно до п.1.2. контракту цей контракт є особливою формою трудового договору. На підставі контракту виникають трудові відносини між керівником та організацією, які з боку останнього реалізуються Агентством. Згідно з п.1.5. контракту керівник підзвітний Агентству в межах, встановлених чинним законодавством, положенням про організацію та цим контрактом.

02 грудня 2015 р. наказом Держводагентства № 146 від 02.12.2015 р. "Про реорганізацію Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг" вирішено : реорганізувати Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг шляхом його перетворення у Вінницьке регіональне управління водних ресурсів; установити, що Вінницьке РУВР є правонаступником БУВР Південного Бугу, до якого з моменту припинення діяльності переходять усі майнові права та обов'язки БУВР Південного Бугу; утворити комісію з реорганізації БУВР Південного Бугу у складі п'яти осіб, до якої перейшли повноваження щодо управління справами БУВР Південного Бугу. Наведеним наказом зобов'язано комісію з реорганізації не пізніше, ніж за два місяці письмово попередити всіх працівників БУВР Південного Бугу про зміни умов праці та можливе вивільнення; забезпечити працівникам БУВР Південного Бугу соціально-правові гарантії, передбачені чинним законодавством, для працівників, що вивільняються у зв'язку з реорганізацією; повідомити профспілковий орган та державну службу зайнятості про можливе вивільнення працівників БУВР Південного Бугу у зв'язку з реорганізацією, відповідно до чинного законодавства.

29 лютого 2016 року наказом Державодагентства № 42-ос "Про звільнення ОСОБА_1" вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг 01.03.2016 р. у зв'язку з реорганізацією цього ж управління, згідно з п.1 ст.40 Кодексу України про працю, підпунктом "г" пункту 5.2. укладеного контракту, та припинити дію контракту від 04.05.2011 р. № 48, укладеного відповідно до наказу Держводагентства від 29.04.2011 р. № 86-ос. Підставою зазначені наказ Держводагентства від 01.12.2015 року № 146 "Про реорганізацію Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг"; п.1 ст.40 КЗпП України; попередження про майбутнє звільнення із займаної посади; п.6 Порядку погодження з Головою Ради Міністрів Автономної республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 року № 818.

Відповідно до положення про Державне агентство водних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. № 393, Держводагентство є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства і гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Наказ Держводагентства № 146 від 02.12.2015 р. "Про реорганізацію Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг", який визначено підставою звільнення ОСОБА_1 не містить положень щодо скорочення штату чи чисельності працівників. Інших належних доказів, які б доводили такий факт відповідачем не надано.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями ч. 2 ст.40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Наказом Державодагентства № 42-ос від 29 лютого 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1" вирішено припинити дію контракту від 04.05.2011 р. № 48 з посиланням на підпункт "г" пункту 5.2. укладеного контракту. Наведеним пунктом Контракту від 04.05.2011р. № 48 встановлено можливість припинення контракту з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

В судовому засіданні, обґрунтовуючи розірвання контракту з інших підстав, передбачених законодавством, відповідач послався на постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 р. № 777 "Про проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки" та зазначив, що відповідно до абзацу другого пункту 2 наведеної постанови Кабінету Міністрів України суб'єктам управління об'єктами державної власності необхідно забезпечити призначення керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки виключно за результатами конкурсного відбору.

Суд не приймає таких доводів відповідача, оскільки абзац другий пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 р. № 777, який визначав необхідність призначення керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки виключно за результатами конкурсного відбору, виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1180 від 16.12.2015 року.

Відповідачем надано до суду Попередження начальнику Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг ОСОБА_1, згідно з яким на підставі наказу Держводагентства України від 02.12.2015 № 146, структури Вінницького РУВР та штатного розпису позивач попереджається про можливе звільнення із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України 29.02.2016 р. Запропоновано переведення на посаду начальника Вінницького регіонального управління водних ресурсів з окладом згідно штатного розпису (за умови проходження відкритого конкурсного відбору).

Однак, як підтверджено матеріалами справи, наказ Держводагентства № 48 - ос "Про оголошення конкурсу" , згідно з яким оголошено конкурсний відбір на заміщення вакантної посади начальника Вінницького регіонального управління водних ресурсів, було видано 11 березня 2016 року, тобто після звільнення позивача, що фактично зробило неможливим переведення працівника за умови проходження конкурсу.

Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача наслідком проходження процедури конкурсного відбору на посаду начальника Вінницького регіонального управління водних ресурсів повинно бути призначення переможця на посаду начальника Вінницького РУВР та укладення з ним нового контракту, тобто прийняття на роботу.

За таких обставин Держводагентство не забезпечило можливість позивачу реалізувати право на переведення у встановленому законодавством порядку та допустило порушення вимог пункту 1 ч.1 ст.40 КЗпП України та ч.2. ст.40 КЗпП України при його звільненні.

Суд приймає наданий відповідачем лист Вінницької обласної державної адміністрації № 0101-45/1405 від 29.02.2016 р. "Про погодження звільнення", яким Вінницька облдержадміністрація погоджує звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг. Однак, оцінюючи докази у їх сукупності, суд робить висновок про те, що при допущених Держводагенством порушеннях таке погодження не є підставою для звільнення.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів справи Держводагентством України погоджено структуру Вінницького РУВР, про що листом № 7757/5/11-15 від 22 грудня 2015 року повідомлено голову комісії з реорганізації БУВР Південного Бугу. Згідно з погодженою структурою Вінницького регіонального управління водних ресурсів (Апарат)- 65 чоловік, до апарату управління віднесена посада начальника Вінницького РУВР.

Наказом Держводагентства України № 146 від 02.12.2015 р. "Про реорганізацію Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг" установлено, що Вінницьке РУВР є правонаступником БУВР Південного Бугу, до якого з моменту припинення діяльності переходять усі майнові права та обов'язки БУВР Південного Бугу. Враховуючи наведене та керуючись ч.4 ст.36 КЗпП України суд вважає обґрунтованою вимогу про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Вінницького регіонального управління водних ресурсів на умовах строкового трудового договору з терміном дії до 30 квітня 2018 року.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100. Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника .

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках

її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо) .

Середня місячна заробітна плата, визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат, обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, згідно з довідкою про отримані доходи за січень 2016 р. - лютий 2016 р. та розрахункової відомості розмір компенсації за час вимушеного прогулу складає 13839,18 гривень, які підлягають виплаті позивачу.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 21, 36, 40, 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 4, 10, 57-60, 88, 212-215, 367 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним Наказ Державного агентства водних ресурсів України від 29.02.2016 р. №42-ос «Про звільнення ОСОБА_1».

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Вінницького регіонального управління водних ресурсів на умовах строкового трудового договору з терміном дії до 30 квітня 2018 року.

Виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 13839,18 грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Державного агентства водних ресурсів України судовий збір у дохід держави в розмірі 1553,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя